В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Нынешний экономический кризис, называемый также «Великое Сокращение» или «Великая Рецессия», часто воспринимается как кризис мировой монетарной системы, усиленный огромными долгами и утратой доверия к деньгам. Доллар, который столь долгое время был для международных финансов путеводной звездой, теряет былые позиции; мир вскоре может оказаться без единого платежного средства.

Нестабильность – главная проблема и дефект международной финансовой системы наших дней. Она присуща как Украине, так и остальным странам мира. Поэтому независимо от того, сколько у нас имеется гривен, долларов и евро, не обеспеченных товарами, – мы становимся беднее. Ненадежная, регулярно падающая в цене национальная валюта не прибавляет ни оптимизма, ни патриотизма, ни веры в свое будущее и будущее своей страны.

На глобальном же уровне, все чаще встречается термин «Долговой двигатель» – это словосочетание, обозначающее бесконечное, постоянное наращивание долгов частных лиц и государств. Необходимость постоянно подливать топливо в этот «двигатель» преследует практически всех – обычных граждан и предпринимателей, корпорации и государства. А всеобщая задолженность создает такие типы поведения, которые усиливают тенденции к самоуничтожению, а не к развитию и процветанию.

Наши деньги больше не создаются государством, они не создаются ни блестящими идеями, ни тяжелым трудом. Фактически, наши деньги являются национальной учетной системой, которой распоряжаются те, кому она принадлежит, а принадлежит она частной банковской индустрии.

Мы принимаем как само собой разумеющееся, что денег должно не хватать, несмотря на факт, что само создание денежных знаков не требует особых усилий, а в настоящее время они и вовсе превратились в цифры в компьютерах. Мы не видим противоречия в том факте, что часто те люди, которые вносят наибольший вклад в благополучие общества, обладают неизмеримо меньшими благами, чем те, кто вообще ничего не делает. Мы принимаем как должное абсурдность того, что люди ничем не могут помочь себе, чтобы удовлетворить даже самые насущные свои потребности, несмотря на то, что эти люди умеют и хотят работать, и для этого есть все необходимые ресурсы. Мы все еще считаем разумным, что социальные услуги нужно урезать, если не хватает денег, даже если есть все необходимое, чтобы эти услуги оказывались в полном объеме.

Нашей общей проблемой является неспособность людей монетизировать свой труд, и обрести, наконец, экономическую и социальную свободу. А нашим общим заблуждением является вера в государство, в «доброго дядю».

Но наши внутренние денежные проблемы иногда кажутся всего лишь свежим ветром по сравнению с ураганами мировых финансовых кризисов. Мировой экономике необходима стабильная мировая валюта. И вряд ли доллар сможет стать этой основополагающей валютой новой мировой монетарной системы. Американская политика стала слишком хрупкой, слишком непредсказуемой, чтобы найти легкое решение фискальных проблем даже собственной страны.

Поддержание мировой резервной валюты и валюты для ведения торговли больше не входит и в национальные интересы США (во всяком случае, этот вопрос дискутируется).

Кроме того, мир становится слишком сложным и разным, чтобы позволить одной национальной валюте доминировать и в будущем. Многие эксперты отстаивают необходимость «реформы» глобальной финансовой системы. Есть много предложений – от возвращения к золоту, до усиления роли валюты МВФ – так называемых «СДР», и даже создания совершенно новой мировой валюты. Как изменится мировая валютная система в недалеком будущем, и как будет развиваться финансовая система Украины? – Это один из вопросов который мы обсудим в нашем новом диалоге.

«Диалог. UA» попытается также найти ответы на вопросы:

Что придет на смену доллару и когда? Какой может быть новая глобальная валюта (корзина валют/ресурсов/специальные права заимствования/долгов)? Будет ли переход к новой мировой валютно-финансовой системе шоковым или длительным и менее стрессовым? Мгновенный дефолт по всем обязательствам разорит всех или просто сократит мировую элиту? Нужен ли на сегодня «якорь», к которому можно было бы привязать все долги и деньги? Где его взять, что это может быть, если не золото? А если нас ждет регионализация мировых валют, то как и где будут возникать новые региональные валютные зоны, – какими они будут, и как будут взаимодействовать друг с другом? И, наконец, готова ли Украина к деньгам будущего?

Свернуть

Нынешний экономический кризис, называемый также «Великое Сокращение» или «Великая Рецессия», часто воспринимается как кризис мировой монетарной системы, усиленный огромными долгами и утратой доверия к деньгам. Доллар, который столь долгое время был для международных финансов путеводной звездой, теряет былые позиции; мир вскоре может оказаться без единого платежного средства.

Нестабильность – главная проблема и дефект международной финансовой системы наших дней. Она присуща как Украине, так и остальным странам мира. Поэтому независимо от того, сколько у нас имеется гривен, долларов и евро, не обеспеченных товарами, – мы становимся беднее. Ненадежная, регулярно падающая в цене национальная валюта не прибавляет ни оптимизма, ни патриотизма, ни веры в свое будущее и будущее своей страны.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Наївні нотатки про гроші

31 янв 2013 года

"Щоразу, коли король виявляється голим, тобто коли виникає «криза довіри», посвячені сподіваються, що ніяке наївне дитя не робитиме невідповідних зауважень. За таких обставин відпрацьовані століттями правила королівської секретності, таємниці, етикет і ритуал служать Ґарантією, що довгий і тендітний ланцюг довіри не порветься".

Бернар А. Ліетар "Майбутнє грошей", М., 2007, с.89


Що не працює (перестало працювати) у світовій валютній системі зараз? Яка доля сучасного валютного ринку і як на нього впливають зростаючі з кожним днем ​​борги і нестабільність на валютних біржах?

Коли ми згадуємо про світові проблеми у будь-якому зв’язку з реаліями України, треба відразу робити кілька застережень. 1 – Чи стосується конкретна сукупність ґлобальних явищ української ситуації? 2 – Чи відповідає механізм цих явищ механізмам, що використовуються в Україні? 3 – Чи існує в Україні реальне бачення економічної перспективи у середній та віддаленій перспективі?

І всі відповіді виявляться невтішними для нашої країни. Наприклад, економічні негаразди у США, «запрограмовані» ще за адміністрації Буша, поставили країну над фінансовим урвищем через соціальні прожекти та ілюзії обамономіки. Обама вирішив за час своїх президентур змінити демографію країни і усталену систему соціальних пріоритетів. Ситуація в країні справді загрозлива, але система рівноваги влад і демократичні вибори потенційно здатні це виправити. Тим більше, що діє рішуча партійна опозиція, котра останнім часом дедалі ефективніше блокує волюнтаризм президента і схильність його всіляко догоджати своєму електорату.

Соціальний популізм французького президента гостро неґативно позначається на іміджі Франції та економіці країни. Але водночас популярність Оланда обвалилась, і йому доводиться рахуватися дедалі більше і з думкою опозиції як усередині країни, так і в ЄС. Під впливом системних тисків Оланду доводиться переглядати свої авантюрні передвиборчі обіцянки та йти на поступки опозиції. Йому доводиться прислухатися до вібрації і домашнього, і закордонного ринку.

Влада Великої Британії зайшла у глухий кут через своє бажання, як кажуть коментатори «бути однією ногою в Євросоюзі, а другою – поза ним». От щойно оголошена проблема «потрійного занурення» (triple-dip problem) в банківській справі є дуже поважною осторогою владі Кемерона, яка спробувала погратися з популізмом на тлі нічим не виправданих економічних претензій до ЄС. Проте свавілля влади стримується дедалі потужнішою опозицією і тиском економічних реалій, на котрі британському уряду дедалі важче заплющувати очі.

Тобто, і в США, і у Франції, і у Великій Британії і т.д. діють системи політичних противаг та економічних імперативів, котрі накладають відчутні обмеження на експерименти влади. До того ж, незалежне судочинство і свобода слова жорстко контролюють діяльність посадовців, виключаючи найменші порушення законів і передбачаючи поважні покарання навіть за незначні переступи.

Натомість в Україні януковичізм як схема державного адміністрування полягає в розподілі спільноти за кластерами (псевдо-олігархічних) інтересів, які, в свою чергу, підпорядковуються призначеній вузькій групі менеджерів на чолі з ватагом. Процеси, які відбуваються за цієї схеми, не мають ні політичного, ні тим більше економічного обґрунтування, а тому й не можуть співвідноситися з процесами ґлобальних гравців. Бо в останніх є політико-економічна або ідейна мотивація, котра визначає систему пріоритетів, а в Україні працює репресивно-командна система в державному реґулюванні, котра позбавлена будь-яких демократичних, юридичних, ідейно-філософських рефлексій й має на меті лише задовольнити імперативні побажання згаданої групи менеджерів. Тобто наша ситуація є описаною в літературі перевернутою пірамідою, котра лише симулює відбиття ґлобального світу з його проблематикою.

Відповідно і остання криза й подальша тимчасова стагнація й рецесія в ґлобальному світі стала логічним наслідком дії економічних законів, на підставі яких вчені давно попереджали про видимі межі злочинних експериментів з геджуванням та незабезпеченими ризиковними боргами. Саме завдяки вільному функціонуванню цих економічних законів, ґлобальним реґулювальникам вдалося повернути світову економіку на шлях одужання. Навіть у проблемній Португалії намітилося поступове зрушення. Після інавгурації Обами пожвавилося життя на біржах. Натомість криза в Україні від самого початку не була викликана економічними потрясіннями в США, а потужним дерибаном і (кримінальним) перерозподілом національних ресурсів на двох вказаних рівнях: спочатку на користь псевдо-олігархічних кластерів, а протягом останніх кількох років – на користь призначеної групи менеджерів.


Від чого залежатиме якість грошей майбутнього? Чи буде нова валютно-грошова система ґлобальною? Що лежатиме в основі «нових грошей»?

Якість грошей майбутнього, як тепер дедалі краще це усвідомлюють світові економісти й політики, залежить від суворішого контролю банківської сфери на національному й міжнародному рівнях, від характеру нових грошей (наприклад, у середньотерміновій перспективі) і їхнього захисту (доки запроваджувані подекуди електронні розрахунки не мають бажаного захисту й універсальної підтримки), способу застосування (картки, мобільні пристрої). Нові гроші, як свідчать останні події в ЄС, спиратимуться на більш-менш централізований контроль банківської діяльності у межах спільнот країн, континентів, планетарного моніторинґу – щось на зразок фінансової ООН. Без цього сваволя банкірів і політиків на нижчих рівнях і надалі струшуватиме світову економіку. У кожному разі, з ґлобалізаційними візіями варто зачекати, бо багато що, скажімо, в Європі вказує на відцентрові тенденції (Велика Британія, Іспанія і т.д.). Активізується російський імперіалізм і змінюється етнічний ландшафт у США та в окремих реґіонах Африки. Доки всі ці шторми не вгамуються хоча б на деякий час, марно сподіватися на універсальну валютно-грошову систему планетарного масштабу.

Але якщо у світі обговорюються проблеми на перспективу 2030-2050 р., то України це наразі ніяк не стосується. Чому? Я приходжу в один з найбільших столичних банків і хочу довідатись, які платежі надійшли на мій рахунок і який у мене баланс рахунку. На це я витрачаю пересічно одну годину, бо в нашій країні діють принципи «ви ж панімаєтє» і «просимо вибачити за тимчасові незручності». Ідеться про те, що в провідному банку нема достатньої кількості фахівців, бо низькі зарплати, на які спеціалісти не спокушаються. Спочатку страшенно довго вантажаться комп’ютери, а потім зависають програми. Тобто треба розбиратися з виділеними лініями і радикальним оновленням комп’ютерних мереж. Наявні програми ще й постійно злітають і погано функціонують. Я щомісяця ходжу до свого банку, щоб вони виправили систему сповіщення мене про операції на рахунку через смс-повідомлення. Це у столиці. Якщо я відпочиваю за кілька кілометрів від столиці – у Ворзелі, то до банку я піти не можу, бо його там нема, а треба їхати електричкою чи автобусом до Ірпеня й витратити там вже години півтори та вистояти довжелезну чергу до часто несправного банкомату. Це якщо влітку, а взимку треба про це забути, бо у Ворзелі взимку сніг ніхто не прибирає і пройти там навіть до зупинки транспорту – проблема. І це за кілька кілометрів від столиці України. В занепалих українських загумінкових поселеннях і містечках не те що банкомат, але й інтернет-зв’язок встановити важко. У столиці в новітніх супермаркетах термінали електронних розрахунків ледве животіють, та й не скрізь вони є, а в провінції про них просто не чули – ні в маркетах, ні на базарах. Не чули про електронні розрахунки ні на провінційному транспорті, ні в сфері послуг – скрізь, де проходить життя українців. Тобто, перш ніж запроваджувати електронні розрахунки і облік в Україні, треба реформувати всю ІТ галузь, всі лінії комунікацій, підготувати фахівців, підготувати населення (!) до ведення електронних розрахунків, оновити транспорт (пригадуєте сміливу ідею за мера Черновецького ввести електронний моніторинґ міського транспорту?), налагодити його рух. Можна було б, приміром, нашим «мозковим штурмовикам» не в супермобілі їздити на роботу, а в час-пік зайти в метро й зміркувати, як там буде діяти в цьому гармидері універсальна розрахункова електронна картка. Або як бабуся з торбою і ціпком в одній руці й смартфоном в іншій буде проходити електронний розрахунковий контроль. Після таких наукових польових досліджень концептуальне прогнозування наших мудрагелів цілком може змінитися.

Не зайве впорядкувати й уніфікувати фінансову й розрахункову документацію, бо нині, наприклад, бланки розрахунків за комунпослуги окремі категорії населення (передусім пенсіонери) не в стані заповнювати. Цим займаються або сусіди, або працівники пошти і т.д. Комплект банківських документів або документів на купівлю якогось приладдя більше схожий на грубу брошуру, ніж на зрозумілий і ефективний документ. Цебто, перш ніж робити, як у людей, треба спочатку навести в хаті лад, на що піде років 10-15.


Яким буде перехід до нової світової валютно-фінансовій системи - шоковим або тривалим і менш стресовим? Миттєвий дефолт за всіма зобов`язаннями розорить усіх або просто скоротить світову еліту?

Нова світова валютно-фінансова система спочатку має вималюватися принаймні в теоретичному плані, аби могло йтися про перехід до неї. Тим більше, що статистика до останньої давоської зустрічі свідчить про більше прискорення саме в країнах, що розвиваються, а з цього випливає, що доведеться більш розвинутим економікам рахуватися з іншими валютно-фінансовими системами і звичаями. При цьому слід завжди пам’ятати, що валютно-фінансова система обслуговує життя суперетносу / етносу, а не навпаки. Тим часом ґлобальні планувальники зовсім не враховують етно-ідейні, міграційні, цивілізаційні та ін. процеси, а тому економіки постійно зазнають стресів то від мусульманської весни, то від міґраційного тиску на американську чи європейську політику. Саме через це валютно-фінансовий корабель так і плистиме розбурханим політичним морем, доки не вималюється до середини віку новий переділ світу й нова система цивілізаційних балансів.


Нові реґіональні валютні зони - які вони будуть і як будуть взаємодіяти одна з одною?

Сьогодні на тлі традиційних економічних гігантів прискорено стають світовими гравцями Індія та Китай. На межі переформатування перебуває ЄС. Активно агресивною стала неоколоніальна політика Росії. Тож років за 10-15 можливе нове зонування сфер впливу, що обумовить і створення реґіональних валютних систем. Найкращим варіянтом їхньої взаємодії було б створення всесвітнього координаційного центру на кшталт ООН, але я сумніваюсь, що це станеться в оглядній перспективі з огляду на нинішнє переважання відцентрових тенденцій і традиційне небажання фінансових орударів мати додатковий контроль на свою голову. На цьому напрямі вони чинили й надалі чинитимуть шалений опір. Тож доречніше припустити, що взаємодія тим часом відбуватиметься на рівні взаємодій між сферами впливу.


Яке майбутнє електронних грошей? Чи змінять електронні гроші реальність для людини?

Електронні гроші – одна з найвидатніших ідей сучасності, але доки, як було це з не менш чудовими ідеями, наприклад, локальних тимчасових грошей в Австрії та Німеччині доби міжвоєння, вона не може використовуватися ні на реґіональному рівні, ні на міжнародному через погану захищеність, брак уніфікованості й універсальності застосування. Саме в цій тональності була витримана й нещодавня дискусія на РБК з приводу всесвітніх електронних грошей.

Знову ж таки, до України це не матиме ніякісінького стосунку до наведення ладу в економіці держави, до проведення перезрілих і провалених за останні два роки реформ у господарстві (адже, що робити з електронними грішми в державі, де більшість економіки або в тіні, або активно занепадає?), до підготовки населення до повсякденної роботи з електронними грішми, починаючи з навичок і закінчуючи засобами. На таке покращення у нас піде 10-15 років, якщо почати вже сьогодні й дуже енергійно, а не після 2015 року. І тоді реальність для людини, безумовно, зміниться, як мала вона змінитися 1980 року після настання комунізму.


Після сказаного.

Я завжди вважав, що в кожній галузі проблематику мусять розглядати й прогнозувати фахівці. Але також, на мою гадку, одне діло, коли фізик-теоретик розглядає проблеми теорфізики у себе на катедрі, а друге діло, коли він хоче спорудити атомну електростанцію біля мого порогу. Так само наші суперталановиті хіміки можуть робити щонайбільші відкриття в теорхімії, але коли до мене на стіл почали потрапляти хімізовані продукти, у мене почав народжуватися анти хімічний спротив. Коли наші економісти, котрі всі розуми поїли, видають свої чудові праці з економіки, то мені на радощах ридати хочеться, але щойно ці ідеї починають впроваджуватись у моє життя, як протягом двадцятьох останніх років, то мені пригадується старий анекдот про теоретиків і практиків, що «краще б спочатку на собаках спробували». Отже, ідея електронних розрахунків в Україні, яка вибухонебезпечно зависла над нашими головами, сама по собі як тема дисертації заперечень не викликає, а на щодень треба б фахівцям порадитись із тими, кому доведеться з цим жити, тобто з людьми. Це саме той випадок, коли з нефахівцями варто радитись. Тому я й дозволив собі також поміркувати на цю тему.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Деньги: от классицизма до постмодерна

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

Тренд на формирование региональных валютных союзов, на мой взгляд, сегодня нивелирован ситуацией в еврозоне

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Нинішня фінансова політика має конкретний фіскальний підтекст

Андрій Новак, економіст

Девальвація гривні — це питання часу

Александр Савченко, ректор Международного института бизнеса

Кризис невозможен

Андрей Бардиан, директор Института Социальных Финансовых Коммуникаций «Инсофком», Россия

Выход – в децентрализации политической и финансовой власти

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Поиск новых мировых валют наверняка будет продолжаться

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

Колебания валютного курса – только пена на поверхности океана, масштаб и глубина которого определяются конкурентоспособностью национальной производственной базы

___Володимир Лановий, ___президент Центра ринкових реформ

Девальвация разрушает прежде всего средний класс, малый и средний бизнес

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Очень сложно управлять многими процессами, когда экономика использует иностранную валюту

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

За стабильность региональной валюты расплачиваются суверенитетом

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Некваліфікована політика нашого уряду і Нацбанку привела до втрати золотовалютного запасу

Максим Сероус, независимый финансовый аналитик, автор блога eurodollar.com.ua

Существующая финансовая система имеет ряд структурных дисбалансов

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Ніяке рішення в сфері фінансів не приведе до виходу з кризи

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,038