В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Новый мировой экономический порядок

Крушение валютных систем, нехватка воды и еды, хроническая безработица, сокращение социальных гарантий и «темная сторона» Интернета — это главные риски десятилетия для мировой экономики, считают эксперты World Economic Forum.

Глобальная экономика опустилась до нулевого роста, ее экономические показатели сместились от повышения благосостояния к сокращению потребления. Долги растут, а меры экономии, призванные их сократить, неизбежно приводят к рецессии, из-за которой, опять же, растут долги…

Последствия не заставили себя ждать. Впервые за последние 200 лет появилось поколение людей, которые не уверены, что их дети будут жить лучше, чем они сами. О чем это говорит? Об исчезновении среднего класса? Об исчерпании ресурсов? Или об исчерпании того экономического порядка, который утвердился в мире в последние десятилетия?

Веками идея экономического прогресса связывала рост производительности труда с улучшением жизненных стандартов. Аксиомой считалась надежда, что бедные страны могут догнать промышленно развитые нации, что мир производства, торговли и финансов должен быть симметричным, позволяя всем странам проводить схожую политику, а не применять двойные стандарты для «своих» и «чужих».

Однако в последнее время сомнению подверглись не только экономические рычаги управления, но и религиозные, политические, экологические, энергетические, а также (меж-, над-, мульти-) национальные модели государственных образований. Мир «трещит по всем швам», разрушая выстроенные за предыдущие века устои.

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

По сути, нет даже идей, как справиться со всем валом проблем длящегося уже четвертый год экономического кризиса или нового мирового беспорядка… Что это – конец света, коллапс или возврат в новое средневековье?

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Что в таких условиях может стать «двигателем» нового мирового экономического порядка и развития? Будет ли этот «двигатель» снова опираться на потребление, или же будет «взято за основу» что-то еще? Что именно?

При каких условиях возможно возобновление экономического роста в мировой экономике?

И, наконец, какие перспективы открываются перед Украиной? Какими будут ее роль и место в новом экономическом порядке?

Наших авторов, экспертов и читателей мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA» самые сложные аспекты перечисленных выше и многих других проблем, связанных с неминуемым приближением Нового экономического порядка в мире.

Свернуть

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Головне питання сьогодення – це альтернативна модель світоустрою

7 мар 2012 года

За останній рік ми побачили чимало речей, які просто не могли собі уявити, наприклад, повалення кількох авторитарних режимів на Близькому Сході, які здавалися мало не «залізобетонними», або потужні демонстрації протесту у Росії чи у Сполучених Штатах. Зрозуміло, що світовий лад змінюється, але до чого він йде?

Я б не сказав, що у світі колись був порядок, адже все ХХ століття низка все більш глобальних економічних потрясінь, які значною мірою призвели до двох світових війн. Головні причини, пов’язані із феноменом так званого фінансового імперіалізму, негативні аспекти якого в останні десятиліття лише посилились. Інша справа, що сам підхід урядовців та світових лідерів страждає тим, що не видно бажання подивитися на ситуацію ззовні. Йде якесь копирсання, борсання у тій ситуації, що зараз виникла, намагання вирішити її якимись паліативними методами, воно створює ефект «несподіваності» цих подій, які насправді цілком закономірні.

Ці речі подовжаться і в цьому році, і подовжаться тому, що подовжується неадекватне реагування на ці події. Наприклад, за останніми повідомленнями, Греція прагне скасування вже існуючих боргів для того, щоб отримати право… брати нові кредити. Європа також весь час бідкається навколо того, де взяти грошей, та як зменшити дефіцит державного бюджету, «дотримуватись фінансової дисципліни», хоча в принципі антикризова модель розвитку повинна буди не дефляційної, а помірно інфляційною, що за великим рахунком вимагає повернення до національних валют і збереження за «євро» функції міждержавних розрахунків у середині союзу, які свого часу виконував «екю». Потрібно витрачати гроші «не по площам», наприклад для підтримання курсу європейської валюти, а визначати і підтримувати так звані «точки зростання». Але практично ніхто не займається тим, як їх визначити, як на національному, так і геополітичному рівні.

Повторюю, справжні антикризові дії так чи інакше пов’язані не з бездефіцитними бюджетами, а з тим, як використовувати дефіцит бюджету. В Європі ж замість того, щоб «розкручувати» економіку, говорять лише про те, як утримати дефіцит бюджету за допомогою «austerity», тобто жорсткої економії на соціальній сфері, що й викликає колосальне невдоволення населення. А політичні лідери говорять про те, щоб утримати дефіцит бюджету на рівні 0,5%, хоча це все одно неможливо.

В цілому світ живе «страусовою політикою», тобто прагне уникати проблем, замість того, щоб їх вирішувати. Наприклад, жодним словом не згадуються прогнози Римського клубу, зроблені ще в 1970-ті роки. В них було окреслено три сценарії майбутнього людства. Перший – жити за тим графіком, за яким ми і прожили останні сороко років – і це катастрофа людства, яка станеться приблизно у 2050-му році, навіть 2040-му.

Другий сценарій – робити щось, але недостатньо активно. В цьому випадку світ протримається до 2080 року. І лише в тому випадку, якщо будуть мобілізовані всі сили для самопорятунку, задіяні матеріальні і духовні ресурси, а значить і докорінно змінені споживацькі і гедоністичні світоглядні орієнтири, світ, можливо, досягне рівноваги. Враховуючі те, що поки що розвинені країні роблять дуже мало, і все це за рахунок найменш розвинених країн, то ми йдемо по найбільш страшному, першому сценарію із прогнозів Римського клубу. І такі аналогії можна було б продовжувати.


На Заході, особливо у так званих «мейнстрімних» ЗМІ панує думка, що криза, яка «нібито» вразила світ, помітна лише у Європі, Сполучених Штатах, але в Азії люди про неї навіть не чули. Чи так це насправді?

Останні події і на Близькому Сході, і в Африці, де ми побачили фактично агресію держав Заходу проти Лівії, і в Латинській Америці, говорять про те, що фактично про якесь спокійне життя не може бути й мови. Насправді ситуація погіршується не тільки у Європі та Сполучених Штатах, але й у країнах, що тільки розвиваються. Інше питання, що тут виникає принципова проблема саме розуміння світового порядку. Суть цих подій полягає в тому, що сьогодні у світі відбувається не тільки зростання деструктивного глобалізму, про яке свого часу багато писав той же Дж. Стігліц у відомій роботі «Глобалізація та її тягар», а й жорстоке протистояння і водночас, як це не дивно звучить, взаємопідсилення імперіалістичного глобалізму і етнореілігійного фундаменталізму як двох однаково неконструктивних стратегій, які блокують формування нових геополітичних центрів загальносвітового переструктурування на засадах синтезу універсальних і національних характеристик по типу моделі «Європи вітчизн», яку намагався запровадити де Голь.

Фактично антиамериканський фундаменталізм часто веде до реакційних тенденцій – придушення ініціативи, придушення свободи та модерної культури. До того ж фундаменталізм все одно має претензії стати новою світовою ідеологією. Цікаво, що Сполучені Штати, у своєму гегемонізмі мають деякі містечкові моменти, деякі примітивні уявлення.

Тому головне питання сьогодення – це альтернативна модель світоустрою.

Проблема навіть не в тому, що будь-який світовий уряд не може раціонально розподіляти ресурси, коли є тіньові, національні, корпоративні, кланові сили, які заважають цьому. Головне, що цей світовий уряд не зможе дати належної ціннісної мотивації для всіх народів світу. В попередніх інтерв’ю я вже казав, що, наприклад, ніхто не буде вмирати за Світову Організацію Торгівлі, або за Євросоюз. Іти на жертви можна тільки заради своєї батьківщини. Отже необхідний пошук ціннісно вмотивованих форм національної ідентичності.

Перебудова світового ладу можлива тільки на засадах геополітичних союзів. Чогось на кшталт ЄС, або Латиноамериканського Союзу, ідея якого вітає у повітрі. Все одне – доведеться шукати нові моделі розвитку цих геополітичних союзів. Досі вважається, що Західна Європа щодо Східної виконує функцію «старшого брата». На справді все не так просто. Як показує системний аналіз занепаду цивілізацій минулого (античної, китайської тощо) навіть економічні здобутки можуть знаходитись у обернено пропорційному співвідношенні із розвитком культури і духовності.

Наприклад, зараз в Україні проходить тиждень сербського кіно, яке демонструє важливі і несподівані речі – що у Східній Європі проходить певний духовний прорив. Я побачив цілу низку без перебільшення геніальних фільмів, таких як «Святий Георгій убиває змія», «Стрижка», «Білий, білий світ» (на аналогічному фестивалі у минулому році - «Пастка», Гадерсфільд»), які лише підтверджують відому максиму про те, що навіть маленька за розмірами і чисельністю населення країна може бути духовно великою. Аналогічні процесі в максимально національно забарвленій культурі Угорщини, красномовно свідчать про те, що Східна Європа на тлі не тільки економічного, а, може в першу чергу, світоглядного занепаду Європи Західної може стати в межах Євросоюзу духовним лідером. Це велика перспектива, в тому числі і для України, але вона просто ніким по суті не осмислюється.


Як сказав дехто із Рокфеллерів, «гроші – це саме життя». Світом правлять фінанси, і весь світ стурбований тим, що буде з американським доларом, адже без нього, принаймні, в якості головної «резервної» валюти, все зміниться. Які ви бачите перспективи світових валют зараз, після того, коли саме банкіри і призвели світ до глобальної кризи?

Безумовно, дуже цікаве питання. Я впевнений, що зараз його треба розглядати в більш широкому, цивілізаційному аспекті. Причини нинішньої кризи зв’язані не з іпотекою, не з виведенням виробництва до менш розвинених країн, а в ототожненні просто капіталу із фінансовим капіталом. Поняття «капіталу» у того ж Маркса - це вся сукупність чинників виробництва. Тому можна говорити про капітал промисловий, виробничий, але зараз ми маємо міф, що не праця, а капітал створює додаткову вартість. Ми отримали кризу тому, що панує цей міф.

Ще 15-20 років тому я піднімав питання, чи можна говорити про капіталізм як про безкризове суспільство, чи навіть про чергову цивілізацію, яка подібно до всіх попередніх має переживши пік сходження закономірно вступити у фазу нездоланного занепаду, про що чітко сказав О. Шпенглер у своїй знаменитій праці «Занепад західного світу», яку у нас чомусь перекладають як «Занепад Європи». Тоді це питання просто не можна було ставити, бо панував міф про безмежні можливості західного капіталізму, який переміг радянську тоталітарну «імперію зла», до самооновлення. Але саме сьогодні, уже у 2012 році, знову на форумі в Давосі спалахнула суперечка щодо того, що капіталізм вичерпав себе як суспільний устрій.

Справа в тому, що у фазі свого максимального просторового розширення і розвитку інфраструктури, цивілізація починає все більше сил витрачати на обслуговування існуючого способу життя, а населення все більше переключається на екстенсивне обслуговування, збереження вже досягнутого, роблячи це коштом інтенсивного розвитку. Тому, між іншим, наступний виток розвитку починається не в епіцентрі накопиченого багатства, а десь на світовій периферії.

Капіталізм не є виключенням із цього правила. Таємниця перетворення капіталу на фінансовий капітал, абсолютизації сфери посередництва коштом не просто виробництва, а творчого творення, полягає в тому, що будь-яка цивілізація на певному етапі свого розвитку втрачає креативний потенціал і прагне жити за рахунок паразитування на чужих ресурсах. Сьогодні цей процес відбувається уже у всесвітньому масштабі і з залученням новітніх електронних фінансових інструментів нееквівалентного поділу. І за великим рахунком саме в цьому головна причина сьогоднішньої глобальної кризи.

Лібералізм, це проголошення свободи. Але сучасний лібералізм перетворився на неолібералізм, який Сорос називає неоконсерватизмом, ринковим фундаменталізмом, тому що із формули «мінімізувати витрати і підвищити прибутки» вилучили головне: «за рахунок підвищення продуктивності праці». Тому посередницькій капітал і почав домінувати. Тут і полягає головна причина незворотності кризи та необхідність переходити до принципово іншої стратегії буття, про яку А. Вознесенський дуже добре написав у лібрето до рок опери «Юнона та Авось», маючи на увазі хибність російської і радянської імперскості і західного ліберального тоталітаризму:

«Третий мир без деньги и петлиц:

Ни республики, ни короны

Как по золоту пишут иконы

будут лики людей чисты»»

До створення цієї стратегії були причетні і великі антиутопісти, такі як О.Хакслі, П.Сорокін, який у «Соціокультурній динаміці» не гірше за О.Шпенглера описав цивілізаційну кризу західного світу, Е.Фромм у знаменитій праці із красномовною назвою «Иметь или быть». П’ятдесят років тому у своїх творах-попередженнях вони намалювали майбутнє глобального світу практично таким, яке воно сьогодні є. Ці видатні мислителі виявилися прекрасними прогнозистами. Що стосується більш конкретних, технологічних аспектів цього світового ладу, то я говорив про них в попередніх інтерв’ю, зокрема про перспективи світоустрою на основі солідаристсько-корпоративного типу.


Як людина в колективі, так і країна в світі – повинна грати свою роль, щось робити краще за інших. Якою може бути роль нашої країні в тому світоустрої, і, сподіваюсь – ладі, а не безладі, що утворюється зараз?

Потенційно Україна може зайняти важливе місце в процесі геополітичних зрушень, причому навіть унікальне. Адже сама назва «у-країна» говорить про периферійність перебування «на краї»: колись Україна межувала з Диким Полем, тому й світогляд людей склався дуже цікавий, я б сказав творчо героїчний. Україна периферійна і у відношенні до Росії, і до західноєвропейського простору, виступає своєрідним проміжним геополітичним ланцюгом. Тому при наявності політичної волі і розуміння тих речей, про які я казав, вона спроможна обрати не тільки антикризову, але й модернізаційну стратегію. Але для цього потрібна докорінна зміна якості політичних «кризових менеджерів», яку буде диктувати стрімке загострення кризових явищ, у тому числі і в світовому масштабі. Поки що ж ми живемо за принципом «закордон нам допоможе». Чи то Росія, чи то Європа, які самі потребують допомоги.

Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Сергій Дацюк, философ

Новые экономические представления

Лесь Герасимчук, культуролог

Реманент цивілізації майбутнього

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мир нуждается в реальном производстве и совместных прагматических решениях

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В ближайшие годы Украина может стать аграрным придатком Китая

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Рано чи пізно людство прийде до всесвітнього пакту стосовно того, як споживатимуться ресурси

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Глобальных изменений в ближайшем будущем в экономике не будет

Александр Литвиненко, заместитель директора НИСИ

Не имея своего видения будущего, мы будем поставлены в то место, которое нам отведут сильные мира сего

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Проблема может быть не в экономическом росте, а в перераспределении его благ

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Нынешний кризис – это перераспределение экономической мощи и власти между развитыми и развивающимися странами

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Мир идёт к хаосу

Мэд Джонс, президент Международного института менеджмента, США

В следующие десять лет мы увидим мощный сдвиг экономической и политической власти с Запада на Восток

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

В среднесрочной перспективе мы не увидим окончательно сформированного нового порядка

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Путем искусственного раздувания потребления невозможно создать долгосрочный экономический рост

Виталий Коваленко, экономический эксперт

Новый мировой экономический порядок

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Існуюча економічна модель відносин себе вичерпала, і зараз переживає пертурбації

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

Відповідальність за майбутнє мають брати на себе всі

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,107