В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Идея соблюдения прав человека восходит к передовым достижениям политической мысли Европы 17-18 веков, а также к деятелям Просвещения, таким как Локк, Бентам и Руссо, хотя они и не сформулировали ее конкретно.

В 20-м веке создание ООН стало значительным шагом к улучшению ситуации с правами человека во всем мире. На то время их соблюдение пребывало в ужасном состоянии из-за двух мировых войн.

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Однако все это время нарушения прав человека остаются широко распространенным явлением. Масштаб этой проблемы делает создание надежной защиты прав человека довольно трудным делом. Международные организации, такие как ООН, часто оказываются парализованными, столкнувшись с массовым насилием, а многие национальные правительства не желают эффективно защищать и отстаивать права человека, как на своей территории, так и за рубежом. Сегодня ни одно правительство не является последовательным борцом за человеческие права. Существует глубокая связь между кризисом политического развития страны и нарушениями прав человека, а также между соблюдением прав человека и благосостоянием общества.

Кризис политического развития, – это нездоровое явление - существует во многих странах, включая и Украину, и заметно ухудшает ситуацию с правами человека. За примерами не надо далеко ходить.

Так, Европейский Суд предложил Украине срочно реформировать законодательство и административную практику для того, чтобы обосновать ключевые вопросы организации и проведения мирных демонстраций, а также основания для их ограничения. Но украинские суды намерены игнорировать это решение Евросуда до принятия соответствующего закона.

Вместе с тем мы наблюдаем стремление реанимировать скандальный законопроект № 2450 «О порядке организации и проведения мирных мероприятий», который ограничивает свободу мирных собраний в Украине. Правозащитники считают, что украинские суды запрещают мирные собрания граждан на основании нормативных актов СССР.

Многие из опрошенных нами экспертов подчеркивают, что украинским властям следовало бы воздержаться от нарушения гражданских и политических прав человека, включая права на свободу слова, собраний и права на информацию. Вместо применения грубой силы к протестующим, проблемы следует решать демократическим путем, через диалог и расширение участия граждан в политике.

Для восстановления утраченного баланса требуется официальное признание того, что важны не только политические решения, но и сам политический процесс, который нужно проводить открыто, прозрачно, с участием общественности.

Экономическая глобализация подрывает права человека на национальном и даже на международном уровне. Рост мощных негосударственных игроков представляет сложную проблему для сферы прав человека. Международные соглашения по правам человека писались для защиты прав людей перед государством, и ни одно из них прямо не защищает их от негосударственных игроков. Государственное регулирование часто становится затруднительным или невозможным, а политикам не хватает воли, да и способностей что-то изменить к лучшему. Эти тенденции накладываются на сворачивание сфер деятельности государства, права человека приносятся в жертву борьбе с терроризмом и применению мер по борьбе с кризисами, которые либо нарушают, либо игнорируют человеческие права. Все это ведет к тому, что государство утрачивает способность гарантировать даже прожиточный минимум, и становится бессильным хоть что-то сделать с социальным неравенством.

Но, как известно, чем хуже государство защищает своих граждан, тем острее угроза распада государства и анархии.

Будут ли гражданские и политические права сохраняться и дальше? Какие проблемы при соблюдении прав человека появились за последние годы? Какие новые вызовы стоят перед нами сегодня? Как соблюдаются (и соблюдаются ли?) права человека в нашей стране? Возможно ли вообще существование структур легальности там, где легитимность нарушена в принципе? Эти вопросы требуют глубокого осмысления и открытого обсуждения.

Нельзя также исключать, что новые жизненные реалии потребуют сформулировать новые концепции прав человека, чтобы защитить человеческое достоинство и благополучие от новых серьезных угроз, ведь существующие нормы с этой проблемой не справляются. Ясно лишь одно: ни одна из новых проблем не должна привести к отказу от защиты гражданских и политических прав в их нынешнем виде.

Эти и многие другие вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека, мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA»

Свернуть

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Мы приглашаем обсудить вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека на страницах «Диалог.UA».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Ми маємо явні тенденції до згортання демократії

8 июл 2013 года
Протягом останніх років міжнародна правова організація «Freedom House» фіксує зниження рейтингу політичних прав в Україні. Чому так відбувається, та наскільки це серйозно?

Це питання прямо пов’язане з наявним політичним режимом у державі. Режими бувають демократичні, недемократичні, авторитарні, тоталітарні. А Україна, як молода держава, котра лише вчилась демократії, зараз переживає не найкращі свої часи. Ми маємо явні тенденції до згортання демократії.

Є кілька параметрів, які дозволяють оцінювати рівень демократичності держави. Це, насамперед, політичний плюралізм, багатопартійність, вибори. Партій у нас, начебто багато – поскаржитись нема на що. А от як вибори останні пройшли – то нарікань безліч. Кілька округів ще й досі не обрали своїх представників. Суди використовувалися для зняття неугодних кандидатів та невизнання результатів. Тобто, влада застосувала свій ресурс на повну силу. Та й система виборів – пропорційна, змішана, мажоритарна, чи ще якась – у нас міняється залежно від того, яка вигідна владі у даний поточний момент. А Закон про вибори не повинен мінятися перед самими виборами.

Інший параметр демократичності – це стан судочинства. А саме: чи суди справді незалежні, чи підконтрольні діючій владі. І тут все очевидно – наші суди справно виконують вказівки і поради від вищої інстанції. Це вже констатовано європейськими судовими інстанціями, Парламентською Асамблеєю Ради Європи, та іншими міжнародними інституціями. Вони відмічають, що в Україні діє вибіркове правосуддя. Судові позови влади про заборону мирних зібрань задовольняються на 90% і більше – статистика промовисто показує, що суди стоять не на охороні публічних інтересів громадян. Вони обслуговують купку можновладців.

З незалежністю ЗМІ ситуація також критична. Найпопулярніші телеканали не транслюють фахового експертного розгляду проблем, все переведено у формат «шоу». Новини подаються тенденційно, постійні скандали з цензурою – то в УНІАНі, то, недавно, в ТіВіАй. Немає суспільного телебачення. Зрештою, все це означає, що в нашій країні доступ суспільства до об’єктивної інформації дуже обмежений.

І з громадянським суспільством маємо суцільні негаразди. Воно тонке, хоч, з іншого боку, влада також не має запасу міцності – тому ми ще не докотилися до російських сценаріїв, на кшталт обмежень закордонного фінансування. Але тенденції до згортання демократії справді посилюються, і зауваження з боку міжнародних правових організацій є цілком обгрунтованими.


Україна межує з країнами західної демократії, то ж який вплив має Західна Європа на демократичні процеси у нашій державі?

З політичної точки зору, єдиний чинник, що турбує наших можновладців – це міжнародний тиск. Раніше він здійснювався через фінансові інституції, а зараз вже діють і політичні. Такі, як Євросоюз, Європарламент. Європа постійно ставить нам, так би мовити, червоні прапорці, як у справах з Тимошенко, Луценко, і таке подібне. Наша влада ані трохи не дослухається до українських громадян, та, на щастя, реагує на думки міжнародної спільноти.

У цьому відношенні Європа має найбільший вплив на Україну, Сполучені Штати дещо зменшили свій інтерес. Угодою про євро-асоціацію, та іншими євро-перспективами, нашу державу ще якось підтримують у демократичному тонусі. Вплив Європи я визначив би як дуже важливий і позитивний. Намагання України реформувати антикорупційне законодавство, чи впровадити якісь інші реформи у руслі європейських традицій – це цілком позитивне явище.

Як експерт, я займаюсь тематикою урядування. Так ось – у нашій конституції навіть немає права на належне урядування, а на Заході воно закріплене у Хартії Прав Людини, основному європейському документі.

Право на належне урядування включає в себе не стільки вимоги до організації структури влади, скільки право особи на участь у прийнятті урядових рішень. Це стосується і загально-національних питань. А наша влада завжди ставить нас перед фактом, як то було при підписанні харківських угод, чи з Законом про мову, чи про референдум. Вона не вважає доцільним порадитися з суспільством. Наша думка її не цікавить, вона сама все робить, як зробила податковий кодекс. У нас можуть так зрізати пенсію, що пенсіонер дізнається про це лише коли отримає з банкомату втричі менше, ніж сподівався. В демократичній країні такі речі неприпустимі, тому орієнтація на європейські стандарти для нас є надзвичайно корисною.


Чи є якась межа між свободою і несвободою, до якої відмітки ми можемо впасти? Чи можливе порушення конституційного ладу в нашій країні?

Це краще запитати у політологів, я можу відповісти лише як громадянин. Гадаю, що нинішня влада спроможна на будь-які порушення, але її стримує реакція Західного світу.

Закон про референдум, що був недавно «протягнутий», дозволяє проведення контрольованого референдуму, через який можна поміняти багато чого. Проте я не вірю, що суспільство піде на це. Існує ж, зрештою, хоч якийсь інстинкт самозбереження.

На мою думку, Україна не докотиться до рівня Білорусі, чи азійських країн, бо ми мали такі періоди, коли відчували велику насолоду від демократичного розвитку. Навіть той період, що позначили як помаранчевий хаос, також давав відчуття задоволення від свободи. Сам факт помаранчевої революції свідчить про те, що наш народ здатен до активний дій у боротьбі за свободу, хоч і дозволяє до певної міри знущатися над собою.

Останні вибори показали, що влада не має більше підтримки народу і здатна перемагати лише за допомогою нечесних маніпуляцій. Якщо вдасться уникнути цього перед майбутніми президентськими виборами, то в Україні відбудеться чергова мирна зміна влади. Проте можливий також інший розвиток подій, далеко не такий мирний, як було у 2005-му році.


Чи існують на теренах України острівці свободи, де активний громадянин міг би себе реалізувати?

Знищити свободу практично неможливо. Взяти хоча б вільне висловлення думок в інтернеті – воно дещо вигідне і для влади, бо напруга знімається віртуально і можна це відслідкувати. В інтернеті виникають кластери однодумців, але вони не виходять на вулиці. То ж наш найбільший острів свободи поки що віртуальний.

Тут можна сказати, що слабкість наших громадських організацій зумовлена не таким потужним тиском влади, як у багатьох інших країнах. Немає такого закручення гайок, як, наприклад, в Росії, де організації з іноземним фінансуванням отримують статус закордонних агентів. Адже для України, де немає внутрішнього фінансування для неурядового сектору, це означало би смерть багатьох громадських ініціатив. Поки що маємо неурядове середовище, в якому народжуються нові альтернативні ідеї, створюється хоч якийсь контроль за діями влади. Існують громадські активісти, незалежні журналісти, інтернет-видання, які утримують владу від явних злочинів і зловживань.

Пори неоднозначне ставлення суспільства до ухвалення нового кримінально-процесуального кодексу, він став більш прогресивний, ніж попередній, що існував з радянських часів. Принаймні в СІЗО стали утримувати менше осіб, тоді як раніше туди закривали і винних, і невинних.

Але відбувся наступ на приватність, коли минулого року ухвалили Закон про єдиний державний демографічний реєстр та вигадали нові паспорти. Ці нововведення, на мій погляд, є неприйнятними для демократичної держави.


Бесіду вів А.Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украинская действительность в последнее время стала тесно ассоцироваться с практикой избирательного правосудия, следовательно, избирательного применения прав и свобод человека

Ирина Федорович, со-координатор Коалиции по противодействию дискриминации в Украине

Давайте не путать демократию и правовое государство. Это разные вещи

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Захист політичних прав в Україні можливий лише завдяки громадянському суспільству

Ірина Погорєлова, журналіст

Україна не має права на громадянський конфлікт

Тарас Березовець, політтехнолог

В защите прав человека в Украине заинтересовано гражданское общество и журналисты. Не политики

Вадим Пивоваров, исполнительный директор Ассоциации украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранитель

В Украине ситуация с правами человека зависит от того, кто занимает пост Министра внутренних дел

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Право – это лишь возведённая в закон воля господствующего класса

Станіcлав Шевчук, доктор юридичних наук, професор, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини

Законами також можна порушувати права людини

Борис Безпалий, український політик, народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань

Для України нинішні права її громадян – це досягнення

Дмитрий Выдрин, политолог

Пока что мы понимаем демократию очень плоско и очень пошло

Володимир Чемерис, Голова Інституту Республіка, правозахисник

Порівняно з нашими сусідами, Росією та Білоруссю, українці можуть почувати себе значно вільніше

Олександра Матвійчук, Голова Правління Центру Громадянських Свобод

У країні з демократичною формою правління і відносно вільною пресою ніколи не було значного голоду

Александр Мучник, президент Института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

В Украине весь свод прав человека является абсолютно фиктивным

Ігор Когут, голова Ради громадської організації «Лабораторія Законодавчих Ініціатив», директор Української школи політичних студій

Не вистачає основного – небайдужого, освіченого, відповідального громадянина-власника, людини для якої гідність, право і свобода є цінністю, котрому є що втрачати і є що захищати

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,067