В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Новый мировой экономический порядок

Крушение валютных систем, нехватка воды и еды, хроническая безработица, сокращение социальных гарантий и «темная сторона» Интернета — это главные риски десятилетия для мировой экономики, считают эксперты World Economic Forum.

Глобальная экономика опустилась до нулевого роста, ее экономические показатели сместились от повышения благосостояния к сокращению потребления. Долги растут, а меры экономии, призванные их сократить, неизбежно приводят к рецессии, из-за которой, опять же, растут долги…

Последствия не заставили себя ждать. Впервые за последние 200 лет появилось поколение людей, которые не уверены, что их дети будут жить лучше, чем они сами. О чем это говорит? Об исчезновении среднего класса? Об исчерпании ресурсов? Или об исчерпании того экономического порядка, который утвердился в мире в последние десятилетия?

Веками идея экономического прогресса связывала рост производительности труда с улучшением жизненных стандартов. Аксиомой считалась надежда, что бедные страны могут догнать промышленно развитые нации, что мир производства, торговли и финансов должен быть симметричным, позволяя всем странам проводить схожую политику, а не применять двойные стандарты для «своих» и «чужих».

Однако в последнее время сомнению подверглись не только экономические рычаги управления, но и религиозные, политические, экологические, энергетические, а также (меж-, над-, мульти-) национальные модели государственных образований. Мир «трещит по всем швам», разрушая выстроенные за предыдущие века устои.

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

По сути, нет даже идей, как справиться со всем валом проблем длящегося уже четвертый год экономического кризиса или нового мирового беспорядка… Что это – конец света, коллапс или возврат в новое средневековье?

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Что в таких условиях может стать «двигателем» нового мирового экономического порядка и развития? Будет ли этот «двигатель» снова опираться на потребление, или же будет «взято за основу» что-то еще? Что именно?

При каких условиях возможно возобновление экономического роста в мировой экономике?

И, наконец, какие перспективы открываются перед Украиной? Какими будут ее роль и место в новом экономическом порядке?

Наших авторов, экспертов и читателей мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA» самые сложные аспекты перечисленных выше и многих других проблем, связанных с неминуемым приближением Нового экономического порядка в мире.

Свернуть

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Рано чи пізно людство прийде до всесвітнього пакту стосовно того, як споживатимуться ресурси

4 апр 2012 года

Той стан речей, який переживає сучасний світ в економіці – це тимчасова криза, чи початок колапсу сформованої системи економічних відносин?

Ситуацію, яка сьогодні склалася у світі, дуже важко описати одним словом, оскільки є певні тенденції, за якими стоять і короткострокові, і фундаментальні чинники. В залежності від того, які з них ми розглядатимемо, можна визначити, що відбувається в економіці. Також дуже багато залежить від того, як ми оцінюємо ті чи інші процеси.

Тепер, якщо говорити дуже просто, я би умовно поділив увесь світ на три великі частини. Перша частина – це світ, у якому країни переживають відомі всім економічні труднощі, причому масштаби цих труднощів дуже різняться. З одного боку, є Греція, де ситуація на сьогоднішній день надзвичайно складна; з іншого боку, – є проблеми у лідера світової економічної спільноти Сполучених Штатів Америки. Це також велика проблема, але поки за масштабами вони різні.

Друга група – це країни, які на сьогоднішній день більш-менш намагаються зберігати позитивну економічну динаміку. У них існують певні економічні проблеми, але вони не створюють проблем глобальних. Йдеться, передусім, про Китай, Бразилію, Індію і ще декілька країн. До цієї групи також можна віднести Україну, яка, попри всі проблеми, поки що виглядає доволі пристойно.

І, нарешті, третя група – країни які не можуть вийти на шлях стабільного економічного зростання. Перш за все, це більшість африканських країн, окремі арабські країни з традиційно низьким рівнем життя та відсутністю базових соціально-економічних стандартів. Саме вони є реципієнтами західної фінансової та гуманітарної допомоги.

Таким чином, ми бачимо, що кожен по-своєму щасливий і нещасливий, і з цього треба виходити при аналізі економічних проблем.

Тепер щодо нинішньої економічної ситуації у світі. Я б назвав це очікуванням другої хвилі глобальної кризи, яка порівняно з 2006–2009 рр. зазнала певної модифікації. В цьому зв’язку можна говорити про трансформацію самого сучасного світу. Глобалізація тут є ключовим словом, і за умов глобалізації багато економічних і кризових процесів набувають якісно іншого звучання.

Якщо говорити про конкретні речі, то сьогодні ми бачимо надзвичайно високий рівень взаємозалежності і, я б сказав, досить хиткий стан складних систем. Без сумнівну, такою складною системою є система євро, і ми бачимо ті проблеми, з якими вона сьогодні стикається. Але, з іншого боку, якщо подивитися на кризові явища, то ми повинні сказати, що найбільш розвинуті економіки, складні економічні системи, виявляються найбільш вразливими в тому сенсі, що вони першими стикаються з кризами. А це має зворотній вплив на всіх інших учасників світового господарства.

Друга проблема полягає в тому, що за умов глобалізації, нам всім необхідне усвідомлення колективної відповідальності усіх країн за те, що відбувається в світовому господарстві. Я, чесно кажучи, не впевнений у тому, що ми можемо сьогодні говорити про якийсь один локомотив, який витягає нас із кризи. Певним чином можна говорити, що є більш сильні економіки, є менш сильні економіки, але якщо говорити в глобальному плані, то ця взаємозалежність вимагає щонайменше спільного бачення того, що відбувається, а з іншого боку – певної координації економічної політики.

Коли ми говоримо про координацію економічної політики, то, перш за все, йдеться про узгодження цілей – чого саме ми прагнемо досягти і про ті інструменти, які будуть безпосередньо використовуватися. І якщо цілі зрозумілі, – бо всі вважають, що треба боротися з кризою, підвищувати ефективність економіки і таке інше, – то з інструментами виникає проблема. Наприклад, йде дискусія щодо того, що робити в плані підтримки, оздоровлення і відновлення стабільного економічного зростання. Одні вважають, що потрібно додавати фінансово-грошовий ресурс, фактично, друкувати гроші і вкидати їх в економіку, а будь-які жорсткі заходи економії посилюють наявні проблеми. А у прибічників іншої точки зору є аргументи на користь того, що треба обмежити, ребалансувати наше зростання, аби через кризу та жорсткі заходи привести економіку до нормального збалансованого стану, розвиватись в межах наявних ресурсів, знизити борговий потенціал нашого зростання.

Таких речей дуже багато і, за великим рахунком, багато з цих дискусій не нові. Інше питання, що сьогодні вони отримують новий вимір, і це створює цілу низку проблем, перш за все, інтелектуального характеру. Ясно, що від того, як ми розуміємо характер і виміри динаміки нинішніх проблем, залежить і наша політика.

Ситуація ускладнюється тому, що ми не можемо спочатку сісти і спокійно розібратися з проблемами. Ми мусимо миттєво реагувати, і в цьому сенсі, це і є однією з основних тенденцій, чи однією з основних рис сучасного розвитку. Ціна помилки значно більша ніж це було ще 15–20 років тому. І цей момент підвищення ролі суб’єктивного чинника у діяльності суспільства є одним з показників специфіки нинішнього етапу розвитку.


Чи можна говорити про те, що нинішня економічна модель повністю вичерпалася, чи йдеться про черговий цикл, за яким варто очікувати на новий підйом?

Коли ми говоримо про модель, ми маємо на увазі, перш за все, інструмент, який допомагає описати процес чи явище за спрощеною схемою. Умовно кажучи, система отримує відповідний ресурс, через певні механізми перетворює його в товари споживання, культурні цінності і таке інше, регулює цей процес, і на виході ми отримуємо те, що називається розподілом. За великим рахунком, це дуже «артхаузна» дискусія, тому що на сьогоднішній день не існує єдиної моделі розвитку, і навіть якщо говорити про те, чи вичерпав себе капіталізм, – одразу виникає питання, що капіталізм – це дуже широка філософська абстрактна концепція, а в житті ми стикаємось з дуже конкретними речами. які можна трактувати по-різному..

Тому моя точка зору зводиться до наступних тез.

Теза перша сьогодні, попри всі ті проблеми, які існують, ми не маємо достатньо аргументів на користь того, що ринкова система, як така, повністю вичерпала свій потенціал. І всі проблеми, які є, говорять про те, що система потребує трансформації, але базова ідея ринку має залишатися, і як модель економічного розвитку, ринкова економіка є незмінною.

Друга теза полягає в тому, що всі розумні люди вважають, що не існує чистого ринку, а завжди існує певний рівень регулювання ринкових стосунків. Очевидно в цьому регулюючому блоці управління відбуваються надзвичайно серйозні зміни, пов’язані з багатьма чинниками, в тому числі, і з розвитком нинішніх продуктивних сил. Ми бачимо, що інформаційно-комунікаційні технології – це не тільки економічний ресурс, який дає можливість підвищувати ефективність виробництва, торгівлі, але це ще й чинник, який багато в чому змінює суспільні стосунки.

І мова навіть не йде про соціальні мережі, де ми спілкуємося, а мова йде про те, що формується інше світосприйняття за рахунок інших можливостей цього світосприйняття. Адже Інтернет – це доступ до інформації, спосіб швидкого пошуку інформації, але це ще і проблеми, пов’язані з верифікацією. Бо все те, що написано там, дуже важко перевірити і, зрозуміло, що Мережа – це більш відкритий світ, і в цьому сенсі речі, які традиційно були контрольованими, на сьогоднішні день просто фізично не можуть бути перевірені або проконтрольовані.

І в певні моменти інформація, навіть суперсекретна, рано чи пізно стає загальновідомою, і тут вже питання до психологів, соціальних антропологів, щодо того, як ці нові знання потім перетворюються на цінності суспільства і впливають на ті чи інші дії.

Ми бачимо також, що сьогодні посилюються проблеми, пов’язані із ресурсним забезпеченням економіки, бо ми повернулися до питання ресурсів на іншому витку спіралі світового розвитку. Основним споживачем традиційних ресурсів були розвинені країни, кількість яких була обмежена. А на сьогодні питання ресурсів – це загальносвітова проблема. Сьогодні більше продуктів харчування потребують не лише розвинені країни, а й країни, що розвиваються, рівень добробуту яких підвищився, у людей зросла купівельна спроможність і диверсифікувався попит на товари.

В цьому плані вельми яскравим прикладом є Китай, динаміка розвитку якого ставить на порядок денний необхідність створення спеціальних агропромислових мереж, що допомагали б годувати населення. До речі Китай потребує значних обсягів традиційних ресурсів, таких як газ, нафта і таке інше.

Наступна теза полягає в тому, що сьогодні завдяки фінансовим зв’язкам, фінансовій глобалізації, ми можемо відчувати вплив з боку наших сусідів, у залежності від того, яку макроекономічну чи фінансову політику вони проводять. Мова йде про те, що коливання на фінансових ринках Сполучених Штатів Америки має хвилеподібний характер, і ці хвилі ми відчуваємо, навіть якщо ми і не знаємо, які конкретні фінансові інститути постраждали.

Ще одна теза. Якщо ми всі є взаємозалежними, то зрозуміло, що ця взаємозалежність має якісь елементи. І коли вони починають функціонувати неефективно, то тоді, очевидно, виникають великі проблеми. Так, в зоні євро слабкою ланкою виявилася Греція. Якщо мова йде про світове господарство, то ми бачимо, що такими ланками, які з одного боку, об’єднують весь світ, є фінансові зв’язки, але з іншого боку – ми можемо говорити, що водночас великі фінансові компанії, фінансові ланки можуть бути джерелом дуже великих проблем.

Іншими словами, якщо раніше макроекономічна стабільність забезпечувалась функціонуванням великої кількості відносно невеликих банків, фінансових інституцій, то сьогодні ми говоримо про існування системних інститутів, і говоримо про поняття макрофінансової стабільності. Тобто, за рахунок концентрації капіталу на локальних, національних ринках чи в глобальному плані, можуть виникати інституції, масштаби діяльності яких є настільки великими, що впливають на здоров’я всієї світової економічної системи. Такі системні інститути були ідентифіковані в багатьох країнах під час кризи 2007–2009 років, їм надавалася допомога, але на сьогодні виникає загальне питання, що робити з такими інститутами, які переросли себе і переросли можливості підтримки цих інституцій у разі виникнення якихось проблем.

Тому сьогодні питання регулювання полягає не лише в тому, щоб допомагати і лікувати, а й у тому, щоб відсікати чи трансформувати великі системні інститути, якщо немає можливості ці інститути підтримувати, і вони виявляються фундаментально не стійкими.

І останній момент. Хочемо ми цього, чи ні, але сьогодні за рахунок того ж Інтернету зростають прозорість та паралельно з цим й певне критичне ставлення до влади фактично у всіх країнах. Об’єкти критики можуть бути різними, але суспільство сьогодні платить все більше і більше за помилки ринку і помилки політиків. Ті гроші, які сьогодні йдуть на підтримку національних економік, а в остаточному підсумку – приватних структур, це гроші платників податків, і це означає, що масштаби перерозподілу коштів зростають. А соціально-економічні наслідки цього явища ми ще до кінця не зрозуміли.

У мене таке враження, що, враховуючи усі коливання показників, сьогодні майбутнє дуже важко спрогнозувати, хоча це раніше не було складним. Але як мені здається, сьогодні зменшується впевненість у тому, що наступні покоління будуть, за визначенням, жити краще, і почуватимуться більш впевненими, ніж їхні батьки. Є така загальна тенденція, існування якої підтверджує і ситуація в арабському світі, – це тотальне безробіття серед молоді. Тому що, з одного боку, гальмування економічної динаміки означає відносне зменшення попиту на робочу силу, а з іншого боку, – досягнення науково-технічного прогресу дають можливість використовувати наявні трудові ресурси більш ефективно, і це знову працює на зменшення зайнятості. І таким чином ми бачимо, що є два фундаментальні чинники, які формують безробіття серед молоді. Якщо це так, то це і питання мотивації молодих людей шукати роботу, і їхні моделі соціальної поведінки, ставлення до влади і старшого покоління.


Чи є життєздатними сучасна галузева структура, система поділу праці та характер зв`язків між різними елементами глобальної економіки?

Думаю, що ринок праці сьогодні характеризується двома великими тенденціями. З одного боку, ми можемо говорити про те, що багато в чому змінюються вимоги до традиційних професій. Тобто, будь-яка професія, що була років 20 тому, і сучасна, той же самий бухгалтер, – це фактично різні види діяльності, в тому числі, якщо врахувати не лише зміни стандартів бухгалтерського обліку, а й використання інформаційних технологій і всього, що з ними пов’язано.

З іншого боку, ми бачимо, що ринок праці потребує все більше людей, які працювали в сферах, не пов’язаних з виробництвом матеріальних благ. Але ми розуміємо, що наше життя, насамперед, залежить від розвитку матеріального виробництва. Водночас, все більше і більше людей працюють у невиробничій сфері. І тут також виникає велика кількість питань, тому що тут одразу формується дисбаланс у плані заробітної плати, доходів населення і розуміння того, хто на сьогоднішній день є середнім класом. А середній клас вважається стабілізатором суспільства.

Також є питання, пов’язані з тим, що у зв’язку з глобалізацією виникають чинники, які прискорюють и посилюють мобільність трудових ресурсів. Трудова міграція в межах країни і за її межами є явищем, яке вже набуло таких масштабів, що його треба оцінювати вже по-новому. Але за рахунок інформаційно-комунікаційних технологій починають активно мігрувати не люди, а й виробничі процеси. Класичний приклад - робота програмістів не потребує міграції з країни «А» в країну «Б», – вони можуть працювати вдома. Або коли, враховуючи можливості тих чи інших регіонів, великі компанії частину своїх послуг чи виробничих функцій виносять в ті країни, де на сьогоднішній день існує, з їхньої точки зору, доцільність. Це колл-центри, розрахункові центри багатьох компаній і організацій, що знаходяться дуже далеко від країн, де перебувають їхні штаб-квартири.

І останнє. Сьогодні дуже сильно змінюється якість і кількість каналів поширення інформації, і це стосується не тільки поширення інформації суто приватної, культурної, а й поширення інформації комерційної, адже швидкість появи нових ідей в різних спільнотах є дуже високою, а з іншого боку, сьогодні дуже важко захистити свою ідею від швидкого комерційного використання іншими людьми. Ви можете бути дуже класним з точки зору ідей. Але ви завжди повинні розуміти, що може знайтися більш ефективний менеджер, який цю ідею трансформує в товари, послуги, в конкретний комерційний проект. Тут теж є проблеми, от чому питання інтелектуальної власності – це не просто слова – це надзвичайно важливий інструмент управління таким ресурсом, як знання.


Що могло б стати «двигуном» для нового світового економічного порядку і розвитку? Буде цей порядок спиратися на споживання, чи буде взято за основу щось інше? Що саме?

Якщо мова йде про функціонування економіки, то важко сказати щось принципово нове. Ясно, що це праця, але вона модифікується. Зрозуміло, що це капітал, бо, умовно кажучи, без грошей і фінансових систем – в широкому розумінні – дуже важко або навіть неможливо поєднати інші ресурси. Ясно, що це земля, в даному випадку – природні ресурси. Навряд чи ми знайдемо щось таке, що як чарівна паличка з нічого зробить щось. Зрозуміло, що надзвичайно сильно зросте значення такого ресурсу, як підприємництво. Ми можемо говорити про проривні ідеї в глобальному плані.

І, звичайно, це науково-технічний прогрес в широкому розумінні цього слова. З одного боку, нинішнє досягнення науково-технічного прогресу – інформаційно-комунікаційні технології - будуть все більше і більше «заходити» в економіку і наше звичайне життя. З іншого боку – будуть з’являтися якісно нові знання, які трансформуватимуть і наше бачення світу, і, як мені здається, все більше і більше впливатимуть на систему соціальних стосунків, соціальний капітал.

Як буде вирішуватися питання вичерпності ресурсів? І як воно вплине на демографічну ситуацію ?

На це питання у мене немає відповіді. Я думаю, що коли мова йде про глобальний підхід, то зрозуміло, що економічне зростання буде збільшувати навантаження на навколишнє середовище і буде все більше потребувати різних видів регулювання та підходів до організації виробничо-комерційної діяльності.

Якщо сказати просто, мова йде про захист навколишнього середовища та запровадження більш ефективних технологій використання ресурсів. Причому ця тенденція, пов`язана із заощадженням ресурсів та більшою ефективністю, стане магістральним напрямком розвитку виробничих процесів і конкурентоспроможності.

Я веду до того, що навіть дешеві товари, але такі, що вироблені в умовах, далеких від оптимальних, та за умов «більшого навантаження на природні ресурси», – вони будуть вважатися апріорі такими, що порушують нормальні умови конкуренції, і будуть просто змушені залишити ринок.

Ясно й те, що питання вичерпності ресурсів уже стало питанням, пов’язаним із різними моделями споживання, масштабами цього споживання.

Рано чи пізно, людство прийде до необхідності укладання своєрідного ресурсного пакту – певних принципів і домовленостей стосовно того, як споживатимуться ті чи інші ресурси глобально. Елементи такого пакту на сьогоднішній день вже існують, хоча до них ставляться по-різному. Наприклад, коли мова йде про Кіотський протокол, про торгівлю викидами – це, фактично, має пряме відношення до використання ресурсів. І зрозуміло, що у ході науково-технічного прогресу дуже суттєво змінюватимуться технології виробництва. Якщо ми згадаємо автомобілі за часів дешевої нафти у США, то це були надзвичайно великі й неефективні машини, які споживали велику кількість пального, а потім підвищення цін на ресурси змусило шукати можливості до заощадження і переходу на більш ефективні і ощадливі авто.


У найближчому майбутньому нас очікує подальша глобалізація чи регіональна фрагментація? Чи збережеться держава в якості керуючого економічного суб`єкта, чи вона передасть свої функції наддержавним органам?

Є певні процеси, які є нескінченими. Скажімо, розвиток природи і всесвіту – це нескінченний процес, навіть якщо щось трапиться з нашою Землею, і зникне людська раса – це не означатиме кінця світу в широкому розумінні цього слова. Все одно відбуватимуться хімічні та біохімічні процеси, і ця природна матерія буде вічною.

Якщо мова йде про глобалізацію, це, до певної міри, такий процес, що весь час буде набувати нових вимірів і рис, про які ми сьогодні ще не знаємо. Але далі виникає проблема політики і управління людським суспільством, адже воно не може жити без управління. І якщо це так, то процес глобалізації буде супроводжуватись змінами у механізмі «керуючої системи» – чи це рівень держави, чи наднаціональних органів і місцевого рівня, – аж до нас, окремих людей.

Якщо говорити про світ, то є певна тенденція до посилення взаємодії, в тому числі координація економічної діяльності у формі спільних рішень країн «двадцятки» тощо. А з іншого боку, – ми бачимо, що не зважаючи ні на що, національна держава як інструмент управління, хоч і змінюється, але її важливість з часом посилюється. Наскільки тривалою буде ця тенденція, сказати важко, але коли мова йде про дотримання правил, то треба мати регулюючий і контролюючий орган, що знаходився б на певній території, і поки що альтернативи в цьому сенсі державі, як інститутові я не бачу.

Але я б поки що не говорив, що ми рухаємося у бік створення надпотужного, надсвітового уряду, який би технічно вирішував усі проблеми. Я все ж таки прихильник того, що, хочемо ми чи ні, але протягом досить тривалого часу ми будемо мати комбінацію і наднаціонального розвитку управління, і розвитку управління на рівні держави. І давайте не забувати про те, що наднаціональне управління – це, фактично, функції, які делеговані національними державами тим чи іншим органам, але через певні причини ці функції не обов’язково мають бути такими, що вічно залишатимуться прерогативою саме цих органів.

Кінець-кінцем може скластися така ситуація, я цього не виключаю, коли окремі функції майбутнього уряду знову перейдуть на національний рівень чи поділяться на частини, які будуть реалізовуватися на світовому і на національному рівні. Але в даному випадку, коли мова йде про національну державу, я маю на увазі її як відокремлену одиницю. Але це не має відношення до гасел «Україна – для українців», чи «Росія – для росіян», тобто «нейшн стейт» – національна держава – це як раз та соціальна одиниця, яка об’єднує суспільство.


Яка перспектива відкривається перед Україною – яка її роль та місце в новому економічному порядку?

За великим рахунком, сила України полягає в її слабкості. Слабкість тому, що якщо ми навіть порівняємо рівень валового внутрішнього продукту на душу населення з рівнем валового внутрішнього продукту того ж Європейського Союзу ми бачимо кричущу різницю. Ця різниця і говорить про потенціал нашого розвитку, це не просто більше грошей, а й зміна соціальних стандартів. І якщо ми подивимося на багато речей, з якими сьогодні стикаємось, то можна зробити висновок про те, що вирішення цих проблем – це є фактично розвиток нашого суспільства, який за нормальних умов порівняно швидко може дати свій позитивний результат.

Часто говорять, що багато реформ потребує багато часу, тобто вічності. Але я думаю, що певні зміни можуть бути дуже швидкими, і нагромадження таких точкових, непомітних для всього загалу змін кінець-кінцем створює певну критичну масу, коли змінюється суспільство. Але ясно, що під цим не слід розуміти, що ми приречені на розвиток. Немає жорсткого детермінізму – чи на країну чекає успіх, чи вона запрограмована на невдачу.

В історичному плані, ми повинні говорити про потенціал, про оптимізм, про надзвичайно великі можливості, які існують сьогодні. Але зрозуміло, що використання цих можливостей потребує продуманої політики і максимально далекого і всебічно зваженого аналітичного проникнення у майбутнє, тому що дуже часто, зосередившись на поточних проблемах, ми їх вирішуємо, але не рухаємося далі.

Якщо мова йде про те, яке буде місце України, то ясно, що воно залежатиме від того як дійсно розвиватиметься наша країна, і я думаю, що Україна може і має всі шанси увійти до групи держав, що динамічно розвиваються. Порівнюючи Україну з іншими країнами, думаю, що ми точно можемо увійти в групу розвинутих країн. Але для цього треба наполегливо працювати.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Сергій Дацюк, философ

Новые экономические представления

Лесь Герасимчук, культуролог

Реманент цивілізації майбутнього

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мир нуждается в реальном производстве и совместных прагматических решениях

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В ближайшие годы Украина может стать аграрным придатком Китая

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Глобальных изменений в ближайшем будущем в экономике не будет

Александр Литвиненко, заместитель директора НИСИ

Не имея своего видения будущего, мы будем поставлены в то место, которое нам отведут сильные мира сего

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Проблема может быть не в экономическом росте, а в перераспределении его благ

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Нынешний кризис – это перераспределение экономической мощи и власти между развитыми и развивающимися странами

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Мир идёт к хаосу

Мэд Джонс, президент Международного института менеджмента, США

В следующие десять лет мы увидим мощный сдвиг экономической и политической власти с Запада на Восток

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

В среднесрочной перспективе мы не увидим окончательно сформированного нового порядка

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Путем искусственного раздувания потребления невозможно создать долгосрочный экономический рост

Виталий Коваленко, экономический эксперт

Новый мировой экономический порядок

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Існуюча економічна модель відносин себе вичерпала, і зараз переживає пертурбації

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Головне питання сьогодення – це альтернативна модель світоустрою

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

Відповідальність за майбутнє мають брати на себе всі

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,062