В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Таможня или Союз?

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», не допуская возможности некоего «троистого союза». Множество экспертов подчеркивает, что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому, и об этом не следует забывать. Впрочем, как и о том, что вряд ли оправдаются ностальгические воспоминания части населения нашей страны о социальном равенстве и социальных преференциях бывшего СССР, – в новом союзе гражданам Украины этого никто не обещает.

Восток в лице РФ целью интеграционных проектов, даже в ущерб экономике, видит, прежде всего, политику – возрождение былой мощи и возращение к новым политическим союзам, возглавляемым «старшей сестрою». «Мы предлагаем модель мощного наднационального объединения, способного стать одним из полюсов современного мира и при этом играть роль эффективной «связки» между Европой и динамичным Азиатско-Тихоокеанским регионом» (президент РФ В. Путин). Таможенный союз в России представляют ядром «постсоветского экономического союза» и предпосылкой для далеко идущих интеграционных процессов. Как отметил 3 марта 2011 года первый заместитель председателя правительства России Игорь Шувалов, Таможенный союз «мыслится как промежуточный этап на пути создания единого экономического пространства от Атлантики до Тихого океана».

Евросоюз также пытается найти пути экономического взаимодействия с Украиной, предлагая совместное создание еще одной «зоны» – зоны свободной торговли.

Сама же Украина годами не может определиться, каждый раз решая сиюминутные задачи, – то снижая цену на газ, то получая кредиты на Западе. Четкой сформулированной стратегии взаимодействия с ТС в Украине нет до сих пор, как нет и практических шагов, направленных на реализацию давно озвученных принципов европейской интеграций.

В итоге, вступление в Таможенный союз может стать непродуманным и поспешным, пройти без согласования с бизнесом, который представляет разные сектора экономики. А готов ли наш бизнес к жесткой конкуренции внутри Таможенного союза? Увы, приходится признать, что нет… Следовательно, последствия вступления в ТС могут быть плачевными, прежде всего, для экономики нашей страны, когда ряд стратегических отраслей и предприятий перейдет под контроль внешнего капитала.

Нет сомнений и в том, что членство в Таможенном, а затем и в Евразийском союзе ограничит свободу выбора внешнеэкономических партнеров для членов этих объединений. Но можно ли утверждать, что Украина настолько устала проводить самостоятельную внешнюю политику, что готова делегировать часть своих функций кому-то другому? Готова ли наша страна вернуться под контроль России в ущерб собственным национальным интересам?

Оставляют желать лучшего и результаты работы Таможенного союза для стран-участниц. В Казахстане, одном из главных инициаторов создания Таможенного союза (если вспомнить, то и проект Евразийского союза впервые был выдвинут Нурсултаном Назарбаевым), все чаще поговаривают о том, что именно эта страна является наиболее пострадавшей от введения общего таможенного пространства. И Казахстан, и Беларусь неоднократно нарекали на не выгодное для их бизнеса увеличение таможенных пошлин, на усложнение условий экспорта их товаров в РФ. Предприятиям Казахстана и Беларуси ограничивают доступ к сырью, осуществляя поставки «по остаточному принципу». Эксперты обращают внимание на «закрепление» транзитной (в случае с Беларусью) и сырьевой (за Казахстаном) ориентации экспорта этих стран внутри ТС. И, конечно же, на неравные права в принятии тех или иных решений, в пользу РФ. Российская Федерация, в свою очередь, обвиняет страны-партнеры ТС в контрабанде товаров из Китая и Европы.

Аргументов «за» и «против» участия в Таможенном союзе новых потенциальных партнеров их экспертам и СМИ страны-участницы предоставляют великое множество.

«Диалог.UA» предложил опрошенным экспертам ответить на ряд вопросов. Нужно ли Украине вступать в Таможенный союз, и если да, то зачем? Какие экономические выгоды ожидают страну от такого членства? Как оно отразится на внешнеэкономическом балансе Украины в целом? Какие преференции предлагает ТС для украинского бизнеса? Будут ли прекращены торговые войны между Украиной и Россией, которые так участились в 2012-м?

Да и что же, на самом деле, представляет собой Таможенный союз – это экономическое или все же политическое образование наднационального и надгосударственного характера?

Учитывая то, что в западной прессе не часто встретишь анализ данной темы, мы пошли другим путем и предлагаем вам рассмотреть иные, существующие в мире, союзы и вновь возникающих региональных игроков, а также оценки РФ со стороны англоязычных исследователей, редко переводимые в самой РФ

Свернуть

Разговоры о вступлении Украины в Таможенный союз периодически активизируются в течение вот уже нескольких лет. В последний раз внимание к проблеме было привлечено осенью 2012 года, но до сих пор в этом вопросе нет определенности. Обсуждение перспектив вступления в Таможенный союз возвращает Украину к риторике о многовекторности времен президентства Л. Кучмы.

«Мы обречены жить рядом друг с другом» – звучит по обе стороны восточной и западной границ Украины. Однако, и Восток, и Запад прозрачно намекают, что пора бы Украине и определиться, «либо-либо», что Таможенный союз – это альтернатива Союзу Европейскому.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки

27 мар 2013 года
Чи потрібно Україні вступати до Митного союзу, і якщо так, то навіщо?

Перш за все, треба нагадати, що Митний союз для України - це вимушений крок. Розмови про Митний союз виникають лише в контексті нездатності України до проведення самостійної політики, до реалізації стратегії реформ і курсу на зближення з Європейським Союзом. Митний союз – це надто велика плата за тимчасові тактичні поступки у газовому питанні. Ціна на газ в обмін на здачу геоекономічного та геополітичного суверенітету – це типово неоколоніальна оборудка, це вибір між «газовим батогом» та євразійським «інтеграційним пряником».

Не можна забувати, що Митний союз це економічна складова більш широкого геополітичного проекту РФ. Відтак, Митний союз потрібно розглядати, перш за все, з позицій національної безпеки, а не поточної економічної кон’юнктури. По суті, Митний союз виконує роль «троянського коня» експансіоністської та реваншистської політики В.Путіна. Для України вступ до Митного союзу автоматично буде означати вступ до Єдиного економічного простору та Євразійського економічного союзу, який керівництво РФ планує сформувати до 2015 року. Іншими словами, для України, вступ до Митного союзу це не крок у напрямку економічної інтеграції, а крок у напрямку здачі геополітичного суверенітету країни. По суті, Російська Федерація намагається запровадити режим обмеженого суверенітету по відношенню до країн СНД, які утворились на пострадянському просторі після розпаду СРСР. Ключові програмні документи РФ відкрито визначають СНД, в якості зони її стратегічних інтересів та зони впливу.

В сухому залишку, вступ до Митного союзу, це втрата геополітичного суверенітету, яка призведе до втрати міжнародної правосуб’єктності та остаточного закріплення за Україною іміджу васала Росії. За таких умов, ключові геоекономічні та геополітичні гравці почнуть вирішувати «українське питання» за спиною України. Вступ до Митного союзу буде означати визнання та згоду на оформлення неоколоніального статусу для України. Київ втратить статус головного інвестиційного центру країни, а Москва легітимує себе в якості головного центру, який перерозподіляє іноземні інвестиції в євразійському економічному просторі, як їй вже буде завгодно. Ми можемо очікувати, що інвестиційні форуми, штаб-квартири донорських організацій та міжнародна технічна допомога – все це буде втрачено для Києва і України. Через Митний союз Москва прагне інституалізувати та забезпечити міжнародне політико-правове визнання власної зони геополітичного та геоекономічного домінування.


Які економічні вигоди може мати Україна від членства в Митному союзі?

Декілька слів про економічні наслідки для України. Не коректно оперувати виключно плюсами, які теоретично і гіпотетично Україна отримає від вступу до Єдиного митного простору (зменшення митних тарифів, і пожвавлення зовнішньоторговельних стосунків з партнерами по Митному союзу). Водночас, необхідно усвідомити обсяг і характер втрат, які очікують Україну.

По-перше, ринки країн Митного союзу в 3 рази менші за обсягом ніж ринок Європейського Союзу.

По-друге, твердження про те, що вступ до Митного союзу призведе до стрімкого економічного пожвавлення в Україні надзвичайно міфологізоване. По оцінці наших експертів, Росія не здатна забезпечити вільний доступ на свої внутрішні ринки. Іншими словами без демонополізації економік Росії і України Митний союз позбавлений економічного фундаменту і сенсу як для Росії, так і для України. В обох країнах діє режим внутрішнього монополізму, який і знецінює більшу частину гіпотетичних переваг від вступу України до Митного союзу. Таким чином, Митний союз – це відкриття економічних кордонів України для самих великих монополістів Російської Федерації, таких як Газпром, Росатом, Роснафта і РЖД (російські залізничні дороги). По суті, вступ до Митного союзу буде означати, що Україна втратить не лише газотранспортну систему, водночас, вона стикнеться з недружнім поглинанням в таких галузях, як атомна енергетика, залізничний транспорт, тощо.

По-третє, структура зовнішньоторгівельного обороту України така, що для України не вигідно запроваджувати форми інтеграції, які виходять за межі зони вільної торгівлі. Іншими словами, будь-які форми поглиблення інтеграції у вигляді Митного союзу, не кажучи вже про економічний союз, в бік Росії або в бік Європи, на сьогоднішньому етапі будуть означати перехід до надзвичайних втрат для значної частини українського бізнесу.

По-четверте, між українською економікою та економіками країн Митного союзу існують серйозні структурні відмінності. Україна є мало відкритою та експортоорієнтованою економікою, натомість і Росія, і Казахстан, є нетто-експортерами енергоносіїв. Між країнами експортерами енергоносіїв та Україною, як країною імпортером та споживачем енергоносіїв, існує фундаментальний конфлікт інтересів, який останнім часом вирішується не на користь України.

По-п’яте, перед Україною постане реальна загроза зростання дефіциту бюджету. Ця загроза витікає із штучних обмежень на імпорт, які виникнуть внаслідок вступу України в Митний союз.

По-шосте, негативні наслідки відчують і споживачі, оскільки Митний союз призведе до обмеження імпорту і до нав’язування товарів «місцевих товаровиробників», у першу чергу товаровиробників з Російської Федерації. Відповідно, споживачі втратять право вибору та потраплять у залежність від пропозиції товарів, на які існує монопольна ціна і якість яких не відповідає міжнародним стандартам.

Нарешті, не слід забувати про ризики, які пов’язані з геоекономічними втратами для України. Відмова від ЗВТ з країнами ЄС та вступ до Митного союзу призведе до втрати можливості залучати кошти від Китаю та інших нових центрів економічного зростання. З огляду на перспективу підписання Угоди про політичну асоціацію, про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, і Китай, і нові центри економічного зростання розглядають Україну в якості зручного економічного плацдарму для виходу на ринки ЄС. Не розумно добровільно відмовлятись від цієї геоекономічної конкурентної переваги.


З якими ще загрозами може стикнутися Україна у випадку вимушеного долучення до Митного союзу?

Окремою складовою є внутрішньополітичні ризики та загрози.

По-перше, значна частина населення України буде розглядати вступ до Митного союзу, як здачу національних інтересів. Відмова від євроінтеграційної стратегії, на яку було витрачено останні роки зовнішньополітичної активності і зусиль української дипломатії перетвориться для більшості населення на символ «кризи перспективи».

По-друге, якщо Україна хитнеться в бік Митного союзу – це буде крок до економічної самоізоляції не лише від ЄС, але й від інших центрів геоекономічного зростання. І це призведе до розколу політ-економічних еліт навіть всередині партії влади. Крім того, втуп до Митного союзу – це загроза недружнього поглинання для значної частки національних корпорацій, оскільки вони виявляться незахищеними по відношенню до експансії російського капіталу та російських державних монополій.

По-третє, вступ України до Митного союзу викличе конституційну кризу. Адже, Митний союз передбачає делегування повноважень наднаціональному органу, в якому Україна не має паритетного представлення і в якому домінує переважно одна країна – це країна Російська Федерація. Відповідно, вступ до Митного союзу буде означати порушення Конституції, порушення національного законодавства і це не може не призвести до внутрішньополітичної та парламентської кризи.

По-четверте, ігри навколо Митного союзу – це інструмент розпалювання міжрегіональної ворожнечі в Україні. Існує загроза посилення нерівномірності економічного розвитку регіонів України. Вступ до Митного союзу, призведе до того, що частина регіонів буде інтенсивно нарощувати зовнішньоторговельний обіг з Російською Федерацією, а інші регіони зазнають втрат за рахунок обмежень і по експортним, і по імпортним операціям. Зростання міжрегіональних диспропорцій призведе до подальшої фрагментації єдиного економічного простору та спровокує ескалацію конфлікту між регіонами України по лінії Схід-Захід.

Інтерв’ю взяла Марійка Лупацій

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Валерій Чалий, Голова Громадської експертної ради при Комітеті Україна - ЄС, заступник генерального директора Центру Разумкова, заступник Міністра закордонних справ України (2009-2010 роки)

Вибір інтеграційної моделі Україна має зробити вже в цьому році

Лесь Герасимчук, культуролог

Потойбіччя

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Митний Союз — правила гри на умовах його засновників

Олег Ногинский, представитель правления ассоциации «Поставщики таможенного союза»

Торговые войны между членами Таможенного союза невозможны

Сергей Дьяченко, энергетический эксперт

Россия в Таможенном Союзе является доминирующим государством

Ситник Світлана Володимирівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України

Митний Союз: заманити у пастку

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Для Украины сейчас вообще нет привлекательных перспектив

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Есть ли альтернатива Таможенному Союзу?

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Довіри до Митного союзу немає через відсутність арбітра, який би адекватно розсудив Київ і Москву

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Надежды на возможные дивиденды, которые можно получить от России, при вступлении в ТС, иллюзорны

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна нічого особливого не отримає ані в ЄС, ані в Митному союзі

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Если мы откажемся участвовать в одном из надгосударственных проектов (восточном, западном - неважно) сегодня, мы в результате будем поглощены на значительно худших условиях позже

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

2013 рік стане вирішальним стосовно вступу України до Митного союзу

Михаил Гончар, директор энергетических программ центра «Номос»

Вопрос быть или не быть Украине в Таможенном союзе лишен смысла

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Предлагаемый РФ Таможенный союз – это не союз, это путь к возрождению имперского образования, не интегрии, а империи, – это разные органы наднациональных образований

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Экономических причин стать членом ТС точно нет

Михаил Погребинский, политолог, политтехнолог, директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии

Еще несколько лет такой динамики, и экономика страны станет аграрно-сырьевой

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Заграваючи з Москвою офіційний Київ грає в «русскую рулетку»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,189