В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

21 мар 2013 года
Чи потрібно Україні вступати в МС і якщо так, то навіщо? Які економічні вигоди України від членства в МС?

Які преференції обіцяють сказати важко. Річ у тім, що коли утворювався Митний Союз могли йти переговори про врахування інтересів тих чи інших суб’єктів, які вступали в нього. Це утворення створювалося не менше 10 років Росією, Казахстаном і Білоруссю. Йшли тяжкі переговори, кожна сторона відстоювала свої позиції, оскільки економіки цих країн, особливо Білорусії, суттєво відрізняються від інших економік, відповідно і інтереси у Митному Союзі, правила, які вигідні Росії, Казахстану по багатьом позиціями, невигідні Білорусі і навпаки, бо все-таки економіка Білорусі переробна, а не сировинна.

Як показали події першого року існування Митного Союзу, найбільше страждає від цього союзу саме Білорусь. Хоча отримала і свої плюси - їй потрібен великий ринок аби збувати переробну продукцію, бо вона конкурентна лише у країнах третього світу. Вона не поставляє нафту, газ, алмази, які потрібні всім країнам, незалежно від рівня їх економічного розвитку. І тому країни, де в експорті переважають ці товари, менше залежні від створення великих союзів, принаймні в основній свої частині економіки, бо такі товари потрібні всім і на них є світові ціни, і вони продаються незалежно від того, який політичний режим, яка економіка, який рівень розвитку.

Щодо України. Сьогодні в угоді Митного Союзу інтереси країни не враховані, оскільки вона не брала участь у переговорах і це треба пам’ятати. І під Україну навряд чи протягом місяця чи навіть року хтось, із цих трьох суб’єктів Митного Союзу, погодиться кардинально переробляти угоди, які вироблялися десятиліттями. Тому, на нинішньому етапі, питання вступу України до Митного Союзу, якщо і стоїть, то на умовах, які розроблені Москвою, Мінськом і Астаною.

Митний Союз це правила гри із зовнішнім світом. Це фактично відсутність митних бар’єрів між членами союзу, але встановлення спеціальних бар’єрів для інших. Так от для України вигідні зовсім інші позиції, які треба захищати, ніж ті, які створені в Митному Союзі. І це треба реалізувати по кожній позиції.

Не знаю чи хтось такий аналіз проводив, бо Україна не була суб’єктом переговорів і, відповідно, експертні групи фахівців не працювали. Якщо приєднуватися на тих умовах, які є, які підписані засновниками цього союзу, то Україна ніяких вигод не матиме, а матиме скоріше збитки.

Це така загальна оцінка, хоча різні галузі економіки матимуть різні результати від вступу до цього союзу. Будуть, напевно, і такі, які виграють, особливо це стосується металургійних підприємств, частково переробки сільськогосподарської продукції, скажімо, карамельної промисловості, цукрової, які знімуть митні бар’єри для постачання. Можливо, якоюсь мірою, окремі підприємства машинобудування. Але більшість програє. Фактично такі самі проблеми існують і при підписанні договору із Європейським Союзом.


Чому для РФ так невигідно говорити про зону вільної торгівлі (а також впроваджувати), тоді як - Митний союз проштовхується щосили? У чому різниця? Що вигідніше Україні?

Тому що економічно зона зовнішньої вільної торгівлі зі споживачами країнам виробникам нафти і газу не вигідна. Росія пішла на Митний Союз з Білоруссю з політичних причин.

В цьому союзі Казахстан нічого не втрачає тому, що він такий же виробник нафти і газу, як Росія. Він не купує нафту і газ у Росії і не купуватиме ніде в світі.

Взагалі, країнам, де видобувається газ і нафта – будь-який союз на цій основі невигідний тому, що доведеться продавати по внутрішнім цінам свої стратегічні товари. Між цими країнами встановлено не режим вільної торгівлі товарів навіть у митному союзі.

Якщо взяти у приклад ту ж Білорусь, то тут встановлений не режим вільної торгівлі. Нафта і газ поставляється на білоруські підприємства, як давальницька сировина і 80% отриманих нафтопродуктів – бензину, дизелю і інших, російський власник забирає назад, а 20-ма відсотками фактично платить за переробку. Тобто тут йде бартер, а не вільна торгівля.

Так само, думаю, буде і з українськими підприємствами, якщо Україна вступить в Митний Союз, а вільної торгівлі нафтою і газом не буде. Більше того, будуть встановлені високі загороджувальні мита на вивіз нафти і нафтопродуктів за межі Митного Союзу.

Тобто Білорусь може вивозити свій бензин в Україну, Польщу, Прибалтику і продавати, але фактично митом має ділитися з Москвою тому, що нафта-то російська. І щоб дохід йшов не в бюджет Білорусії, а в бюджет Росії. Так само буде і з Україною, а можливо і більш жорстко, бо білоруські нафтопереробні заводи частково належать Росії.


Як позначиться вступ України в МС на зовнішньоекономічному балансі в цілому? Які припускає преференції для українського бізнесу МС? Чи будуть припинені торгові війни, які так почастішали в 2012?

Торгові війни припиняться, але почнуться війни за власність, бо якщо не буде обмежувальних мит на вивіз українського товару із Донецька в Новосибірськ чи іншу точку Митного Союзу, то росіяни будуть агресивно захоплювати українські підприємства, маючи великі кошти. У них, фактично не буде ніяких обмежень.

Вони можуть і зараз все це мати, але ввозити потім товар в Росію і платити мито, як зараз платять українські, то це економічно не вигідно.

І якщо простір економічно єдиний, то посилиться влада і, більше того, посилиться і тиск на Україну стосовно законів, які приймає Верховна Рада. Москва вимагатиме, щоб вони уніфікувалися із російськими і сама Верховна Рада змушена буде це зробити для того, аби мати рівні умови для місцевих підприємств, бо будь-які не рівні умови приводять до банкрутства.

Тому українські олігархи дуже не хочуть ніякого Митного Союзу аби не мати додаткової конкуренції зі своїми підприємствами в Україні.

А захоплювати підприємства необов’язково тиском, можна захопити демпінгом. Якщо не буде ніяких обмежувальних мит, то росіяни можуть продавати свій метал в Україні по демпінговим цінам, аби місцеві заводи стали збитковими і потім купити їх за безцінь.

Хто із приватних власників триматиме збиткові підприємства? Їх продадуть задешево, бо всі знатимуть, що підприємства у складному становищі.


Як відомо, у листопаді, в Ашхабаді була підписана угода про співробітництво в галузі організації інтегрованого валютного ринку, всі країни-члени МС підписали цю угоду (угоду також підписали Вірменія, Киргизія і Таджикистан). Чи послідує за МС валютний союз, з наступною відмовою від гривні і переходом до російського рубля або кошика валют?

Це питання, на мій погляд, далеких часів навіть для нинішнього Митного Союзу. Росія в цьому питанні не хоче йти шляхом, яким йшла Європа, тобто введення третьої валюти – не німецької, не російської, не французької, яка стає єдиною для всіх, а введенням нової валюти.

Росіяни ж нав’язують рубль і валютний центр має бути один, і в Москві. У разі економічної кризи ні Лукашенко, ні Назарбаєв, ні український президент, хто б там не був на момент вступу, не матимуть можливості надрукувати гроші, щоб хоча б тимчасово, за рахунок інфляції, уникнути банкрутства. Гроші друкуватиме лише банк об’єднаний, який фактично належатиме Росії. Оскільки Росія найбільша за чисельністю населення держава. Тому, хто має більшість - той і приймає рішення, яке вигідно цій більшості. Так історично склалося, що у країн пострадянського простору є один домінант. В цьому союзі, навіть коли б усі 12 республік, що залишилися з колишнього СРСР вступили в Митний Союз, окрім країн Балтії, які вже в іншому союзі і повертатися не збираються, то все одно російська частина складала б більше половини.

І це теж створює додаткові проблеми, бо будь-яка країна пострадянського простору не хоче, щоб за неї практично завжди хтось приймав рішення. Є місцеві політики, які хочуть вирішувати свої проблеми самостійно.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,223