В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Религия в социально-политическом контексте Украины

Кризис духовности дает о себе знать во множестве сфер человеческой жизни, а ускоренную секуляризацию сегодня можно наблюдать во всем мире. Большая часть мировых религий переживает в последние десятилетия кризисные процессы. Не составили исключения и украинские христианские конфессии: в храмах все меньше прихожан, их трудно удерживать в рамках местной общины, ибо огромный размах набирает переход в другие конфессии и вероисповедания.

Период активного возвращения украинских граждан в лоно Церкви, наблюдавшийся после распада СССР и обретения Украиной независимости, похоже, подходит к концу. Нередко доходит до того, что даже «утримувати церковні будівлі – нікому, немає коштів». Но подобные вещи происходят не только в Украине и других постсоветских странах.

У прихожан в ХIX (и ранее) веке не было того множества сомнений и вопросов относительно большинства догматов, как у людей ХХІ века. Когда государство было сельским, деревня была оплотом традиционной религиозности. Сейчас же – большинство населения переселилось в города, получило то или иное образование. Смена традиционных культурных кодов и нарастание сугубо потребительских настроений по отношению к Церкви (и не только), привело к нарастанию духовного отрыва общества/паствы от церкви. Усугубляет процесс и неспособность церквей отвечать на вызовы современности, помогать людям решать те духовные проблемы, с которыми они постоянно сталкивается в быстро меняющемся мире. Особенно это касается современной молодежи, часто теряющей духовные и ценностные ориентиры в нестабильном и нелояльном к ней социуме «взрослых», занятых своими проблемами.

Церкви не готовы жить в агрессивной общественной среде, которая критикует их недостатки, ставит под сомнение авторитет, теряет к ним интерес. Но другого общества уже не будет. Люди не вернутся к средневековой или современной наивности. Не будет примитивной веры в авторитеты или в разум, лишь сомнения и критика еще долго будут доминировать в сознании людей.

Эпидемии, войны, стихийные бедствия… Роль Церкви всегда повышалась в трудные для общества времена. Но глобальный кризис – это шанс или провал для представителей мировых религий? Да и переживает ли современная Церковь кризис? Так ли все плохо? Теряет ли церковь свой авторитет в обществе? Выдержит ли сегодняшняя Христианская Церковь испытание конкуренцией со стороны других религий? И, наконец, так ли уникальна Украина со своими духовными и религиозными проблемами?

Религия в Украине за годы независимости стала одним из системообразующих факторов поиска идентичности, и это несмотря на самые разнообразные приверженности граждан к различным церквям. Но если для многих других стран основой идентичности является в большинстве своем одна религия, то Украина выбрала путь гораздо более сложный – многообразие. И при этом, как засвидетельствовали прошедшие 20 лет, были, в основном, сохранены не только баланс и равноудаленность власти от всех конфессий, но и все общество выработало в себе толерантность к иноверцам.

Оглядываясь на пройденный двадцатилетний рубеж, эксперты отмечают определенную пассивность церкви в отношении социально-политических процессов происходящих в государстве и обществе. Чем объясняется такая пассивность церкви? Да и все ли мы знаем о духовной работе Церкви в Украине? Какие церковные проекты социального-культурного значения, помимо строительства церквей, были реализованы в нашей стране за последние 10–20 лет?

На эти и на многие другие вопросы в диалоге о месте религии в социально-политическом контексте Украины мы будем искать ответы вместе с нашими экспертами – философами, теологами, служителями церкви, авторами и читателями «Диалог.UA».

Свернуть

Кризис духовности дает о себе знать во множестве сфер человеческой жизни, а ускоренную секуляризацию сегодня можно наблюдать во всем мире. Большая часть мировых религий переживает в последние десятилетия кризисные процессы. Не составили исключения и украинские христианские конфессии: в храмах все меньше прихожан, их трудно удерживать в рамках местной общины, ибо огромный размах набирает переход в другие конфессии и вероисповедания.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Всі конфлікти можуть бути подолані при взаєморозумінні і з любов’ю

9 июл 2012 года

Отче, яке місце займає церква в сучасній Україні?

Слід взяти до уваги, що під словом "церква" можна розуміти і всесвітню інституцію для віруючих людей, і таку, що діє на певній території. Стосовно православної церкви в Україні ми бачимо, що з 1991-го року в ній значно зросла кількість прихожан, багато культових споруд було повернуто церкві, а також багато нових побудовано. Та мабуть важливішим за відкриття нових храмів є те, що зростає духовний рівень людей.

Тобто, приймаючи життєво важливі рішення, люди керуються відповідними релігійними настановами, радяться зі священнослужителями, апелюють до церковних законів. Разом з тим, я не можу сказати, що розвиток церкви був дуже значним і впливовим. Адже суспільство створює й багато інших ціннісних орієнтирів, крім релігійних, від яких важко відмовитись. Є навіть чимало людей, що вважають себе віруючими, проте їхня релігійність не виходить за рамки виконання певних обрядів – вони ставлять це вище законів церковних і заповідей Божих. І цього їм буває досить, аби впевнитись у своїй духовній досконалості та самодостатності. Нажаль, Христос не став центром їхнього духовного життя.

Але загальна тенденція, порівняно з радянськими часами, показує нам підвищення авторитету церкви. І Божі заповіді мають тепер більш значний вплив на формування людської особистості та її свідомості. Відкрито і багато духовних навчальних закладів, які готують майбутніх священнослужителів. Проводяться й катехізаторські курси для прихожан, де їм глибоко й детально розтлумачують весь зміст Святого Письма. Це стане їм у нагоді тоді, коли не буде поруч священика і Біблії під рукою, а ситуація вимагатиме негайного рішення. Таким чином церква навчає людей не втрачати рівновагу, орієнтуватися в житті земному і підготуватися до життя вічного.

Церква також піклується про адаптацію людини до сучасного суспільства. Причому саме про адаптацію людини, а не церкви. Бо відтоді, коли її започаткував Христос, вона керується незмінними правилами і допомагає людині застосувати ці правила до свого життя.

Які основні риси розвитку православної теології в сучасних умовах?

Сучасна теологія не відміняє того вчення, що формувалось і відточувалось протягом багатьох минулих століть. Вона діє відповідно до основного призначення церкви, тобто допомагає людині у визначенні життєвих орієнтирів. Тому вона займається переважно тлумаченням нових явищ сучасного життя у відповідності до вікових релігійних істин. Тут доречно згадати апостола Павла, який висловив думку про те, що людині все дозволено, але не все корисно.

То ж поглядаючи на такі явища, як всесвітня гонка озброєнь, чи глобалізація, з’являється висновок, що людина повинна повернутися до церкви, а не церква помінятися для людини. Основна філософська думка полягає в тому, що Господь є любов, і з Господом в серці людина буде непохитною за будь-яких зовнішніх умов. Коли відбулося хрещення Русі, то змінилася не лише культура – змінився весь тодішній світ в цілому. Благодать, яка живе в церкві, допомагає людині змінити свій гріховний стан і відчути Бога.

Серед богословів нам здебільшого відомі російські, такі як диякон Кураєв, чи покійний нині отець Мєнь. Не могли б ви додати ще декілька прізвищ, можливо українських чи західних?

Православна церковна етика не дозволяє мені обирати чи призначати авторитетів від богослов`я. Це вибір кожної окремої людини, адже відповідно до її світогляду і способу мислення знайдеться й той богослов, що буде доступнішим і зрозумілішим за інших. Тому я не повторюватиму і тих імен, які ви вже назвали. Я не маю права визначати хто кращий, а хто в чомусь помиляється.

Але між іншим зазначу, що критика на адресу богословів дуже часто є докорінно хибною. Помилковість її виникає від того, що критики сприймають богослов`я як просвітницьку науку, схожу на логіку чи філософію. Але насправді, воно більше є способом життя й відображає власне відчуття і розуміння Бога.

Не радив би також захоплюватися лише сучасними богословами, бо всі головні поняття були визначені значно раніше і залишаються незмінними. Тому треба спочатку досягти достатньо високого рівня богословської освіти, а потім підіймати його вище разом із сучасними богословами.

Останнім часом ми бачили чимало тоталітарних і комерційно-релігійних сект. Яке ваше ставлення до цієї світової тенденції?

Особисто моє ставлення – негативне. Коли у нас відмінили комуністичну ідеологію, створивши вакуум в свідомості цілих народів, тут і з’явилися тоталітарні секти. Вони застосовували і зомбування, і насильницькі дії. Могли відібрати все майно і довести людину до самогубства. Це не відповідає основному принципу, який вказує, що Бог є любов.

Нажаль в державі зараз немає такого органу, який міг би контролювати діяльність релігійних організацій такого роду. Можливо не завадило б обмежити їхнє розповсюдження на законодавчому рівні. Гадаю, це буде зроблено, бо багато громадян постраждало. І хоч церква відокремлена від держави – людей відокремити не можна. Держава мусить про них піклуватися.

Як ви ставитеся до ісламської експансії? В деяких країнах на протидію ісламістам підіймаються політичні сили правого толку. Як нам слід поводитись?

Ми всі розуміємо, що конфлікти на релігійній основі надзвичайно довготривалі, болючі і кроваві. Люди добре розуміють, що саме на релігійному ґрунті ніякої екзотики бути не може. Не можна просто від нудьги зробити різномаїтим духовне життя – бо воно є занадто серйозним. Конфесійна приналежність стоїть в ряду тих глобальних факторів, що визначають долю людини. Україна за конституцією не є православною країною, і християнство в нас не проголошене державною релігією, проте майже всі наші громадяни ідентифікують себе як християни. Християнство стало основою нашої культури і будь-яка загроза в цьому плані становить загрозу нації, народу і державі. Зрозуміло також, що молодь з притаманним їй нігілізмом хоче відрізнятися від усього постійного оточення, але в духовній сфері дитячі пустощі недоречні. Екзотика якоюсь мірою ще припустима в політиці, та тільки не в релігії.

То мабуть і держава повинна прискіпливіше ставитись до певних релігій?

Україна – це поліконфесійна держава. А держава разом із церквою повинна створювати баланс в житті своїх громадян. Тому я згоден з тим, що в державі треба мати якийсь орган для регулювання релігійних відносин. Інакше вона не зможе забезпечити комфортні умови проживання для всіх своїх підданих.

В якому стані зараз знаходяться міжконфесійні стосунки на теренах нашої держави?

Це значною мірою залежить від конкретного регіону. А загалом можна відзначити, що вони не загострюються до пекельного кровопролиття, як було на всьому протязі попередньої історії людства. І не зайве буде додати, що всі конфлікти можуть бути подолані при взаєморозумінні і з любов’ю. Починати тут краще на рівні простих прихожан. Все залежить від нас самих.

Бесіду вів А.Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Михайло Білецький, Експерт Київського центру політичних досліджень та конфліктології

Наша релігійність більше носить формальний характер, ніж задовольняє внутрішню потребу в вірі

Віктор Єленський, доктор філософських наук, головний редактор релігієзнавчого журналу "Людина i свiт"

Проблема автокефалії є питанням політичним набагато більшою мірою, ніж питанням богословським

Филипович Людмила Олександрівна, д. філос. н., професор, завідувач відділу історії релігії та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, м. Київ

Церква – єдиний інститут, до якого в українців зростає довіра

Наталья Ивановна Кочан, старший научный сотрудник Института политических и этнонациональных исследований им. И.Ф.Кураса НАН Украины

Все болезни общества присущи и церкви

Ігор Лосєв, кандидат філософських наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія”

Церква є настільки ж хворою наскільки і все суспільство

Шейх Ахмед Тамим, Главный Муфтий Украины

Мусульмане давно уже поставили перед собой конкретные задачи и придерживаются определенной стратегии

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Об’єднання українських церков відбудеться ще нескоро

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Ми мусимо вийти за межі конфесійності й запропонувати світові понадконфесійну модель євхаристійної єдності

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Церква повинна консолідувати націю довкола створення і відкриття своєрідного коридору у майбутнє

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет,

Мораль для суспільства відіграє більш важливу роль, ніж навіть економіка

Юрій Макаров, журналіст, літератор

Hікуди ми не дінемося від християнства, бо нашу цивілізацію побудовано на християнському базисі

Сергій Іванович Здіорук, завідувач відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, заслужений діяч науки і техніки України

Непохитно існуватиме тільки та церква, що далека від політичної метушні

Ігор Ісіченко, архієпископ (УАПЦ)

Церква потребує не протекціонізму, а законодавчого захисту

Станислав Речинский, журналист

Украина – это не монорелигиозная страна. И никогда таковой не была

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

И мировые религии, и государство - всех их ждет неминуемая гибель

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,377