В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Новое украинское Просвещение

Тема нашего диалога – Новое украинское просвещение. Просвещение в самом полном и широком понимании. Когда-то задачей Просвещения было распространение и продвижение знаний, теперь же для просветителей важно «показать=научить=дать шанс» этими знаниями воспользоваться. Ведь еще недавно – всего столетие назад – большая часть населения не умела читать. Сейчас же для многих проблема в другом – появилось «племя, хотя и знающее письменность, но в ней не нуждающееся». Поэтому новое украинское просвещение и отвечает на вопрос «КАК?» - как применить знания?

Таким образом, просвещение – это вся система формирования в обществе уверенности в необходимости преобразований в экономической, политической, военной, правовой, культурной, духовной сфере. Это технология превращения знаний в мотивацию к действию и выбора оптимального пути к реализации задач. Поэтому миссия просвещения состоит не столько в распространении новых знаний, сколько в том, чтобы открывать перспективы, формировать достойные цели и указывать новые, зачастую альтернативные пути к их достижению.

Просвещение – это появление альтернативных идей, в том числе относящихся и к самоутверждению государства, и к поиску его миссии в быстро изменяющемся мире. Пушкинская формула "Свобода – неминуемое следствие просвещения" сегодня как никогда актуальна для Украины. Исторически Просвещение связано с Возрождением, с уходом от догм и формулированием новых задач, это время "присвоения" свободы, возрождение права человека на свободу.

Еще один момент, связанный с просвещением – формирование слоя носителей новой идеи, нового единства. У тех, кто получает сегодня образование, наконец, появились новые маяки. И хотя новые национальные "символы" – братья Кличко, Андрей Шевченко, Руслана Лыжичко, – это лишь первопроходцы, сумевшие подняться к всеобщему признанию своего таланта и профессионализма, они представляют новую модель победной стратегии, полноценного завершенного успеха. В противовес большинству национальных героев, снискавших славу мучеников, которые всей своей жизнью демонстрировали умение стойко и мужественно переносить поражения, они дают ответ на вопрос «как достигать победы?». Пока – для отдельных личностей, но в условиях современных коммуникаций эти пока еще одиночные примеры вдохновляют сотни и тысячи людей. Однако, не хотелось бы оказаться среди стран, в которых кумирами являются ТОЛЬКО спортсмены и артисты.

Кто может быть проводником просвещения новой эпохи? Кто может стать заказчиком на просвещение? Это прежде всего средний класс – молодой амбициозный бизнес, который сформировался за годы возрождения и пробился в тех альтернативных нишах, которые не были законсервированы псевдоэлитой переходной эпохи. Носители новых идей просвещения изначально должны быть конкурентными не только на внутреннем, но и на внешнем «рынке» политических, экономических, культурных и духовных лидеров.

Задача нового украинского просвещения - формирование банка прорывных идей и технологий их реализации. Просветители, в отличие от вождей не навязывают свои правила обществу. Это те, кто говорит "мы знаем, как по-другому", и увлекают за собой тысячи последователей, сильных духом и сознательно избравших свой путь. Именно поэтому они и выигрывают.

Свернуть

Тема нашего диалога – Новое украинское просвещение. Просвещение в самом полном и широком понимании. Когда-то задачей Просвещения было распространение и продвижение знаний, теперь же для просветителей важно «показать=научить=дать шанс» этими знаниями воспользоваться

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Далеко не всі громадські організації зараз існують на гранти”

„Далеко не всі громадські організації зараз існують на гранти”: „Далеко не всі громадські організації зараз існують на гранти”

Василина Дибайло, директор Ресурсного центру „Гурт”

Людина не може думати про інших, якщо вона сама не має належного рівня забезпечення, якщо її матеріальне становище скрутне. Займатися громадською чи волонтерською діяльністю можна тільки тоді, коли є певний рівень забезпеченості, який задовольняє людину. Тому зростання громадської активності є свідченням не зменшення рівня життя, а зростання, є свідченням того, що наші громадяни вже мають змогу думати про інших.

Василино, Ресурсний центр “Гурт” займається підтримкою неурядових організацій, які у свою чергу повинні стати основою громадянського суспільства в Україні. А чи існує у нас громадянське суспільство?

Звичайно, що існує. Є багато різних теорій щодо громадянського суспільства, багато різних думок щодо елементів громадянського суспільства. Як на мене, в Україні насьогодні присутні майже всі елементи громадянського суспільства – громадяни, права та свободи, громадські та благодійні організації, політичні партії, місцеве самоврядування тощо. Інше питання – наскільки функціональними та розвиненими є ті чи інші елементи.

Якщо говорити про громадські та благодійні організації, то за останні 5 років спостерігається тенденція збільшення кількості організацій, особливо у малих містах, зростання професійності організацій, зміцнення співпраці між організаціями та з органами місцевого самоврядування. Інша справа, що діяльність багатьох громадських організацій дуже важко дослідити, оскільки часто такі організації є просто невеликою групою людей, які можуть об’єднатися на основі спільних переконань і для спільної справи. Наприклад, організація вирішила допомогти школі відремонтувати дах. Як вони це роблять? Представники організації домовляються з одним заводом про шифер, інші домовляються про поставку цього шиферу, а треті - зі школою про власне ремонт. Діяльність таких місцевих організацій дуже важко досліджувати, адже вони не отримують ні від кого прямого фінансування, проте завдяки такому своєрідному обміну, про який я щойно говорила, вони допомагають самим собі й усьому місту.

Ви займаєтеся інформаційною підтримкою таких організацій. Яким чином? Що конкретно робить ваш Центр?

Місія Ресурсного центру “Гурт” звучить так: “Використовуючи свої знання, здібності та досвід, прагнучи розширити можливості самореалізації особистості в суспільстві, ми стимулюємо суспільну ініціативу громадян, шляхом надання інформаційної, навчальної та фахової підтримки громадським і благодійним організація, підприємницьким і владним структурам, засобам масової інформації.”

Інформаційна підтримка є одним з основних напрямків. У цій сфері ми маємо кілька продуктів. Найвідомішим є щотижневий інформаційний електронний бюлетень “Гурт” – актуальна інформація про новини, події, що будуть відбуватися, семінари, конференції, тренінги, програми навчання та фінансування, нові видання, Інтернет-ресурси тощо. Основне завдання бюлетеня – інформувати громадські та благодійні організації про те, що буде відбуватися, а також інформувати ЗМІ про діяльність організацій.

Кожних два місяці Ресурсний центр “Гурт” спільно з Центром волонтеріату “Добра Воля” видає журнал “Добра Воля” – інформаційно-аналітичне видання про діяльність громадських та благодійних організацій України та інших країн, міжнародних організацій та проектів. Кожен випуск журналу присвячений певній темі: міжнародна співпраця, суспільна інформація, соціальні програми бізнесу, етика діяльності неурядових організацій, волонтерство, фонди місцевих громад.

Варто згадати веб-сайт РЦ “Гурт”, інформація на якому поновлюється як тільки надходить. На сайті також розміщено архів бюлетеня з 2000 року, журналу та матеріали багатьох заходів, що проводилися нашою чи іншими організаціями. Крім того, маємо досить велику бібліотеку – понад 3000 видань з різних аспектів організаційного розвитку та інформацію за напрямками діяльності організацій.

Однак, крім інформаційної підтримки громадські та благодійні організації мають можливість брати участь у тренінгах, отримувати консультації, шукати партнерів.

А як давно існує ваш Центр?

РЦ “Гурт” був заснований у жовтні 1995 року. Через рік буде вже 10 років J

Чи помітили Ви за ці роки істотні зрушення у сфері суспільної ініціативи? Чи змінилося українське суспільство впродовж цього періоду?

Думаю, що змінилося і навіть дуже. Як каже одне латинське прислів’я: “Часи змінюються і ми разом з ними”. Я почала працювати в РЦ “Гурт” у 2000 році, тому можу говорити тільки про останні чотири роки. Що змінилося? Найперше ставлення людей, точніше позиція у житті. Сьогодні все більше і більше людей усвідомлюють те, що багато залежить тільки від них - від їхньої ініціативи, наполегливості та активності. Це дуже помітно в діяльності громадських організацій. Хорошим прикладом тут є співпраця громадських організацій з органами місцевого самоврядування та державної влади. Сьогодні громадські організації пропонують багато програм місцевого розвитку, активно залучаються до реалізації цих програм. І тут можна навести безліч прикладів.

Істотним показником суспільної ініціативи я вважаю також підвищення підтримки різних ініціатив з боку місцевого бізнесу, залучення місцевих ресурсів для реалізації програм та проектів громадськими організаціями. Зараз дуже багато йде розмов щодо грантів, які отримують громадські організації. Як на мене, то дуже значна кількість організацій, навіть більшість громадських організацій, що працюють сьогодні в Україні, ніколи не отримували ніяких грантів. Наприклад, протягом 2002-2003 років РЦ “Гурт” реалізовував проект у 5-ти містах Київської області. Ми працювали з понад 50 організаціями і, можливо, 5 чи 8 з них коли-небудь отримували гранти. Але ж організації працюють вже не один рік.

Ваш Центр активно працює з волонтерами. Наскільки мені відомо, і Ви колись починали як волонтер. Звідки беруться волонтери? Яку роботу вони виконують?

Так, до своєї діяльності ми залучаємо волонтерів. Але більший наголос робимо на популяризації волонтерства. Одним з методів є конкурс “Волонтер року”, який ми вже третій рік поспіль проводимо спільно з Головним управлінням з питань внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації. У 2003 році такий конкурс вже відбувся у Чернігові та Дніпропетровську. Звідки беруться волонтери? – Це такі ж самі прості люди, як і ми з вами, які мають бажання віддавати свій час, знання та навички на користь суспільства. Яку роботу вони виконують? – Дуже і дуже різну – це може бути прибирання парку, допомога при виконанні домашніх завдань, переклад, дизайн, підготовка статей, координування проектів, рознесення їжі людям похилого віку тощо. Знаєте, волонтерство – це тема окремої розмови, бо я можу про це розповідати годинами. Можу порадити завітати на наш сайт, де є рубрика “Програма розвитку волонтерства” – там можна знайти багато цікавої інформації про волонтерство в Україні, а також переглянути каталоги учасників конкурсу “Волонтер року” за всі роки (зібрано всі заявки на конкурс).

Але чому люди йдуть у волонтери? Що їх скеровує?

Мотивація може бути різна. На жаль, поки що у нас немає ґрунтовних досліджень з цього питання, проте з власної практики я можу навести кілька ймовірних причин. Для молодих людей – це перш за все практика, досвід, нові контакти, нові знання, навички, друзі, можливості. Для людей старшого віку – це можливість поділитися досвідом, спілкування, визнання.

Тут також можу навести один з практичних прикладів. Протягом 2003-2004 років Центр волонтеріату “Добра Воля” реалізовував проект “Волонтери дітям”. До нього залучені школярі старших класів шкіл Дніпровського району, які працюють в інтернатах. Які їхні мотиви? Перш за все школярі мають змогу побачити себе в іншому статусі - статусі вихователів, наставників, вони мають новий для себе досвід, можуть оволодіти новими для себе навичками. Принаймні, так говорять самі школярі. Мотивація волонтерів може змінюватися з часом. Починаючи працювати на певній роботі, з певною групою осіб, які потребують допомоги, волонтери вже не можуть їх залишити, бо звикають до них, здружуються з цими людьми.

У волонтерів можуть бути і досить прагматичні цілі, що, як на мене, цілком нормально. Якщо я щось віддаю, то я маю право щось і отримувати. Дивідендом для волонтерів може бути набуття корисного досвіду, реалізація своїх практичних навичок. Особисто я прийшла у “Гурт” волонтером із цілком прагматичних мотивів. Я працювала волонтером-перекладачем, хотіла закріпити свої знання англійської, і вже потім піти працювати в іншу компанію. Проте з часом я зрозуміла, що у цій організації можна займатись чимось більшим, ніж простий переклад, тому я продовжила там працювати і залишилася.

Існує певний стереотип, що у волонтери йдуть люди, які не можуть більше нічим зайнятися, не мають змоги знайти роботу за гроші. Однак наш досвід свідчить, що найкращі працівники – це ті, які почали з волонтерства (волонтерували), бо вони більше пройняті своєю справою, більш зацікавлені і тому якісніше виконують свою роботу.

Хочу зазначити, що волонтерами можуть стати люди, які мають роботу, зокрема ті, що працюють у сфері бізнесу чи науки. Вони можуть бути експертами для організацій чи брати участь у роботі органів врядування (Правління, Ради). Їхніми мотивами може бути налагодження нових контактів, поява нових можливостей, або ж дещо інша сфера спілкування.

Як Ви вважаєте, чи зростає кількість волонтерів в Україні?

Мені здається, що зростає. Справа в тому, що багато людей займаються громадською діяльністю, не обов’язково називаючи свою роботу волонтерством. Їм може не подобатися це слово. Я пригадую як колись, під час ефіру на радіо “Ера”, ведуча запитала мене, чи правда, що зараз в Україні розвивається громадський рух через те, що у нас погіршилося життя людей. Так от, я думаю, що все відбувається з точністю до навпаки. Людина не може думати про інших, якщо вона сама не має належного рівня забезпечення, якщо її матеріальне становище скрутне. Займатися громадською чи волонтерською діяльністю можна тільки тоді, коли є певний рівень забезпеченості, який задовольняє людину. Тому зростання громадської активності є свідченням не зменшення рівня життя, а зростання, є свідченням того, що наші громадяни вже мають змогу думати про інших.

Бесіду вела: Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Іван Малкович, директор видавництва „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”

„Ті, хто працюють над нашими книжками, роблять це з любов’ю”

Лесь Герасимчук, культуролог

Крихка життєдіяльність

Алексєєв Юрій Миколайович, ректор Київського славістичного університету.

Наша місія – показати, що так можна працювати

Іван Андрусяк, письменник

Час ratio

Олег Скрипка, рок-музикант, лідер гурту „ВВ”

„Ми культивуємо російську культуру, американську, французьку, будь-яку, окрім своєї власної”

Євген Станкович, композитор

„Наша культура могла б зробити значно більший крок уперед”

В’ячеслав Брюховецький, президент Національного університету Києво-Могилянська Академія

Вища освіта: крок вперед, крок назад, але є нюанси

Владимир Никитин, доктор культурологии, заместитель директора по развитию Международного центра перспективных исследований

Просвещение сегодня – это сопровождение доступа к знаниям

Инна Чередниченко, главный редактор журнала «Большая Игра»

Отдаленный гул

Юрій Макаров, ведучий каналу „Студія 1+1”

„Просвітницьке телебачення не може замінити читання книг”

Наталья Лигачева, глава правления, шеф-редактор изданий Общественной организации «Телекритика»

Наше телевидение формирует «пофигиста» и потребителя

Лариса Івшина, головний редактор газети „День”

«Я пропоную ввести мораторій на критику нашого менталітету»

Юрий Рогоза, сценарист, писатель

Мое кино учит людей жить

Инна Богословская, президент консалтинговой фирмы «Пруденс»

В стране деньги есть, нужно лишь правильно их направить

Тарас Брижоватий, директор благодійної організації „Соціальна служба „Віфанія”

У державних соціальних установах занадто формалізована робота

Володимир Шевченко, виконавчий директор міжнародної громадської організації “Соціополіс в Україні”

Соціополіс – місто майбутнього

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Тактические игры

Віктор Сизонтов, головний редактор українського промислового журналу “Деньги и технологии”, член-кореспондент Української технологичної академії

Наука напівфабрикатів

Борис Малицкий, д.э.н., директор Центра исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.Доброва НАНУ

Наука – не отрасль, а ускоритель развития всей страны

Лесь Танюк, народний депутат, голова комітету Верховної Ради з питань культури та духовності.

Домінанта споживацького меркантилізму

Сергей Крымский, философ

Нам нужна не зубрежка, но эвристика

Владислав Троицкий, основатель центра современного искуства „ДАХ”, актер, режиссер, продюсер

«Театр – это некое место, где люди ищут истину»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,066