В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Религия в социально-политическом контексте Украины

Кризис духовности дает о себе знать во множестве сфер человеческой жизни, а ускоренную секуляризацию сегодня можно наблюдать во всем мире. Большая часть мировых религий переживает в последние десятилетия кризисные процессы. Не составили исключения и украинские христианские конфессии: в храмах все меньше прихожан, их трудно удерживать в рамках местной общины, ибо огромный размах набирает переход в другие конфессии и вероисповедания.

Период активного возвращения украинских граждан в лоно Церкви, наблюдавшийся после распада СССР и обретения Украиной независимости, похоже, подходит к концу. Нередко доходит до того, что даже «утримувати церковні будівлі – нікому, немає коштів». Но подобные вещи происходят не только в Украине и других постсоветских странах.

У прихожан в ХIX (и ранее) веке не было того множества сомнений и вопросов относительно большинства догматов, как у людей ХХІ века. Когда государство было сельским, деревня была оплотом традиционной религиозности. Сейчас же – большинство населения переселилось в города, получило то или иное образование. Смена традиционных культурных кодов и нарастание сугубо потребительских настроений по отношению к Церкви (и не только), привело к нарастанию духовного отрыва общества/паствы от церкви. Усугубляет процесс и неспособность церквей отвечать на вызовы современности, помогать людям решать те духовные проблемы, с которыми они постоянно сталкивается в быстро меняющемся мире. Особенно это касается современной молодежи, часто теряющей духовные и ценностные ориентиры в нестабильном и нелояльном к ней социуме «взрослых», занятых своими проблемами.

Церкви не готовы жить в агрессивной общественной среде, которая критикует их недостатки, ставит под сомнение авторитет, теряет к ним интерес. Но другого общества уже не будет. Люди не вернутся к средневековой или современной наивности. Не будет примитивной веры в авторитеты или в разум, лишь сомнения и критика еще долго будут доминировать в сознании людей.

Эпидемии, войны, стихийные бедствия… Роль Церкви всегда повышалась в трудные для общества времена. Но глобальный кризис – это шанс или провал для представителей мировых религий? Да и переживает ли современная Церковь кризис? Так ли все плохо? Теряет ли церковь свой авторитет в обществе? Выдержит ли сегодняшняя Христианская Церковь испытание конкуренцией со стороны других религий? И, наконец, так ли уникальна Украина со своими духовными и религиозными проблемами?

Религия в Украине за годы независимости стала одним из системообразующих факторов поиска идентичности, и это несмотря на самые разнообразные приверженности граждан к различным церквям. Но если для многих других стран основой идентичности является в большинстве своем одна религия, то Украина выбрала путь гораздо более сложный – многообразие. И при этом, как засвидетельствовали прошедшие 20 лет, были, в основном, сохранены не только баланс и равноудаленность власти от всех конфессий, но и все общество выработало в себе толерантность к иноверцам.

Оглядываясь на пройденный двадцатилетний рубеж, эксперты отмечают определенную пассивность церкви в отношении социально-политических процессов происходящих в государстве и обществе. Чем объясняется такая пассивность церкви? Да и все ли мы знаем о духовной работе Церкви в Украине? Какие церковные проекты социального-культурного значения, помимо строительства церквей, были реализованы в нашей стране за последние 10–20 лет?

На эти и на многие другие вопросы в диалоге о месте религии в социально-политическом контексте Украины мы будем искать ответы вместе с нашими экспертами – философами, теологами, служителями церкви, авторами и читателями «Диалог.UA».

Свернуть

Кризис духовности дает о себе знать во множестве сфер человеческой жизни, а ускоренную секуляризацию сегодня можно наблюдать во всем мире. Большая часть мировых религий переживает в последние десятилетия кризисные процессы. Не составили исключения и украинские христианские конфессии: в храмах все меньше прихожан, их трудно удерживать в рамках местной общины, ибо огромный размах набирает переход в другие конфессии и вероисповедания.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Церква є настільки ж хворою наскільки і все суспільство

17 июл 2012 года

Те, що сказав у 19 столітті Тютчев про лютеранську кірху, - «дом ее уж пуст и гол стоит», - чи залишається справедливим і актуальним по відношенню до сучасного стану християнської церкви в цілому? Чи переживає сучасна Церква кризу?

Можна і так сказати. Адже церква є настільки ж хворою наскільки і все суспільство. Бо церква вийшла з багатолітнього періоду соціуму, який пережив тоталітаризм, геноцид, колоніальну залежність і все це, звісно, позначилося на церкві, як на всьому українському суспільстві.

Виходить, що церква втрачає свій авторитет в суспільстві?

Я би сказав, що авторитет у церкви значно вищий ніж можна було б очікувати з огляду на всі ці обставини. Але інша річ, що церква може стрімко цей авторитет втратити, якщо буде надто активно брати участь у політичних чварах.

Якщо буде виконувати якесь політичне завдання замість пастирської діяльності.

Це стосується, передусім, російської православної церкви, та її філії в Україні. Там такі тенденції є, але вони типові для російського православ’я, для Росії. Таке собі одержавлення церкви.

І саме такі тенденції можуть призвести до різко негативної реакції, до відчуження мільйонів людей, насамперед в Україні, від російської православної церкви.

Але такі небезпеки існують і для інших церков. Важливо знайти золоту середину між тим, що церква існує в суспільстві і державі і тим, що вона покликана розв’язувати певні надчасові завдання.


Чи витримає сьогоднішня християнська церква випробування конкуренцією?

Християнська церква це таке поняття, знаєте, як можна казати про саме християнство – це безліч церков. Чи витримає вона конкуренцію з іншими релігіями, з ісламом, наприклад, хотілося б вірити, що так. В іншому разі європейська цивілізація припинить своє існування.

Бо християнство, подобається це комусь чи ні, є основою європейської цивілізації.


Чи трансформується релігія в сучасну епоху, і чи прихожанин ХIX століття істотно відрізняється від прихожанина ХХI століття?

Звісно тим, що у прихожан ХIX століття не було багатьох сумнівів, багатьох питань щодо догматів багатьох. Зараз такі питання і сумніви безперечно є, бо людина ХХІ століття - це людина великих сумнівів. Це людина, яка не є абсолютно впевненою ні в чому. Так, що цим і відрізняється і церква має на це зважати.

А от чи трансформувалася релігія – я б сказав, що вона намагається трансформуватися, але це вельми складний і суперечливий внутрішній процес, бо можна так трансформуватися, що у нас не залишиться нічого від традиційної церкви. А можна взагалі не трансформуватися і безнадійно відстати від часу.

Загалом, сам по собі процес дуже суперечливий і тут важко сказати однозначно.


Які, на ваш погляд, відносини української держави, суспільства та ЗМІ, з одного боку, і церкви, з іншого?

Відносини з суспільством різні. Відомо за багатьма соціологічними опитуваннями, що церква належить до більш шанованих інститутів в Україні. Що стосується стосунків із засобами масової інформації – знову ж таки тут з різними по-різному.

Звісно, що є церкви, які зацікавлені в тому, аби мати близькі до них ЗМІ. Але я не думаю, що створення православних чи католицьких журналів, є правильним шляхом. Мені здається, що краще все-так налагодити діалог між церквами і інформаційним співтовариством.

Щодо стосунків з державою. Бачте, нинішня влада не може піти шляхом Росії, де фактично існує одна державна церква, бо українське суспільство набагато більш плюралістичне, в тому числі, і в релігійному відношенні. Хоча спроби такі є, і ми бачимо, що влада, так би мовити, патронує діяльність московської церкви в Україні, але це шлях, який не має перспектив. Фактично це шлях до самоізоляції, бо відомо вже зараз, що кількість прихильників Київського Патріархату помітно перевищує кількість прихильників Московського. Я думаю, що ця цифра і далі буде збільшуватися. Відтак, владі варто знайти своє позитивне місце у стосунках із церквами і однозначно не патронувати жодну з них. Хоча зрозуміло, що деякі церкви є більш потужними. Йдеться, насамперед, про православ’я.


Чи вважаєте ви, що церква залишається ключовим елементом укладу українського суспільства?

Я би не сказав, що це ключовий елемент. Це дуже важливий елемент, але говорити про ключовий, мені здається, зарано. І я взагалі не знаю чи можна буде в майбутньому про це казати. Нинішнє суспільство доволі секулярне і секулярне у свідомості мільйонів людей і в цьому сенсі для церкви дуже важливо не вступати в принципову суперечку з цією секулярністю. Наприклад, коли церква намагається диктувати основи сімейного життя і не тільки віруючим людям, а й всім громадянам України. От ідея, так би мовити, предстоятеля греко-католицької церкви про заборону абортів, навіть римо-католицька церква не може собі такого дозволити без великого ризику, бо це викликає дуже великий спротив у традиційно католицьких країнах. А в православних країнах це взагалі наражає церкву на серйозну небезпеку, на небезпеку нерозуміння. Тобто церква християнська, будь-якої конфесії, може і повинна боротися проти абортів, агітувати проти абортів, але спонукати державну владу на репресивні заходи, на офіційну законодавчу заборону – мені здається, це хибний шлях для церкви.


В Україні церква сприяє консолідації суспільства?

В нинішньому стані безперечно ні. Тому, що не може об’єднати інших той, хто сам не є об’єднаний.

Ми повинні спочатку самі знайти якісь моделі, рівновагу у відносинах між собою. І в Україні має бути українська церква без цього протиприродного зв`язку із Москвою, бо ця РПЦ, яка дедалі більш політизується, перетворюється фактично на потужну політичну партію. Все це шкодить релігійній ситуації в Україні.


Яке місце і роль релігії в нинішній Україні?

Я думаю, що роль значна, але далеко не вирішальна.


Озираючись на пройдений двадцятирічний кордон, експерти відзначають певну пасивність церкви щодо соціально-політичних процесів, що відбуваються в державі і суспільстві. Чим пояснюється пасивність церкви?

Ви розумієте, активність чи пасивність церкви значною мірою корелюється активністю чи пасивністю суспільства. У нас суспільство є дуже пасивним і, по-перше, воно само по собі пасивне, а по-друге, така пасивність є наслідком надзвичайно недосконалої еліти, надзвичайно недосконалої інтелігенції, яка також є слабка, пасивна і не виконує свої функції провідника нації. Через те широкий народний загал також перебуває в такому стані.


Питання про створення єдиної Помісної церкви в Україні якось відійшло на другий план, чи залишається воно актуальним, або ж куди актуальніше питання про автокефалію Української православної церкви?

Ідея створення єдиної Помісної церкви правильна, але на сьогодні, на найближчу перспективу, вона навряд чи є реальною. Бо це питання навіть не стільки релігійне, це питання гостро політичне. І допоки існує Російська Федерація в її нинішньому стані, Кремль зробить все можливе, аби ніякої Помісної церкви в Україні не було. Підривна робота з боку Росії буде вестися дуже активно, аби не втратити контроль над духовно-ідеологічним життям України.


Можливо, маленькі громади-церкви зараз потрібніше, ніж велика централізована ієрархія?

Розумієте, маленькі громади для православної церкви однозначно не можливі. Вона завжди була централізованою, як і римо-католицька. Маленькі громади типові лише для протестантських деномінаціях, але там це традиція.

У нас же, я думаю, це не можливо. Якщо православні підуть таким шляхом – вони доволі швидко набудуть певних протестантських рис і це буде якийсь своєрідний протестантський рух у межах православ’я.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Михайло Білецький, Експерт Київського центру політичних досліджень та конфліктології

Наша релігійність більше носить формальний характер, ніж задовольняє внутрішню потребу в вірі

Віктор Єленський, доктор філософських наук, головний редактор релігієзнавчого журналу "Людина i свiт"

Проблема автокефалії є питанням політичним набагато більшою мірою, ніж питанням богословським

Филипович Людмила Олександрівна, д. філос. н., професор, завідувач відділу історії релігії та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, м. Київ

Церква – єдиний інститут, до якого в українців зростає довіра

Наталья Ивановна Кочан, старший научный сотрудник Института политических и этнонациональных исследований им. И.Ф.Кураса НАН Украины

Все болезни общества присущи и церкви

Шейх Ахмед Тамим, Главный Муфтий Украины

Мусульмане давно уже поставили перед собой конкретные задачи и придерживаются определенной стратегии

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Об’єднання українських церков відбудеться ще нескоро

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Ми мусимо вийти за межі конфесійності й запропонувати світові понадконфесійну модель євхаристійної єдності

Протоієрей Валерій Яблонський, УПЦ (МП)

Всі конфлікти можуть бути подолані при взаєморозумінні і з любов’ю

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Церква повинна консолідувати націю довкола створення і відкриття своєрідного коридору у майбутнє

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет,

Мораль для суспільства відіграє більш важливу роль, ніж навіть економіка

Юрій Макаров, журналіст, літератор

Hікуди ми не дінемося від християнства, бо нашу цивілізацію побудовано на християнському базисі

Сергій Іванович Здіорук, завідувач відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, заслужений діяч науки і техніки України

Непохитно існуватиме тільки та церква, що далека від політичної метушні

Ігор Ісіченко, архієпископ (УАПЦ)

Церква потребує не протекціонізму, а законодавчого захисту

Станислав Речинский, журналист

Украина – это не монорелигиозная страна. И никогда таковой не была

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

И мировые религии, и государство - всех их ждет неминуемая гибель

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,078