В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Украинская модель гуманитарного пространства была и остается предметом нескончаемых споров и обсуждений, где каждому мнению противопоставляются десятки других, часто противоположных. В своем большинстве эксперты едины лишь в том, что теоретически она отмежевалась от советской модели гуманитарной политики с ее идеологическими догмами, но так и не смогла уйти от нее в своих практических проявлениях, сохраняя верность множеству «рудиментов» советской идеологии и политики.

В условиях, когда во всем мире одним из масштабных вызовов современности становится дегуманизация общества и деградация ключевых социальных институтов – семьи, системы образования и воспитания, когда доминируют духовное опустошение, массовая культура и засилье потребительского отношения к жизни и окружающим, в Украине эти явления достигают устрашающих размеров. Страна неотвратимо движется в сторону полной деградации и депопуляции населения. Статистика роста масштабов алкоголизма, наркомании, заболеваемости туберкулезом сегодня шокирует даже видавших виды исследователей беднейших стран Африки и Латинской Америки.

Изо дня в день мы наблюдаем катастрофическое снижение уровня образования, падения престижа и уважения к науке. Не исключено, что уже в ближайшее время ситуация в гуманитарной сфере засвидетельствует о полном развале прежних государственных институтов. «Скоро некому будет служить в армии, некому будет работать на высокотехнологическом оборудовании, некому и некого будет учить. Это не мелкая сезонная неурядица, это проблема существования народа и его страны», – констатирует М.Минаков, и его тревогу разделяют многие эксперты.

Все эти проявления свидетельствуют о глубочайшем гуманитарном кризисе, который переживает наша страна. На протяжении многих лет украинская гуманитарная политика была нацелена на фрагментирование общества, на рост недоверия между группами и сословиями, последовательно направлялась на изоляцию от глобальных и региональных процессов. Кому и зачем это было нужно – тема отдельного исследования, но результат такой политики более чем негативен. И простого рецепта преодоления ее последствий не существует.

Не поэтому ли гуманитарная политика это прежде всего предложение обществу консенсуса по ряду важных вопросов, решаемых доступными государству путями — в частности, через культуру и образование, через государственные СМИ, посредством бюджетного финансирования тех или иных культурных и социальных проектов и программ. Для Украины, где на протяжении всех лет ее независимости оставались неопределенными общезначимые ценности, которые бы объединяли украинское общество, последовательная гуманитарная политика приобретает значение фактора, влияющего как на становление, так и на сохранение суверенитета нашим государством.

Экономические потрясения становятся перманентным явлением в нашей стране, отодвигая на задний план вопросы развития гуманитарной сферы. А ведь многие эксперты признают, что эффективная гуманитарная политика – фундаментальная составляющая экономического роста. Для ведущих стран гуманитарная политика – это больше чем гуманитарная сфера в узком смысле. Ибо она непосредственно влияет на структуру и качество производства, на занятость и производительность труда – и, таким образом, на экономическое развитие и конкурентоспособность экономики, способствуя достижению и многих других целей экономической политики.

Если система взаимопроникновения и обратной связи экономики и гуманитарной сферы нарушается, кризисные явления охватывают практически все сферы жизни общества. Ни для кого не секрет, что Украина все более отстает от своих западных и восточных соседей по качеству и объему создаваемых культурно-образовательных продуктов, информационных потоков, в развитии гуманитарной инфраструктуры.

«Украине угрожает превращение в плохо функционирующую полуавтократию и абсолютную периферию», – утверждает Эндрю Уилсон, ведущий научный сотрудник Европейского совета по международным делам. И это лишь один из многих пессимистических сценариев, которые сегодня обсуждаются в экспертной среде.

В Украине накопилось великое множество проблем, связанных с гуманитарной сферой и гуманитарной политикой нашего государства. Это не та область, где все можно начать с «чистого листа», разрушив до основанья наработки предыдущих поколений. Но, возможно, есть лишь один способ избавиться от множества комплексов прошлого,- прекратить с ним бороться, и устремить свои помыслы и энергию в будущее.

Свернуть

Украинская модель гуманитарного пространства была и остается предметом нескончаемых споров и обсуждений, где каждому мнению противопоставляются десятки других, часто противоположных. В своем большинстве эксперты едины лишь в том, что теоретически она отмежевалась от советской модели гуманитарной политики с ее идеологическими догмами, но так и не смогла уйти от нее в своих практических проявлениях, сохраняя верность множеству «рудиментов» советской идеологии и политики.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Цілісної гуманітарної політики у нас нема, оскільки у наших урядів немає стратегічного мислення

21 май 2012 года

Що змінилося в нашій гуманітарній політиці за останні 20 років?

Я приймав участь в розробці концепції гуманітарної політики ще за часів президента Кравчука. Кожна нова влада розробляє нову концепцію, і так всі ці 20 років. Можу говорити про це відповідально, оскільки я в цьому процесі всі ці роки, в них приймало участь чимало установ, зокрема і Інститут стратегічних досліджень. І завжди відбувається одне й теж – розробляється концепція, але коли доходить до конкретної справи, до необхідності фінансування конкрентних програм, то у влади немає коштів, бо необхідно фінансувати соціальні програми, а коштів не вистачає. Кожен уряд у нас займається виживанням, намагається зберегти свою владу, а цілісної гуманітарної політики як не було, так і немає - у наших урядів немає стратегічного мислення.

Так званий індекс людського розвитку країни, це інтегральний показник розвитку освіти, охорони здоров’я, і гуманітарної сфери загалом. І що ми бачимо? У нас він з кожним роком стає все гірше. Чому? Тому, що ми не поставили в нашій державі пріоритетом гуманітарну політику. А на мою думку — це найважливіше. Часто, політичні сили задля утвердження свого авторитету спекулюють на гуманітарних проблемах. Це не випадково, що Верховна Рада протягом 20 років не може прийняти жодного закону, який би стосувався мови. Зате приймали всякі хартії без розбору. Мені легко послатися на Президента, котрий під час святкування дня незалежності висловив думку про те, що у нас нема системної гуманітарної політики. Цю політику повинен проводити насамперед Кабінет Міністрів України.

Для мене очевидно, що нинішня гуманітарна політика не має чітко окресленої перспективи. Чому? Передусім, ми бачимо, в якому стані нині наш національний інформаційний простір. Пріоритету національного виробника теле-, радіо-, кіно- і іншої продукції в нас немає. У нас домінує іноземний виробник. Іноземний виробник диктує нам правила гри на нашому національному кіноринку, телеринку, радіоринку, газетному, журнальному, я вже не говоритиму про книжковий.

Стало вже банальним нарікати на те, що ми не можемо вийти навіть на рівень елементарних цивілізаційних вимог. Українська, україномовна книжка сьогодні не домінує на українському книжковому ринку. Очевидним є засилля над україномовною книжкою. Це також є докір передусім уряду України.

Ми можемо сьогодні називати й інші проблеми. Наприклад, дуже болючою є проблема збереження історико-культурної спадщини. Це сьогодні проблема насамперед київська. Але вона не є лише київською. Люди криком кричать про це з усіх куточків України. Була підвищена орендна платня для закладів культури і інших, що призвело до масових конфліктів у столиці через зміну орендних ставок для приміщень творчих спілок, творчих майстерень. художніх галерей, художніх майстерень і так далі, і так далі. Ці проблеми надзвичайно серйозні і складні. Вони викликали бурю протестів творчої інтелігенції, але уряд у цю справу аж ніяк не втручався і ображеним ніяк не допоміг.


Чому гуманітарний простір України залишається простором культурного розколу між сходом і заходом країни? Що необхідно, щоб його подолати?

Я не вважаю, що є культурний розкол. Я вважаю, що відсутні достатні культурні зв’язки між Сходом і Заходом України. Перші базові кроки вже зроблено у цьому плані, і ми більше знаємо один про одного, тобто я маю на увазі Захід і Схід України. Але ця проблема пов’язана також із тою політикою, яку повинен проводити уряд України. І ми бачимо, що, крім особистих контактів, які дуже потрібні між митцями, між працівниками гуманітарної сфери, треба також проводити справді презентації тих цікавих культурних проектів, які є на Луганщині, Донеччині чи в тому ж Херсоні чи Харкові, автономній республіці Крим. На жаль, гастролі театрів — рідкісне явище. Так само рідкісним явищем є обмін виставками. Проте саме ці заходи складають зміст цілеспрямованої культурної політики. Це погамувало б трохи оці політичні спекуляції на цій проблемі.


Звичайно, хотілося б торкнутися культурної політики. Наприклад, в Євросоюзі це дуже серйозне питання, оскільки це інструмент або поєднання суспільства, або роз`єднання, оскільки останніми роками помітно підсилення націоналізму. А куди йдемо ми?

Нам потрібно кардинально змінити нашу культурну політику. Ми повинні бачити, що сьогодні світ живе дуже активно проблемами культури, тому багато країн мають дуже серйозні надходження від експорту своєї культурної продукції. Тому нам вкрай потрібно прискорити процес розвитку своєї культурної індустрії. Повинна бути дуже продумана і державою підтримана політика. На перших порах мають бути якісь преференції, щоб ця культурна індустрія розвивалася. Вона приносить колосальні прибутки.

Наприклад, у Великобританії у культурній індустрії зайнято мільйон та 700 тисяч працівників. Вони одержують прибутки від експорту своєї культурної продукції за кордон десь 117,5 млрд. фунтів стерлінгів. Я за точність цифр не відповідаю, бо вони десь 2—3-річної давнини. Але ці цифри говорять самі за себе. Європейські країни мають до 30% бюджету сааме від експорту культурної продукції.

Ви подивіться, в якому стані сьогодні наша культурна індустрія, наш туризм. Ми не продукуємо внутрішнього туризму. Не маємо потрібного припливу іноземних туристів. Більше дбаємо про те, як наших громадян відправити за кордон, але ж повинна бути рівновага. Дуже багато потрібно зробити, щоб динамізувати культурну політику.


Звичайно, ніде не написано, що Україна – це культурна провінція, але світ про нас дізнається не завдяки нашому культурному продукту, а завдяки видатним спортсменам чи гучним політичним подіям. Чи є у нас шанс позбутися статусу культурної провінції?

Я переконаний, що маємо всі шанси говорити про те, що у різноманітних сферах ми можемо посісти перші місця в світі, якщо б мали дуже ефективний механізм трансляції наших культурних цінностей в світ. На жаль, ми таких механізмів не маємо.

Ви знаєте прекрасно, що будь-який оперний співак чи соліст балету, щоб йому потрапити в систему міжнародних гастролей, повинен мати дуже серйозну фінансову основу і, головне, це, як правило, відбирає від 3 до 5 років. Це повинна бути колосальна робота культурних центрів за кордоном, яких у нас, на жаль, нема.


Ви очолюєте Інститут літератури Національної Академії Наук України. Що ви думаєте стосовно сучасної української літератури, нашого літературного процесу?

Я скептично ставлюся до терміна «літературний процес». Зразу ж уявляєш щось схоже на ріку з повільною течією, щось таке цілісне, потужне, яке повільно, мов магма з вулкана, повзе по території культури. Як на мене, літературний процес – це щось містичне, міфологічне, на зразок «Соляріса» Станіслава Лема: пульсує, пригасає, вибухає – і ніколи не знаєш, що зродиться з цієї літературної магми. А сучасне літературне життя цікаве, бурхливе, несподіване, хоча й захаращене безліччю графоманських «проривів» у велику літературу.

Прикро те, що ЗМІ не приділяють належної уваги, я вже не кажу про системне висвітлення, сучасній українській літературі. У нас величезний літературний потенціал. Скільки є яскравих, талановитих митців, але повноти уявлення про сучасний літературний процес і я не досягаю. А що вже говорити про звичайного читача.

Щоб зміцнити, розвинути національну державу, відкрити перед нею далекосяжні перспективи, необхідно, передусім, забезпечити розвиток культури, освіти, науки, тобто, формувати базову основу держави як культурної системи. Адже національна держава, як стверджує чи не найавторитетніший британський дослідник теорії націй і націоналізму Ентоні Сміт, залишається єдиною міжнародно визнаною структурою політичного об’єднання. Але в мене є надія що найближчим часом, нарешті, справа зрушиться з місця, і відбудуться певні покращення.

Бесіду вів А.Маклаков.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Лесь Герасимчук, культуролог

Політику треба залишити для політиків. Культура – не політика

Богдан Бенюк, актор театру і кіно, народний артист України

Дух патріотизму можна виховати тільки на прикладах перемог, досягнень, бажання жити, існувати

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

Как можно говорить о гуманитарной политике, если ее нет?

Василь Кушерець, голова правління товариства «Знання», доктор філософських наук, професор

Нам треба позбутися конфронтаційної моралі

Сергій Дацюк, философ

У страны без собственного гуманитарного пространства нет будущего с точки зрения свободы и независимости

Лесь Танюк, народний депутат, голова комітету Верховної Ради з питань культури та духовності

Без хліба духовного не може бути хліба насущного

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Пасивність і покора не приносять порятунку

Наталья Заболотная, Генеральный директор НКММК “Мыстецкий Арсенал”

Теперь Украина сама стала центром «культурного притяжения»

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

В данный момент гуманитарная основа является более важной, чем экономика

Оксана Мельничук, историк, советник по культурной политике Национального института стратегических исследований

10 заповідей – це і є та матриця, навколо якої має будуватися будь-яка гуманітарна політика

Марина Ткаченко, эксперт по вопросам социального проектирования Института Горшенина, писатель

Гуманитарная политика – это прерогатива государства, но оттуда к нам сигналов никаких не поступает

Василь Яблонський, заступник директора НІСД

Наші політики не помічають, що саме в гуманітарній сфері формується той дороговказ, без якого люди не знають, куди йти

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

В гуманітарній сфері України дуже відчутний постколоніальний присмак

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Мы ожидаем спасения только извне

Владимир Семиноженко, лидер «Новой Украины», академик НАНУ

Чтобы построить действительно современную экономику, нужно современное общество

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,074