В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Новый мировой экономический порядок

Крушение валютных систем, нехватка воды и еды, хроническая безработица, сокращение социальных гарантий и «темная сторона» Интернета — это главные риски десятилетия для мировой экономики, считают эксперты World Economic Forum.

Глобальная экономика опустилась до нулевого роста, ее экономические показатели сместились от повышения благосостояния к сокращению потребления. Долги растут, а меры экономии, призванные их сократить, неизбежно приводят к рецессии, из-за которой, опять же, растут долги…

Последствия не заставили себя ждать. Впервые за последние 200 лет появилось поколение людей, которые не уверены, что их дети будут жить лучше, чем они сами. О чем это говорит? Об исчезновении среднего класса? Об исчерпании ресурсов? Или об исчерпании того экономического порядка, который утвердился в мире в последние десятилетия?

Веками идея экономического прогресса связывала рост производительности труда с улучшением жизненных стандартов. Аксиомой считалась надежда, что бедные страны могут догнать промышленно развитые нации, что мир производства, торговли и финансов должен быть симметричным, позволяя всем странам проводить схожую политику, а не применять двойные стандарты для «своих» и «чужих».

Однако в последнее время сомнению подверглись не только экономические рычаги управления, но и религиозные, политические, экологические, энергетические, а также (меж-, над-, мульти-) национальные модели государственных образований. Мир «трещит по всем швам», разрушая выстроенные за предыдущие века устои.

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

По сути, нет даже идей, как справиться со всем валом проблем длящегося уже четвертый год экономического кризиса или нового мирового беспорядка… Что это – конец света, коллапс или возврат в новое средневековье?

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Что в таких условиях может стать «двигателем» нового мирового экономического порядка и развития? Будет ли этот «двигатель» снова опираться на потребление, или же будет «взято за основу» что-то еще? Что именно?

При каких условиях возможно возобновление экономического роста в мировой экономике?

И, наконец, какие перспективы открываются перед Украиной? Какими будут ее роль и место в новом экономическом порядке?

Наших авторов, экспертов и читателей мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA» самые сложные аспекты перечисленных выше и многих других проблем, связанных с неминуемым приближением Нового экономического порядка в мире.

Свернуть

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Відповідальність за майбутнє мають брати на себе всі

5 мар 2012 года

Негаразди в економіці багатьох країн в усьому світі – це тимчасова криза, слідом за якою прийде черговий економічний підйом, чи це колапс усієї сформованої системи економічних відносин?

Відповідь криється у самому запитанні – що таке – криза? По-перше, саме визначення слова «сrisis» перекладається довільно, як поворотний пункт, час змін, тобто потреба в змінах. Натомість колапс – це можлива смерть. Про останній варіант говорити не доцільно, так як світовий економічний і політичний істеблішмент шукає шляхи ефективної трансформації суспільно-економічних відносин, що спроможні вивести країни з кризи. Світова економічна і політична система волає про необхідність кардинальних змін в системі управління на усіх рівнях суспільного розвитку. Незалежно від ідеологічної заангажованості, матеріальної і корпоративної залежності, ми можемо говорити, що традиційна капіталістично-ринкова економіка ХХ сторіччя потребує системної соціальної модернізації, яка б відповідала глобальним і національним вимогам сторіччя ХХІ. Традиційна форма взаємостосунків: держава – громадянин – корпорації вже вичерпала свій ресурс, і є потреба у нових правилах співіснування між основними суб’єктами суспільно-економічних відносини у вигляді нового суспільного договору та новій системі соціального управління. Насамперед, мова йде про новий соціальний баланс між зубожілою більшістю у вигляді середнього класу і суперзаможною меншістю, соціальну відповідальність бізнесу, ефективний розподіл обмежених ресурсів з боку професійного державного менеджменту, інтеграцію людей похилого і молодого віку у нову соціальну інфраструктуру суспільства, пошук нових інтегральних бізнес технологій та фінансових ресурсів, перезавантаження системи суспільних відносин на глобальному та національному рівнях та багато чого іншого. Така затяжна криза, насамперед, може свідчити про те, що сьогодні у більшості країн немає ресурсу для її подолання, а також відсутні нові моделі управління економікою.

Якщо дуже коротко, то суть справи полягає в тому, що те, що ми називаємо ХХІ сторіччям вже давно повинно було зіткнутися з циклічною кризою системи управління. Тобто, ми прийшли до того, що ресурси базової моделі управління, традиційної для ліберальної економіки, себе вичерпали і потребують нових підходів у вигляді перерозподілу соціальної відповідальності серед основних суб’єктів політико-економічного простору і підвищення політичної відповідальності державної влади за ситуацію в економіці. Проте, тут не можна плутати ліберальні цінності і ліберальну модель економіки, яка потребує кардинальної модернізації.

Міф про універсальність ринкових інструментів і штучна монетаризація віртуальної економіки при пасивній ролі держави призвела до системної соціальної кризи. Зниження ролі держави як посередника, прогнозиста і гаранта в економічних процесах призвело до того, що на сьогоднішній день сформувалася хибна монетарна політика, що базувалась на нерозумних банківських ризиках. Пріоритети були орієнтовані не на реальну, а на віртуальну економіку послуг і інформаційних технологій. А також велику роль у розвитку кризи зіграло те явище, що ми називаємо - безвідповідальність політико-управлінського менеджменту, який сформував і розвивав культуру безвідповідального споживача. Це по перше.

По – друге, створюється нова система соціокультурних і управлінських цінностей, яка повинна відповісти на сучасні виклики, які можна об’єднати у шість груп ризиків, спроможних створити системні загрози світу у найближчі чотири роки.

І ось тут уже виникають наступні питання.

Головне – це питання соціальної відповідальності за управління економікою, ефективність виробництва і споживання та прогнозування наслідків від прийнятих рішень спроможних забезпечити сталий розвиток суспільства. Тому навіть прихильники ліберальної моделі економіки вважають про необхідність підвищення ролі держави у моделюванні економічних процесів та реформуванні соціально-економічної системи. Ось чому на думку окремих американських фахівців економічні реформи в державі повинні проводити люди, які не представляють корпорації тому що завдання, цілі, кінцеві користувачі і групи мішеней можуть суттєво розрізнятися. Бізнес може бути одним із ключових носіїв соціальних змін та інновацій, проте його діяльність відбувається у межах нових суспільних відносин і нового соціального договору. Як казав Білл Гейтс, кожний бізнесмен хоч на хвилину мріє стати монополістом…, але на заваді повинні бути інститути держави, які є ефективними і соціально відповідальними.

Чи буде споживання «движком» наступних змін, чи буде воно взято за основу в системах управління майбутнього?

Так, воно буде «двигуном» суспільного розвитку, але деякий час культура споживання буде відчувати потужний тиск соціального прагматизму. Я не прихильник усіляких «-ізмів». Я прихильник прагматичної ефективної моделі управління спроможної вибирати якісний інструментарій реалізації, нові технології і знання із різних моделей соціального розвитку.

Сьогодні ми повинні чітко визначити, що відбувається черговий розвиток циклу людства. Я його називаю «постінформаційним або синтетичним», коли знову у середовищі суспільства – формуються засади нових соціально-економічних відносин, які зможуть оживити сектор реальної економіки і забезпечити стабільний розвиток соціальної інфраструктури. Реальна економіка сьогодні потерпає через апетити віртуальної банківської економіки та неефективної системи державного управління. Водночас, розбалансувалися і попит, і пропозиція. Можливо, і є що продати для одних, але вони не можуть купити через брак коштів, а інші можуть купити, але немає, що їм продати.

Створився великий простір глобальної віртуальної економіки, що ганяла спекулятивне «повітря» у вигляді незабезпечених грошей, що мають політичний і спекулятивний присмак. Виходячи з реалій, світ визнає необхідність повернути частину регуляторних функцій державі, але вже не як домінуючому «патерналісту», а як арбітру що слідкує за виконанням соціальних договорів між владою і громадянином, між громадянським суспільством і корпораціями.

Ми традиційно розглядаємо стосунки, між державою і громадянином, бо ці два суб’єкти є носіями юридичної відповідальності. Проте з цього ланцюжка відносин випадають інтереси корпорацій, яким держава у свій час передала або ж продала свої контролюючі функції, що в свою чергу може загрожувати стабільності державним і громадським інститутам тобто створити прозорі правила гри для корпорацій і зробити їх юридично і соціально-економічно відповідальними перед суспільством.

Посилаюсь на колишнього віце-президента США Альберта Гора, лауреата Нобелівської премії, який казав, що криза почнеться з безвідповідальності корпорацій.

Чи збережеться держава в якості керуючого економічного суб`єкта?

Справа в тому, що держава повинна підвищити також і політичний контроль у сфері економіки. Тут йдеться не про патерналізм, коли держава втручається в усі сфери життя, зокрема і в економіку, а саме про політичний контроль, коли вона створює рівні умови та правила для всіх і жорстко контролює їхнє виконання, розподіляючи відповідальність між усіма суб’єктами суспільно-економічних відносин – від простих платників податків до олігархів.

І ця спроба держави поновити свою функцію арбітра соціального договору необхідна тому, що економіку розвивати в період криз, соціальних потрясінь і революції -важко.

Як нині стоїть питання вичерпності георесурсів? Наскільки гострими є проблеми пошуку альтернативних джерел і ресурсів?

Тут є сенс згадати про альтернативну енергетику. Але альтернативи сьогодні потребують усі сфери суспільного життя. Наприклад, у Бостоні відбулася конференція провідних політекономістів, які прийшли до висновку про необхідність пошуку нової форми суспільного порядку на базі соціалізму у поєднанні з ідеями лібералізму. Тобто, держава має підвищувати свою роль, наприклад, у розробці нових технологій і підтримувати бізнес у пошуку нових сфер реалізації. От чому у нас спостерігається міграція не лише робочих рук, а насамперед, що страшніше, – мізків. І ми можемо залишитись «відстойною» східно-європейською державою, бо, на мою думку, в процесі глобалізації будуть формуватися держави першого, другого і навіть п’ятого ешелону. У кращому випадку, такі держави будуть забезпечувати виживання державам першого – другого ешелону - власними ресурсами.

Наступне – це питання ефективного перерозподілу обмежених ресурсів, які спрямовані не на проїдання, а на системний розвиток. Варто визначитись на кого ставити і чого очікувати. Сталін, до речі, розвивав індустрію за рахунок селянства, а у нас за рахунок кого розвивається економіка і для кого? Навіть не зрозуміло до кінця.

Далі – це управління конфліктами і кризами в економіці, тобто корпоративними конфліктами, де держава, виконуючи функцію арбітра, повинна фахово відстоювати інтереси більшості і з залученням - меншості.

Чи можна сьогодні говорити про світову кризу технологій? Чого не вистачає Україні, щоб вийти на сучасний рівень технологій хоча б в окремих промислових галузях?

До тих пір, поки в Україні не будуть поважати інтелект, і не відбудеться його капіталізація, доти не можна вважати нашу державу - демократичною, правовою і ринковою країною. Часто інтелектуальний продукт на українському ринку не має ціни, його крадуть. І це не поодинокий випадок, а, скоріше, правило. Дуже часто не мають ціни винаходи, патенти, науковий доробок. Їх не можна капіталізувати, оцінити і продати. А це може свідчити про те, що Україна втрачає звання технологічної держави. Ми повинні бути конкурентними. Ми що, хочемо стати загально сірими? Адже це одне й те саме, чи ми були сірими при комунізмі, чи ми станемо сірими при капіталізмі. Натомість ми повинні стати ефективними і конкурентними, оволодівши єдиними правилами гри.

Чому продовжується криза на сьогоднішній день? Тому що всі діють традиційними методами – країни Великої сімки, Сполучені Штати, зокрема. Вони виходять з кризи за рахунок слабших. Тобто, ніхто не готовий запропонувати принципово нову технологію управління і нові ресурси, а виходять з того, що є сьогодні, а отже виникає проблема нових ризиків.

Чому намагається домінувати Китай? Тому що він, на відмінну від інших країн, створює власну економіку у вигляді реального виробництва. Ми сьогодні говоримо про необхідність, з одного боку, збереження і підтримки реальної економіки, а разом з тим ведемо мову про створення нової економіки – інформаційної, високотехнологічної спроможної сформувати новий пакет послуг. Цей баланс повинен забезпечити соціальний розвиток України. Адже ми можемо навіть перестати бути державою, – це у гіршому випадку, або у кращому – залишимось державою обслуговуючого типу І тоді нікому не потрібні будуть наші олігархи, які будуть швидко вимиті з України. Крім того, Україна може перетворитися на «якусь сортну» державу, що забезпечуватиме Європейський Союз конкретним харчовим продуктом сільськогосподарського спрямування. Це, повторюю, в кращому випадку, або ми взагалі випадемо зі сфери розподілу праці.

У найближчому майбутньому нас очікує подальша глобалізація або регіональна фрагментація? Або держава розчиниться, передавши свої функції наддержавним (або яким-то ще) органам? Якщо держава не збережеться, чи відбудеться уніфікація податків і умов ведення бізнесу?

Глобалізація не зупиниться, бо ми вже казали, що не можна ходити постійно в одній і тій же одежі, бо організм росте. Ми можемо казати про те, що призупиняться темпи глобалізації. І перший конфлікт, – між глобалізаційним процесом і національними інтересами держав. Тобто, була впевненість, що перестануть існувати національні держави – ні, вони живуть, а подекуди і дуже непогано. Концепція Президента США Барака Обами «Велика Америка» і програма Прем’єра Росії Володимира Путіна свідчіть про посилення конкуренції на світовому, регіональному рівнях. Слабкі не чувайтесь. Після другої світової війни нагромадження продуктивного капіталу, тобто реальної економіки в США і в Європі впало з 13 до 2%.

Це дзвоник про необхідність соціальних змін і перерозподілу капіталу, але ви знаєте, як його розподіляють, – за допомогою зброї, а не якісних законів і ефективного управління. Якщо це не дійде до олігархів, то ситуація тільки гіршатиме.

Звідси конкретна відповідь на ваше запитання: глобалізація призупиняє темпи, але вона і стикається з новими інтересами нових держав і новими соціальними викликами:

  • Це економічні ризики, які виникнуть найближчим часом.

  • Це стрибки цін на продукти харчування і паливо;

  • Падіння вартості активів і фіскальна криза;

  • Збільшення ціни на кредити і недостатня кількість інвестицій в інфраструктуру;

  • Енергетичні проблеми, пошук альтернативного палива, ощадливе використання газу, нафти, енергетичні інновації та нові технології тощо;

  • Нестійкий курс національних валют – євро, долара, юаня тощо.


Країни, що курують ядерний потенціал, одночасно контролюють і сировинні ресурси. А ще провал, певною мірою, ідеї створення світового уряду. Замість нього будуть створюватися потужні регіональні структури, які будуть узгоджувати основні правила гри між гравцями, але цих регіональних структур буде всього чотири, і це будуть лідери.

Які перспективи у України, які її роль і місце в новому економічному порядку?

Україна повинна бути цікавою для власних громадян і цілого світу. Але цікавість можна викликати по-різному – комедією, трагедією, фарсом. У світі завжди будуть поважати сильних, конкурентних, працьовитих, ефективних. Україна повинна навчитися визначати суспільно значимі проблеми і ефективно їх вирішувати, залучати до їх вирішення національний і світовий інтелект бути зрозумілими і комунікативно активними і останнє - ми повинні бути соціально відповідальними за те, що робимо і тоді ми зможемо побачити результати наших реформ. Ми повинні стати не просто українцями, а «українцями – ефективними»!

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Сергій Дацюк, философ

Новые экономические представления

Лесь Герасимчук, культуролог

Реманент цивілізації майбутнього

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мир нуждается в реальном производстве и совместных прагматических решениях

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В ближайшие годы Украина может стать аграрным придатком Китая

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Рано чи пізно людство прийде до всесвітнього пакту стосовно того, як споживатимуться ресурси

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Глобальных изменений в ближайшем будущем в экономике не будет

Александр Литвиненко, заместитель директора НИСИ

Не имея своего видения будущего, мы будем поставлены в то место, которое нам отведут сильные мира сего

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Проблема может быть не в экономическом росте, а в перераспределении его благ

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Нынешний кризис – это перераспределение экономической мощи и власти между развитыми и развивающимися странами

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Мир идёт к хаосу

Мэд Джонс, президент Международного института менеджмента, США

В следующие десять лет мы увидим мощный сдвиг экономической и политической власти с Запада на Восток

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

В среднесрочной перспективе мы не увидим окончательно сформированного нового порядка

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Путем искусственного раздувания потребления невозможно создать долгосрочный экономический рост

Виталий Коваленко, экономический эксперт

Новый мировой экономический порядок

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Існуюча економічна модель відносин себе вичерпала, і зараз переживає пертурбації

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Головне питання сьогодення – це альтернативна модель світоустрою

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,063