В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Новый мировой экономический порядок

Крушение валютных систем, нехватка воды и еды, хроническая безработица, сокращение социальных гарантий и «темная сторона» Интернета — это главные риски десятилетия для мировой экономики, считают эксперты World Economic Forum.

Глобальная экономика опустилась до нулевого роста, ее экономические показатели сместились от повышения благосостояния к сокращению потребления. Долги растут, а меры экономии, призванные их сократить, неизбежно приводят к рецессии, из-за которой, опять же, растут долги…

Последствия не заставили себя ждать. Впервые за последние 200 лет появилось поколение людей, которые не уверены, что их дети будут жить лучше, чем они сами. О чем это говорит? Об исчезновении среднего класса? Об исчерпании ресурсов? Или об исчерпании того экономического порядка, который утвердился в мире в последние десятилетия?

Веками идея экономического прогресса связывала рост производительности труда с улучшением жизненных стандартов. Аксиомой считалась надежда, что бедные страны могут догнать промышленно развитые нации, что мир производства, торговли и финансов должен быть симметричным, позволяя всем странам проводить схожую политику, а не применять двойные стандарты для «своих» и «чужих».

Однако в последнее время сомнению подверглись не только экономические рычаги управления, но и религиозные, политические, экологические, энергетические, а также (меж-, над-, мульти-) национальные модели государственных образований. Мир «трещит по всем швам», разрушая выстроенные за предыдущие века устои.

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

По сути, нет даже идей, как справиться со всем валом проблем длящегося уже четвертый год экономического кризиса или нового мирового беспорядка… Что это – конец света, коллапс или возврат в новое средневековье?

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Что в таких условиях может стать «двигателем» нового мирового экономического порядка и развития? Будет ли этот «двигатель» снова опираться на потребление, или же будет «взято за основу» что-то еще? Что именно?

При каких условиях возможно возобновление экономического роста в мировой экономике?

И, наконец, какие перспективы открываются перед Украиной? Какими будут ее роль и место в новом экономическом порядке?

Наших авторов, экспертов и читателей мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA» самые сложные аспекты перечисленных выше и многих других проблем, связанных с неминуемым приближением Нового экономического порядка в мире.

Свернуть

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Існуюча економічна модель відносин себе вичерпала, і зараз переживає пертурбації

12 мар 2012 года

Події минулого року - «Арабська весна», єврокриза, війна в Лівії, демарш Ірану в Ормузькій протоці та швидка реакція Сполучених Штатів, показали, що в світі виникло чимало несподіваних "точок нестабільності". Чи не стає цих точок значно більше, ніж зазвичай?

Можливо, що й так. Ормузька протока містить усі «необхідні» характеристики потенційної «точки нестабільності», адже вона віддавна є таким собі «замороженим (чи відкладеним) конфліктом». Проте, уникнути цього можна, і це розуміють як у Вашингтоні, так і в Тегерані: перший навряд чи зацікавлений у розгортанні чергового збройного конфлікту, а другий мав би бути свідомий наслідків антиамериканських провокаційних дій.

Крім такого розуміння є мабуть наявне взаємне розуміння тієї обставини, що США хіба що за якихось виключних, – незбагненних нині, – умов поступляться контролем над критично важливою для них протокою кому-небудь іншому. Якби зараз стався військовий конфлікт в Ормузькій протоці, то він би навряд чи нею обмежився, – цілком ймовірно, що іранська сторона спробувала б перенести «бойові дії» у несподівані й уразливі для американської сторони місця…

На цій підставі чи іншій (до неї схожої), іранська сторона в особі американської наразилась би на ризик повноцінного військового удару, який би призвів не тільки до падіння режиму Махмуда Ахмадінеджада та наступної окупації Ірану, а й до соціально-економічного і, як наслідок, політичного колапсу Ірану, що «не потребував би окупації»…

Тегеран має бути свідомий того, що не тільки у нього, але й у Вашингтона є свої яструби війни, які цілком можуть обіграти ситуацію таким чином, що американська відповідь на «Ормузькі претензії» іранців може бути неадекватною, нееквівалентною… І європейські союзники США, Пекін чи тим більше Москва не зможуть нічого вдіяти, аби запобігти цьому. Буде надзвичайно шкода, якщо іранська сторона знехтує у своїй політиці можливістю розвитку ситуації за таким сценарієм…

Стан справ, який світ має в економіці, це криза чи руйнування існуючої системи економічних відносин? Ми маємо справу с черговим циклічним спадом, чи з чимось значно гіршим?

На мій погляд, події у сфері міжнародних економічних відносин, – виробництві, торгівлі, кредитних й інвестиційних відносинах, – свідчать не про колапс чи його наближення, а скоріше про кризу – перегляд міжнародних позицій (ваги і ролі), і зміни у пріоритетах економічних політик гравців. Адже годі сподіватися, що справа полягає лише у прагненні встановлення більш справедливих, чесних правил. Йдеться про зменшення ошуканства і збалансування вигод від ведення такої діяльності, про прагнення зміни на свою користь не стільки форматів прийняття загальних рішень з ведення світової економічної політики, стільки взагалі парадигми підходів до її формування, – і це вже наслідок не тільки переосмислення своєї економічної ролі, а й політичної.

Виникла нова ситуація, за якої багатьох цих гравців, позначених окрасами інтересів і цілей політик національних урядів, не влаштовують умови продовження ведення економічної діяльності, скажімо – багато хто з них виріс із старих сорочок, прагне поліпшити для себе такі умови, а дехто з них втратив тонус або значимість. З`явилися у міжнародному значенні нові гравці, які не бажають слідувати у форматі усталених лідерів.

Тобто, я пропоную розглядати стан і перспективу світової економічної системи у розрізі конкуренції, – політичної, національно-культурної чи, навіть, історичної, – конкуренції за поширення впливу і контролю. Наразі, ці, змужнілі в економічному плані, нові гравці домагаються від старих досягнути принаймні паритету в економічних ролях; зрозуміло, що це потягне за собою зростання і їх міжнародної політичної ролі.

Таким чином, можемо дійти хоч і дещо спрощеного, але системного висновку: в межах історичного процесу ведення національними урядами політичної конкуренції зараз виражається у перманентному спалахуванні економічних, інформаційних, технологічних і, навіть, збройних воєн, у крикливих і суперечливих інтеграціях та дезінтеграціях.

Загалом, уся ця «метушня амбіцій й респектів» може суттєво послабитися лише у віддаленій історичній перспективі: у випадку досягнення, – під впливом домінування глобалізаційного фактора (чи іншими словами – сили) над протидіючим йому національним фактором, – відносно однакового рівня економічного й соціального розвитку в усіх куточках Землі…

Що стосується згаданої мною протидії цих факторів, то варто зазначити, що виникла вона як відповідь на порушення балансу в задоволенні інтересів/вигод від співпраці держав з розвитку економічних відносин, оскільки будова цих відносин «обтяжена» скритими й односторонніми дверима, – про існування яких відали не всі сторони, і ключами від замків яких володіли до останнього часу лише кілька політико-фінансових клубів, – внаслідок чого відносини ніяк не могли скластися взаємовигідними і позбавленими ризиків ошуканства, розчарування, протесту.

У підсумку сказаного, варто зауважити, що ми маємо справу з економічною моделлю відносин, яка себе вичерпала, і зараз переживає пертурбації.

Донедавна мова йшла про сталий економічний розвиток, а зараз, коли немає ні сталості, ні розвитку? Де вихід? Чи можуть виникнути нові точки економічного зростання? Якою ціною?

Гадаю, вихід буде знайдено у спосіб перенесення вирішення принципових питань світової економічної політики зі столу „Великої Сімки” на стіл „Великої Двадцятки”.

Внаслідок цього зазнають певних змін і пріоритети політики ООН, можливо, що і її роль в цілому. Як зрештою й низки усталених міжнародних економічних організацій.

Щодо зростання, то його можна очікувати в Латинській Америці, в регіоні Південно-східної Азії, спостерігатиметься розвиток і в Китаї та Індії; набуття Великою двадцяткою провідної ролі дозволить наблизитися до досягнення якщо й не консенсусу, то, принаймні, компромісу, який втілиться у новій моделі світової економіки, – більш гнучкішій, витривалішій і стійкішій до коливань у міжнародній політиці.

Чи буде й далі існувати спеціалізація регіонів, чи буде вона посилюватись? Тобто мова йде про долю глобалізації.

Що стосується питання спеціалізації регіонів то, на мою думку, все залежатиме від того, наскільки вона сприятиме структурному збалансуванню національних економік, які все більше орієнтуються на забезпечення власних ринків власними зусиллями, бо тільки так можна гарантувати соціальну зайнятість, економічну стійкість і технологічний прогрес.

Звісно, що як і раніше, у поведінці держав відіграватиме свою роль й ідеологічний чинник. Гадаю, що в майбутньому «право на існування» матимуть багатопрофільні регіональні міжнародні організації, а не орієнтовані лише на економіку, чи політику, чи безпеку. Певною мірою вони нагадуватимуть щось середнє із суміші, наприклад, таких формацій як ЄС та ОЧЕС.

Отже, нас чекає подальша глобалізація, чи регіоналізація?

Скоріше варто очікувати подальшої глобалізації, але з посиленою роллю держав, регіональних та всесвітніх формацій, які представлятимуть їх інтереси. Регіональна фрагментація є можливою за умов формування навколо геополітичних центів (для задоволення їх амбіцій) виключних зон їх геоекономічних інтересів, що є справою надто складною, ризикованою, витратною.

Правда, у цьому відношенні залишається можливим дещо м’якіший варіант – формування навколо себе держав-клієнтел. Проте, це – екстенсивний шлях розвитку, що, по відношенню до згаданих центрів, призведе до поступового ослаблення їх міжнародної конкурентоздатності.

Весь минулий рік американський долар лихоманило. Навіть йшли балачки, що його може потіснити китайський юань. Як буде змінюватися існуюча фінансова система?

Ймовірно, що над сферою (ринком) фінансів буде посилено урядовий чи міжнародний політичний контроль, – як, скажімо, за ринком озброєнь, адже, по великому рахунку, гроші – це теж товар і, як і зброя, має своє призначення для використання…

Цілком вільного ринку який був досі, вже не буде, – рішення з їх руху ухвалюватимуться на багатосторонній основі. Інвестиційно-кредитна діяльність буде піддаватися суворим «національним ревізіям» на предмет її ефективності з точки зору національних інтересів з одного боку, а з іншого – буде вивчатися на предмет ефективності (резону) з точки зору сприяння розвитку світової економіки.

Долари, це добре, але вони не замінять ані їжу, ані інші георесурси. Ми вважаємо, що живемо в цивілізованому світі, бо маємо чимало світових організацій – СОТ, Суд по правах людини, ООН і тому подібне. Чудово, що людей стає все більше, але ж як їх харчувати, обігріти? Тут ціла низка глобальних проблем, але чи існують раціональні шляхи їх вирішення?

Питання георесурсів залишається одним з ключових питань світової політики, світової економічної політики як і політики міжнародної безпеки. Георесурси вичерпуються, їх стає дедалі менше, технології їх заміщення не встигають за зростанням їх використання, що призводить до появи їх гострого дефіциту.

По суті, перед нами два шляхи: або продовжувати традицію спроб їх перерозподілу (на договірних умовах, залякуванням чи застосуванням сили), або розвивати технології і вийти з під пресу дефіциту георесурсів, бо сподіватися на людську поміркованість у потребах і очікувати зменшення «апетитів» не доводиться.

Що стосується демографічного питання, то сучасні «пропозиції» його вирішення лежать за межею моралі, а тому є негуманними. Поки що ми не готові до формулювання відповіді на нього, – необхідно неабияке напруження філософської думки, аби осмислити цей виклик і віднайти підходи до його політичного врегулювання. Не знаю, що крім «заборон», «квот», «переселень», «переслідувань» чи «нищення» можна, наразі, придумати.

За останні 20 років ми поволі втратили не тільки імперські амбіції, але й, здається, бачення свого місця у світі. Якими ви бачите перспективи Україні у майбутньому світоустрої?

У глобальному економічному контексті майбутнє України тісно пов’язане із внутрішнім політико-правовим кліматом ведення економічної діяльності: з вільним підприємництвом, з чесною конкуренцією, зі справедливим господарським судом, активними антимонопольними та антикримінальними заходами, сприятливим податковим, кредитним та інвестиційним середовищем, зрештою – з кваліфікованим масивом фахівців. Також, воно пов’язане з відповідною діловою репутацією українських агентів.

Ну і, звісно, що Україна не може орієнтуватися переважно на торгівлю, бо це призводитиме до надміру домінуючого імпорту, до того, що Україна втратить ознаки продавця, перетворишись на покупця, в кишенях якого «вітер гулятиме». Україна має розвивати виробництво товарів і послуг «внутрішнього вжитку», помірно оберігаючи його протекціоністськими заходами, даючи, таким чином, йому можливість звестися, як слід, «на ноги» і вийти на солідний експорт з конкурентоспроможною продукцією.

Хотів би іще зауважити те, що Україна за своїм загальним економічним потенціалом не може мати т.зв. «спеціалізації», структурно українська економіка має бути багатоукладна, збалансована і, як би те не сприймалося за банальність, соціально орієнтованою.

В регіональному економічному контексті стосовно України можна розглядати три орієнтації – російську, чорноморську, європейську. Щодо російської, то я не думаю, що Україні «по дорозі» з РФ, яка виношує неоімперські плани, і «економічний союз» з якою призвів би до консервації технологічної відсталості, соціальної депресії та політичної деградації. Прийнятним для України вважаю орієнтацію на Чорноморський регіон, і видається цілком резонним розглядати в якості пріоритету економічний простір Євросоюзу.

Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Сергій Дацюк, философ

Новые экономические представления

Лесь Герасимчук, культуролог

Реманент цивілізації майбутнього

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мир нуждается в реальном производстве и совместных прагматических решениях

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В ближайшие годы Украина может стать аграрным придатком Китая

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Рано чи пізно людство прийде до всесвітнього пакту стосовно того, як споживатимуться ресурси

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Глобальных изменений в ближайшем будущем в экономике не будет

Александр Литвиненко, заместитель директора НИСИ

Не имея своего видения будущего, мы будем поставлены в то место, которое нам отведут сильные мира сего

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Проблема может быть не в экономическом росте, а в перераспределении его благ

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Нынешний кризис – это перераспределение экономической мощи и власти между развитыми и развивающимися странами

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Мир идёт к хаосу

Мэд Джонс, президент Международного института менеджмента, США

В следующие десять лет мы увидим мощный сдвиг экономической и политической власти с Запада на Восток

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

В среднесрочной перспективе мы не увидим окончательно сформированного нового порядка

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Путем искусственного раздувания потребления невозможно создать долгосрочный экономический рост

Виталий Коваленко, экономический эксперт

Новый мировой экономический порядок

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Головне питання сьогодення – це альтернативна модель світоустрою

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

Відповідальність за майбутнє мають брати на себе всі

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,040