В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Нынешний экономический кризис, называемый также «Великое Сокращение» или «Великая Рецессия», часто воспринимается как кризис мировой монетарной системы, усиленный огромными долгами и утратой доверия к деньгам. Доллар, который столь долгое время был для международных финансов путеводной звездой, теряет былые позиции; мир вскоре может оказаться без единого платежного средства.

Нестабильность – главная проблема и дефект международной финансовой системы наших дней. Она присуща как Украине, так и остальным странам мира. Поэтому независимо от того, сколько у нас имеется гривен, долларов и евро, не обеспеченных товарами, – мы становимся беднее. Ненадежная, регулярно падающая в цене национальная валюта не прибавляет ни оптимизма, ни патриотизма, ни веры в свое будущее и будущее своей страны.

На глобальном же уровне, все чаще встречается термин «Долговой двигатель» – это словосочетание, обозначающее бесконечное, постоянное наращивание долгов частных лиц и государств. Необходимость постоянно подливать топливо в этот «двигатель» преследует практически всех – обычных граждан и предпринимателей, корпорации и государства. А всеобщая задолженность создает такие типы поведения, которые усиливают тенденции к самоуничтожению, а не к развитию и процветанию.

Наши деньги больше не создаются государством, они не создаются ни блестящими идеями, ни тяжелым трудом. Фактически, наши деньги являются национальной учетной системой, которой распоряжаются те, кому она принадлежит, а принадлежит она частной банковской индустрии.

Мы принимаем как само собой разумеющееся, что денег должно не хватать, несмотря на факт, что само создание денежных знаков не требует особых усилий, а в настоящее время они и вовсе превратились в цифры в компьютерах. Мы не видим противоречия в том факте, что часто те люди, которые вносят наибольший вклад в благополучие общества, обладают неизмеримо меньшими благами, чем те, кто вообще ничего не делает. Мы принимаем как должное абсурдность того, что люди ничем не могут помочь себе, чтобы удовлетворить даже самые насущные свои потребности, несмотря на то, что эти люди умеют и хотят работать, и для этого есть все необходимые ресурсы. Мы все еще считаем разумным, что социальные услуги нужно урезать, если не хватает денег, даже если есть все необходимое, чтобы эти услуги оказывались в полном объеме.

Нашей общей проблемой является неспособность людей монетизировать свой труд, и обрести, наконец, экономическую и социальную свободу. А нашим общим заблуждением является вера в государство, в «доброго дядю».

Но наши внутренние денежные проблемы иногда кажутся всего лишь свежим ветром по сравнению с ураганами мировых финансовых кризисов. Мировой экономике необходима стабильная мировая валюта. И вряд ли доллар сможет стать этой основополагающей валютой новой мировой монетарной системы. Американская политика стала слишком хрупкой, слишком непредсказуемой, чтобы найти легкое решение фискальных проблем даже собственной страны.

Поддержание мировой резервной валюты и валюты для ведения торговли больше не входит и в национальные интересы США (во всяком случае, этот вопрос дискутируется).

Кроме того, мир становится слишком сложным и разным, чтобы позволить одной национальной валюте доминировать и в будущем. Многие эксперты отстаивают необходимость «реформы» глобальной финансовой системы. Есть много предложений – от возвращения к золоту, до усиления роли валюты МВФ – так называемых «СДР», и даже создания совершенно новой мировой валюты. Как изменится мировая валютная система в недалеком будущем, и как будет развиваться финансовая система Украины? – Это один из вопросов который мы обсудим в нашем новом диалоге.

«Диалог. UA» попытается также найти ответы на вопросы:

Что придет на смену доллару и когда? Какой может быть новая глобальная валюта (корзина валют/ресурсов/специальные права заимствования/долгов)? Будет ли переход к новой мировой валютно-финансовой системе шоковым или длительным и менее стрессовым? Мгновенный дефолт по всем обязательствам разорит всех или просто сократит мировую элиту? Нужен ли на сегодня «якорь», к которому можно было бы привязать все долги и деньги? Где его взять, что это может быть, если не золото? А если нас ждет регионализация мировых валют, то как и где будут возникать новые региональные валютные зоны, – какими они будут, и как будут взаимодействовать друг с другом? И, наконец, готова ли Украина к деньгам будущего?

Свернуть

Нынешний экономический кризис, называемый также «Великое Сокращение» или «Великая Рецессия», часто воспринимается как кризис мировой монетарной системы, усиленный огромными долгами и утратой доверия к деньгам. Доллар, который столь долгое время был для международных финансов путеводной звездой, теряет былые позиции; мир вскоре может оказаться без единого платежного средства.

Нестабильность – главная проблема и дефект международной финансовой системы наших дней. Она присуща как Украине, так и остальным странам мира. Поэтому независимо от того, сколько у нас имеется гривен, долларов и евро, не обеспеченных товарами, – мы становимся беднее. Ненадежная, регулярно падающая в цене национальная валюта не прибавляет ни оптимизма, ни патриотизма, ни веры в свое будущее и будущее своей страны.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Нинішня фінансова політика має конкретний фіскальний підтекст

24 янв 2013 года

Чи виконують гроші сьогодні усі 5 своїх класичних функцій?

Одразу хочу сказати, що сьогодня ми маємо наступну ситуацію: з одного боку гроші як економічна категорія нікуди не зникають і продовжують «працювати» в економічній системі, тому розмови про смерть грошей є абсолютно некоректними. Я думаю, що гроші були і будуть стільки, скільки існуватиме ринкова економіка. Інше питання, що сьогодні окремі функції грошей дуже часто виконують різного роду фінансові інструменти.

Прикладом цього можуть бути ф’ючерсні контракти на купівлю сировинних товарів, наприклад, нафти. Такі контракти виконують практично функцію заощадження, тобто функцію, яка притаманна традиційним грошам.

Цей факт просто свідчить про розвиток фінансового ринку та про розвиток економіки. Очевидно, що сьогоднішня економічна система, з одного боку, ускладнюється, оскільки з’являються нові фінансові інструменти, а з іншого – вона певною мірою спрощується, враховуючи появу інформаційно-комунікаційних технологій, які дають можливість здійснювати традиційні трансакції надзвичайно швидко і безпечно, що створює нову якість розрахунків і взаємодії економічних агентів.


Яка доля сучасник резервних валют, і як на них впливають борги та нестабільність на валютних ринках?

За великим рахунком, сам термін «резервна валюта» має багато в чому історичне значення. Фактично, резервні валюти з’явилися тоді, коли після Другої світової війни була створена Бреттон-Вудська валютно-фінансова система. Її ідея полягала в тому, щоб створити більш-менш стабільне середовище на валютному ринку, тому що значні валютні коливання створювали економічні проблеми.

Очевидно, що значні валютні коливання вигідні тільки для тієї частини бізнесу, яка займається валютними спекуляціями. Значній же частині бізнесу, особливо тій, яка пов’язана з виробничо-комерційною діяльністю, різкі коливання валюти ускладнюють планування та ведення бізнесу. Вони мають витрачати зусилля та гроші на мінімізацію валютних ризиків. А серйозні коливання можуть створювати великі проблеми.

Тому, Бреттон-Вудська валютна система 1944 року стала спробою створити механізм, який би забезпечив певну стабільність валютних курсів на основі прив’язки всіх валют до долара США, а долара США - до золота. Таким чином долар США став резервною валютою. Другою резервною валютою був обраний британський фунт стерлінгів, а всі інші валюти мали здійснювати кероване «плавання» – вони повинні були коливатися навколо долара в певних межах, а забезпечення незмінності цих меж фактично покладалося на учасників валютної системи.

Через певний проміжок часу, економічна система суттєво змінилась, що змусило перейти до нового механізму валютної взаємодії (Ямайська система), суттєвим елементом якої стала відмова від прив’язки валют до золота, а долар США перестав обмінюватись на золото. Пізніше і ця система зазнала змін.

Водночас, людство не полишало спроб знайти такі економічні інструменти, вартість яких би залишалась стабільною попри всі економічні коливання. Серед цих  пропозицій вирізнялась ідея створення колективних валют. Такою колективною валютою стало євро. При цьому валюти інших країн достатньо жорстко прив’язувались до білш стабільних валют. Наприклад, гонконгський долар протягом тривалого періоду часу був прив’язаний до долара Сполучених Штатів Америки у співвідношенні 1 : 1. Існувала й інша система – так звана франкова зона в Африці. Таким чином, розвиток інструментів стабілізації валют відбувався саме в цьому напрямку.

Сьогодні, коли мова йде про такі валюти як долар США чи британський фунт, як резервних валют – це, в принципі, їхня історична назва, вона на сьогоднішній день вже не відповідає тому, що безпосередньо відбувається. США випустила велику кількість доларів за межі країни, утворився також міжнародний ринок європейської валюти євро. Це гроші, які обертаються за межами національної валютної системи і фактично з нею не пов’язані – ми можемо говорити не стільки про резервні, скільки про міжнародні валюти, тобто валюти, в яких виставляються ціни на певні товари, проводяться транзакції, номінуються цінні папери.

Далі виникає складна ситуація, тому що американський долар, з одного боку, є міжнародною валютою, а з іншого боку – поведінка цієї валюти залежить не лише від того, що відбувається у світовому господарстві але й, звичайно, від того, що відбувається безпосередньо в американській економіці. Таким чином, для Америки ситуація не є дуже простою, тому що треба вирішувати і свої власні питання, – а це може впливати на валюту. А з іншого боку – американці мають всі підстави говорити про те, що коливання долара створює проблеми і для світового господарства. Саме тому вони звертаються до своїх партнерів, щоб узгоджувати відповідну політику.

Наприклад, існують відомі валютні протиріччя між США і Китаєм – американці вважають, що юань є переоціненим по відношенню до долара, і вимагають відповідних змін валютного курсу, але з іншого боку ми прекрасно розуміємо, що слабка валюта, коли долар девальвується по відношенню до того ж євро чи єни, – це вигідно американським експортерам, це дає поштовх для експорту товарів і технологій із США.

Водночас, це не вигідно тим, хто живе за рахунок імпортних товарів, використовує імпортні компоненти – для них виникає питання обслуговування цього імпорту. Також зрозуміло, що слабкий долар вигідний іноземним експортерам, тобто закордонним інвесторам вигідно мати слабку валюту, тому що на кожен франк чи євро інвестицій вони можуть купити більше доларів і, відповідно, повернення інвестицій спрощується. Таким чином виникає дуже складна система стосунків, яка, врешті решт, формує попит і пропозицію кінцевої валюти.

І питання боргів, і національні економічні проблеми, і ті зміни, які відбуваються в економіці США й за кордоном в кінцевому плані впливають на попит та пропозицію долара і ведуть до встановлення його ринкового валютного курсу. Тому ми сьогодні і спостерігаємо велику амплітуду коливань – це також одне із свідчень глобалізації світового економічного простору, коли багато що формується і в системі світового господарства, і в системі національних ринків. Найчастіше національні країни не можуть на це вплинути, а тому змушені реагувати шляхом тієї чи іншої економічної політики.


Від чого залежатиме якість грошей майбутнього? Чи з’явиться нова глобальна валютно-грошова система? Чи будуть в її основу закладені «нові гроші»?

Розмови про гроші майбутнього тривають стільки, скільки існує грошова система, тому я думаю, що в середньому чи навіть у довгостроковому плані ми матимемо ту саму систему, яка існує на сьогоднішній день. Думаю, що ми матимемо певне поєднання національних грошей і колективних валют таких, як євро. Не можна також виключити ситуацію, коли будуть створюватись якісь регіональні гроші, наприклад на основі кількох сильних національних валют, або як повністю штучна одиниця, яка буде використовуватися кількома державами.

Одразу хочу сказати, що якщо мова йде про гроші як економічну категорію, то вона залишиться незмінною, і фактично всі функції грошей будуть існувати. Водночас все більших масштабів набуватимуть нові системи розрахунків, – за рахунок розвитку фінансових ринків окремі функції грошей будуть виконуватися різними інструментами. Але, на мою думку, сьогодні немає фундаментальних причин говорити про те, що в ближньому чи дальньому майбутньому виникне єдина валюта, яка буде фактично прийнята всіма країнами.


Чи потрібен сьогодні якір, до якого можна було б прив’язати усі борги та гроші? Що саме можете бути цим якорем, окрім золота, та де його взяти?

На перший погляд, наявність чогось такого, навколо чого все може будуватися, є дуже привабливою ідеєю. Але я не думаю, що сьогодні, враховуючи рівень глобалізаційних процесів і рівень розвитку фінансових ринків, ми реально можемо говорити про можливість знаходження якогось загального еквіваленту, до якого можуть бути прив’язані вартісні показники різного роду активів, товарів, послуг і всього того, що обертається в економіці.

Проблема якраз і полягає в тому, що сьогодні ми можемо говорити лише про портфельні підходи до створення такого стабільного вартісного еквіваленту – тобто до формування якихось наборів товарів, послуг, фінансових активів. А якщо це так, тоді очевидно, що сама ідея стабільності має бути переосмисленою, і треба дивитися не на щось таке, що є незмінним протягом тривалого періоду, а треба дивитись на портфелі, – на активи чи якісь набори товарів, коливання цін на які не будуть мати великої амплітуди з одного боку, а з іншого, – щоб ці портфелі та інструменти були загальноприйнятними і визнані ринком.

В цьому сенсі пошук «якорів» для прив’язки валют – це дуже складне питання економічної політики і бізнесу. На рівні бізнесу існують різні портфелі та активи – і вони диверсифікуються; гроші які є у бізнесу – також диверсифікуються. І при проведенні економічної політики в США не використовується показник прямого валютного курсу, умовно кажучи євро-долар, долар-франк, а існує доларовий індекс, – це фактично прив’язка і орієнтир на коливання долара відносно 6-ти основних валют, тобто мова йде про коливання навколо певного портфелю а це вже інша логіка економічної політики, хоча ясно, що в конкретних угодах бізнес, перш за все, цікавлять конкретні співвідношення долар-євро, долар-франк, долар-єна і так далі.


Регіоналізація валют – це сучасність чи далеке майбутнє? Нові регіональні валютні зони – якими вони можуть бути і як можуть взаємодіяти між собою?

Ідея валютної зони полягає в тому, що є валюта, навколо якої формується спільний валютний простір. Мова йде про те, що обирається певна національна валюта, яку всі знають і приймають, або нова штучна валюта, яка починає виконувати функції грошей. Якщо подивитися реально на сьогоднішню ситуацію, то ясно, що для того, щоб стати такою валютою, національні валюти повинні задовольняти кілька вимог: вони мають бути стабільними, за цими валютами мають стояти суттєві економіки, – тому важко уявити сьогодні слабку економіку і її валюту, яка використовується в якості міжнародного засобу розрахунків.

Ясно, що цю валюту мають визнати економічні агенти інших держав. Тобто, ми можемо сказати: «Нехай гривня буде міжнародною валютою», – але з суто економічних причин це гасло так і залишиться гаслом. І в цьому сенсі ми не можемо виключити, що таким кандидатом на створення нової валютної зони відповідного тяжіння може бути Китай, – враховуючи особливості його економічного розвитку. Але, з іншого боку, ми не повинні забувати про те, що сьогодні існують певні побоювання щодо створення таких валютних зон, тому що навіть в зоні євро, – а це є класичним прикладом створення валютної зони, – сьогодні говориться про те, що вихід із кризи міг би бути значно простіший, якби, наприклад, Греція не була в зоні євро. Тоді вона б мала можливість проводити власну політику щодо своєї валюти – девальвувати її, отримувати новий стан економічної рівноваги і якимось чином рухатися далі. Сьогодні грецька економіка як частина певної системи немає можливості скористатись певними інструментами економічної політики. Але в найближчому майбутньому мені важко уявити появу принципово нових валютних зон, надзвичайно розвинутих, з новими емісійними інститутами, – тобто чогось такого, що було б подібним до євро.


Повертаючись до України, – спроби НБУ зробити дедоларифікацію української економіки це результат кризи світової валютно-фінансової системи чи усвідомлена валютна політика?

В принципі, для таких економік, як українська, – економік колишнього Радянського Союзу, економік, які мали своєрідну історію в процесі переходу від плану до ринку, доларизація економіки – це одна з фундаментальних рис. Процес доларизації почався дуже давно, і різні уряди по-різному намагались з ним боротися, але, тим не менше, ми на сьогоднішній день маємо дві паралельні грошові системи, які функціонують в Україні. Це національна валюта, регулювання якої може здійснюватися досить ефективно національним банком і частково урядом, – тому що гроші відображають певні економічні закономірності, а з іншого боку, – це валюти іноземних країн, які на сьогоднішній день використовуються в розрахунках в межах України, і в цих валютах котуються ціни різними компаніями. Це створює проблеми для економічної політики, тому що люди мають можливість дуже швидко виходити з гривні і навпаки. Частину економіки, яка пов’язана з доларовою масою, дуже важко контролювати. А те, чого ми не контролюємо і не розуміємо його масштабів, важко вписати в якусь економічну стратегію.

Тому, якщо ми хочемо проводити більш ефективну економічну політику, де-доларизація потрібна. Інше питання, – якими інструментами вона повинна проводитися. Тут не можна приймати якісь разові акти, це має бути певна цілеспрямована політика. Стабільність національної валюти можна розглядати, як стабільність валютного курсу, але при цьому ми маємо сказати, що стабільність зовсім не означає незмінності валютного курсу. Стабільність – це прогнозовані коливання курсу і певні прогнозовані тренди, тому ще раз хочу сказати, що валютний курс відображає багато економічних реалій як у межах країни, так і за кордоном. Це, фактично, індикатор, що показує, як наша національна економіка пов’язана з міжнародною. Повертаючись до заходів, які сьогодні здійснюються, думаю, що ідея запровадження податку на продаж іноземної валюти меншою мірою стосується монетарної політики, а має конкретний фіскальний підтекст, бо є проблеми, пов’язані із бюджетом і доходами. І мій аргумент тут посилюється тим, що в парі з цією пропозицією провадиться ідея відновлення відрахувань 1% до Пенсійного фонду, тобто мова йде про фіскальні речі.

При цьому також слід розуміти, що якщо ми хочемо проводити де-доларизацію чи іншу політику, ми повинні діяти за портфельним принципом. Він полягає в тому, що ми повинні безпосередньо мати набір інструментів, адже окремі дії не вирішують реальних проблем. Навіть якщо цей податок буде запроваджений, то він стимулюватиме чорний ринок, і його ефективність в плані вирішення реальних проблем української економіки, як мені здається, буде надзвичайно обмеженою. Тому що питання полягає в тому, що має бути довіра до національної валюти, а на це впливають, перш за все, макроекономічна ситуація і стабільність, стабільний підприємницький клімат, а ще чинники, які ми називаємо, коли говоримо про валютний курс. Але все це називається реформуванням української економіки. Це - банальні речі, але якщо ми такі наріжні питання не вирішимо, то нічого у нас не вийде.

Ось чому ми повинні говорити про те, що питання валютного ринку – це питання управління боргами, і ми прекрасно розуміємо, що якщо протягом наступних 5–7 років треба погасити 52% зовнішнього і внутрішнього боргів, то велика девальвація допомагає вирішити якісь питання, пов’язані із макроекономічною стабільністю в тому числі. Але тим не менше, це створює проблеми для обслуговування боргів, тому що у гривні вони дорожчають, і виникає протиріччя між інтересами міністра фінансів і уряду з одного боку, а з іншого, – інтересами реальної економічної ситуації.

Водночас, девальвація валюти вигідна українським експортерам, тому що це посилює їхні позиції на зовнішніх ринках, дає можливість маневрувати ціною, а це також є важливим чинником, оскільки на сьогодні попит на українські експортні товари є дуже нестійким і може дуже сильно коливатися. Такі коливання несуть ризики для економіки, адже Україна сильно залежить від експортних поставок.

Загалом, девальвація – це подорожчання імпортних товарів, яке веде до загального зростання цін, але з іншого боку – це можуть бути проблеми для українських виробників, для тих, хто купує іноземне обладнання, технології й інші речі, що потрібні для модернізації підприємств, і тоді вартість такої модернізації стає більш високою.

Але все це дише частина загальної картини. І якщо до здешевлення національної валюти додати високу вартість кредитів, які існують, то ясно що цей подвійний удар є дуже болючим для тих, хто хоче провести модернізацію. Сьогодні ми повинні визнати, що масштабна українська модернізація економіки не можлива без іноземного капіталу, без іноземний технологій, тому ми не маємо внутрішніх ресурсів. І при всіх наших заявах про великий потенціал – на жаль, це потенціал все ж недостатній для реалізації стратегічних цілей і модернізації.


Чи готова Україна до грошей майбутнього?

В залежності від того, про які нові гроші ми говоримо. Що б не відбувалося на ринках, всі країни, і Україна в тому числі, якось адаптуються до змін. Єдине, що зміни, які відбуваються на світовому ринку, повинні активно досліджуватися, і українська економічна політика повинна виходити з того, що всі зміни і коливання, які є в глобалізованій економіці, мають розглядатися як нові можливості і шанси.

Як тільки ми будемо займати «глуху» оборону, переконувати себе та інших в тому, що все, що відбувається, спрямовано проти нас, ми будемо ізолюватись від світу, ми будемо весь час втрачати. Треба розуміти, що Україна, – це мала економіка порівняно з іншими, але вона є інтегрованою до глобального економічного простору і в неї немає іншого шляху, як просто «осідлати» глобалізаційні процеси та за рахунок цього розвиватись. А побудувати «китайську стіну» довкола української економіки, а потім вийти в широкий світ – не вдасться: є економічні реалії, з якими треба рахуватись.


Сучасна валютно-грошова система та світова торгівля – чи існує між ними кореляція? Чи сучасні гроші – це ризик для торгівлі?

Я б не казав про якийсь ризик, бо чинна система працює та в цілому забезпечує функціонування міжнародної торгівлі, тому я тут не бачу якихось великих проблем.

Інше питання, що на сьогоднішній день міжнародна торгівля також змінює свій характер, тобто це вже багато в чому не торгівля кінцевими продуктами, а торгівля в межах ланцюгів створення вартості. А це вже якість взаємодії, коли значна частина операцій здійснюється транснаціональними компаніями, і ця їхня торгівля є частиною їхньої внутрішньої виробничої діяльності. Тому я думаю, що торгівля, звичайно, залежить від тих проблем, які можуть виникнути, – пов’язаних, наприклад, із боргами, труднощами. Значна частина торгівлі реалізується за кредитними схемами, – якщо кредит помирає, то це вже обмежує можливості торгівлі. Крім того, торгівля сьогодні є об’єктом фінансових операцій. І все, що пов’язане із виготовленням та реалізацією товарів, використовується і як інструмент заробляння грошей, і як механізм управління фінансовими ризиками. Іншими словами, сьогодні торгівельні операції виходять далеко за межі класичної торгівлі, як це було за часів Адама Сміта і Девіда Рікардо.


Чи не час у такій ситуації згадати про старий-добрий бартер?

Я думаю, що всі ці речі ми вже «проїхали». Бартер завжди виникав тоді, коли не працювали інші елементи економічної системи, особливо кредитно-грошова і фінансова. Тому бартер сьогодні можна розглядати тільки як екзотику, хоча певна частина світової торгівлі (дуже мала) здійснюється на основі товарообмінних операцій, але не вона визначає «економічну погоду».

Я думаю, що повернення до бартеру можливе лише за умови якоїсь дуже глибокої кризи, і важко уявити, що має відбутись у світовій економіці, щоб це явище повернулося в повноцінному варіанті у світовому масштабі.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Деньги: от классицизма до постмодерна

Лесь Герасимчук, культуролог

Наївні нотатки про гроші

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

Тренд на формирование региональных валютных союзов, на мой взгляд, сегодня нивелирован ситуацией в еврозоне

Андрій Новак, економіст

Девальвація гривні — це питання часу

Александр Савченко, ректор Международного института бизнеса

Кризис невозможен

Андрей Бардиан, директор Института Социальных Финансовых Коммуникаций «Инсофком», Россия

Выход – в децентрализации политической и финансовой власти

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Поиск новых мировых валют наверняка будет продолжаться

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

Колебания валютного курса – только пена на поверхности океана, масштаб и глубина которого определяются конкурентоспособностью национальной производственной базы

___Володимир Лановий, ___президент Центра ринкових реформ

Девальвация разрушает прежде всего средний класс, малый и средний бизнес

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Очень сложно управлять многими процессами, когда экономика использует иностранную валюту

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

За стабильность региональной валюты расплачиваются суверенитетом

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Некваліфікована політика нашого уряду і Нацбанку привела до втрати золотовалютного запасу

Максим Сероус, независимый финансовый аналитик, автор блога eurodollar.com.ua

Существующая финансовая система имеет ряд структурных дисбалансов

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Ніяке рішення в сфері фінансів не приведе до виходу з кризи

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,162