В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Идея соблюдения прав человека восходит к передовым достижениям политической мысли Европы 17-18 веков, а также к деятелям Просвещения, таким как Локк, Бентам и Руссо, хотя они и не сформулировали ее конкретно.

В 20-м веке создание ООН стало значительным шагом к улучшению ситуации с правами человека во всем мире. На то время их соблюдение пребывало в ужасном состоянии из-за двух мировых войн.

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Однако все это время нарушения прав человека остаются широко распространенным явлением. Масштаб этой проблемы делает создание надежной защиты прав человека довольно трудным делом. Международные организации, такие как ООН, часто оказываются парализованными, столкнувшись с массовым насилием, а многие национальные правительства не желают эффективно защищать и отстаивать права человека, как на своей территории, так и за рубежом. Сегодня ни одно правительство не является последовательным борцом за человеческие права. Существует глубокая связь между кризисом политического развития страны и нарушениями прав человека, а также между соблюдением прав человека и благосостоянием общества.

Кризис политического развития, – это нездоровое явление - существует во многих странах, включая и Украину, и заметно ухудшает ситуацию с правами человека. За примерами не надо далеко ходить.

Так, Европейский Суд предложил Украине срочно реформировать законодательство и административную практику для того, чтобы обосновать ключевые вопросы организации и проведения мирных демонстраций, а также основания для их ограничения. Но украинские суды намерены игнорировать это решение Евросуда до принятия соответствующего закона.

Вместе с тем мы наблюдаем стремление реанимировать скандальный законопроект № 2450 «О порядке организации и проведения мирных мероприятий», который ограничивает свободу мирных собраний в Украине. Правозащитники считают, что украинские суды запрещают мирные собрания граждан на основании нормативных актов СССР.

Многие из опрошенных нами экспертов подчеркивают, что украинским властям следовало бы воздержаться от нарушения гражданских и политических прав человека, включая права на свободу слова, собраний и права на информацию. Вместо применения грубой силы к протестующим, проблемы следует решать демократическим путем, через диалог и расширение участия граждан в политике.

Для восстановления утраченного баланса требуется официальное признание того, что важны не только политические решения, но и сам политический процесс, который нужно проводить открыто, прозрачно, с участием общественности.

Экономическая глобализация подрывает права человека на национальном и даже на международном уровне. Рост мощных негосударственных игроков представляет сложную проблему для сферы прав человека. Международные соглашения по правам человека писались для защиты прав людей перед государством, и ни одно из них прямо не защищает их от негосударственных игроков. Государственное регулирование часто становится затруднительным или невозможным, а политикам не хватает воли, да и способностей что-то изменить к лучшему. Эти тенденции накладываются на сворачивание сфер деятельности государства, права человека приносятся в жертву борьбе с терроризмом и применению мер по борьбе с кризисами, которые либо нарушают, либо игнорируют человеческие права. Все это ведет к тому, что государство утрачивает способность гарантировать даже прожиточный минимум, и становится бессильным хоть что-то сделать с социальным неравенством.

Но, как известно, чем хуже государство защищает своих граждан, тем острее угроза распада государства и анархии.

Будут ли гражданские и политические права сохраняться и дальше? Какие проблемы при соблюдении прав человека появились за последние годы? Какие новые вызовы стоят перед нами сегодня? Как соблюдаются (и соблюдаются ли?) права человека в нашей стране? Возможно ли вообще существование структур легальности там, где легитимность нарушена в принципе? Эти вопросы требуют глубокого осмысления и открытого обсуждения.

Нельзя также исключать, что новые жизненные реалии потребуют сформулировать новые концепции прав человека, чтобы защитить человеческое достоинство и благополучие от новых серьезных угроз, ведь существующие нормы с этой проблемой не справляются. Ясно лишь одно: ни одна из новых проблем не должна привести к отказу от защиты гражданских и политических прав в их нынешнем виде.

Эти и многие другие вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека, мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA»

Свернуть

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Мы приглашаем обсудить вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека на страницах «Диалог.UA».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

У країні з демократичною формою правління і відносно вільною пресою ніколи не було значного голоду

14 июн 2013 года
Які громадянські права дозволяють говорити про демократичний устрій держави і якими громадянськими правами володіють жителі України?

Насамперед, це ті права, які дозволяють людині вплинути на владу та у випадку неефективного виконання нею своїх завдань, допущення системних зловживань, масової корупції та порушень прав людини, – змінити її у ненасильницький спосіб. У демократичних країнах такий спосіб називається виборами, відтак забезпечення права людини обирати та бути обраними відіграє принципове значення.

Водночас, свідомий вибір неможливий без існування свободи вираження поглядів. Адже будь-які рішення приймаються на основі наявної інформації, і у випадку відсутності вільного поширення думок та суджень свобода вибору перетворюється на фікцією. Це таке собі зсохле дерево, коріння якого не має доступу до живильної вологи. Недарма демократичні режими заохочують вільний обмін думками та надають відкритий доступ до інформації, а авторитарні, навпаки, – тяжіють до тотального засекречення та запровадження цензури на проведення суспільної дискусії.

Важливе значення відіграє свобода мирних зібрань та об’єднань: саме завдяки мирному протесту, громадяни можуть вплинути на ті чи інші рішення держави, які стосуються, в тому числі, і їх соціально-економічних прав. Недарма, саме ця свобода повсюдно обмежується недемократичними режимами. Нещодавно проходив день міжнародної солідарності з громадянським суспільством Росії, в рамках якого згадувалося брутальний розгін Болотної площі 6 травня 2012 року, масове побиття її учасників та відкриті кримінальні справи проти звичайних людей, які просто прийшли заявити свою позицію.

І насамкінець, варто окремо підкреслити право на справедливий суд, адже без його наявності серйозно говорити про захист прав людини взагалі неможливо. На жаль, аналізуючи ситуацію в Україні із незалежним правосуддям, ми все частіше починаємо згадувати фразу Блаженного Августина, що держава без незалежного суду, – це не держава, а зграя розбійників.

Загалом ці та інші фундаментальні права людини де-юре належать громадянам України. Наша держава ратифікувала велику кількість гарних та важливих документів. Але фактично правозахисна спільнота змушена констатувати про стрімке погіршення ситуації із їх дотриманням, що аж ніяк не свідчить на користь “демократичності” нинішньої влади.


Зіткнення, що відбуваються останнім часом з владою в різних частинах світу мають свої локальні відмінності, які полягають у характері протестів, їх розмаху та інтенсивності; однак зрілі демократичні держави, так само як і зовсім юні демократії, в рівній мірі схильні до загрози стати жертвами поліцейської держави, готовою в будь-який момент скасувати норми Конституції і базові громадянські права. Громадянські права на зламі ХІХ-ХХвв. такі ж актуальні на рубежі ХХ-ХХІ століть?

Громадянські права завжди актуальні. Амартья Сен, економіст, лауреат Нобелівської премії, колись зазначив, що у країні з демократичною формою правління і відносно вільною пресою ніколи не було значного голоду. Можна багато сперечатися, що первинне – ковбаса чи демократія, залишимо це для філософських дискусій. Просто іноді, щоби поїсти, треба мати право сказати, що ти голодний.

Звичайно, що кожна влада тяжіє до посилення свого впливу. Водночас, запорукою дотримання прав людини є готовність громадянського суспільства їх захищати від неправомірних посягань. У цьому контексті зрілі демократичні держави, які мають тривалі традиції демократичного врядування, розвинені інститути захисту прав людини та високий рівень участі громадян у житті суспільства, все ж таки менш схильні до загрози стати жертвами поліцейської держави.

Для таких країн, як Україна, хочеться нагадати поділ давніх греків, яких прийнято називати родоначальниками демократії. Так, людей, які приймали активну участь у вирішенні питань життя свого полісу, вони називали “політікус”. А тих, які відсторонювалися від цього процесу – “ідіотус”. На сучасних “політікус” не виїдеш, підпирати плечима суспільні інституції повинні всі.

 

Міжнародна правова організація Freedom House зафіксувала зниження рейтингу політичних прав в Україні. Чому? Що відбувається?

В останні чотири роки ситуація із дотриманням прав людини в країні неухильно погіршувалася і в цьому при бажанні можна побачити обіцяну владою стабільність. Минулий рік не став переломним, попри позитивні зрушення в окремих сферах. Україна зустрічає новий 2013 рік засиллям джинси у вітчизняній пресі, бійкою міліції із мітингувальниками під Українським Домом, вбивством еколога Володимира Гончаренка і близько 80% бідних громадян відповідно до критеріїв ООН.

Зростання бідності та соціальної нерівності на фоні вже звичних корупційних скандалів та нових свідчень про розкоші Межигір’я не може не викликати здоровий опір суспільства. Розігнаний Податковий Майдан підприємців є красномовним підтвердженням, що така ситуація консервується завдяки обмеженню громадянських прав та свобод.

Власне, усе це в купі великою мірою і визначає бажання більше 50% молоді реалізувати нову національну ідею українців – виїхати із «країни для людей» і перечекати усі перипетії «покращення» десь закордоном. Можливо, це і є певний задум влади, щоб найбільш активна частина суспільства виїхала з країни та не заважала встановлювати авторитатний режим.


Якщо згадати Еріха Фромма, людині властива тенденція «бігти від свободи». Україна знову входить в етап втечі від свободи? Адже Україна стала «частково вільною країною», а не «вільною демократією» - як це відіб`ється на майбутньому розвитку країни?

Я б говорила радше про існуючу в нашому суспільстві “інерцію” до відмови взяття відповідальності на себе і, як наслідок, перекладання її разом із додатковими повноваженнями на владу. Це закономірна ознака суспільства, яка не має сталих соціальних зв’язків між людьми, які ще пам’ятають “чотири мільйони доносів” (це з блискучого риторичного питання Сергія Довлатова).

Водночас, в нашій країні зростає кількість людей із цінностями, які прийнято називати “проєвропейськими”, які мірою своєї відповідальності мислять територію і за порогом власної квартири, а відтак, вкладають інший зміст у слова “мій дім”, “мій район”, “моє місто”, “моя держава”. У даному випадку, займенник “мій” – це щось на зразок “моя власність”, а якщо я власник, то маю докладати додаткових зусиль та дбати про збереження того, що мені належить. Це незворотній процес, який проявляється в усьому, від створення об’єднання співвласників багатоквартиного будинку – до формування всеукраїнських рухів, на кшталт, “Не будь байдужим”.

 

Чи несе хтось відповідальність у нашій країні за недотримання (або порушення) політичних прав громадян? Чи можна говорити про права людини в неправовій державі?

Конституція України чітко визначає, що “утвердження прав та свобод людини є головним обов’язком держави”. Відтак, держава відповідальна за свою діяльність (у тому числі і бездіяльність). В наших умовах слід говорити про системні порушення прав людини.


Чи спостерігається останнім часом гіпертрофування прав меншості на тлі тихого «схлопування» прав більшості?

Справа в тому, що ми всі в тій чи іншій ситуації є меншістю. Це ілюзія, що ми належимо до більшості. У кожному конкретному випадку на практиці може зіграти визначальну роль стать, релігія, майновий стан, освіта і т.д. Тому важливо розуміти, що коли ми говоримо про права меншин – ми говоримо про себе.

Права людини як механізм і був придуманий для того, щоб захистити меншість від сваволі більшості. Навіть за умови наявності демократичних процедур. Не треба забувати, що до смертної страти Сократа було присуджено загальним голосуванням, яке відбулося без звичних нам фальсифікацій. Просто більшість вирішила, що людині з такими поглядами та поведінкою не варто жити, – і кинула чорний камінь до тодішньої “виборчої скриньки”. І те, що зараз у кожному куточку світу знають ім’я Сократа (тільки подумайте, що це ім’я людини, яка жила у 6 столітті до нашої ери) переконливо засвідчує, як вона, ця більшість, помилилася.


Як змінюються (і чи змінюються?) політичні права людини в інформаційному світі, світі Інтернету?

Тут можна і треба сказати словами із проекту Декларації про основні свободи у цифровому столітті, суперечки щодо прийняття якої зараз точаться в ОБСЄ. Так, дійсно права людини і основні свободи не змінюються з появою нових технологій, і ці нові технології полегшують висловлення та поширення ідей та інформації окремими особами, групами та організаціями. Також саме вони можуть слугувати для посилення ефекту від діяльності людей, як тих, що діють самотужки, так і тих, що працюють спільно з іншими. Звичайно, що з’являються нові ризики, наприклад, використання персональних даних особи без її згоди, і держава має на них реагувати на ці ризики із дотримання принципу законності та пропорційності втручання.

Водночас, держави мають утриматися від спокуси використовувати нові технології для обмеження прав та свобод людини, порушення прав на приватність, на свободу вираження поглядів тощо. На жаль, непооодинокі випадки, коли держави незаконно припиняють діяльність інтернет-ресурсів, провадять електронний контроль доступу до інформації, а також автоматичний збір інформації із засобів електронної комунікації без санкції суду. Такі дії є неприпустимими. Натомість держави мають гарантувати забезпечення прав та свобод як в реальному, так і у віртуальному просторі.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украинская действительность в последнее время стала тесно ассоцироваться с практикой избирательного правосудия, следовательно, избирательного применения прав и свобод человека

Ирина Федорович, со-координатор Коалиции по противодействию дискриминации в Украине

Давайте не путать демократию и правовое государство. Это разные вещи

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Захист політичних прав в Україні можливий лише завдяки громадянському суспільству

Ірина Погорєлова, журналіст

Україна не має права на громадянський конфлікт

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

Ми маємо явні тенденції до згортання демократії

Тарас Березовець, політтехнолог

В защите прав человека в Украине заинтересовано гражданское общество и журналисты. Не политики

Вадим Пивоваров, исполнительный директор Ассоциации украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранитель

В Украине ситуация с правами человека зависит от того, кто занимает пост Министра внутренних дел

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Право – это лишь возведённая в закон воля господствующего класса

Станіcлав Шевчук, доктор юридичних наук, професор, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини

Законами також можна порушувати права людини

Борис Безпалий, український політик, народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань

Для України нинішні права її громадян – це досягнення

Дмитрий Выдрин, политолог

Пока что мы понимаем демократию очень плоско и очень пошло

Володимир Чемерис, Голова Інституту Республіка, правозахисник

Порівняно з нашими сусідами, Росією та Білоруссю, українці можуть почувати себе значно вільніше

Александр Мучник, президент Института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

В Украине весь свод прав человека является абсолютно фиктивным

Ігор Когут, голова Ради громадської організації «Лабораторія Законодавчих Ініціатив», директор Української школи політичних студій

Не вистачає основного – небайдужого, освіченого, відповідального громадянина-власника, людини для якої гідність, право і свобода є цінністю, котрому є що втрачати і є що захищати

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,154