В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

25 мар 2013 года
Розмови про вступ України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану активізувалися минулої осені, але й досі в цьому питанні немає визначеності. Чи потрібно Україні приєднуватися до цієї угоди?

Насамперед, Україна має зробити інтеграційний вибір, наша країна не зможе довгий час балансувати між двома об’єднаннями. З одного боку – Європейський Союз, як політико-економічне утворення і структури, які забезпечують європейську безпеку. З іншого – Росія і країни Митного союзу та деякі інші країни СНД, які хочуть створити нове утворення – Євразійський союз і Організація договору колективної безпеки на чолі з Росією, яка, згідно з баченнями росіян, є альтернативною НАТО на євразійському просторі.

Україна не може довго бути буферною, сірою зоною. Очевидно, вибір має бути зроблений. Це важливо також з огляду на питання ресурсного забезпечення, питання безпеки і розвитку економіки, модернізації країни. І чим раніше цей вибір буде реалізований, тим легше Україні буде в майбутньому розвиватися. Тому питання не в тому, чи потрібно Україні приєднуватись до Митного союзу. Питання полягає в тому, що такий крок закрив би інший, більш перспективний напрям – європейської інтеграції і приєднання в майбутньому до сім`ї країн, які демонструють більш успішні показники вже протягом не одного десятиліття. Адже, наприклад, за індексом людського розвитку майже всі країни Європейського Союзу (25 з 27 та Хорватія, яка незабаром приєднається до ЄС) увійшли у рейтингу ПРООН до переліку перших 47 країн з “Дуже великим рівнем людського розвитку”. Чого не скажеш про Росію, Білорусь, Казахстан і, на жаль, про Україну.

В принципі, сьогодні мова йде, скоріше, не про співробітництво, яке, очевидно, треба розвивати з нашим важливим партнером - Росією, зокрема у сфері енергетики. Мова йде про інтеграцію. Це вже внутрішній розвиток, стратегія розвитку країни в цілому. Відтак я вважаю, що рішення про євразійський напрямок інтеграції було б помилковим.


Які економічні вигоди може мати Україна від членства в Митному союзі?

Штучно звуженим, з моєї точки зору, є розгляд питання інтеграційного розвитку в координатах суто економічних. Спеціалісти, які розробляють саме інтеграційні стратегії, аналізуючи ситуацію, ставлять на перше місце не торгівлю, а саме структурні та інституційні реформи, доступ до міжнародних фінансів, показники розвитку потенціалу робочої сили, потенціалу інтелектуального та національного розвитку, тобто це все те, що не вимірюється обсягами постачання газу чи ціною на газ. І все, що ми чуємо від пропагандистів Митного союзу, знаходиться в координатах навіть не реформування економіки, а саме зняття торгівельних бар`єрів і якихось короткочасних вливань коштів в обмін на політичні поступки.

Такий шлях дає лише короткострокові результати для підтримання існуючої ситуації, фактично – стагнації, бо він не розвиває країну, він дає можливість вижити правлячій верхівці на кілька років, але потім очевидно, що всі ці правила будуть змінюватися. Такі приклади вже є: ми бачили і приклад Білорусі, і вже можемо робити висновки, тому що перші роки, які як раз були означені фінансовими і економічними поступками з боку Росії, зараз закінчуються і в країні ставлять дуже багато питань стосовно необхідності подальшому поступу до Євразійського союзу. Скепсис вже був висловлений президентами і Казахстану, і Білорусі, тому оцей досвід треба враховувати. Необхідно в першу чергу робити акцент на внутрішньополітичному розвитку – як працюють інститути в державі, як працює судова система, правоохоронна система, яким чином буде здійснюватися менеджмент в цих інтеграційних утвореннях, яким чином розглядається питання суперечок, чи є рівність позицій учасників і так далі.

Але про все це принципово не говориться, говориться про якісь короткочасні гроші, причому підрахунки ведуться на дуже сумнівній методологічній базі.

І коли я особисто ставив конкретні питання розробникам деяких дійсно серйозних праць стосовно переваг Митного союзу, от якраз на запитання стосовно надійної методологічної основи цих досліджень не було відповіді, а якщо точніше, то в розмовах, поза публічною полемікою, було дійсно сказано, що є реальні проблеми, і все залежить від того, як буде розвиватися ситуація із третіми країнами, як це вплине на інші напрями взаємодії. Тому ясно, що всі ці цифри взяті просто зі стелі, і вони радше слугують не фактологічною базою, а скоріш пропагандистськими гаслами, щоб зупинити Україну на Європейському напрямі інтеграції.


Не лише українські, але й російські експерти фіксують «дорожнечу і безглуздість» для РФ вступу України до МС. У чому ж тоді сенс усіх цих перемовин? Чи тільки в геополітичному нарощуванні «м’язів» Російською Федерацією?

Без сумніву – у Росії свій національний інтерес. Росія намагається створити нове геополітичне утворення, таке як Євразійський союз, і таким чином збільшити свої конкурентні переваги. Очевидно, що все це робиться під домінуванням Російської Федерації, і це знайшло відображення у російських стратегічних документах, зокрема, в Концепції зовнішньої політики Російської Федерації, яка затверджена президентом Росії Володимиром Путіним 12 лютого цього року. В цій концепції інтеграційні пріоритети на просторі СНД виділені в окремі статті, зокрема говориться також дуже чітко про інтерес до України, до входження її в інтеграційне утворення.

В документі підкреслюється, що вибудовувати відносини з Україною потрібно як з пріоритетним партнером по СНД, і ще там є фраза дослівно наступна: «…сприяти її (України – прим. редактора) підключенню до поглиблених інтеграційних процесів». Тобто під поглибленими інтеграційними процесами, очевидно мається на увазі Митний союз і в подальшому – Євразійський союз. Це чітка позиція Росії і ми маємо сприймати її як реальний інтерес нашого північно-східного партнера. Але інша справа, чи є інтереси України в цьому випадку такими ж самими, як інтереси Росії? Думаю, ні.


Митний союз - це економічне чи політичне утворення наднаціонального/ наддержавного характеру?

По свій суті, на відміну від угоди про політичну асоціацію і економічну інтеграцію, яку Україна готується підписати з Європейським Союзом, Митний союз робить акценти на економічних умовах співробітництва, в першу чергу, на торгівельному співробітництві. Тут немає ніяких вимог щодо верховенства права, щодо практики судочинства, тут немає програми антикорупційних дій, тут немає питань конкуренції, рівного доступу до тендерних процедур, хоча в цих питаннях, можливо, подальші документи могли б також зробити певні акценти. В будь-якому разі – це економічний за своєю формою союз, створений для досягнення геополітичних цілей.

Натомість Угода про асоціацію з ЄС набагато глибше розглядає питання правил, стандартів внутрішнього реформування, тобто вона може стати інструментом модернізації України. За своєю суттю це дуже різні документи.


Чому для РФ так невигідно говорити про зону вільної торгівлі, тоді як Митний союз проштовхується щосили? У чому різниця? Що вигідніше для України?

Позиція Російської Федерації і президента Володимира Путіна наступна: Митний союз – це така структура, яка має до 2015 року перетворитися на Євразійський союз. Наступні кроки пов’язані з більш тісною співпрацею і в політичній сфері, і в сфері безпеки. Мова буде йти й про єдину валюту. Очевидно, що переваги для Росії можуть бути досить відчутними тільки в разі, якщо це інтеграційне утворення буде швидко нарощувати зв’язки зсередини. Про це говорять і політики, і експерти – перехід від стадії Митного союзу до наступних стадій інтеграції учасники мають пройти досить швидко. Це перший момент.

Друга проблема полягає в тому, що, на жаль, першу інтеграційну стадію – зону вільної торгівлі в форматі СНД, ми поки що не наповнили реальним змістом. Зокрема, є позиція про доступ України до транспортних можливостей, зокрема, транспортування енергоресурсів по території Росії, є пряма вказівка на розробку відповідного документу в піврічний термін, але реальних результатів – жодного. Тому треба чітко усвідомлювати: будівлю будують з фундаменту – з даху не будують, а Росія часто-густо хоче одразу збудувати дах на незрозумілому підґрунті. Тому тут є й суто технічне питання. Інтеграція розвивається поступово. Європейський Союз, на який посилається Росія, вибудовуючи свої інтеграційні утворення, проходив поступову інтеграцію: з нижчих щаблів до вищих, і це не було простим питанням, воно вирішувалось десятиліттями.

Думаю, було б помилкою приєднувати Україну до наступних стадій інтеграції, не показавши результати для нашої країни після створення зони вільної торгівлі в рамках СНД.


Як позначиться вступ України до Митного союзу на зовнішньоекономічному балансі в цілому? Які вигоди матиме український бізнес? Чи будуть припинені торгові війни, які так почастішали в 2012?

Дійсно, існує стереотип, що в разі приєднання України до Митного союзу – так звані торгівельні війни з Росією закінчаться. Але насправді ця теза не витримує жодної критики. По-перше, заходи, які можуть проводитись стосовно заборони ввезення продукції залишаються навіть після приєднання до Митного союзу.

А по-друге, ясно, що, наприклад, ті ж самі суперечки, проблеми з третіми країнами можуть навіть загостритись. Я вже не кажу про те, що прийдеться проводити багатомільярдні компенсаційні заходи по зобов`язанням, що має Україна як член СОТ, адже тарифи будуть змінені.

Крім того, ми маємо приклади і в Білорусі, і В Казахстані, – на них наголошують економісти, – що, на жаль, сам факт створення Митного союзу цими країнами з Росією не зняв існуючих суперечок, і є дуже багато питань, які на папері виглядали дуже красиво, а в реальній практиці – залежать від того, хто здійснює реальний вплив на арбітражні механізми, хто має більші конкурентні переваги. Тобто, саме утворення не знімає таких питань.

Що ж до бізнесу, то треба запитати українських бізнесменів, – якщо вони не ведуть активної діяльності, не горять бажанням приєднатися до Митного союзу, – то, мабуть, це і буде відповідь на питання. До того ж український бізнес не однорідний. Якщо говорити про великий бізнес, він, в принципі, більше зацікавлений у ринку 500 мільйонного Європейського союзу, ніж у ринках пострадянських країн, хоча і тут є економічні інтереси, які сьогодні реалізуються. Але, скажімо, вихід на міжнародні біржі, вихід на інвестиційні, кредитні ресурси – це те, що більше цікавить великий бізнес, ніж просто збут продукції з невеликим переділом, тобто дешевої продукції, яка сьогодні йде до країн СНД, і продукції металургійної, хімічної промисловості.

Ще з часів кооперації, за радянських часів, традиційно високі економічні показники демонструвало машинобудування, але розвитку в цьому напрямку немає. До речі, яскравий приклад продемонструвала Білорусь, яка намагалася не розвалювати радянську економіку, і це, в принципі, тривало певний час, показники були високі, а потім стався обвал, тому що потрібна модернізація.

Тобто, український великий бізнес побоюється поглинання з боку більш потужного і з більшою капіталізацією російського бізнесу. Очевидно, що питання, які сьогодні вирішуються великим бізнесом у взаємодії з політичним істеблішментом України, прийдеться вирішувати в Москві. Тому, думаю, великого бажання інтегруватися за таким сценарієм у нашого бізнесу немає.

А що стосується малого бізнесу, чи середнього, то, очевидно, інтереси цього сегменту природно спрямовані більше в напрямі ЄС ніж до Євразійських утворень.


Як відомо, в листопаді, в Ашхабаді була підписана угода про співробітництво в галузі організації інтегрованого валютного ринку. Чи слідом за Митним союзом буде створено Валютний союз, з наступною відмовою від національних грошових одиниць і переходом до російського рубля або кошика валют?

Логіка тут наступна. Економічний результат буде більший, якщо інтеграція буде максимально поглибленою. Тобто, очевидно, що питання про єдину валюту постане досить швидко. І це буде однією з російських позицій, яка буде пропонуватися для подальшої інтеграції. Хоча ця умова поки не є категоричною, але вже сьогодні є позиція Росії з цього питання, зокрема, з проведення платежів за енергоресурси в рублях. Очевидно, ситуація розвиватиметься в напрямку створення інтегрованого валютного ринку.

Якщо говорити про позицію України, і в питаннях введення єдиної валюти, і в інших сегментах, то, насправді, сьогодні у керівництва країни і представників олігархічного бізнесу немає дуже глибокої мотивації до інтеграції ані в європейському, ані в євразійському напрямі. Долю країни скоріше всього вирішать інші обставини: загроза фінансової кризи, пошук кредитних та інвестиційних ресурсів, зростання соціального тиску і інтенсивність протестних акцій, ступінь активності громадянського суспільства України, тощо.

Остаточне рішення щодо напряму інтеграції має прийматися досить швидко, і якщо воно не буде прийнято в цьому році, то Україна залишиться в складній ситуації, яка не веде до розвитку. Який буде зроблено вибір – залежить від всіх нас. Ясно, що сьогодні українці підтримають більше європейський напрям, хоча є значна частина тих, хто бачить Україну в Митному союзі, а потім у Євразійському Союзі з Росією. Підписання Угоди про асоціацію з ЄС не заперечує цілі економічної взаємодії з Росією та іншими країнами Митного союзу. Як на мене – це не буде формат 3+1. Як сказав, президент Польщі Александр Квасневський, – не можна бути на 30% в Митному союзі і на 70% – в ЄС. Часткове приєднання до Митного союзу заперечується сьогодні і керівництвом Російської Федерації. Вважаю, що не в цьому напрямі треба шукати відповідь. Україні потрібно пройти шлях внутрішнього реформування і підписати Угоду про асоціацію з Європейським союзом, що виведе нашу країну на перший рівень реальної економічної інтеграції та політичної асоціації з ЄС і вже з цих позицій вести переговори з Митним союзом.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,104