В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Новый мировой экономический порядок

Крушение валютных систем, нехватка воды и еды, хроническая безработица, сокращение социальных гарантий и «темная сторона» Интернета — это главные риски десятилетия для мировой экономики, считают эксперты World Economic Forum.

Глобальная экономика опустилась до нулевого роста, ее экономические показатели сместились от повышения благосостояния к сокращению потребления. Долги растут, а меры экономии, призванные их сократить, неизбежно приводят к рецессии, из-за которой, опять же, растут долги…

Последствия не заставили себя ждать. Впервые за последние 200 лет появилось поколение людей, которые не уверены, что их дети будут жить лучше, чем они сами. О чем это говорит? Об исчезновении среднего класса? Об исчерпании ресурсов? Или об исчерпании того экономического порядка, который утвердился в мире в последние десятилетия?

Веками идея экономического прогресса связывала рост производительности труда с улучшением жизненных стандартов. Аксиомой считалась надежда, что бедные страны могут догнать промышленно развитые нации, что мир производства, торговли и финансов должен быть симметричным, позволяя всем странам проводить схожую политику, а не применять двойные стандарты для «своих» и «чужих».

Однако в последнее время сомнению подверглись не только экономические рычаги управления, но и религиозные, политические, экологические, энергетические, а также (меж-, над-, мульти-) национальные модели государственных образований. Мир «трещит по всем швам», разрушая выстроенные за предыдущие века устои.

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

По сути, нет даже идей, как справиться со всем валом проблем длящегося уже четвертый год экономического кризиса или нового мирового беспорядка… Что это – конец света, коллапс или возврат в новое средневековье?

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Что в таких условиях может стать «двигателем» нового мирового экономического порядка и развития? Будет ли этот «двигатель» снова опираться на потребление, или же будет «взято за основу» что-то еще? Что именно?

При каких условиях возможно возобновление экономического роста в мировой экономике?

И, наконец, какие перспективы открываются перед Украиной? Какими будут ее роль и место в новом экономическом порядке?

Наших авторов, экспертов и читателей мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA» самые сложные аспекты перечисленных выше и многих других проблем, связанных с неминуемым приближением Нового экономического порядка в мире.

Свернуть

Пожалуй, это одна из самых сложных тем, которые нам когда-либо приходилось обсуждать. Ее сложность заключается в том, что множество фиксаций следствий не позволяет сформулировать целостное понимание причин и перспектив того, что в последнее время все чаще называют «Новым мировым экономическим порядком». И на Востоке, ни на Западе мало кто имеет хоть какое-то представление о глубинных экономических переменах, происходящих в мире. И о том, как они отразятся на благосостоянии жителей планеты или международной стабильности.

Ясно лишь одно, и в этом едины все, – мир не становится ни более стабильным, ни более справедливым. В отличие от прошлых времен, нас ожидает переход к иному более сложному и многослойному порядку. Однако, ахиллесовой пятой большинства предложений о создании лучшего экономического порядка является неспособность государств справиться с проблемами, которые создают современные транснациональные и финансовые структуры.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Реманент цивілізації майбутнього

11 апр 2012 года

Ще донедавна йшлося про сталий економічний розвиток, а зараз уже ніхто не говорить не лише про стійкість, а навіть й про розвиток, чому? Чи буде знайдено вихід? Де можуть виникати нові точки економічного зростання? Який ціною? Що могло б стати двигуном нового світового економічного устрою і розвитку?

На пленарному засіданні Ґенеральної асамблеї ООН 1 травня 1974 року була прийнята «Декларація про встановлення нового міжнародного економічного ладу». Цей документ, власне, фіксував геополітичні умови сімдесятих років минулого віку на тлі протистоянь глобальних гравців і боротьби за своє політичне формування третього світу, колоніальних і постколоніальних країн. Гасло нового міжнародного економічного ладу скеровувалося на збалансування ситуації, уникнення оружних протистоянь і ще раз в ідилічному оонівському стилі нагадувало про те, що, в принципі, усі хочуть, аби все було в світі добре, для чого й працюватимуть, не покладаючи рук.

Так мило тепер читати про те, що «Організація об’єднаних націй як універсальна організація повинна мати змогу комплексно вирішувати проблеми міжнародного економічного співробітництва та забезпечувати рівність інтересів усіх країн. Вона повинна відігравати ще більшу роль у встановленні нового міжнародного економічного ладу». Генезу цієї чергової блакитної мрії потомленого людства простежив у своїй жовтневій лекції 1976 року професор Гаррі Джонсон1. І це в розпал одних кривавих конфліктів і напередодні інших! Звичайнісінька облуда інтернаціонального дипломатичного корпусу і спеціальних служб світового співтовариства… Та й саме слово це «співтовариство» утерте й майже позбавлене на сьогодні змісту.

Приблизно у ті ж часи придумали й дуже розпливчасту утопічну ідею «сталого розвитку», хоча ООН і усталила її вже наприпочатку активної нової химерії – ґлобалізації, що насправді, як мені колись випадало писати, стала, всього на все, найвищою стадією імперіалізму. Вона відрізняється від імперіалізму посиленням та експансією транснаціонального потенціалу та концептуальною віртуалізацією цивілізаційних зв’язків і механізмів.

Концепцію ґлобалізації політики почали розкручувати відразу після розвалу СРСР і контрольованого ним табору соціалізму. З початком дев’яностих років геостратегічна мапа різко помінялася, змінилися політико-економічні інтереси й непомітно померла чергова блакитна мрія ООН про новий міжнародний економічний лад, що спиралась на реалії сімдесятих минулого віку2.

Потужний розвиток ідеї ґлобалізації (а точніше – нового геополітичного й транснаціонального економічного переділу) й супутньої утопії сталого розвитку вже за кілька років наштовхнувся на непереборні практичні й теоретичні перепони. По-перше, множина інтерпретацій ґлобалізму на практичному рівні почала наближатись до нескінченності; по-друге, основні гравці на світовій політичній арені почали активно претендувати на лідерство в процесі, руйнуючи навіть проблиски надії на гармонізацію планетарних інтересів; по-третє, тиск ґлобалістів з імперськими схильностями потребував прискореного технологічного й виробничого розвитку на тлі супутніх конкуренцій між усталеними ТНК і кластерами кількох десятків фінансово-економічних регуляторів, а це суперечило можливостям менш розвинутих і щойно звільнених країн і супроводжувалось зростанням опору потужних реліґійних і парареліґійних прямувань з архаїчною бінарною основою; по-четверте, в своєму запамороченні від успіхів основні актори ґлобалізму вирішили застосувати всю свою мілітарну потугу для торування прямих шляхів для своїх транснаціональних інтересів, абсолютно не розуміючи й не маючи бажання зрозуміти особливості реґіональних конфліктів; по-п’яте, ґлобалізація (часом мимохіть, через невігластво своїх менеджерів) почала швидко руйнувати цивілізації, котрі спирались упродовж тисячоліть на принципово інші культурні традиції, коди яких теоретично можуть співіснувати з кодами акторів ґлобалізму, але не активно позитивно взаємодіяти, – у такому разі, за далекої старожитності, реґіони або уярмлювалися, або винищувалися.

Тут іще треба пам’ятати про те, що, коли імперіалізму сподорожував морально-етичний релятивізм, то в добу ґлобалізації ми мали до діла з морально-етичним ніґізмом і цинізмом. Саме зняття з порядку денного морально-етичних засновків при прийнятті рішень або ситуативне маніпулювання ними на користь фірми/кластеру інтересів/держави перетворило «сталий розвиток» на фікцію, а ґлобальний поступ (якщо це можна назвати поступом у властивому значенні слова) – на фінансово-кредитне обслуговування неконтрольованого споживацтва. Водночас, тривало переформатування ринків, де старих учасників посунули нові контролери і організатори фінансових плинів – торгівля смертю, наркоторгівля, новітні форми рабства (як от порноіндустрія), електроніка, сировина, туризм.

Усі ці фактори не могли не призвести до тяжкої кризи і фінансово-економічної, і цивілізаційної. Остання яскраво виявилася в бурхливому зростанні проблем міґрації, фанатичного екстремізму, фашизуючого націоналізму і на рівні ґлобальних акторів, і на рівні озброєних цими акторами локальних племен. Сталий розвиток став несумісним з прагматикою нових геополітичних і економічних реалій.

Здавалося б, жорстока остання ґлобальна криза розставила усі крапки над «і». Та ба! Все доки задовольнилося переформатуванням зв’язків і плинів, відчахуванням невиліковних проблем й балачками про нові блискосяйні сценарії покращення життя. Таке враження, що сценаристи не вчили історію й ніколи не цікавились філософією та культурологією…

А тим часом наука розповідає, що формаційні зміни, як от і у випадку з Україною, відбуваються не так швидко, як хотілося б людям, які живуть в добу перемін, або керманичам, котрим хотілося б помахом чарівної палички міняти мільйони виробничих і культурних зв’язків між членами суспільства, що формувалися упродовж сторіч. Ще й при тому, що війни та період більшовицької диктатури настільки порушили структуру суспільства, що тільки на її відновлення потрібно багато десятиліть. А якщо говорити про її трансформацію, то й поготів ітиметься про часові відстані у, приблизно, 250 років. Принаймні так було досі. Хіба що українцям вдасться якось змінити плин історії й закономірності трансформації людства.

Тому, якщо ми все-таки дозволимо собі триматися рямців світових еволюцій, то наразі варто говорити не стільки про новий лад, скільки про стабілізацію етнокультурних і фінансово-економічних процесів. Якось по-особливому "близько" звучать сьогодні слова Карла Ясперса: "При розпаданні колишніх зв`язків тепер замість спільної долі людей став відчуватися новий зв`язок кожного індивіда з його місцем всередині соціального механізму. Обумовленість походженням тепер, як і раніше, не може бути, попри мобільність, усунута. Спільним сьогодні є не людське буття як всепроникний дух, а банальні думки і гасла, засоби повідомлення і розваги. Вони утворюють воду, в якій плавають, а не субстанцію, бути частиною якої означає буття. Загальна соціальна ситуація не є вирішальною, – вона скоріше те, що веде до нікчемності. Вирішальним є можливість самобуття, що ще не стає сьогодні об`єктивним у своєму світі, який включає в себе світ спільний для всіх, замість того, щоб піддаватися його вторгненню. Це самобуття не є сьогоднішня людина взагалі; воно полягає в недоступному визначенні завдання дізнатися за допомогою оволодіння долею свою історичну зв`язаність"3. Ця доля і ця зв’язаність полягає не в кровожерності перманентних революцій троцькістського чи маоїстського штибу, не в юначій ейфорії щоденного реформування, а в оранні перелогів і вивершенні величної споруди, що має назву «СУСПІЛЬСТВО, СПІЛЬНОТА».

Ця споруда і своєю архітектурою, і призначенням відрізняється від аналогічних споруд у світі завдяки своєму розташуванню і особливостям використовуваних для неї місцевих будівельних матеріалів. Міркування центростоличних експертів і фахівців з міст-мільйонників про включеність України в ґлобальні процеси сьогодні слушні лише частково: лише в тій частині, що стосується обслуговування експортно-імпортних процесів, а життя мільйонів і мільйонів людей в убогій країні більше залежить від налагодженості процесів безпосереднього життєзабезпечення й виживання. Відси й економічне зростання матиме в Україні специфічні риси: максимальне стимулювання й забезпечення середнього й малого бізнесу, вивільнення аграрного сектору з лабет корупційного законодавства й ласих до наживи посередників і чиновників, розвиток різних форм соціального та інфрастуктурного будівництва, осучаснення житлово-комунального господарства, медицини, але передусім – удосконалення й збагачення форм освіти, припинення безглуздих щорічних реформ і переінакшень. Деякі сьогоднішні проблеми в освіті, які ось уже кілька років збуджують усе суспільство, розв’язуються доволі просто в сучасному світі. Беручи до уваги існування різних поглядів на вітчизняну історію й багатоманітну можливу інтерпретацію документів, треба просто створити гіпертекстовий підручник, який дасть учневі можливість вибирати власну історичну панораму, знаходити власні референтні точки. В основі такого підручника могла б стати, приміром, Вікіпедія, тим більше, що в електронному вигляді це робити набагато легше, ніж в паперовому виданні, як от у чудових, але громіздких працях Нормана Дейвіса.

Саме малий і середній бізнес (але поставлений в рамця чинного закону і безумовного виконання стандартів!), як багато разів довів міжнародний і вітчизняний досвід, здатний в найближчому майбутньому дати державі необхідний імпульс. Якщо держава при цьому відмовиться від параспортивних провальних для загального розвитку прожектів… Лише зосереджена на власній спільноті економіка (як у покризовій Німеччині або Великій Британії) здатна буде до швидкого поступу.

У нас в державі суворо засекреченим лишається такий золотий ресурс в усіх економіках світу, як туризм. Нема ніякої зведеної інформації, маршрутів, інфраструктури, транспортного забезпечення. Український ресурс, крім замків і ландшафтів, міг би запропонувати силу-силенних реліґійних пізнавальних маршрутів – від античності й до сьогодення. У нас нема маршрутів по шляхах класичної антики в Україні, пунктах зародження багатьох пан-європейських протестантських рухів. Щороку випадає тільки червоніти за організацію хасидського прочанства. А його ж можна ще розширити! А чому б не організувати для аматорів старовини маршрути по теренах ґотів. А створити й забезпечити маршрут по «колисці» східного православ’я! А «архітектурні» маршрути, наприклад такі унікальні речі, як українське бароко, українська хата, дерев’яне церковне будівництво і т.д… Чи багато для цього треба інтелектуальних зусиль міністерству культури? Шкода й мови.

Треба рішуче збільшувати кількість й розширювати масштаби фестивалів театрів, котрі завжди високоприбуткові й вважаються престижними в усьому світі. Треба упорядкувати кінофестивалі, виставкові свята й презентації (нині творчість багатьох українських митців відома в усьому світі й вважається досить прибутковим заняттям). Коли востаннє були організовані свята українських ювелірів, інших ремісників, яких нині виживають, звідки тільки можуть?

Доки в світі по-інакшому організовані економіки оговтуються від потрясінь і структурних негараздів, – а потриває це, приблизно, до 2015 року, – Україна може мати нове обличчя, справді привабливе для світу.

Маючи колосальні водні ресурси, Україна не має багаторічної перспективи розвитку відпочинку на воді.

Ще один цікавий момент. З інсайдерської інформації мені відомий такий економічний ресурс, як медичний туризм: до нас приїздить, приміром, якась частина туристів для проходження лікування зубів і протезування, бо чартерні рейси, дешеві готелі, нижчі ціни на послуги + плюс якийсь відпочинок іноземці вважають вигідним для себе. Ряд операцій у нас в рази дешевший, ніж на Заході, і чимало майновитих людей з середньої Європи робить операції у наших фахівців… А ви бачили систематизовану пропозицію й рекламу в Інтернеті, на бездарному сайті Мінохоронздоров’я?

У нас набагато дешевші поліграфічні послуги, але західні клієнти про це не знають. Так, наприклад, Західна інтернет-пропозиція електронних і малотиражних видань з усім рекламним і реєстраційним забезпеченням обчислюється на $2000+, а в Україні, якщо без поліграфічних викрутів, можна вкластися в $1000. Хто з західних колег вчасно зорієнтувався, той уже мав на цьому зиск, хоч це й поодинокі випадки.

Україна цілком може потужно вступити на перекладацький ринок Європи, де ціни наразі на порядок вищі. Можна було б і в нас створити тисячі робочих місць, і клієнтам була б поміч. У нас міжнародним перекладацьким маркетинґом не займається ніхто, а колишні структури безповоротно зруйновано.

Такий перелік можна було б і продовжити…

Чи буде подальший розвиток спиратися знову на споживання, або ж буде «взято за основу» щось ще? Що саме?

Наведений перелік якраз дозволяє зайняти сегменти ринку й орієнтується на створення тисячі робочих місць при порівняно невеликих інвестиціях. Просто потрібна напружена і системна робота відповідних міністерств. Наприклад, той же зелений або екстремальний туризм міг би підняти нашу глибинку, цивілізувати цілі райони, як це в поодиноких випадках вже робиться. Тут, до речі, придався б досвід Польщі. Ось простий приклад бездіяльності міністерства культури. В Україні працювало чимало композиторів світової слави, а місця їхнього перебування навіть не позначені ні в путівниках, ні в туристичних маршрутах. Я оце нещодавно спробував скласти маршрут відвідання місць, пов’язаних з Кирилом Стеценком, але на тлі секретності інформації про розклад і схему транспорту та про можливості ночівлі моя ідея була змарнована. А тим часом мені люди розповідали про поїздки такого характеру по Венесуелі, по Німеччині, по Польщі… Зелений і тематичний туризм активізує місцеві ресурси при відносно невеликій витратності.

Що очікує нас у найближчому майбутньому - подальша ґлобалізація або реґіональна фрагментація?

Ще 2-3 роки непритаманних прожектів, скерованих на переділ ресурсів і коштів між обраними кластерами інтересів, і в країні почнуться серйозні соціальні заворушення, що їхню репетицію ми вже бачили й до кінця року ще побачимо. Насправді ґлобалізація нас досі заторкнула лише на рівні окремих видів експортно-імпортної діяльності, офшорних маніпуляцій та фінансових схем у легальній економіці, котра насправді є тільки частиною всієї української економіки. Вона доки не заторкнула реґіони й глибинку, й цим треба скористатися, доки є трохи часу, доки оговтаються ТНК і ґлобалізуючі корпорації, котрі ставлять на аутсорсинґ, як от Самсунґ чи Нокія в Китаї.

Реґіональна фрагментація навряд чи можлива, бо для такої фрагментації у нас недостатньо центрів тяжіння.

Як буде (і чи буде?) трансформуватися технологічний устрій? (На підставі яких технологій буде будуватися новий економічний лад?)

Новий економічний лад, про котрий віднедавна почалася розмова, – це не той лад, про котрий ішлося в оонівському документі, а папський документ, котрий відповідає нашому рухові «Першого грудня»4. 23 жовтня 2011 року папа Бенедикт XVI закликав у Ватикані до створення глобальної політичної влади для керування економікою. Рада понтифіка за справедливість і мир закликала до створення нового економічного ладу в світі на основі етики й «досягнення універсального загального добра». Цей заклик своєю чергою спирається на папську енцикліку 2009 року про економіку, в якій зазначалось, що ментальність за типом «зиск будь-яким коштом» стала причиною світового фінансового занепаду. В згаданих документах визнається також, що треба ще «пройти довгий шлях, аби створити громадську адміністрацію з універсальною юрисдикцією» і реформування слід розпочати з організації ООН. Мається на увазі, що цій адміністрації підлягатимуть і світові лідери, і ґлобальна церква. Таке формулювання питання світового економічного ладу схоже радше на чергову костельну утопію (як і виступи шановних українських послідовників папської ініціативи), ніж на поважну основу для роздумів.

В дійсності ж триватиме процес віртуалізації, а технологічний поступ буде скерований на забезпечення цього процесу. Україна в цій справі пасе задніх через недалекоглядність державної політики в цій галузі, і день у день відстає все більше.

У цій галузі варто придивитися до досвіду Індії, яка здійснила нечуваний прорив завдяки мудрій податковій політиці.

В технологіях промислового та сільськогосподарського виробництва Україна серйозно відстала, а подекуди – назавжди. Єдиний вихід – негайна закупівля і впровадження новітніх технологій та початок відліку на набагато вищому рівні. Щоправда, доки фінансова, податкова і правова політика цьому в нашій державі не сприяють.

Як буде вирішуватися питання вичерпності георесурсів? Як він корелює з демографічними питаннями (як підтримувати життєдіяльність нинішньої (і поки такої, що зростає!) кількості людей?

Для України питання георесурсів – це проблема передусім їхнього обліку, планування, заощадження й цінового реґулювання. Це стосується передусім води, електроенергії, газу, нафти, вугілля тощо. У нас сьогодні нема контролю за тим, що подається людям під назвою «газ», нема обліку його на індивідуальному рівні. Космічна розвинена держава не в стані за 20 років поставити на труби в домах споживачів газові лічильники. Параметри води залишаються предметом вчених дискусій, а не індивідуальної параметризації. Нема щоденного індивідуального моніторинґу нафти й вугілля. Тобто перед питанням вичерпності треба порушити питання обліку, аби знати, що є предметом розгляду. Потім потрібний моніторинґ використання і збереження цих ресурсів, але такого в нас теж сьогодні нема, а натомість порушуються всі положення навіть існуючого недосконалого законодавства про водні ресурси, забезпечення стандартів продукту тощо. Ці справи від демографії не залежать, тим більше, що в Україні, схоже, зменшення кількості населення триватиме через бездарну політику в галузі зайнятості населення і державної опіки над молодими сім’ями.

Тим часом у багатьох випадках зайнятість населення розв’язується розкріпаченням малого й середнього бізнесу та розвитком різних форм туризму й транспортної інфраструктури. Тобто, якщо нині в Києві, наприклад, є чимала кількість вакансій, то ці місця цілком можна було б заповнити за рахунок районів, з яких можна доїхати на роботу за годину-півтори. Зараз до столиці вже їдуть з Яготина, Фастова, Обухова.., хоча може виникнути проблема через подорожчання транспорту. Низькооплачуваним категоріям населення не вигідно буде їздити до Києва, а на місцях значно зросте і без того висока соціальна напруга.

Чи збережеться держава в якості керуючого економічного суб`єкта? Або держава розчиниться, передавши свої функції наддержавним (або ще якимось) органам?

Дивлячись на досвід кризової Європи, наша держава мала б утриматись від делеґування своїх керівних повноважень наддержавним структурам. Наприклад, Велика Британія трохи відійшла від загальноєвропейського тренду, намагаючись убезпечити свою економічну стабільність. У багатьох країнах – і тих, які не одержують очікуваної милостині, і тих, котрі не бажають платити за чужі гріхи – зростає знехіть до подальших об’єднавчих зусиль. Революційні настрої в Італії, Іспанії, Греції тощо – відверте зростання анархо-комуністичних настроїв з супутніми загрозами соціальних боїв.

Складну економічну ситуацію в Росії Путін буде втримувати дедалі швидшим переходом до диктатури, котра буде супроводжуватися зростаючим спротивом периферії, котра пошивається в дедалі більші злидні. Путін марить російською імперією і славою збирача окупованих колись земель. Україні наддержавні органи з російською гегемонією не віщують нічого доброго, крім чергового економічного і соціального болісного переформатування та примусової подальшої асиміляції.

Які перспективи для України? Які її роль і місце в новому економічному порядку?

Україна матиме своє обличчя і своє осібне місце лише при негайному переосмисленні всієї державної політики і визначенні пріоритетом благо людини, пріоритет її прав, покращення якості життя. Як доводить післякризовий досвід Європи, доки власне суспільство має лишатися в центрі державної уваги. Інакше й надалі зростатиме системний антагонізм з перспективою розвалу держави, як це сталось за умов дегенерування соціалізму в СРСР.


1 Окрему відбитку можна знайти в працях чиказького університету №49: The New International Economic Order By HARRY G. JOHNSON. Див. також: Epiphanius. Ukryta strona dziejow. Nowy Porzadek Swiata. Nowy Lad Ekonomiczny. Globalizm... Wydawnictwo ANTYK, Marcin Dybowski, 2009.

2 Mieczyslaw Szostak. EWOLUCJA MIEDZYNARODOWEGO LADU EKONOMICZNEGO I MEANDRY NEGOCJACJI POLNOC-POLUDNIE. Див.: „ZESZYTY NAUKOWE KOLEGIUM GOSPODARKI SWIATOWEJ” (SGH), 2003, nr 14, s. 43-67.

3 Карла Ясперс. СМЫСЛ И НАЗНАЧЕНИЕ ИСТОРИИ. Москва, Издательство политической литературы, 1991, с. 302.

4 http://svoboda.fm/politics/ukraine/215074.html


Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Испытание рутиной

Эйфория от институциональных прорывов в интеграционных процессах России, Белоруссии и Казахстана развеялась. Пришло время тщательной притирки друг к другу наших непохожих хозяйственных комплексов

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Сергій Дацюк, философ

Новые экономические представления

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мир нуждается в реальном производстве и совместных прагматических решениях

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В ближайшие годы Украина может стать аграрным придатком Китая

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Рано чи пізно людство прийде до всесвітнього пакту стосовно того, як споживатимуться ресурси

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Глобальных изменений в ближайшем будущем в экономике не будет

Александр Литвиненко, заместитель директора НИСИ

Не имея своего видения будущего, мы будем поставлены в то место, которое нам отведут сильные мира сего

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Проблема может быть не в экономическом росте, а в перераспределении его благ

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Нынешний кризис – это перераспределение экономической мощи и власти между развитыми и развивающимися странами

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Мир идёт к хаосу

Мэд Джонс, президент Международного института менеджмента, США

В следующие десять лет мы увидим мощный сдвиг экономической и политической власти с Запада на Восток

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

В среднесрочной перспективе мы не увидим окончательно сформированного нового порядка

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Путем искусственного раздувания потребления невозможно создать долгосрочный экономический рост

Виталий Коваленко, экономический эксперт

Новый мировой экономический порядок

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Існуюча економічна модель відносин себе вичерпала, і зараз переживає пертурбації

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Головне питання сьогодення – це альтернативна модель світоустрою

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

Відповідальність за майбутнє мають брати на себе всі

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,064