В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Нетократия. Что это такое? Этот термин был придуман в редакции журнала «Wired» в начале 1990-х. как сочетание Сети и власти, Интернета и аристократии. В этом слове содержится намек на появление глобального высшего класса, новой правящей элиты, основа влияния которой – знания и онлайновые технологии, в отличие от промышленной и финансовой буржуазии, чье значение постепенно снижается. В русскоязычное пространство Интернета словосочетание вошло в 2000 году вместе с книгой шведских писателей Яна Зодерквиста и Александра Барда, которая так и называлась: «Netoкратия».

Более 10 лет назад, в эпоху эйфории от Интернета, быстрого взлета компаний- доткомов (от англ. dot-com – точка-ком), все, что написано было в этой книге, воспринималось как откровение. Но, как мы помним, вскоре акции доткомов на ведущих мировых торговых площадках лопнули, мы пережили «рубежный» 2000, а Интернет оказался перегружен быстро нарастающими массивами информации. За 15 лет мы перешли от ситуации, когда стоимость коммуникации была главным препятствием, к ситуации, когда сама дешевизна и изобилие информации стали создавать ранее незнакомые трудности.

В очередной раз человечество столкнулось с тем, что коммуникация – это, конечно, хорошо, но этого «хорошо» не должно быть слишком много. На фоне неразберихи с авторскими правами и потоками неточной, некачественной информации, своевременное получение точной и нужной информации катастрофически затрудняется. Проблема «слишком много информации», которая раньше была знакома лишь крупным руководителям прошлого, сегодня распространилась повсюду.

Сегодня Интернет изменил очень многое, да почти все. Производственные процессы – теперь мы можем работать, находясь где угодно, создавая прямо на дому виртуальные офисы; экономику – где все большее значение приобретает виртуальная собственность и оборот «электронных» денег. Видоизменяется само понятие культуры – расширяются границы совместного творчества, произведения распространяются через специальные сети. Нарастает обмен знаниями (мы являемся читателями и одновременно – редакторами той же «Википедии»). Более доступными становятся человеческие контакты, быстрее и чаще завязываются отношения между людьми (появились социальные сети, чаты и форумы). Благодаря блоггерству, сетевым изданиям, хакерам, «Викиликсу» политикам все сложнее «прятать скелеты в шкафу». Государства, корпорации и граждане сегодня почти полностью «оцифрованы», Сеть позволяет получить доступ ко многим их былым секретам. Информацию стало трудно утаить, а обладание информацией – это и есть власть.

Развитие Интернета позволило перенести подготовку политических кампаний, сбор средств и агитацию в Сеть. Кандидаты, политические партии и организации связываются с избирателями через свои веб-сайты, электронную почту, социальные сети, и эта электронная связь значит для них очень многое. В то же время, несмотря на развитие голосования в онлайне, и выход в Интернет политических партий роль Сети в формировании политики остается неясной. Сеть оказывает влияние на политику и помогает лучше понять ее, но при этом информационные технологии все еще мало помогают избирателям в том, чтобы усилить свое влияние на органы власти.

А ведь еще совсем недавно на Интернет возлагались колоссальные надежды как на «инструмент, который должен способствовать окончательному триумфу демократии»... Вместо этого мы получили «смену ролей» государства, парламентской демократии, политических партий, да и всей политики как таковой.

«ДИАЛОГ.UA» предлагает оценить и проанализировать плюсы и минусы развития Интернета, обсудить тенденции, которые порождает виртуальная реальность, проникая в реальность обыденную и повседневную. Интернет и виртуальная реальность не только прошлое и настоящее, но и будущее. Как известно, последняя встреча в Давосе включала в себя панель об Интернет-образовании. Бизнес и просвещение в Сети пересекаются все чаще. Как эти явления взаимосвязаны с тем, что происходит в реальном мире? Что последует за дальнейшим развитием виртуального образования? Кто и когда станет «властелином Сети», и кому на самом-то деле нужна, утверждающаяся на наших глазах «нетократия»?

Свернуть

Сегодня Интернет изменил очень многое, да почти все. В тоже время, человечество столкнулось с тем, что коммуникация – это, конечно, хорошо, но этого «хорошо» не должно быть слишком много. На фоне неразберихи с авторскими правами и потоками неточной, некачественной информации, своевременное получение точной и нужной информации катастрофически затрудняется. Проблема «слишком много информации», которая раньше была знакома лишь крупным руководителям прошлого, сегодня распространилась повсюду.

Еще совсем недавно на Интернет возлагались колоссальные надежды как на «инструмент, который должен способствовать окончательному триумфу демократии»... Вместо этого мы получили «смену ролей» государства, парламентской демократии, политических партий, да и всей политики как таковой.

«ДИАЛОГ.UA» предлагает оценить и проанализировать плюсы и минусы развития Интернета, обсудить тенденции, которые порождает виртуальная реальность, проникая в реальность обыденную и повседневную.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

На Інтернет може спиратися, як демократія, так і тоталітарна держава

20 май 2013 года

Що це за нове явище нетократія? Чи існують якісь правила, закони її функціонування? Чи знаходиться Україна під владою «нетократіі»?

Я можу відповісти на це питання як юрист. Якщо розглядати владу як можливість однієї особи нав’язати свою волю іншим особам, то нетократії не існує, бо Інтернет – це засіб зв’язку, який дозволяє переконувати.

Є люди, які потрапляють в психологічну залежність від окремих ресурсів, а є ті, які його використовують як засіб зв’язку. І на Інтернет може спиратися, як демократія, так і тоталітарна держава, і будь-яка форма управління, тому, можливо, за інших трактувань, нетократія існує, однак з юридичної точки зору мені її визначити дуже важко.


Навіщо і кому потрібен доступ в Інтернет? Інтернет - новий канал комунікації або «базис» нової системи управління?

Це теза, у якої майже немає критерію істинності.

Колись вважалось, що як тільки все населення стане письменним, то буде «золотий вік». На сьогодні частка письменного населення велика, книг дуже багато і всі мають змогу їх читати, але «золотим віком» не дуже-то і пахне.

Інтернет – це, в першу чергу, засіб комунікації. Надзвичайно потужний, надзвичайно цікавий, це також засіб накопичування інформації, він змінює цінності в суспільстві. Однак Інтернет не є окремим організмом, окремим уособленням і тому мені важко сказати і підтвердити, що дійсно якщо 90% людей будуть туди заходити, то в країні запанує лад.

Тобто передумови для цього є. Я думаю, тут варто сказати, що країна, дійсно, де немає Інтернету, вона не може бути економічно успішною, а далі вже: з якої частини починається економічний успіх мені важко сказати.


Як вам здається: чи в змозі хтось через Інтернет та маніпуляції громадською думкою довести окремо взяту країну до революції? В рамках, наприклад, виконання чиїхось зовнішніх, геополітичних завдань?

Інтернет - це не більший спосіб маніпуляції ніж телебачення.

Його відмінність від телебачення в тому, що він не має централізованого каналу впливу і тому на сьогоднішній день це радше не спосіб маніпуляції, а зона опору маніпуляціям.

Поки що Інтернет виник і отримав свого розповсюдження як зона свободи і поки що це залишається його беззаперечною цінністю. І це як лопата – нею можна вбивати і нею можна копати. Так само і Інтернет.


Які загрози таїть в собі Інтернет і соціальні мережі для традиційної національної держави? За якими правилами йдуть бої в Інтернет і хто солдати цієї війни? Які сфери може зачіпати інформаційно-мережеве протиборство держав?

Інтернет змиває кордони. Це є і загроза, і можливість одночасно. Завдяки Інтернету багато осіб на інших кінцях Землі стали ближчими один до одного ніж сусіди. Відстань перестала мати таке величезне значення. Люди можуть працювати, можуть повність самореалізовуватись дистанційно. Звісно – не повністю, бо є такі життєві функції, щодо яких це не можливо. Однак, Інтернет надає безліч нових можливостей, а от як вже їх використовувати - це міра відповідальності кожної людини. Тобто людина стає більш залежною від себе. У більшій мірі сама визначає використання відсотку свого життя. Навіть відмова від Інтернету – це також життєвий вибір.


Які мають бути заходи мережевої державної безпеки?

Міри безпеки мають бути проти якоїсь загрози.

От наприклад, Сполучені Штати Америки у свої доктрині безпеки визначили Інтернет таким самим простором ведення війни, як космос та світовий океан. Ось це і демонструє певне відношення. Тому, в принципі, стосовно держави, мені здається, вона майже не застосовує заходи безпеки, а взагалі адаптується до того світу, який змінено завдяки Інтернету.

Якщо я не помиляюся, здається Google видає дуже цікаву збірку – як Інтернет змінює життя.

Вони показують, що було до Інтернету, як він змінився, які соціальні коливання – все це надзвичайно цікаво. І все це вони постійно перевидають і там видно, яким дійсно інструментом Інтернет може бути.


Наростання віртуалізації економіки, торгівля в Інтернеті, зростання оффшорізаціі - все це «маркери» нової ери. Але в той же час, множаться з кожним днем ​​повідомлення про хакерські атаки і це стосуються не тільки урядових установ, страждає від комп`ютерного шпигунства і економіка. Які принципи взаємодії Інтернету та бізнесу?

Я вважаю, тим, що в Україні взагалі існує кіберактивність, треба пишатися, тому що раптом для всіх через 20 років незалежності виявиться, що Україна - це країна інформаційних технологій.

Зараз ми на 4-му, здається, місці за кількістю ІТ-спеціалістів. Щільність ІТ-спеціалістів на душу населення надзвичайно висока. Раптом держава усвідомила, що у неї під боком є ресурс, який навіть кращий за нафту, бо просто сидять люди, їм нічого не треба копати – вони просто сидять, щось роблять і через це в країну надходять гроші.

Тому для України це величезне благо. І Україна має цінувати і віддавати йому належне.


Як відомо, остання зустріч у Давосі включала в себе і панель про Інтернет освіту - що це і навіщо?

Я думаю, що Інтернет-освіта, взагалі, здатна знищити сучасну систему освіти.

По-перше, я можу сказати, що зараз багато видатних викладачів у найперших університетах світу створюють свої відеокурси. Вони надзвичайно потужні і через це конкуренція в освіті стає глобальною.

В Україні, до речі, стартував проект «Відкритий світ», який прагне зробити доступ до навчання дійсно реалізованим через те, що будь-який підручник в дитини буде в комп’ютері. Всі уроки і всі знання будуть там. І це означає одне - наскільки дитина хоче вчитися, настільки вона отримає цю змогу.

Ось в цьому, мені здається, перспективи Інтернет-навчання. І в найближчі роки воно здійснить бум і повністю перекроїть сучасну систему освіти.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Лесь Герасимчук, культуролог

Архітектура постмодернової вигадки

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

После капитализма: виртуальная футуристика

Дмитрий Кракович, социолог, директор исследовательского центра DK Media Research & Consulting

Это заблуждение – считать интернет пространством, достаточно свободным от внешнего мира

Дмитрий Голубов, лидер Интернет Партии Украины

Интернет – это средство, и как любое средство оно может быть бесполезным, как «Кольт» с заевшим барабаном

Анатолий Гришин, аналитик, airdogs.net

Контролировать огромное количество источников информации в Интернете невозможно и бессмысленно

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Суть не в тому, як Мережа маніпулює свідомістю, а в тому, як нею можуть маніпулювати учасники Мережі

Валерий Пекар, співзасновник Центру стратегій ГОШ

Принципы взаимодействия Интернета и бизнеса просты: бизнес должен жить в Интернете, точно так же, как он живет на улицах города

Андрей Колодюк, Young Global Leader of World Economic Forum

Для того чтоб «зажечь» людей, совершить революцию или переворот используют информацию

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Интернет способен взрывать неустойчивые общества

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Пока Интернет это дикое поле и человечество не научилось с ним работать

Юнона Лотоцкая (ранее Ильина), ведущий научный сотрудник лаборатории Новых информационных технологий обучения Института психолог

Виртуальный мир в Украине только начинает строиться

Дмитрий Терехов, Сопредседатель Общероссийской общественной организации "Журналисты России"

Интернет-структуры становятся важными инструментами влияния на власть и политику

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Мы скорее выходим из общества знания, чем приходим к нему

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Говорити про торжество нетократії в Україні зарано

Микола Ожеван, головний науковий співробітник відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій Національного Інституту стратегічних досліджень, д.ф.н., професор

Традиційні моделі управління сьогодні стають неефективними

Сергій Дацюк, философ

Становление нетократии

Эллина Шнурко-Табакова, издатель ИД «СофтПресс», член правления ИнАУ, председатель правления Ассоциации предприятий Информационных технологий Украины, председатель комитета по защите свободы слова и прав человека Интернет Ассоциации Украины

Социальная сеть – это программно-аппаратное средство, оно не может сделать революцию

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Интернет – это, прежде всего, поле и средство социальной коммуникации

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,059