В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Потойбіччя

22 мар 2013 года

Чи потрібно Україні вступати до Митного союзу, і якщо так, то навіщо? Які економічні вигоди може мати Україна від членства в Митному союзі?

Коли ми стаємо на мову про Митний союз, як, до речі, й про Євросоюз, то повинні собі розуміти, що йдеться не про економічний проект, а про цивілізаційний вибір. Спілка Москви із залежними від неї державами пострадянського гарту має на меті дві основні речі: 1 – зберегти системотвірну роль Росії на пострадянському просторі; 2 – підтримувати бодай у середньотерміновій перспективі взаємодію неефективних пострадянських економік.

Російська економіка після розвалу СРСР так і не спромоглася на відчутний технологічний прорив, досі спираючись на погано контрольовану експлуатацію сировинних ресурсів, що, між іншим, не вічні, і напівкримінальний перерозподіл фінансових плинів. Боротьба населення за виживання у країні з найбільшою кількістю мільярдерів у світі значно знизила загальні цивілізаційні стандарти, призвела до очевидних провалів у культурі. На цьому тлі путінізм відроджує давню московитську ідею збирання земель, тобто експансіонізму. У цих рамцях кривава політика Росії на Кавказі – це лише репетиція сценаріїв імовірних подій у зоні закордонних російських інтересів1.

До останнього часу якось трималася на старих резервах і російських датках Білорусь Лукашенка, який завжди дивився в руку Москви. Аж ось протягом минулого року економіка союзного співучасника обвалилася: лукашенкова програма провалилася. І доки нікому не зрозуміло, як церувати дірки в бюджеті.

У Казахстані, у країні з напівсировиною економікою, суспільство достатку обіцяють побудувати до 2050 року2. При цьому вже сьогодні, за офіційними даними, тінізація економіки сягає 20% (до речі, в Росії та Білорусі не набагато менше)3. Прогнози на поточний рік ЄБРР для Казахстану з його слабким банківським сектором досить стримані4.

Отже, Митний союз перебуває на стадії «притирання» національних економік і очікування свіжих вливань від покалічених радянізмом побратимів, бо треба добре розуміти, що тільки в братній родині подібних національних економік і світоглядних орієнтацій їхня продукція може користуватися якимось попитом на середньотермінову перспективу. До світових стандартів серійного виробництва високотехнологічної продукції «союзникам» ще дуже й дуже далеко, якщо взагалі той рівень колись буде осягнутий при чинній культурі й соціальній складовій продукування товарів.

І оце тепер спитаймо себе: який зиск матиме Україна від взаємодії з «союзниками»? Радше виходить, як люди кажуть: який їхав – такого й здибав. І не більше. Хіба що якісь продажі на ринку, що тимчасово потрібні для виживання окремим кластерам українських інтересів. Але будувати довготермінову політику, про котру упродовж років каже президент Янукович, не можна на тимчасових послабленнях на пострадянському ринку. У кожному разі треба б пару років поспостерігати за тим, що з того союзу витанцюється. Та й ми могли б більше зосередитися на розкритті потенціалу вітчизняної економіки, аби потім розглядати свої стосунки на зовнішній арені не як бідний родич з трьома злиденними пасіонаріями.


Не лише українські, але й російські експерти фіксують «дорожнечу і безглуздість» для РФ вступу України до Митного союзу. В чому ж тоді сенс такого дійства?

Росії як чоловому гравцеві потрійного союзу Україна потрібна не лише задля територіальної експансії й продовження радянської традиції районування на окраїнних землях брудного й небезпечного ще й нерентабельного виробництва, але й з огляду на путінські ідеологічні настанови. Етнонаціональні й міграційні процеси в Росії швидко змінюють пропорції етнічного складу населення, занепадає престижність церковно-імперської ідеології, просідає рівень загальної культури, що тепер формується не вимогами якоїсь філософії чи естетики, а ринковим попитом на субкультуру, шлягер. Прояви високої культури, інноваційного інтелекту стають дедалі рідшими. І Путін як розвідник-аналітик чудово розуміє, що для зміцнення стабільності такої мозаїки на якусь перспективу потрібна саме Україна з її політичними, моральними настановами та орієнтацією на стійності пострадянської інтелектуальної руїни.

Це гарне і несподівано влучне слово «дійство» у запитанні! Це дійство прораховується не за законами прагматичного довготермінового програмування, а за правилами прадавніх ритуалів «свій до свого по своє». Учасники знаходять спільну мову. Російську.


Чому для РФ так не вигідно говорити про зону вільної торгівлі, тоді як - Митний союз проштовхується щосили? У чому різниця? Що вигідніше Україні?

Вільна торгівля передбачає конкуренцію, навіть на примітивному ринку, навіть за такої несамовитої тінізації економіки, а Митний союз – це вивершення путінської вертикалі наднаціонального жорсткого диктату, що залишить лише мінімальний простір для обслуговування маргінальних вертикалей. Мені здається, що президент Янукович і його команда це розуміє й не схильні толерувати. Принаймні це випливає з останніх похитувань державного курсу в Україні. З огляду на це, перспективнішими й менш загрозливими виглядали б вільноринкові стосунки нашої країни з амбітними й потужними економіками Сходу, якщо їх, щоправда, краще планувати й не вдаватися до авантюрних оборудок на шталт історії з потягами типу інтерсіті.


Як позначиться вступ України до Митного союзу на зовнішньоекономічному балансі в цілому? Які Митний союз припускає преференції для українського бізнесу? Чи будуть припинені торгові війни, які так почастішали в 2012?

Почну з того, що я б усяку притичину в економічних стосунках не називав би війною. І ось чому. Якось на початку 90-х я увечері слухав одночасно українське радіо і польське радіо «Марія». Так співпало, що якісь наші чільники сварилися на імпорт польської картоплі, котра, на їхню думку, не відповідала і таким, і іншим вимогам, бо вітчизняна набагато краща та й вітчизняного виробника слід боронити. Водночас «Марія» розповідала, що депутати Сойму слушно виступають проти імпорту української картоплі, котра, на їхню думку, не відповідала і таким, і іншим вимогам, бо вітчизняна набагато краща та й польського виробника треба, зрештою, захистити. В обох випадках посилалися на експертів і на результати ріжних аналізів. Мені ця пригода показала, що йшлося просто про захист вітчизняного виробника, а не про дійсні якості товару.

Те саме й точиться у стосунках України й Росії: це боротьба не «проти», а недолугі виступи «за». Хоча треба визнати, що від конфлікту інтересів частково виграли споживачі: останнім часом українські сировари трохи поліпшили якість своєї продукції, бо вже почали забувати в умовах кримінальної економіки про існування якихось стандартів, ще й тимчасово та вибірково почали маркувати, де сир, а де – сирний продукт. Налякані економічними загрозами виробники трохи поліпшили і якість молочних продуктів. Бо у себе вдома на всі інспекції є рада, а при експорті буває жорсткіша перевірка, від чого кінцевий споживач тільки виграє. Те саме і з виробами нашої металургії, скажімо, котра більшою мірою працює на енерговитратних технологіях понад півсторічної давнини.

Щодо преференцій у енергетичній сфері, то вартість обіцянок-цяцянок Росії у цій сфері ми знаємо на прикладі провальних і збиткових для України поквапних Харківських домовленостей. У цій галузі Україні треба починати колись не з жебрів у Росії, а з запровадження жорсткого обліку та енергозбереження на домашньому ринку – і в промисловості, і в аграрному виробництві, і в комунальному господарстві. І цілком може виявитися, що цих ресурсів нашій державі насправді потрібно набагато менше. Хіба що йдеться не про інтереси людей, а про надприбутки окремих зацікавлених осіб і груп.

До речі, ці самі впливові особи й групи мали б розуміти, що, після віртуального вступу України до Митного союзу, і їм урветься бас у першу чергу.


Чи прийде слідом за Митним союзом – валютний, з наступною відмовою від національних валют і переходом до російського рубля або до кошика валют?

Росія Путіна розробила довготермінові плани збирання докупи уламків СРСР на основі сталінської мудрої багатонаціональної політики, котра стала продовженням не менш мудрої імперської політики Романових, котрих зневажала й ненавиділа вся мисляча Росія та народи уярмлені нею. Не випадково збігаються відродження культу Сталіна за кремлівського потурання й святкування 400-річчя Дому Романових у «північній столиці». До основних важелів цих планів путінізму належать Митний союз і, звичайно, повернення до життя універсального рубля. Примусове втягнення України в цю затію, що проштовхується нашими псевдопрагматичними фінансовими чільниками й групами підтримки з низки україноненавидників, мало б трагічні наслідки для нашої держави. Аналітичні центри давно мали б на прикладі численних російських праць показати нашим керівникам, що насправді йдеться не про підвищення економік країн-учасниць, а про зміцнення командних позицій Росії у сфері її гаданого впливу, а також підтримку не вельми ефективної російської економіки коштом країн, котрим кортить потрапити у новітню пастку. Схемі центробанку ставлять чоло сьогодні учасниці Євросоюзу, особливо Велика Британія. Країни вказують на катастрофічність імовірного диктату Німеччини в ЄС. І це при тому, що економіка Німеччини – справді взірцева в Європі. Російська економіка, натомість, сировинна, і, як зазначають численні експерти, у середньотерміновій перспективі на неї чекають значні потрясіння в зв’язку з диверсифікацією енергопостачання в Європі та політикою ефективного енергозбереження. Славетний Газпром помалу втрачає свої позиції. А без цього стрижня російська економіка матиме пройти дуже тривалий шлях, аби прийти до тями. І рубль, як її відображення, буде штормити не одне десятиліття. Нащо сьогодні Україні до власних проблем додавати й чужі – не відомо.

Щодо кошика валют, то це вигадка банкірів ще химерніша. Спочатку треба конституювати функціонування СНД, з’ясувати юридичний стосунок до нього усіх реальних і потенційних членів, окреслити роль і форми Митного союзу відносно СНД, зрозуміти рольовий розподіл у цих спільнотах, співвіднести всі ці наміри з трендами світового розвитку, а вже тоді ставати на мову про кошик чи про торбу. Нібито й годі вже жити за ленінським принципом: спочатку вберемся у щось клопітне, а потім будемо доходити розуму. Нумо «доходити розуму» на самому початку. Доки не пізно.

1 Такі риси російської політики не тільки фахівці, але й ширші верстви освіченого товариства розуміли завжди. Ось приклад понад сторічної давності листа читача до редактора «Нью-Йорк Таймз»:

RUSSIAN “CIVILIZATION.”

To the Editor of The New York Time ft:

That is a very Interesting and unique paragraph in to-day`s TIMES anent the Thibetan mission to St. Petersburg. The Birschevija Viedomosti is, I "believe, a semi-official organ, and, as you say, it may voice Russia`s real position as to the Thibetan-Russian entente, which means the swallowing up of Thibet. "When the “B. V.” asks about bringing civilization to Thibet and other benighted countries, it means ** absorption/` and I have observed among my fellow-editors of the American press a tendency to believe in Muscovite protesta¬tions of benevolence.

Now, are you all such sublime idiots as to believe anything that Russia says, through her press or diplomats? I hope not. The beauties of Russian civilization have been evidenced all the time by her rigorous and disgraceful persecution of the Jewish people, by the oppression of her Christian subjects, by the obliteration of the Polish and Finnish nationalities, by the absence of representative government, by the fostering of chicanery by its local governors, by wholesale robbery, by the grinding of the faces of the poor, by secret trials and secret punishment, by the sup¬pression of truth, justice, and charity. Civilization, as understood in Russia to¬day, means nothing- more than the reign of brute force. The Czar is a helpless puppet hi the hands of a clique which may poison him if he escapes the dagger or the bomb of the Nihilist. Nihilism, indeed, is the out¬ward and visible sign of the national de¬crepitude. The secret societies with which the Russian Empire is honeycombed are the results of that very absence of civiliza¬tion which Russia pretends to introduce among people more benighted and more ignorant than her own wretched and be¬sotted minions.

We sometimes hear much of the Czar`s intentions in the direction of liberty and reform. The Czar can do nothing. He is at the mercy of the small circle that rules Russia and him at the same time. Few of the Russian monarchs have died natural deaths. Those who have escaped the machinations or Nihilist conspirators have fallen by the hands of Court as¬sassins. Russia seethes with crime. Her statesmen are thieves and liars, and .Eu¬rope knows this well. Scratch a Russian and you find the old savage Tartar—cun¬ning, malignant, dishonest, inconstant and savage. To cite Russia as the harbinger or exploiter of civilization is as picturesque as his Satanic Majesty quoting Scripture.

ADOLPHUS ROSENBERG.

New York, Feb. 11, 1901.


http://query.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F00713F6385F12738DDDAB0994DA405B818CF1D3

2 http://www.vb.kg/doc/211533_v_chem_je_osnova_ekonomicheskih_yspehov_kazahstana.html

3 http://lenta.ru/news/2013/01/28/shadow/

4 http://kapital.kz/economic/10323/ebrr-sohranil-prognoz-rosta-ekonomiki-rk-na-urovne-6.html

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,105