В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

1 мар 2013 года
Останнім часом стає все більше розмов про вступ України до Митного союзу з Росією, Казахстаном і Білоруссю. Наскільки реальна ця перспектива і що вона може дати нашій країні?

По-перше хочу сказати, що взагалі постановка питання про вступ до Митного союзу набула у нас вже якогось меандричного, так би мовити, характеру. Це питання вже окуталось міфами не лише про доцільність і про ймовірність об`єднання зі східними сусідами, але й про альтернативність вступу до Європи. Тобто, весь час дебатується двовекторність, але вона примарна з обох боків — я маю намір це довести. Навіть просто вести дебати про альтернативу вже є некоректно. Бо хоч би й була підписана угода про асоціативне членство з ЄС, якому наче заважає Митний союз, то і в цьому випадку Україна нічого особливого не отримала б.

Для прикладу поглянемо на вступ до ВТО. Цим дійством Україна частково доводила свою лояльність світовому співтовариству, частково демонструвала свою відкритість, і тому мала надію на певні преференції. Насправді ж ніякого прибутку з того не вийшло. І це зрозуміло, адже коли країна не має достатнього рівня власного економічного розвитку, то хоч який вступ до будь-якого союзу нічого їй не дасть.

Це ж стосується і нашого питання. Розмови про позитив і негатив Митного союзу мені доводилося чути на дуже високому рівні, зараз не можу навіть розголошувати прізвища тих людей. Але можу впевнено сказати, що вони не беруть до уваги деяких важливих речей. Насамперед, не враховується загальна ситуація, під час якої проводяться переговори. А слід було б звернути увагу на страшний часовий цейтнот, на стрімко наростаючу економічну кризу в Україні. Треба ще додати до цього потужний тиск з боку так званого «рівноправного партнера», тобто — Росії. Тут можна згадати і справу ЄЕСУ, яка потребує чималих коштів з бюджету, а їх там, звісно, немає. І зовсім недавно Газпром виставив рахунок на сім мільярдів доларів. Тобто з огляду на це, закономірно виникають деякі сумніви стосовно можливості отримати рівноправні умови при підписанні даної угоди.

Та взагалі, як може бути рівноправним економічне співробітництво між слабким і сильним? А показники української економіки, чомусь саме зараз, стрімко падають. Можна скільки завгодно привести моральних мотивів про братерство, про спільну історію, про споріднену мову і традиції, але потужна країна ніколи не візьме на утримання слабку за просто так. Ще досі в світовій історії таких прикладів не було. Завжди потрібно думати, що за цим стоїть.

Є ще один аспект, який би я додав. На мою думку, в міжнародному співробітництві значною мірою політика домінує над економікою, геополітика над геоекономікою. Тому для будь-якого інтеграційного проекту дуже важливо мати високий ступінь довіри і взаєморозуміння між учасниками. Повинно бути солідарне бачення проблем між політичними елітами, які домовляються. У цьому плані, стосунки між командою Януковича і командою Путіна більш ніж прохолодні. Це означає, що яку б угоду вони не підписали — вона не буде конструктивною.

А коли підпишуть, то що з того вийде?

Про це неможливо говорити впевнено й конкретно. Вже давно у нас всі рішення приймаються ситуативно, а тепер це стає помітно, як ніколи раніше. І причина тут не лише у прискореній зміні зовнішніх політичних і економічних умов. Ми дійшли вже до втрати контролю над своєю економікою.

Після розвалу СРСР ще довгий час уряд займався певними економічними програмами, прив`язуючи їх до відповідних кроків. А сьогодні з`явилась тенденція до проголошення таких гігантських програм, що їх і перевірити буде нікому, але при тому, що ми не в змозі жити навіть сьогоднішнім днем. Ми плануємо своє життя вже не з сьогодні на завтра, а з сьогодні на вчора.

Багато фахівців вказують на те, що в Україні процвітають багатомільярдні неекономічні проекти. Візьміть хоча б корейські електрички, або танкери зі скрапленим газом. Десь у цьому списку, мабуть, відшукає своє місце і видобуток сланцевого газу. Спостерігаючи такий перебіг подій, таку «економічну політику», давати якісь прогнози стає невдячною справою. Можна передбачити лише те, що всі рішення будуть волюнтаристські, ситуативні, і ніколи не будуть виконані до кінця. Вони залежатимуть не лише від того, як складеться реальна економічна ситуація, а й від кадрових перестановок в системі управління. Таким чином, експертні прогнози щодо України скоро зрівняються з астрологічними.

То як би ви порадили вирулювати з такої колії? Чи може опозиція знає куди краще рухатись?

Опозиція, між іншим, будує свою критику митних угод на реально існуючій альтернативі інтеграції України в ЄС. Там справді є кращі технології, і майбутнє там справді може бути кращим, ніж минуле. Але парадокс полягає в тому, що і опозиція, і правлячий режим однаково послуговуються неконструктивним баченням.

Спробую пояснити так. Якщо ми ведемо серйозні переговори про серйозні домовленості з Росією, що матимуть економічні і геополітичні наслідки, то нам потрібно повністю усвідомити, що насправді відбувається в Росії.

З одного боку, офіційні засоби інформації кажуть нам, що там давно ідуть глобальні економічні реформи і вже створено ліберально-економічну імперію. Що там створено дивний тип економічного дирижизму, притаманний тільки Росії. Що Росія планує скоро війти в п`ятірку найбільш розвинених країн світу десь до 2020-го року.

З іншого боку, ми бачимо там конкретні скандали, коли чітко повідомляються факти про знищення російської армії самим міністром оборони Росії. Або страшні скандали в Газпромі, з яких ми дізнаємось про розкрадання прибутків, відсутність нових газових свердловин і критичну неефективність видобутку газу. Нещодавно додався скандал зі сколковським проектом, що рубає під корінь науку і освіту. Таким чином, я підкреслюю, що перш ніж сісти за стіл переговорів, треба добре знати з ким ти маєш справу, і що в нього за душею.

З цього приводу, я давно висловлюю просту думку: до підписання остаточних угод, розпочинаючи переговори, сторони повинні опублікувати сумісне комюніке, чи меморандум, чи щось схоже на протокол про наміри. В цьому документі вони повинні зафіксувати, що розвиток країн членів Митного союзу останні двадцять років був хибним і безперспективним, що такий шлях не відповідає їхнім національним інтересам. А після такої преамбули треба вказати нові стратегічні принципи, за якими політичні і економічні інтереси цієї міжнародної спільноти надалі будуть захищатись.

Важко повірити, що це можливо. Однак ми вже звикли до думки, що євроінтеграція це щось набагато перспективніше, і більше реально. Чи так це, на вашу думку?

Те ж саме я поширюю на Європу, і хай прислухаються опозиціонери. Тут ми відкинемо питання про те, чи хоче Європа бачити нас у своєму домі — цьому були присвячені попередні публікації. Відкинемо і те, наскільки вигідним у тому союзі може бути послаблення економічних бар`єрів для країни, яка сама економічно не розвинена. Якій нема чим торгувати, немає що експортувати, яка не має товарів з високим рівнем доданої вартості, бо не має наукомісткого виробництва.

Ці питання ми «проїхали», але коли ми хочемо геоекономічно наслідувати протилежний від східної відсталості вектор розвитку, то обов`язково мусимо розібратись, що там відбувається в самій Європі. Як там буде розвиватися подальша криза і чому вона сталася? Що чекатиме на Україну, коли сама Європа вже розділилась на неоколоніальну периферію, яка грабується, і світосистемне ядро, що фактично грабує колонії? Як врахувати певні специфічні стосунки між країнами, такого роду, як Германія — Хорватія, Росія — Сербія, США — Польща, і взагалі відношення Заходу до Вишеградської групи? Який розклад випаде Україні в цих неймовірних багатоходових комбінаціях? Над цим ніхто не замислюється. Відтак, критики євроінтеграції також мають рацію, і не дивно, що їх може підтримати половина населення.

Отже, Україну може спіткати катастрофа у випадку будь-якої інтеграції. Так воно і станеться, якщо вона не знайде в собі сили припинити знищення економіки, бо “закордон” нам не допоможе. Вибирати з ким бути — саме по собі не має сенсу. Треба почати розвиватись, хоч трохи визирнути з ями, тоді й буде видніше.


Бесіду вів А.Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,089