В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

12 фев 2013 года
Останнім часом в медійному просторі активізувалося обговорення можливості вступу України до митного союзу з Росією. Наскільки реальна така можливість?

Дуже хочеться сказати, що малореальна, однак в умовах того хаосу ціннісних, економічних, культурних та геополітичних устремлінь, що спостерігається у сфері формування зовнішньої політики України, я б не став однозначно щось стверджувати. На таке рішення впливатиме як рівень зацікавленості й потуга засобів впливу на Київ з боку Москви – довжина списку і вага її «аргументів», так і, власне, фінал внутрішньої боротьби в Києві між проросійським і проєвропейським клубами «партії влади».

Варто зазначити, що заклинальне й погрозливе бубніння Москви і нинішній спалах пристрастей і метушні в Києві навколо вступу України до т.зв. Митного союзу пов’язаний з кількома обставинами. Передусім, з одного боку з неоімперськими амбіціями Москви з побудови «русского мира», а з іншого – з радянським ренесансом Києва.

Зіграла свою роль, також, і заплутано суперечлива зовнішня політика та, певною мірою, комізм у поведінці Києва в двосторонніх відносинах; прагнення Києва розіграти власну геополітичну значимість у награній конфліктності між «Заходом» і «Сходом», що стало наслідком архаїчних уявлень про тенденції міжнародного процесу часів т.зв. «Холодної війни». Ставши заручником власноруч створеної і осоружної в очах світу внутрішньополітичної ситуації, Київ, нічого доречнішого не вигадавши, став «лякати» Захід своїм «відходом» до Сходу, а Схід – ятрити перспективами свого «приходу на вигідних умовах», – не помічаючи, що Захід є байдужим до його самовбивчих викрутасів, як і Схід до його «претензій на рівність». З часом, в міжнародному уявленні склався образ України, як «неадекватної держави», такої собі якщо й не божевільної, то вже точно дурнуватої «базарної баби», що грає в «русскую рулетку».

Нинішнє міжнародне становище Києва надзвичайно складне. Залишається сподіватися, що нове керівництво нашого зовнішньополітичного відомства зуміє відійти від згубного провокаційного підходу в зовнішній політиці, утихомирити надмірну амплітуду коливань і вирівняти зовнішньополітичну поведінку, повернутися до стратегії Європейського вибору, що уможливить історичну перспективу, політичний, економічний та соціальний розвиток України.


Що таке сам Митний союз - це економічне, чи політичне утворення? Чому російська сторона так наполегливо пропонує Україні вступ до цієї організації і чого тут більше - політичних чи економічних інтересів? Що може отримати правляча еліта України внаслідок вступу до Митного союзу?

Знаєте, радянський досвід суттєво зіпсував репутацію поняття політекономії, але в даному випадку воно видається найбільш влучним визначенням природи цього утворення. На це питання відповів, власне, сам ініціатор – Кремль, визначивши його як одну з основ Євразійського Союзу, що є геополітичним проектом конфедеративного союзу держав і ціннісним виявом імперативу «русского мира». До всього – треба іще брати до уваги специфіку російського розуміння конфедеративності. …Так що це таке економічне утворення де кожен зможе «пізнати» гіркий досвід того, що таке політичний гнів Кремля.


Що може отримати Україна від вступу до союзу - і яким є баланс "плюсів" та "мінусів"? Як відомо, в Ашхабаді була підписана угода щодо створення інтегрованого валютного ринка між країнами-учасниками Митного союзу. Чи не означає це подальший перехід до валютного союзу?

Питання переваг чи недоліків вступу до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану в Україні суттєво затіняється геополітичним контекстом цього проекту. Сам Митний союз розглядається передусім як альтернатива Європейському Союзу та європейській інтеграції. Підстави для таких побоювань справді існують, адже Брюссель вже неодноразово давав сигнали щодо того, що членство в ЄС та Митному союзі – несумісне і відтак позбутися цього контексту неможливо.

Звісно, у площині теоретизування можна спробувати абстрагуватися від такого геополітичного контексту і суто з точки зору теоретичного інтересу розглянути Митний союз як абстрактне утворення. За аналогією з іншими подібними утвореннями можна припустити, що певні плюси від формування митних союзів існують. Взяти хоча б для прикладу Митний союз Східно-африканської спільноти у складі Кенії, Танзанії та Уганди. Формування митного союзу між цими державами призвело до зростання привабливості східно-африканського ринку для інвесторів, збільшення обсягу крос-кордонних інвестицій, уніфікації стандартів та нормалізації конкурентних відносин між виробниками з регіону. Держави, що увійшли до цього Союзу отримали кращий рівень захисту для своїх економік за рахунок введення Єдиного економічного тарифу.

Проте чи можна очікувати подібних плюсів і для України в разі приєднання до Митного Союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном? І вже перша спроба екстраполяції наражається на перешкоди геополітичного контексту.

По-перше, об’єднання між собою, наприклад, Кенії, Танзанії та Уганди не ставили під сумнів їх європейських перспектив – таких перспектив у африканських країн не було і бути не могло. По-друге, ні Кенія, ні Танзанія, ні Уганда не мають ніяких постімперських амбіцій і не прагнуть геополітично поглинути одне одного – а от щодо випадку з Росією, то з цього приводу виникають серйозні сумніви. Зрештою, Східно-африканська спільнота не прагне становити своїми інтеграційними зусиллями противаги Європейському Союзу – а Росія зі своєю «інтеграційною тріадою»: Митний Союз – Єдиний Економічний простір – Євразійський Союз цілком очевидно переслідує саме таку мету, що й не дивно для великої держави з амбітним лідером.


А що отримали держави, які вже увійшли до Митного союзу?

Щодо цього теж є певні сумніви. Скажімо, при формуванні єдиного зовнішнього тарифу за основу було взято російський, відтак більш ліберальний Казахстан мусив підвищити свій зовнішній тариф мало не вдвічі. До того ж, споживачі з Казахстану тепер змушені купувати дорожчі російські товари ще й нижчої якості, бо ті захищені парасолькою єдиного тарифного бар’єру, ніж як це було раніше, коли Казахстан міг імпортувати товари кращої якості за нижчою ціною з третіх країн, з того ж таки – ринку АТР.

Суттєві проблеми можуть виникнути і в питанні стандартизації. Якщо раніше фірми виробники мали погоджувати якість своїх товарів із національними органами стандартизації, то у випадку долучення України до Митного союзу, будуть отримувати погодження на рівні Митного союзу – і це тоді, коли технічні характеристики стандартів лише в стані розробки. Вочевидь для фірм з держав Митного союзу це суттєва перешкода для діяльності та запровадження інновацій.

У випадку приєднання до Митного союзу аналогічна ситуація очікує й інші держави: скажімо Киргизію, яка вже оголосила про бажання долучитися до цього інтеграційного утворення, окрім зовнішнього економічного тарифу зросте ще й ПДВ.

Звісно, постає питання: якщо все так погано, то чого ж прагнути того членства? Приклад Киргизстану демонструє, що інтеграційні ініціативи виникають під тиском. РФ погрожує вислати киргизьких заробітчан, використовує ціни на газ як важіль тиску, маніпулює статусом військових баз РФ. І от тут вже проявляються певні аналогії з Україною, керівництво якої стикається зараз на російському напрямі із неабиякими викликами.

Що ж до перспективи Валютного союзу, то на мою думку, РФ зацікавлена у збереженні рубля в якості валюти розрахунків в межах своїх інтеграційних проектів, однак не піде на створення справжнього валютного союзу чи перехід на «євразійський рубль», що запроваджувало би спільну фінансову відповідальність і спільний поділ ризиків.


Бесіду вів А.Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,079