В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Идея соблюдения прав человека восходит к передовым достижениям политической мысли Европы 17-18 веков, а также к деятелям Просвещения, таким как Локк, Бентам и Руссо, хотя они и не сформулировали ее конкретно.

В 20-м веке создание ООН стало значительным шагом к улучшению ситуации с правами человека во всем мире. На то время их соблюдение пребывало в ужасном состоянии из-за двух мировых войн.

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Однако все это время нарушения прав человека остаются широко распространенным явлением. Масштаб этой проблемы делает создание надежной защиты прав человека довольно трудным делом. Международные организации, такие как ООН, часто оказываются парализованными, столкнувшись с массовым насилием, а многие национальные правительства не желают эффективно защищать и отстаивать права человека, как на своей территории, так и за рубежом. Сегодня ни одно правительство не является последовательным борцом за человеческие права. Существует глубокая связь между кризисом политического развития страны и нарушениями прав человека, а также между соблюдением прав человека и благосостоянием общества.

Кризис политического развития, – это нездоровое явление - существует во многих странах, включая и Украину, и заметно ухудшает ситуацию с правами человека. За примерами не надо далеко ходить.

Так, Европейский Суд предложил Украине срочно реформировать законодательство и административную практику для того, чтобы обосновать ключевые вопросы организации и проведения мирных демонстраций, а также основания для их ограничения. Но украинские суды намерены игнорировать это решение Евросуда до принятия соответствующего закона.

Вместе с тем мы наблюдаем стремление реанимировать скандальный законопроект № 2450 «О порядке организации и проведения мирных мероприятий», который ограничивает свободу мирных собраний в Украине. Правозащитники считают, что украинские суды запрещают мирные собрания граждан на основании нормативных актов СССР.

Многие из опрошенных нами экспертов подчеркивают, что украинским властям следовало бы воздержаться от нарушения гражданских и политических прав человека, включая права на свободу слова, собраний и права на информацию. Вместо применения грубой силы к протестующим, проблемы следует решать демократическим путем, через диалог и расширение участия граждан в политике.

Для восстановления утраченного баланса требуется официальное признание того, что важны не только политические решения, но и сам политический процесс, который нужно проводить открыто, прозрачно, с участием общественности.

Экономическая глобализация подрывает права человека на национальном и даже на международном уровне. Рост мощных негосударственных игроков представляет сложную проблему для сферы прав человека. Международные соглашения по правам человека писались для защиты прав людей перед государством, и ни одно из них прямо не защищает их от негосударственных игроков. Государственное регулирование часто становится затруднительным или невозможным, а политикам не хватает воли, да и способностей что-то изменить к лучшему. Эти тенденции накладываются на сворачивание сфер деятельности государства, права человека приносятся в жертву борьбе с терроризмом и применению мер по борьбе с кризисами, которые либо нарушают, либо игнорируют человеческие права. Все это ведет к тому, что государство утрачивает способность гарантировать даже прожиточный минимум, и становится бессильным хоть что-то сделать с социальным неравенством.

Но, как известно, чем хуже государство защищает своих граждан, тем острее угроза распада государства и анархии.

Будут ли гражданские и политические права сохраняться и дальше? Какие проблемы при соблюдении прав человека появились за последние годы? Какие новые вызовы стоят перед нами сегодня? Как соблюдаются (и соблюдаются ли?) права человека в нашей стране? Возможно ли вообще существование структур легальности там, где легитимность нарушена в принципе? Эти вопросы требуют глубокого осмысления и открытого обсуждения.

Нельзя также исключать, что новые жизненные реалии потребуют сформулировать новые концепции прав человека, чтобы защитить человеческое достоинство и благополучие от новых серьезных угроз, ведь существующие нормы с этой проблемой не справляются. Ясно лишь одно: ни одна из новых проблем не должна привести к отказу от защиты гражданских и политических прав в их нынешнем виде.

Эти и многие другие вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека, мы приглашаем обсудить на страницах «Диалог.UA»

Свернуть

В 2013 году исполняется 65 лет со дня принятия ООН Всеобщей Декларации Прав Человека. Документ предложил мировую доктрину фундаментальных человеческих прав, заявляя о достоинстве личности независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических убеждений или иных мнений, национального или социального происхождения, имущества, места рождения или иных статусных различий. Декларация требовала обращения с людьми в соответствии с законом, говорила о праве на образование, работу и о праве обладания собственностью – все это было названо неотъемлемыми правами человека.

Мы приглашаем обсудить вопросы, связанные с трансформацией подходов к соблюдению и защите прав человека на страницах «Диалог.UA».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Захист політичних прав в Україні можливий лише завдяки громадянському суспільству

12 июл 2013 года
Нещодавно відома правозахисна агенція “Freedom House” зафіксувала нове зниження рейтингу політичних свобод в Україні. Якщо так буде і далі, то в наступному році ми дійдемо до рівня Таджикистану. Наскільки ця оцінка відповідає дійсності, що відбувається насправді?

Я не впевнений, що наш рейтинг справді прирівнюють до Таджикистану, проте тенденція до зниження рейтингу політичних свобод в Україні є цілком очевидна. В політичному аспекті ми почуваємося зараз менш захищеними.

Я не думаю, що Freedom House виконує чиєсь політичне замовлення, адже за останні роки Україна втратила чимало міжнародних іміджевих позицій. І це при тому, що при обранні Януковича президентом, він отримав чималий кредит довіри. Тоді ми доволі оптимістично дивилися на можливості, що відкрились перед новим президентом. Ми бачили запрошення до Брюсселю й Вашингтону, звучали коментарі про можливість “зшивати” країну.

Та сталося не так, як гадалося. Незаангажований спостерігач обов`язково помітить спробу створення авторитарного режиму в Україні. Інша річ — що Януковичу це не вдається. Україна продовжує лишатися більш відкритою, порівняно з багатьма країнами пострадянського простору.

Та все ж, громадяни України не відчувають достатнього політичного захисту. Наші суди політично заангажовані, після так званої судової реформи 2010 року вони стали повністю політично підконтрольними. Помітною також є політизація силових структур. Проти кожного громадянина можна розпочати якусь справу, і ув`язнення людини без достатніх доказів є цілком можливим в нашій державі.

Щоправда, дещо в нас і покращилось, але ці покращення мають локальний, спеціалізований характер. В загальному плані, все ж таки, є тенденція до погіршення ситуації. Органи влади все більше відчувають вседозволеність, а силовики, як і раніше, користуються неписаним дозволом на тортури.


Хто в Україні забезпечує захист політичних прав і свобод? Чи забезпечує їх держава, яка повинна це робити за Конституцією? Чи цією справою більше переймаються ЗМІ, громадські організації, громадянське суспільство?

Безперечно, захист політичних прав в Україні можливий лише завдяки громадянському суспільству. В громадянському суспільстві, звичайно, є правозахисні організації, які досить принципово виступають по ряду проблем і привертають увагу громадськості та міжнародних структур.

На жаль, весь оптимізм з цього приводу зникає через сумну статистику, яка свідчить, що українські суди на 99% підтримують звинувачувальні вироки прокуратури. Цей факт примушує сумніватися у незалежності судової гілки влади взагалі. Тут, скоріше, можна говорити про заангажованість і корумпованість суддів, і таке інше.


Сьогодні Європейський Союз має певні складнощі, якщо не сказати - переживає кризу, яка стосується не тільки економіки, але й сфери громадянських та інших прав. Але залишається й фактор Європейського Суду з прав людини. Як впливає на нашу ситуацію сусідство з Європою?

Загалом, європейський вплив на Україну є позитивним. Бувають деякі вибрики, коли європейські політики погано розуміють нашу специфіку. Ангела Меркель, якось, порівняла Україну з Білоруссю, але то було емоційне перебільшення.

Європейський фактор змушує нашу владу певним чином коригувати свої дії, хоч і не слід вважати його вирішальним. Є чимало свідчень, коли думка наших західних партнерів ігнорується. Особливо це помітно у справі наших колишніх високопосадовців, ув`язнення котрих Захід вважає політично зумовленим, а українські посадовці найвищого рівня, на жаль, дотримуються виключно своєї думки. Вони, звичайно, змушені прислуховуватися, але використовують побажання Заходу для якоїсь своєї гри.

Знаходячись в Україні не варто перебільшувати європейські негаразди, адже рівень життя, захисту прав, незалежності судової системи, та ще безліч компонентів демократії там значно вищий, ніж у пострадянських країнах. Та й не перший раз західні країни стикаються з кризами, але завжди кризи переходять у фази оновлення , покращення і процвітання. Попри кризу, ми бачимо, що Хорватія приєднується до Євросоюзу. Та й інші балканські країни готуються до вступу в Європейський Союз.

Європейська криза дала можливість багатьом проросійським політикам сказати: “Дивіться — і там погано!”. І ця криза зменшила увагу Євросоюзу до своїх сусідів, зменшила його фінансові можливості. Прикро, але Україна втратила час, коли могла інтегруватися в Євросоюз. Тепер слід не впустити наступний шанс і добитися підписання угоди про асоціацію з ним.


Не хочу згадувати прізвище колишнього президента, але здається, в ті часи рівень свободи на Україні сягнув найвищої позначки. Як ми бачимо, все змінилось досить швидко. Зараз в нашій країні спостерігається тенденція до авторитаризму, але хіба вона не може змінитися на протилежну?

Як на мене, то сьогоднішній негативний тренд в Україні не є критично небезпечним. Тут не вдасться встановити такий політичний режим, як у Росії, чи в Білорусі. Хоча подальші сценарії розвитку можуть бути спрямовані як на демократизацію, так і в бік авторитаризму. Якщо в 2015-му році Янукович переобереться на новий президентський строк, то може бути і стагнація політичних процесів.

Звичайно, майбутні вибори можуть створити таку ситуацію, яку можна буде назвати “Ющенко-2”. Тобто, знову будуть проголошені найкращі гасла, але в державі не буде зроблено ніяких інституційних змін. При цьому знову з`являться свободи, зникне політично вмотивований тиск на бізнес, як це було в часи “помаранчевих”. Але “помаранчеві”, наприклад, не зробили судової реформи, хоч і мали для цього найкращі умови.

Тому перемогу когось з опозиційних кандидатів не слід вітати безумовно, і в той же час — гірше, ніж зараз, мабуть таки не буде. Навіть якщо демократія не набуде остаточних інституційних форм, то принаймні припиниться сповзання до авторитаризму.


Бесіду вів А.Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украинская действительность в последнее время стала тесно ассоцироваться с практикой избирательного правосудия, следовательно, избирательного применения прав и свобод человека

Ирина Федорович, со-координатор Коалиции по противодействию дискриминации в Украине

Давайте не путать демократию и правовое государство. Это разные вещи

Ірина Погорєлова, журналіст

Україна не має права на громадянський конфлікт

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

Ми маємо явні тенденції до згортання демократії

Тарас Березовець, політтехнолог

В защите прав человека в Украине заинтересовано гражданское общество и журналисты. Не политики

Вадим Пивоваров, исполнительный директор Ассоциации украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранитель

В Украине ситуация с правами человека зависит от того, кто занимает пост Министра внутренних дел

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Право – это лишь возведённая в закон воля господствующего класса

Станіcлав Шевчук, доктор юридичних наук, професор, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини

Законами також можна порушувати права людини

Борис Безпалий, український політик, народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань

Для України нинішні права її громадян – це досягнення

Дмитрий Выдрин, политолог

Пока что мы понимаем демократию очень плоско и очень пошло

Володимир Чемерис, Голова Інституту Республіка, правозахисник

Порівняно з нашими сусідами, Росією та Білоруссю, українці можуть почувати себе значно вільніше

Олександра Матвійчук, Голова Правління Центру Громадянських Свобод

У країні з демократичною формою правління і відносно вільною пресою ніколи не було значного голоду

Александр Мучник, президент Института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

В Украине весь свод прав человека является абсолютно фиктивным

Ігор Когут, голова Ради громадської організації «Лабораторія Законодавчих Ініціатив», директор Української школи політичних студій

Не вистачає основного – небайдужого, освіченого, відповідального громадянина-власника, людини для якої гідність, право і свобода є цінністю, котрому є що втрачати і є що захищати

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,429