В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Религия в социально-политическом контексте Украины

Кризис духовности дает о себе знать во множестве сфер человеческой жизни, а ускоренную секуляризацию сегодня можно наблюдать во всем мире. Большая часть мировых религий переживает в последние десятилетия кризисные процессы. Не составили исключения и украинские христианские конфессии: в храмах все меньше прихожан, их трудно удерживать в рамках местной общины, ибо огромный размах набирает переход в другие конфессии и вероисповедания.

Период активного возвращения украинских граждан в лоно Церкви, наблюдавшийся после распада СССР и обретения Украиной независимости, похоже, подходит к концу. Нередко доходит до того, что даже «утримувати церковні будівлі – нікому, немає коштів». Но подобные вещи происходят не только в Украине и других постсоветских странах.

У прихожан в ХIX (и ранее) веке не было того множества сомнений и вопросов относительно большинства догматов, как у людей ХХІ века. Когда государство было сельским, деревня была оплотом традиционной религиозности. Сейчас же – большинство населения переселилось в города, получило то или иное образование. Смена традиционных культурных кодов и нарастание сугубо потребительских настроений по отношению к Церкви (и не только), привело к нарастанию духовного отрыва общества/паствы от церкви. Усугубляет процесс и неспособность церквей отвечать на вызовы современности, помогать людям решать те духовные проблемы, с которыми они постоянно сталкивается в быстро меняющемся мире. Особенно это касается современной молодежи, часто теряющей духовные и ценностные ориентиры в нестабильном и нелояльном к ней социуме «взрослых», занятых своими проблемами.

Церкви не готовы жить в агрессивной общественной среде, которая критикует их недостатки, ставит под сомнение авторитет, теряет к ним интерес. Но другого общества уже не будет. Люди не вернутся к средневековой или современной наивности. Не будет примитивной веры в авторитеты или в разум, лишь сомнения и критика еще долго будут доминировать в сознании людей.

Эпидемии, войны, стихийные бедствия… Роль Церкви всегда повышалась в трудные для общества времена. Но глобальный кризис – это шанс или провал для представителей мировых религий? Да и переживает ли современная Церковь кризис? Так ли все плохо? Теряет ли церковь свой авторитет в обществе? Выдержит ли сегодняшняя Христианская Церковь испытание конкуренцией со стороны других религий? И, наконец, так ли уникальна Украина со своими духовными и религиозными проблемами?

Религия в Украине за годы независимости стала одним из системообразующих факторов поиска идентичности, и это несмотря на самые разнообразные приверженности граждан к различным церквям. Но если для многих других стран основой идентичности является в большинстве своем одна религия, то Украина выбрала путь гораздо более сложный – многообразие. И при этом, как засвидетельствовали прошедшие 20 лет, были, в основном, сохранены не только баланс и равноудаленность власти от всех конфессий, но и все общество выработало в себе толерантность к иноверцам.

Оглядываясь на пройденный двадцатилетний рубеж, эксперты отмечают определенную пассивность церкви в отношении социально-политических процессов происходящих в государстве и обществе. Чем объясняется такая пассивность церкви? Да и все ли мы знаем о духовной работе Церкви в Украине? Какие церковные проекты социального-культурного значения, помимо строительства церквей, были реализованы в нашей стране за последние 10–20 лет?

На эти и на многие другие вопросы в диалоге о месте религии в социально-политическом контексте Украины мы будем искать ответы вместе с нашими экспертами – философами, теологами, служителями церкви, авторами и читателями «Диалог.UA».

Свернуть

Кризис духовности дает о себе знать во множестве сфер человеческой жизни, а ускоренную секуляризацию сегодня можно наблюдать во всем мире. Большая часть мировых религий переживает в последние десятилетия кризисные процессы. Не составили исключения и украинские христианские конфессии: в храмах все меньше прихожан, их трудно удерживать в рамках местной общины, ибо огромный размах набирает переход в другие конфессии и вероисповедания.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Мораль для суспільства відіграє більш важливу роль, ніж навіть економіка

4 июл 2012 года

Питання про створення єдиної Помісної церкви в Україні якось відійшло на другий план. Чи залишається воно як і раніше актуальним, або ж сьогодні головне питання про автокефалію Української православної церкви?

Помісна церква і автокефальна – це одне й те саме. Бо автокефальна церква не може бути не помісною, а помісна – не може бути не автокефальною. Тобто, помісна церква і автокефальна церква – це поняття тотожні.

Сьогодні актуальним залишається створення Єдиної Помісної Православної Церкви. Помісна автокефальна церква – це київський патріархат, але українське православ’я розділене на київський і московський патріархати. Перед нами стоїть завдання об’єднати все православ’я в одну Церкву, в Церкву помісну, автокефальну. А прагнення Москви – теж об’єднати все православіє, але так, щоб підпорядкувати все його собі. Тобто, щоб в Україні не було помісної церкви, не було автокефальної церкви, а була лише московська церква, російська. Тому патріарх Кирил і приїздить так часто до України, щоб, по-перше, позбавити Українську православну церкву московського патріархату самостійності і незалежності в управлінні, а з другого боку, – як він говорить, – ліквідувати розкол, а це значить об’єднатися з цією церквою і підпорядкувати її Москві. Це, на його думку, означає ліквідацію розколу.

Тому наша мета співпадає: об’єднати православ’я в одну церкву, а розходимося, ми в тому, що ми хочемо мати свою українську церкву, а він хоче мати тут російську церкву, хоча і може погодитися на те, щоб ця російська церква називалася українською – для обману.


Могли б Ви назвати церковні проекти соціально-культурного значення, крім

будівництва храмів, які були реалізовані в Україну за останні 10-20 років? Що, на Ваш погляд, заслуговує на особливу увагу, чим можна пишатися?

Соціальні служіння притаманні православній церкві з початку її заснування, бо коли апостоли засновували церкви, то вони турбувалися про допомогу бідним церквам, бідним людям. І протягом всієї історії церква займалася цим, і якщо ми почитаємо проповіді святих отців, особливо святителя Іоана Золотоуста, то він багато уваги приділяє якраз допомозі бідним, тобто соціальному служінню.

Церква і в Україні займалася соціальним служінням з самого початку свого заснування. При монастирях були училища, там займалися просвітництвом, крім того, при них були лікарні, були будинки для подорожніх, де могли зупинятися і паломники, і люди, що подорожували.

Але коли прийшла радянська влада, вона відібрала соціальне служіння у церкви і залишила їй тільки богослужіння й проповідь, та й то проповідь обмежену місцем – самим храмом.

Тепер, коли ми маємо свою незалежну державу і церква має свободу, то соціальне служіння відроджується. В чому воно полягає? По-перше, у нас є будинки, де живуть інваліди, діти-сироти. Такий будинок є в Донецькій області, Тельманівський район. Крім того, в багатьох областях, при багатьох храмах у нас є їдальні, куди бідні люди можуть приходити харчуватися. І в Києві є такі будинки. Крім того, церква опікується сиротинськими будинками. Наприклад, у Бучі є такий будинок для дітей-сиріт, і церква там несе своє служіння.

Але треба сказати, що церква ще недостатньо займається соціальним служінням. Чому? А тому що, по-перше, ця місія церкви лише відроджується після закінчення заборони, і, по-друге, – церква зараз більше займається будівництвом храмів. І коштів на соціальне служіння вже не вистачає в тій мірі, як це потрібно.

І саме тому ми не задоволені розвитком соціального служіння, ми хочемо, щоб церква займалася таким служінням більш активно, але це потребує коштів.


Глобальна криза – це новий шанс чи виклик для світових релігій? Як вплинула криза на Християнські церкви і паству?

Звичайно фінансова криза вплинула. Вона вплинула на всіх, хто має відношення до грошей. Оскільки Церква теж користується грошима, то, звичайно, ця фінансова криза торкнулася і Церкви.

Це проявляється в тому, що, по-перше, віруючі вносять менше пожертв на храми – вони не мають надлишків грошей. Крім того, наші благодійники, які допомагають будувати храми, теж скоротили свої пожертви. Тому ця фінансова криза торкнулася і Церкви.


Наскільки українські християнські конфесії беруть участь у світових богословських суперечках і теологічних дискусіях, які обговорюють шляхи покращення якості життя людей, зокрема виходу з глобальної економічної кризи?

Оскільки Церква не є установою, яка займається підприємницькою діяльністю, вона в цих процесах прямої участі не бере, це її безпосередньо не стосується. Нас стосуються окремі питання, пов’язані з фінансами, а вже як виходити із кризи – це уже завдання держав, урядів, бізнесменів, підприємців – саме вони повинні займатися цією справою, а Церква цими питаннями не замається, це не є її місією.

Церква займається економічними питаннями в процесі своєї діяльності, в спілкуванні, в становленні добрих стосунків між церквами, але, перш за все, вона займається питаннями моралі, духовності. І от ці питання моралі, духовності, віри – це є предметом обговорення різних церков і православних, і католицьких, і протестантських.

Також різні церкви присутні при таких установах як Євросоюз, Європарламент. Там є представники церков. Але, на превеликий жаль, церкви України там не представлені. Ми нещодавно, в квітні, хотіли поїхати до Брюсселю, щоб підняти питання про представництво Всеукраїнської ради церков при Європейському Союзі. Тоді перешкодило нам те, що в цей день президент призначив нам офіційну зустріч.

Але у нас є намір бути представленими при Євросоюзі. Для Європи має важливе значення рівень морального стану суспільства, тому що зараз йде деградація і віддалення суспільства від загальнолюдських цінностей. І церква хотіла б вплинути на тих, хто приймає рішення з цих питань, і ми хотіли б мати таке представництво. А так наша церква, Київський патріархат намагається спілкуватися із іншими церквами, хоча треба сказати, що Московська патріархія нам ставить перешкоди на цьому шляху. Намагається нас ізолювати від спілкування з іншими, не тільки з православними, але й взагалі християнськими церквами.


Чому голос українських християн практично не чутний в глобальному діалозі культур і цивілізацій? Що потрібно для того, щоб змінити цю ситуацію?

Українська громадськість, я маю на увазі громадські організації, – вони тісно співпрацюють з церквами. Наприклад, була створена комісія при українському уряді, яка займалася питаннями моралі. Її тепер хочуть скасувати. Ми проти цього, тому що мораль для суспільства відіграє більш важливу роль, ніж навіть економіка, тому що стан економіки залежить від моралі, від духовного стану людей. Тобто, від справедливості, від законослухняності, від любові до ближнього. Це загальнолюдські цінності, які є основою розвитку і самої економіки. Бо якщо економіка ґрунтується на несправедливих законах, на несправедливості, то економіка служить не народу, а збагаченню окремих людей. А для того, щоб цього не було, потрібна співпраця Церкви і громадських організацій, і інших інституцій країни, в тому числі і співпраця з державою, тому що держава теж потребує моральної підтримки Церкви.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Михайло Білецький, Експерт Київського центру політичних досліджень та конфліктології

Наша релігійність більше носить формальний характер, ніж задовольняє внутрішню потребу в вірі

Віктор Єленський, доктор філософських наук, головний редактор релігієзнавчого журналу "Людина i свiт"

Проблема автокефалії є питанням політичним набагато більшою мірою, ніж питанням богословським

Филипович Людмила Олександрівна, д. філос. н., професор, завідувач відділу історії релігії та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, м. Київ

Церква – єдиний інститут, до якого в українців зростає довіра

Наталья Ивановна Кочан, старший научный сотрудник Института политических и этнонациональных исследований им. И.Ф.Кураса НАН Украины

Все болезни общества присущи и церкви

Ігор Лосєв, кандидат філософських наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія”

Церква є настільки ж хворою наскільки і все суспільство

Шейх Ахмед Тамим, Главный Муфтий Украины

Мусульмане давно уже поставили перед собой конкретные задачи и придерживаются определенной стратегии

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Об’єднання українських церков відбудеться ще нескоро

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Ми мусимо вийти за межі конфесійності й запропонувати світові понадконфесійну модель євхаристійної єдності

Протоієрей Валерій Яблонський, УПЦ (МП)

Всі конфлікти можуть бути подолані при взаєморозумінні і з любов’ю

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Церква повинна консолідувати націю довкола створення і відкриття своєрідного коридору у майбутнє

Юрій Макаров, журналіст, літератор

Hікуди ми не дінемося від християнства, бо нашу цивілізацію побудовано на християнському базисі

Сергій Іванович Здіорук, завідувач відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, заслужений діяч науки і техніки України

Непохитно існуватиме тільки та церква, що далека від політичної метушні

Ігор Ісіченко, архієпископ (УАПЦ)

Церква потребує не протекціонізму, а законодавчого захисту

Станислав Речинский, журналист

Украина – это не монорелигиозная страна. И никогда таковой не была

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

И мировые религии, и государство - всех их ждет неминуемая гибель

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,094