В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

25 фев 2013 года

Останнім часом знову точаться розмови про вступ України до Митного союзу. Що цей союз насправді із себе представляє, та які дійсні причини такого розвитку подій?

До Митного союзу сьогодні входять три країни: Росія, Білорусь і Казахстан. Митний союз є складовою Євразійського економічного союзу. Це означає, що ці три країни між собою усунули митні кордони і мають єдиний зовнішній митний кордон. Вони також мають єдині ставки мита, і це мито з усього кордону збирається в єдиний центр, а потім вже розподіляється. Ясно, що це робиться в Москві і російська митниця має певний пріоритет щодо інформації про збирання мита та його розподілу.

Далі, відсутність кордонів, на практиці, означає спільний ринок робочої сили, вільне пересування громадян. Враховуючи, що Казахстан має довжелезні і досить слабкі кордони з іншими країнами Азії, створюються прекрасні умови для інфільтрації на територію Росії і Білорусі нелегалів з Китаю, Афганістану, та інших країн.

Аль-Каїда, відповідно, при бажанні, може цілком комфортно почуватися в Москві, тим паче, що слов’янського населення там і так вже менше. Я вже не кажу про те, що Росія й сама з Китаєм кордонів майже не має. Тому не дивно, що Лукашенко у Білорусі вже планує створити якусь експериментально-дослідницьку зону для півмільйона китайців.

Потім, ми бачимо, що до Митного союзу входять країни відсталі, сировинні. Якщо взяти Білорусь, то вона тепер взагалі власної економіки не має. Майже всю її поглинув російський транснаціональний капітал. І власної банківської системи Білорусь не має де-факто, адже в неї немає власної валюти. І для Казахстану російський рубль поступово стає основною грошовою одиницею. Товарообіг стає єдиним для цих трьох країн, а Росія серед них найбільша і найбагатша, тому рубль витісняє казахське теньге і завойовує цей простір. Звичайно, залишиться долар і євро, але національні банки Казахстану і Білорусі будуть виконувати переважно декоративні функції.

Таким чином, російський транснаціональний капітал здійснює неекономічну експансію. Немає сумніву, що він повністю поглине країни Митного союзу. А на додачу ще й Вірменію – це найближчим часом. Потім вже ребром стане питання про Туркменію і Узбекистан.

Тут дещо слід сказати про конкурентну здатність країн. Зазначимо, що почалася низхідна частина великого економічного циклу Кондратьєва, і триватиме вона ще тридцять років. З попереднього досвіду відомо, вихід з цього кризового стану супроводжується втіленням найновіших науково-технічних досягнень в усіх сферах людської діяльності. Отже, світове господарство мусить зараз приступити до відповідних змін у фінансовій системі, до планомірної зміни якості своїх основних фондів і до підвищення кваліфікації робочої сили. Все це повинно відповідати новим вимогам економічних укладів – шостому укладу і початкам сьомого, хоча основу економічної потужності ще становитимуть четвертий і п’ятий уклади. Але в Росії і Казахстані понад 90% експорту становить сировина і сировинні продукти першої переробки.

Тоді виникає питання: навіщо входити в найтісніший зв’язок із ними? Це відсталі, рудиментарні країни, не готові до викликів сучасного господарювання і функціонування в умовах низхідної хвилі циклу. Вони не є конкурентоздатними, не є заможними. В них склалася кланово-олігархічна модель, причому це модель кримінального капіталу. Змінити її неможливо.

На Заході її інколи називають «московітською», і вказують, що вона існує вже понад 500 років…

Так, і запровадив її ще хазарський каганат, котрий можна характеризувати як першу державу-грабіжника. Це країна-загарбник, країна-агресор. Невід’ємною частиною тодішньої сучасної московської моделі є диктатура, яку ми бачимо і в сучасному Казахстані, і в Білорусі. У Вірменії також президент зі своїм братом взяли під контроль всю систему економіки, все, з чого можна отримати законний чи інший прибуток. Все це країни мафії і плутократії, там немає захисту громадян. То ж немає і середнього класу – то є модель двополюсного суспільства. Там є лише мільярдери і люмпени, що живуть на соціальні подачки.

Але правляча еліта України неоднорідна, серед неї є різні погляди на зміну зовнішньополітичного курсу. Чи може правляча верхівка України насправді привести нас до Митного союзу?

Головним апологетом такого курсу виступає Медведчук. Можливо, він має на меті повну унію з Росією. Нашій верхівці нічого більш не залишається робити, окрім як іти у фарватері Медведчука, хоч як вона його особисто ненавидить. Якщо не йти за ним, то Москва погрожує негайно приступити і до формальної передачі влади Медведчуку, а це може означати не тільки політичну загибель. Тому наші можновладці погоджуються на вимоги господарів Кремля. І саме 2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу. За певними розрахунками, це має статись десь до осені. Наше керівництво не зможе цьому протистояти, про що свідчить і нинішній склад уряду. Він підібраний за двома принципами: московська орієнтація і лояльність до правлячої «сім’ї».

Отже, Москва беззаперечно переможе. За цим має щось статися. Можливо, в Західній Україні, а можливо й на сході. Бо й там робиться щось страшне – позакривалося багато великих підприємств, закриваються університети.

Але люди чомусь досі мовчать – це характерно для карнавальних охламонів. Це не нація, не народ, і навіть не спільнота. Це якісь особини, що живуть одними біологічними звичками та спалахами чуттєвих бажань. Бажання ті прості – секс, алкоголь, тютюн, наркотики. Словом – жадоба до безперервної насолоди, а в кінці щоб маячив вихід у нірвану.

Таким чином, Україна має всі шанси приєднатися до Митного союзу, як до збіговиська історичних невдах. Потім цей жах стане перманентним, бо будуть опущені життєві стандарти. Впавши на дно, там будеш бачити таких самих, і неможливо буде дізнатися, як може бути краще. Поки що ми продовжуємо тягнутися за Євросоюзом і бачимо там вищі стандарти, а в Митному союзі стандарти будуть нижчі, навіть ніж ми маємо зараз. Ті, хто не зможуть їх прийняти – або втечуть, або вимруть.

На тому й завершиться черговий цикл розвитку української державності – вона знову втратить свій шанс здобути суверенітет. Україна знову стане жертвою московітської моделі правління, тобто дикунського рейдерсько-поліцейського захоплення і пограбування.


Це негативний сценарій. Хіба немає іншого, позитивного?

А позитивного тут не буде. Всі наші інтенції щодо підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом вже завершились, і цей період був невдалим. Натомість дедалі більшого масштабу набуває боротьба за захоплення чужої власності, що і є проявом московського синдрому.

Піратство і рейдерство в Європі не дозволяється; там, щоб контролювати чужу власність, ведуть переговори і знаходять еволюційний механізм поглинання. А тут все просто: бери, що дають, і тікай – бо потім не дадуть нічого, і втекти не встигнеш.


Є одне «але» - більшість українського суспільства залишається прихильниками вступу до Євросоюзу, і ці настрої швидко змінити неможливо. Як влада буде вирішувати цю проблему?

Мені здається, певна частина України обов’язково вибухне. Мабуть, таки Західна. Повзучого поглинання, як у Білорусі чи Казахстані, тут не буде. Ми підходимо до рубікону, за яким почнуться повстання і навіть війни. Почнуться організовані виступи. Вони наштовхнуться на силовий супротив, і це видно по випадку з тими жінками-депутатами, що були біля Тимошенко. Поширюватиметься насильство, яке викликатиме ще більше насильство, або треба буде підкоритися і зануритись у багно, що для більшості українців неприйнятно. Оскільки все повинно статися дуже швидко, то енергія супротиву, виділена за короткий час, означатиме вибух.

«Наш» президент вже дав команду задіяти для боротьби з «патріотами» органи прокуратури – тобто, перейти до репресій. Але ж за антивладні сили на останніх виборах проголосували більше половини виборців. За комуністів з «Регіонами» було тільки 43%. Хто голосував проти них, той голосував за європейський вибір. Та і в самій Партії Регіонів значна частина депутатів також за європейський вибір. Це значить, що прихильники Митного союзу знаходяться в критичній меншості. До того ж, це люди відсталі й малограмотні, нижчі за своїм соціальним потенціалом. Так вони ще й діють, наче ті чорнобильські інженери, що вимкнули системи захисту і випробували реактор – що станеться?

А прибічники зближення з Європою – це молодь, це прогресивна частина суспільства. Ті бояться втратити минуле, якого все одно ніяк не повернути, а ці – не бояться поборотися за майбутнє, аби здобути гідний статус, гідне життя для себе і своїх дітей.

Зрештою, владні сили, що проштовхують митний союз, приречені піти у небуття за будь-якого розвитку подій. Це питання недалекого майбутнього.


Бесіду вів А.Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,281