В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Митний Союз: заманити у пастку

15 мар 2013 года

Чи потрібно Україні вступати в ТЗ і якщо так, то навіщо? Які економічні вигоди України від членства в МС?

Митний союз – це дітище Президента РФ В.Путіна, тому саме з його поверненням до Кремля у травні 2012 року, активізувалися розмови про МС. У цьому ж місяці були внесені зміни до федерального бюджету, згідно з якими на підтримку Митного Союзу, а саме Євразійської економічної комісії, було виділено близько 4 млрд. руб. (для порівняння підтримка координаційних структур СНД виділяється в межах 8 млрд. руб.). Проте варто відзначити, що гучні заяви політиків, якими супроводжувалася організована інформаційна кампанія, насправді дисонували з досить скромною роботою ЄЕК, яка, навіть, спромоглася за 2012 рік зекономити на своїх рахунках приблизно півсотні мільйонів рублів.

Говорячи про економічні вигоди від членства у даному союзі, то ніякі тактичні виграші (і не лише економічні) не зможуть компенсувати стратегічні програші. Для прикладу можна назвати ухвалений влітку 2012 року Меморандум та внесені зміни до Державного бюджету, на основі яких вибудовується співробітництво Китаю та України в сільському господарстві. Україна пішла на крок надання державних гарантій китайським інвестиційним проектам. Залучивши у такий спосіб інвестиції, держава спромоглася у політично нестабільний період проведення виборчої кампанії, зберегти та досягти зменшення тиску на золотовалютні резерви. Тактичні вигоди є очевидними, але такими ж очевидними є стратегічні програші, які проявлять себе у збільшенні витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу, втраті робочих місць для наших громадян, у «перевтілені» китайських інвестицій у китайські товари, які будуть витісняти вітчизняні тощо.

Так само і з МС. Наприклад, можна ставити під сумнів те, що Україна отримає стимул для розвитку аграрного сектору від такого співробітництва, коли державна програма розвитку сільського господарства та регулювання ринків сільгосппродукції є однією з пріоритетних для Росії та передбачає постійне збільшення до 2015 року бюджетних асигнувань. Безумовно наслідком цього буде збільшення аграрної продукції Росії на нашому ринку.

Державна політика має бути зорієнтована на забезпечення суспільного інтересу. Державна політика має вибудовуватися від громадянина й для громадянина. Мусимо визнати, що в наших реаліях, за існуючої політичної системи, за існуючої системи розподілу благ, зростання економічних показників, не є показником зростання добробуту населення. Вступ до МС, який складається з країн зорієнтованих на авторитаризм, законсервує нинішній стан суспільних відносин.

 Не лише українські, але й російські експерти фіксують «дорожнечу і безглуздість» для РФ вступу України до МС, у чому ж тоді сенс? Чи в геополітичному нарощуванні «мускулів» РФ?

На VI Всеросійському Конгресі політологів, який відбувся наприкінці минулого року в Москві, дійсно деякі російські колеги-науковці відмічали, той факт, що Росія несе втрати від співпраці у форматах поступок ціни на газ. Однак, на наш погляд, при всій зовнішній «безглуздості» для Росії – це ситуація, коли, отримавши тактичні програші, можна виграти стратегічно, у той час як для України Митний Союз – це пастка. Росія не може задешево продавати енергоносії, навіть з причини їх високої собівартості. При знижці, яку потенційно отримає Україна, все одно, це будуть економічно обґрунтовані тарифи і вони будуть високими. Це як своєрідний маркетинговий хід, поставити необґрунтовано високу ціну, а потім зробити суттєву знижку. Продавець отримає свій надприбуток, а споживач буде втішатися примарною ілюзією виграшу від купівлі товару. Тут не можна не рахуватися з реальністю – ціна видобутку газу зростає, Газпром суттєво зменшив обсяги його продажу за останній рік і, відповідно, має збитки. Звичайно така проблема потребує вирішення.

Про посилення торгівельної експансії Китаю на Африканському континенті кажуть: «Китай м’яко заходить на африканський ринок». Про Митний Союз можна сказати: «Росія м’яко заманює». Пошук постійних споживачів для такого товару як газ, для інших російських товарів, в собівартість яких буде закладена вартість енергоносіїв – є першочерговим завданням у реалізації російської стратегії забезпечення національних інтересів. На наш погляд, поспіх з розширенням МС, пов`язаний з тим, щоб встигнути до наступної хвилі кризи і у такий спосіб дещо зменшити власні фінансові та економічні ризики. Переступивши поріг Кремля, Путін заявив, що він прийшов сюди на 12 років. Ризики політичної дестабілізації його режиму в основному пов’язані з економічними факторами. Не бажаючи кардинально змінювати формат внутрішньоекономічних, політичних відносин, Президент Росії робить ставку на зовнішню економічну експансію. У такий спосіб він виконує свої політичні обіцянки щодо виведення  російського бізнесу на ринки інших країн. МС потрібний, перш за все, для Путіна – це інструмент легітимації його режиму.

Щодо геополітичних амбіцій, то вони на сьогодні вимірюються часткою у світовому ВВП. Вступ України, аж ніяк не збільшить у ньому долю Митного Союзу і не змінить склад гравців на геополітичній карті.

 Митний союз - це економічне чи політичне утворення наднаціонального/наддержавного характеру?

Будь-які об’єднання, утворення яких передбачає наявність наднаціональних органів, вже не можуть бути виключно економічними.

Всі кроки, які були зроблені у напрямку становлення Митного Союзу, підкреслюють його політичний характер. У 1995 році підписана міжурядова угода між республіками Білорусь, Казахстан та Російською Федерацією, у 1999 році – Договір про митний союз та  єдиний економічний простір між республіками Білорусь, Казахстан, Киргизькою Республікою, та Російською Федерацією. Пройшло достатньо часу, щоб можна було судити про доволі сумнівні економічні результати та вигоди від цих домовленостей, але процес на цьому не зупинився.

Митний союз, Єдиний економічний простір – це кроки до створення Євразійського економічного Союзу. Наприкінці минулого року Вищою Євразійською Економічною Радою були прийняті основні інтеграційні напрями: підготовка Договору про Євразійський економічний Союз до травня 2014 року як міжнародної організації з необхідною правосуб’єктністю.

 Чому для РФ так невигідно говорити про зону вільної торгівлі (а також впроваджувати), тоді як - Митний союз проштовхується щосили? У чому різниця? Що вигідніше Україні?

Якщо мова йде про зону вільної торгівлі, то така угода існує в рамках СНД, її ратифікували Росія, Україна та Білорусь. Проте Співдружність Незалежних Держав створена на договірній основі її інтеграційний потенціал, у плані формування наддержавних структур, вичерпано. У той час це можна зробити в рамках Євразійського економічного союзу.

Росія впроваджує різні механізми взаємодій, але, звісно, для неї більш вигідними є контрольовані нею наддержавні утворення, які вибудовуються на квотах. Дольові внески Росії є неспівмірно більшими в утриманні таких структур. Так у 2012 році частка Росії склала 87,97%, Казахстану - 7,33%, Білорусії - 4,7%. За такого дисбалансу виділені фінанси неминуче конвертуються у право впливу на прийняття рішень та формування правил гри. Створення наднаціональних структур є свідченням того, що держави, які їх сформували, поступаються часткою державного суверенітету. В умовах енергетичної залежності від Росії, будь-які поступки щодо національного суверенітету є неприпустимими.

 Як позначиться вступ України в МС на зовнішньоекономічному балансі в цілому? Які преференції для українського бізнесу можуть бути в МС? Чи  будуть припинені торгові війни, які так почастішали в 2012?

Зовнішньоекономічний баланс вже продемонструвала зона вільної торгівлі в рамках СНД. За даними державної служби статистики за 2012 рік у відносинах з Росією зменшився як імпорт, так і експорт товарів, Україна зберігає від’ємне торгівельне сальдо. До того ж створена зона вільної торгівлі не позбавила торгових конфліктів між Україною та Росією, які мали місце у минулому році. Ті ж самі санітарні служби з легкістю можуть бути використані інструментом маніпулювання у торгових війнах і угоди не стануть цьому на заваді.

Умови для розвитку бізнесу створюються, перш за все, всередині самих держав через механізми оподаткування. Завданням митних союзів є знаття обмежень щодо руху товарів, капіталу та робочої сили, проте це не матиме ніяких ефектів при неефективній державній політиці розвитку окремих галузей чи секторів економіки.

Для нинішньої влади вступ України до Митного Союзу – це торги за політичні дивіденди та за можливість їх конвертувати в економічні дивіденди. Проте Росія та Україна на сьогодні вибудували абсолютно різні моделі взаємовідносин держави та бізнесу, різні механізми інкорпорації бізнес-еліти у владні структури. І це, на сьогодні, є одним із стримуючих факторів від підписання угоди щодо вступу України до Митного Союзу.

 Чи послідує за МС валютний союз, з наступною відмовою від гривні і переходом до російського рубля або кошика валют?

Валютний ринок та валютний союз – це різні речі і між ними немає казуальних зв’язків. Перехід на російський рубль може відбутися лише за умови повної втрати національного суверенітету, а це вже будуть не митні чи якісь економічні союзи, а єдина федеративна держава. Протягом минулого року Президент В.Янукович досить обережно відносився до будь-яких пропозицій поглиблення співпраці, розуміючи, що з кожним таким кроком він все більше потрапляє в орбіту політичної залежності від Росії.

Безпосередні обмінні валютні операції без проміжного перерахунку на долари або євро здійснюються на основі міжбанківських договорів про валютні свопи. Після підписання трирічної міжбанківської угоди між Нацбанком України та Народним банком Китаю, така пропозиція зі сторони НБУ була зроблена і Центральному банку Російської Федерації. Така практика дійсно допомагає зберегти золотовалютні резерви.

Проте, зовсім інша справа - створення єдиного фінансового простору, передумови якого закладаються даною угодою щодо організації інтегрованого валютного ринку. В кінцевому результаті від такої угоди виграє рубль, тому що Росія має позитивне торгівельне сальдо з усіма країнами, що підписали угоду. Зрозуміло, що зменшувати залежність російського рубля від долара, не відноситься до національних інтересів нашої держави. Більш того для України підписання угоди про співробітництво в галузі організації інтегрованого валютного ринку, означало б створення максимально сприятливих умов для входження і укріплення позицій російських банків на ринку фінансових послуг і, як наслідок, експансію російського бізнесу.

 Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,204