В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Идея соблюдения прав человека восходит к передовым достижениям политической мысли Европы 17-18 веков, а также к деятелям Просвещения, таким как Локк, Бентам и Руссо, хотя они и не сформулировали ее конкретно.

В 20-м веке создание ООН стало значительным шагом к улучшению ситуации с правами человека во всем мире. На то время их соблюдение пребывало в ужасном состоянии из-за двух мировых войн.

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Однако все это время нарушения прав человека остаются широко распространенным явлением. Масштаб этой проблемы делает создание надежной защиты прав человека довольно трудным делом. Международные организации, такие как ООН, часто оказываются парализованными, столкнувшись с массовым насилием, а многие национальные правительства не желают эффективно защищать и отстаивать права человека, как на своей территории, так и за рубежом. Сегодня ни одно правительство не является последовательным борцом за человеческие права. Существует глубокая связь между кризисом политического развития страны и нарушениями прав человека, а также между соблюдением прав человека и благосостоянием общества.

Кризис политического развития, – это нездоровое явление - существует во многих странах, включая и Украину, и заметно ухудшает ситуацию с правами человека. За примерами не надо далеко ходить.

Так, Европейский Суд предложил Украине срочно реформировать законодательство и административную практику для того, чтобы обосновать ключевые вопросы организации и проведения мирных демонстраций, а также основания для их ограничения. Но украинские суды намерены игнорировать это решение Евросуда до принятия соответствующего закона.

Вместе с тем мы наблюдаем стремление реанимировать скандальный законопроект № 2450 «О порядке организации и проведения мирных мероприятий», который ограничивает свободу мирных собраний в Украине. Правозащитники считают, что украинские суды запрещают мирные собрания граждан на основании нормативных актов СССР.

Многие из опрошенных нами экспертов подчеркивают, что украинским властям следовало бы воздержаться от нарушения гражданских и политических прав человека, включая права на свободу слова, собраний и права на информацию. Вместо применения грубой силы к протестующим, проблемы следует решать демократическим путем, через диалог и расширение участия граждан в политике.

Для восстановления утраченного баланса требуется официальное признание того, что важны не только политические решения, но и сам политический процесс, который нужно проводить открыто, прозрачно, с участием общественности.

Экономическая глобализация подрывает права человека на национальном и даже на международном уровне. Рост мощных негосударственных игроков представляет сложную проблему для сферы прав человека. Международные соглашения по правам человека писались для защиты прав людей перед государством, и ни одно из них прямо не защищает их от негосударственных игроков. Государственное регулирование часто становится затруднительным или невозможным, а политикам не хватает воли, да и способностей что-то изменить к лучшему. Эти тенденции накладываются на сворачивание сфер деятельности государства, права человека приносятся в жертву борьбе с терроризмом и применению мер по борьбе с кризисами, которые либо нарушают, либо игнорируют человеческие права. Все это ведет к тому, что государство утрачивает способность гарантировать даже прожиточный минимум, и становится бессильным хоть что-то сделать с социальным неравенством.

Но, как известно, чем хуже государство защищает своих граждан, тем острее угроза распада государства и анархии.

Будут ли гражданские и политические права сохраняться и дальше? Какие проблемы при соблюдении прав человека появились за последние годы? Какие новые вызовы стоят перед нами сегодня? Как соблюдаются (и соблюдаются ли?) права человека в нашей стране? Возможно ли вообще существование структур легальности там, где легитимность нарушена в принципе? Эти вопросы требуют глубокого осмысления и открытого обсуждения.

Нельзя также исключать, что новые жизненные реалии потребуют сформулировать новые концепции прав человека, чтобы защитить человеческое достоинство и благополучие от новых серьезных угроз, ведь существующие нормы с этой проблемой не справляются. Ясно лишь одно: ни одна из новых проблем не должна привести к отказу от защиты гражданских и политических прав в их нынешнем виде.

Эти и многие другие вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека, мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA»

Свернуть

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Мы приглашаем обсудить вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека на страницах «Диалог.UA».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Не вистачає основного – небайдужого, освіченого, відповідального громадянина-власника, людини для якої гідність, право і свобода є цінністю, котрому є що втрачати і є що захищати

10 июн 2013 года

З огляду на ситуацію, що склалася останнім часом в світі, можна стверджувати, що невдоволеними своїми правами вважають себе громадяни як Старого Світу, так і нових демократичних країн. Із чим це пов’язано?

 Дисфункція чи дефіцит демократії це не є винятковою проблемою окремої країни чи регіону. Сьогодні це глобальне явище, що особливо гостро вдаряє по Західним суспільствам, які ми звикли вважати сталими демократіями. Вони дедалі більше стикаються з проблемами демократичної легітимності, проблемами того, наскільки репрезентативними є уряди, наскільки вони ефективно і вчасно реагують на сучасні економічні та соціальні виклики, фінансові кризи. Навіть у таких громадянських суспільствах визріває криза довіри, а відтак, прогалина, прірва, розходження (для різних випадків) між суспільством та політичним класом. Тоді суспільство користується своїм правом на спротив, задіює арсенал можливостей контролю, нагляду, пильності, засудження, передбачених концептом «контр демократії», перебираючи ініціативу в свої руки. І там, де еліти не здатні залучити громадян і залучитися самим, виникають протистояння і тертя. Втім, допоки судова система таких країн залишається незалежною і справедливою – говорити про поліцейську державу не варто. Коли ж ми маємо корумповану бюрократію та політичний клас, підпорядковану владі судову та правоохоронну систему, збільшення асигнувань на поліцію та прокуратуру, збільшення кількості працівників правоохоронної системи в ситуації фінансової кризи, це стає первинною ознакою поліцейської держави. Коли ж ми стаємо свідками свавільного і невмотивованого застосування правоохоронними інституціями сили, вибіркового судочинства та політично вмотивованих переслідувань, то до ознак авторитарності очевидно додається ознака поліцейської держави.


Україна проголошує себе демократичною державою. Між тим, останнім часом, спостерігається значне обмеження прав і свобод громадянина. Хотілося б знати, які права ми «маємо», а якими дійсно «володіємо»? І чому Freedom House фіксує зниження рейтингу політичних прав в Україні?

Демократія – це право брати участь в управлінні державними справами, обирати своїх представників до представницьких органів влади, здійснювати контроль за діяльністю влади, ухвалювати рішення на референдумі, брати участь у мирних зборах і протестах, об’єднуватися з іншими громадянами у відстоюванні прав і свобод, право вільно висловлювати свої думки. Всі ці позиції відображені у другому розділі Конституції України і зокрема статтях 36-40.

Чи працюють ці норми? Формально так. Відбуваються вибори, поза всілякі заборони проходять мітинги, марші, пікети, хоч вони часто розганяються чи їхні організатори несуть адміністративну відповідальність, ми створюємо громадські організації, у нас чимало політичних партій, більшість з яких «сплячі красуні». Але чи достатньо цього формального підходу для функціонування демократії – однозначно ні. Насправді не вистачає основного – небайдужого, освіченого, відповідального громадянина-власника, людини для якої гідність, право і свобода є цінністю, котрому є що втрачати і є що захищати (маю на увазі не лише приватну власність).

Тому постановка питання про володіння правами в українському контексті заслуговує на більш прискіпливі визначення. Очевидно ми МАЄМО задекларовані основні політичні права, але не ВОЛОДІЄМО ними. Бо володіння передбачає користування. Користуємося ми цими правами лише в спосіб та в об’ємі, дозволеному державною. Відтак, потребує свого вирішення ключова дилема: держави - людини, влади - громадянина. Функціонування ГРОМАДЯНСЬКОГО суспільства, де первинним є ПРАВО кожного помножене на волю багатьох поважати його і дотримуватися певних норм. Українське суспільство, в силу багатьох обставин, залишається не громадянським, а отже, сприятливим для імітації політичних прав громадян.

Оцінка FH - це суб’єктивні відчуття експертів, які базуються на об’єктивній реальності, яка є в певній динаміці. До розгляду береться безпосередні та опосередковані факти і процеси. Наприклад, зменшення кількості програм телебачення та радіо, що виходять у прямому ефірі, чи кількість заборон на проведення мирних зборів. Велике значення має якість схвалюваних законів. Наприклад, про доступ до публічної інформації – позитив, а ухвалення наявної редакції закону про Всеукраїнський референдум – негатив. Цей рейтинг показує сумарно «клінічні» показники стану прав і свобод, демократії та відкритості. Такі «відчуття» є рефлексією тих суспільних процесів та очікувань, які мають місце в Україні. Чим вище у експертів відчуття свободи, тим вищі показники у рейтингу, чим більше депресивних настроїв – оцінка стає нижчою. Сьогодні відчуття несвободи і депресії є домінуючим в українському суспільстві. Відсутність бачення розвитку та консолідованої демократії не створює підстав для позитивних очікувань і це чітко фіксується рейтингом FH.


Як би ви оцінили стан свободи і перспективи нашої країни на майбутнє?

Держава – завжди несвобода. А от стан суспільства, можна намагатися характеризувати в поняттях свободи, справедливості і далі - солідарності, довіри тощо. Але все це – ідеали, себто речі насправді важко досяжні й такі, які рідко зустрічаються «у соціальній природі». Україна просто поки що далеко стоїть від таких ідеалів.

Щодо оцінок стану свободи і перспективи країни, то тут все достатньо просто. Вільна демократія, але краще говорити про консолідовану демократію – це прогнозованість та передбачуваність. Особливо коли мова йде про такі ж вільні демократії. Це достатній потенціал довіри у суспільстві та довіри до суспільства, а отже політичний та економічний успіх. Тут швидше потрібно звернутися до Френсіса Фукуями і досвіду Німеччини, Японії та США, як країн з високим рівнем суспільної довіри і, як наслідок, політичної свободи та економічного розвитку.


Чи несе хтось відповідальність у нашій країні за недотримання (або порушення) політичних прав громадян? Чи можна говорити про права людини в неправовій державі?

 Права людини це справді категорія, яка властива правовій державі, де домінантним є принцип верховенства права. Допоки такий принцип є незрозумілим ні політичній еліті, ні судовій владі, до тих пір ми матимемо такий стан справ, який маємо нині. Принцип верховенства права є ключовим і визначальним у громадянських суспільствах. Тому говорити про відповідальність чи функціонування правової держави можливо лише за наявності громадянського суспільства де інтереси і права з приватних трансформуються у публічні, стаючи одночасно колективними і захищаються колективно (через асоціації, їх вплив на публічний політичний простір, законодавство, процедури, практики тощо).


Яку б оцінку ви дали стану справ у царині дотримання прав меншин?

Більшість-меншість одвічна дилема демократії. Сучасні суспільства Заходу шукають вихід із пастки протистояння по осі «більшість-меншість». В даному випадку я веду мову про політичну більшість та політичну меншість, але тут маємо розуміти, коли йдеться про права меншин, маємо керуватися такими ж принципами розв’язування конфлікту, лише з вдесятеро більшим порогом толерантності та терпимості. А єдиним шляхом подолання проблеми врівноваження прав меншин та більшості – участь, демократія участі, залучення «іншого» та «інакшого». Це великий виклик перед урядами, елітами. Їм краще мати справу з байдужими масами, але слід розуміти, що у ситуації коли є гостре протиріччя меншина-більшість, байдужих ставатиме все менше і менше.


Чи впливає якимось чином Інтернет на політичні права людини?

Є одна перевага. Інформаційне суспільство сприяє поінформованості громадян. Отримати інформацію та знання про свої права і способи їх захисту стає значно легше, ніж 20 років тому. Є одна загроза, що правовий захист неможливий у віртуальному просторі Інтернету та соціальних мереж. Це мають бути реальні люди, асоціації чи спілки людей, які безпосередньо демонструють солідарність діями, а не лише заявами. Втім, позитив в даному випадку більший. Люди мають більше можливостей для отримання знань, швидкої передачі досвіду, швидшого формування мереж, які успішно долають відстані.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украинская действительность в последнее время стала тесно ассоцироваться с практикой избирательного правосудия, следовательно, избирательного применения прав и свобод человека

Ирина Федорович, со-координатор Коалиции по противодействию дискриминации в Украине

Давайте не путать демократию и правовое государство. Это разные вещи

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Захист політичних прав в Україні можливий лише завдяки громадянському суспільству

Ірина Погорєлова, журналіст

Україна не має права на громадянський конфлікт

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

Ми маємо явні тенденції до згортання демократії

Тарас Березовець, політтехнолог

В защите прав человека в Украине заинтересовано гражданское общество и журналисты. Не политики

Вадим Пивоваров, исполнительный директор Ассоциации украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранитель

В Украине ситуация с правами человека зависит от того, кто занимает пост Министра внутренних дел

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Право – это лишь возведённая в закон воля господствующего класса

Станіcлав Шевчук, доктор юридичних наук, професор, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини

Законами також можна порушувати права людини

Борис Безпалий, український політик, народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань

Для України нинішні права її громадян – це досягнення

Дмитрий Выдрин, политолог

Пока что мы понимаем демократию очень плоско и очень пошло

Володимир Чемерис, Голова Інституту Республіка, правозахисник

Порівняно з нашими сусідами, Росією та Білоруссю, українці можуть почувати себе значно вільніше

Олександра Матвійчук, Голова Правління Центру Громадянських Свобод

У країні з демократичною формою правління і відносно вільною пресою ніколи не було значного голоду

Александр Мучник, президент Института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

В Украине весь свод прав человека является абсолютно фиктивным

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,114