В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

6 мар 2013 года
Чи потрібно Україні вступати до Митного союзу, і якщо так, то навіщо? Які економічні вигоди може мати Україна від членства в Митному союзі?

Чесно кажучи, я не прихильник вступу України до Митного союзу, перш за все, через те, що я не бачу в цьому особливих довгострокових перспектив для нас. В принципі, основна, скажімо так, приваблива сторона для України, яку висвітлюють наші російські колеги, – це ціни на газ і нафту. Кажуть, що для нас це вигідно, бо це доступ до більш дешевих енергоносіїв. Але питання в тому, що і в Росії, і в усьому світі загальні тенденції ведуть до того, що енергоносії не будуть дешевшати. Тобто, навіть для власного населення, навіть для державних підприємств у Росії тарифи на газ поступово зростають, і передбачається, що на певний час всі ці тарифи, вартість усіх енергетичних ресурсів вирівняються, і зникне різниця між внутрішньою ціною і зовнішньою. Тобто, ціни на внутрішньому ринку Росії зрівняються зі світовою ціною. І якщо орієнтуватися на те, що ми хочемо зараз полегшити свій стан, – ну, звичайно, можна на це погодитися, – але справа в тому, що це не гарантує, що через рік, чи два, чи п’ять ми також будемо задовольнятися дешевими ресурсами.

З’являться інші проблеми, і розраховувати на те, що ми і зараз, і потім будемо мати дешевий газ і нафту – такого не буде, це однозначно.

Інший момент полягає в тому, що якщо порівнювати Митний союз з Європейським Союзом, то в першому немає, скажімо, інструментів і механізмів вирішення спорів. Ви напевно чули, що Митний союз передбачає наднаціональний орган, тобто орган, який нібито повинен вирішувати певні спірні питання, якщо хтось із кимось щось не поділив. Але до цього наднаціонального органу немає довіри, оскільки, навіть якщо всі країни будуть представлені у ньому рівними долями, – є Росія, яка економічно в рази більш могутня, ніж всі інші члени цього Митного союзу разом узяті. І навіть якщо формально Україна матиме чи то право вето, чи то формально матиме такий же голос, як і Росія, – неформальними зв’язками і залаштунковими механізмами, як Росія звично це робить, буде чинитися тиск, застосовуватимуться різні важелі впливу. А тому, по суті, в цьому союзі не буде того арбітра, до якого буде довіра, якому зможе довіряти член союзу. І цей страх чітко відображається в небажанні наших олігархів приєднуватися до цього союзу, тому що вони справедливо підозрюють, що якщо у випадку, скажімо, приєднання виникнуть дуже значні проблеми, щодо відстоювання їхніх інтересів. Це на відміну від Європейського Союзу, адже сьогодні навіть російські олігархи з’ясовують відносини в Євросоюзі, тому що там судова система працює зовсім на іншому рівні.

І ще інше питання, якщо ми приєднаємося до Митного союзу і отримаємо, знову ж таки, пільги на рік-два, можливо, все це тимчасово й вирішить проблему торгового балансу, зніме девальваційний тиск, але це не вирішить наших структурних проблем; тобто, ми законсервуємо наші структурні проблеми. Ніхто не буде проводити ніякого енергозбереження, – навіщо його проводити, якщо і так все чудово, – бо якщо немає економічних стимулів питання енергозбереження, розміщення ресурсів одразу відходить на останній план.

Тобто, по суті, Митний союз – це вирішення якихось поточних, дуже гарячих питань, але за рахунок того, що ми, скажімо, залишимося на якомусь недорозвинутому рівні, адже це саме ті питання, які потребують стратегічних рішень, і які ми на даний момент, можливо, і відкладемо «на потім», але ж вони нікуди не дінуться, розв’язувати їх все одно доведеться.


Не лише українські, але й російські експерти фіксують «дорожнечу і безглуздість» для РФ вступу України до Митного союзу. В чому ж тоді сенс такого дійства? Чи тільки в геополітичному нарощуванні «мязів» РФ на майбутнє?

Це дуже спірна тема. Росія відкидає звинувачення в свої імперських амбіціях, хоча на практиці демонструє, що насправді такі амбіції є, але давайте не будемо спекулювати на цю тему. Який сенс для Росії залучати Україну до участі в МС?

Я думаю, що це, якщо говорити в економічному плані, то це вплив на ринки. Тобто, визначення експансії російських компаній. Можливо, ще одне актуальне питання – це питання збуту того ж самого газу, бажання заробляти власників бізнесу, близьких до Росії. Я думаю, що саме цього бояться українські олігархи, – що, грубо кажучи, російський бізнес буде скуповувати ринки, займатиме територію, не дуже прислухаючись до їхнього бажання, це – якщо говорити про економічний зміст.

Якщо ж говорити про політичний зміст, то, дійсно, спостерігаємо вже сотні років, що Росія має бажання показувати свою домінацію, займати більш серйозні позиції на міжнародній арені, а якщо Росія диктує свою волю в рамках такого Митного союзу, то відповідно, у неї є шанс підвищити свою вагу на міжнародному рівні.


Чому для РФ так не вигідно говорити про зону вільної торгівлі, тоді як - Митний союз проштовхується щосили? У чому різниця? Що вигідніше Україні?

Що таке зона вільної торгівлі? Зона вільної торгівлі – це зменшені тарифи на торгівлю між учасниками цієї зони. Справа в тому, що Україна з Росією у вільному режимі (мається на увазі за тарифами) торгує, якщо я не помиляюся, вже понад 10 років.

Тобто, питання було і є зовсім не в тарифах на основні товарні позиції, а в тому, що є певні винятки, і що ці винятки формують основну проблему, бо вони стосуються енергетичного ринку, винятки стосуються певних груп продовольчих товарів і, наскільки я пам’ятаю, винятки стосуються металевої продукції – труби і таке інше. Отже ці ринки і створюють основну проблему – через низьку дисципліну взаємних розрахунків та малу поширеність сучасних інструментів економічного впливу на «більш потужних» колег.

Поглибити нашу співпрацю можна, якщо прийти до документу без «винятків», але Росія саме ними оперує, коли йде мова про створення Митного союзу. Я не знаю, навіщо нам зона вільної торгівлі чи якась інша торгова інтеграція. Бо, по суті, вони майже нічого не змінюють. Адже що говорить Росія? Що, якщо ви вступаєте до Митного союзу, ми вам створимо такий режим торгівлі, щоб ви мали вигоду і від енергетичного ринку, – через якісь там послаблення і здешевлення цін на газ, і через скасування експортних мит на нафту, до якої ви також зможете мати доступ на нашому ринку, зможете продавати продукцію машинобудування, харчові продукти без якихось там додаткових умов, які весь час виникають. У цьому й різниця, між конкурентними, вільними ринками і штучними, зарегульованими на державному рівні економічними утвореннями.


Як позначиться вступ України до Митного союзу на зовнішньоекономічному балансі в цілому? Які Митний союз припускає преференції для українського бізнесу? Чи будуть припинені торгові війни, які так почастішали в 2012?

Я думаю, що, в принципі, можна говорити про припинення торгових війн, але лише про тимчасове. Знову ж таки, повторюся, що по відношенню до Росії у нас немає арбітра, у нас немає третьої сторони, яка б адекватно розсудила Київ і Москву. Тому при першій же, скажімо так, необхідності, щоб примусити Україну до дружби й миру, будуть застосуватися ті ж самі інструменти, що й сьогодні. З’явиться якийсь «неякісний» сир, з’явиться якесь «неякісне» молоко, з’явиться «неякісна» труба, яка була завезена з України до Росії, і, відповідно, виникнуть проблеми. Через входження до Митного союзу ця риторика не зникне, просто це буде такий собі етап зворотної інтеграції.


Як відомо, у листопаді, в Ашхабаді була підписана угода про співробітництво в галузі організації інтегрованого валютного ринку. Чи прийде слідом за Митним союзом – валютний, з наступною відмовою від національних валют і переходом до російського рубля або до кошика валют?

Мені здається, що це дуже далека перспектива, тому що валютний союз передбачає створення єдиного центрального банку. Я не думаю, що Україна зможе відмовитися від свого власного Центрального банку на цьому етапі. Європейські країни йшли до цього десятки років. З нашими темпами і вмінням проводити реформи це навіть не перспектива. Ні, цього в наступне десятиліття, я думаю, не станеться.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,060