В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

С 1980-х годов в мире отмечается тенденция не только к росту урбанизации, но и к преимущественному росту мегаполисов. В нашей стране урбанизация также является характерной чертой – в 2013 году 68,91 % (31350,329 тыс.) населения Украины проживало в городах, а сельское население составляло лишь 31,09 % (14144,923 тыс.). Как в стране в целом, так, в частности, и в регионах происходит резкая концентрация населения в городах, хотя далеко не все городское население проживает в мегаполисах.

Малые города Украины имеют свою (иногда очень богатую и поучительную) историю и уникальную культуру, разный статус и благосостояние. Проблемы малых городов чаще всего имеют экономические причины (тенденции агломерации экономик), а также исторические и географические корни. Это и способ расселения – экономические потрясения прежде других настигают города, возникшие вокруг одного предприятия; и экономическое и социальное неравенство между регионами и внутри них; и продолжающееся (и даже усиливающееся) доминирование столицы и областных центров. А еще экологические проблемы и высокая безработица в периферийных регионах; аномально быстрое старение населения (из-за исхода молодежи); безлюдные провинции. Свою роль сыграли также глобализация и централизация, – из-за них крупные региональные центры получили преимущества перед малыми городами и поселками.

Во всем мире многие малые города находятся в трудном положении. У всех на слуху трагедия Детройта, ряда немецких городов. «Деньги идут к деньгам», – гласит народная мудрость. В крупных немецких мегаполисах так оно и есть: Гамбург, Франкфурт-на-Майне или Мюнхен становятся все экономически сильнее. С другой стороны, города в некогда индустриальной Рурской области наоборот влачат жалкое существование. Детские сады простаивают, стены школьных классов оккупировал грибок, культурные учреждения тоже на грани закрытия. В Украине ситуация усугубляется общей, далеко не радужной, экономической ситуацией.

Периферия – это та огромная зона страны, на которую пала основная тяжесть волны кризисов. Малые города Украины и их окрестности чаще всего представляют собой зону социальной катастрофы и огромной деградации населения. Здесь царствует не консервативность, не сохранение каких-то советских или досоветских форм жизни, не просто стагнация, а острый кризис, упадок, социальная катастрофа, стремительная архаизация жизни, распад системы жизнеобеспечения на сотнях тысяч квадратных километров, где живут десятки миллионов людей. И если не предпринимать сознательных усилий, эта зона неизбежно будет разрастаться.

Согласно экспертным данным, 10% малых городов Украины находятся на грани исчезновения. Украина сегодня является мировым лидером по сокращению численности населения малых городов. Если тенденция и дальше будет сохраняться, то они окажутся в статусе, если не естественно пропавших то «урбанизированных паразитов», которые благодаря дотациям лягут бременем на экономику государства.

Проблемы малых городов имеют глобальный характер, но до сих пор идут споры о том, должно ли государство помогать им. Похоже, что правильный ответ – помогать малым городам развиваться, приспосабливаясь к силам, которые они не могут контролировать, и о которых часто имеют мало представления – к силам глобализации.

Иногда обозреватели говорят о необходимости проведения «эвтаназии» малых городов, и о том, что нужно добиваться не процветания для территорий, а процветания для людей. Но большинство, все же, видит причину деградации малых городов в непомерном оттоке человеческих и материальных ресурсов в столицы и мегаполисы.

Преимущества децентрализованного развития огромны. Если посмотреть любое исследование по качеству жизни в странах мира – вы увидите во главе списка наиболее децентрализованные страны, вроде Норвегии, США, Канады, Германии, Швеции.

А вот страны с наиболее централизованной формой управления являются менее развитыми и более бедными, т.е. преимущества очевидны. Еще одной очень важной составляющей успеха является развитие демократии.

Однако сохраняется много неясного в том, как передать власть на места, чтобы население действительно обрело самоуправление.

Существующее сегодня экономическое положение не дает возможности малым городам в Украине выполнять даже те функции, которые присущи самоуправлению. Несколько городов Украины, в том числе Киев, годами не имеют избранных мэров! Малые города не имеют надлежащих полномочий и ресурсов для решения своих проблем. Местные бюджеты на 80% зависят от центрального уровня. А это – дальнейшая депрессия и опустошение. У нас уже сегодня есть примеры малых городов, где целые многоэтажки остались без жильцов и хозяев. Все это касается как малых городов, так и сельской местности на периферии.

Политики сегодня столкнулись с выбором – смириться с упадком городов или пытаться управлять им, или начать бороться с этим явлением. Города можно пытаться вернуть к жизни усилиями государства, либо действовать, привлекая рыночные силы, стремясь возродить города на «зеленой», экологически чистой основе. Города западной Европы обычно выбирают второй путь – адаптацию и регенерацию, в то время как постсоветские населенные пункты на востоке ищут иностранные инвестиции, чтобы создать рабочие места и повысить экономический рост.

Малые города в Украине, как и во многих других странах, действительно столкнулись с большими экономическими трудностями. Однако, несмотря на весь шум в прессе вокруг упадка регионов и провинциальных городков, есть территории и города, которые вовсе не теряют население, а развиваются вполне успешно. Очень важно, чтобы мы имели объективное представление, и знали не только о трудностях, но и об историях успеха, а также изучали мировой опыт решения возникающих у малых городов проблем.

«Диалог.UA» попросил экспертов ответить на ряд вопросов, среди которых:

Сколько малых городов в ближайшее время исчезнет с карты Украины, образуя антропогенные пустоты? Только ли депрессивное будущее ожидает малые города? Сохраняется ли все-таки надежда на выход из штопора «упадка городов»? И каковы позитивный и негативный сценарии будущего малых городов в Украине?

Уверены, что проблемы малых городов Украины не оставят равнодушными наших читателей и экспертов, ведь для многих из нас это еще и малая Родина, связь с которой не должна оборваться, как бы ни складывались обстоятельства.

Свернуть

Согласно экспертным данным, 10% малых городов Украины находятся на грани исчезновения. Украина сегодня является мировым лидером по сокращению численности населения малых городов. Если тенденция и дальше будет сохраняться, то они окажутся в статусе, если не естественно пропавших то «урбанизированных паразитов», которые благодаря дотациям лягут бременем на экономику государства.

Малые города в Украине, как и во многих других странах, действительно столкнулись с большими экономическими трудностями. Однако, несмотря на весь шум в прессе вокруг упадка регионов и провинциальных городков, есть территории и города, которые вовсе не теряют население, а развиваются вполне успешно. Очень важно, чтобы мы имели объективное представление, и знали не только о трудностях, но и об историях успеха, а также изучали мировой опыт решения возникающих у малых городов проблем.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Морфологія містечкових пертурбацій

4 окт 2013 года

В нашій країні ще порівняно донедавна кількість жителів, що проживають у сільській місцевості, перебільшувала кількість городян. Урбанізація останніх 50 років в Україні набуває все більших масштабів, села спустошуються. Чому це відбувається? Яка динаміка та перспективи урбанізації в Україні на сьогодні?

Україна, схоже, з урбанізацією припізнюється через популістські спроби за пізнього більшовизму зберегти реліктові структури поселень. Туга за минулим, ментальні структури «втраченого раю» суперечать об`єктивним тенденціям розвитку соціально-економічних і виробничих стосунків. Адже назагал вся історія людської цивілізації пов’язана з усмоктуванням периферійного населення до якихось центрів з вищими стандартами життя і захищеності.

Переміщення сільського населення у нас активізувалося 39 років тому, коли партія Леніна вирішила покласти край фактичному рабству селян в СРСР1. а вибухнув вже за часів Кучми, коли комуністично-аграрне лобі почало помалу втрачати ґрунт під ногами у Верховній раді. І українській економіці ще довший час доведеться відчувати наслідки штучних вливань коштів у розвиток нежиттєздатних поселень. Кошти виділялися під електорат, а не під майбутнє людей, всієї нації.

Перспективи урбанізації у нас залежать від векторів соціально-економічного розвитку і справ у таких провальних галузях нашої економіки, як комунікації й транспорт. Так, розвиток конурбацій в країнах з економікою, що перебуває під громадським контролем за допомогою правових і представницьких важелів, спирається на оптимальний час перебування людини в дорозі на роботу й додому. Переважно це – до 30 хв., вкрай рідко – до години. А наші електрички з Ніжина, Яготина, Фастова, брудні й смердючі, як демонстрація людського розпачу й безвиході – це лишень іще один шлях знищувати містечка і гальмувати стандарти конурбацій. Те саме з небезпечними для здоров’я й життя маршрутками. Останні взагалі – сфера легалізованого в країні криміналу, бо величезні кошти за проїзд належно не обліковуються, а пасажири при цьому не мають квитків, які теоретично мали б бути їхніми страхувальними документами і підставою для розв’язання конфліктних ситуацій.

Але ж урбанізація не зупинилася тільки на селах... Все більше порожніють малі міста України. Скільки їх зникне на карті, утворюючи антропогенні порожнечі? Скількох їх ми втратимо за найближчі років 50?

Актуальне для України питання спорожнення містечок і малих міст віддавна мало б розв’язуватися з урахуванням світового досвіду в цій царині. А досвід цей говорить про те, що вирішальним у цій справі має бути голос місцевої громади, що її права в Україні в багатьох випадках або знехтувані, або узурповані державними інститутами. Місцева громада має визначитися зі своїми перспективними можливостями, побажаннями й ресурсами. «Найлегше» в цій ситуації знайти себе містечкам з виразним історичним тлом, яке є гарним стимулом для розвитку туризму. Сьогодні ми даремно шукатимемо плани цього на сайті Держтуризмкурорту, як і переліку та характеристики цих 147 містечок, що згадуються в літературі. Державна установа переймається бюрократичними проблемами, а не наданням послуг споживачам туристичних продуктів. Україна, крім традиційних маршрутів, пов’язаних зі специфічно українською етнокультурою, могла б запропонувати маршрути, орієнтовані на історію Східної Римської Імперії, ґотів, широко трактованою єврейською культурою, хазарів і т.д. Могли б бути польські, османські, литовські маршрути та інші «екзотичні» напрями. Від місцевих громад для цього потрібні можливості обслуговування туристичних груп, а від держави потрібні шляхи і транспорт.

Друга група містечок, розташованих у курортних і рекреаційних зонах, вже помалу оживає самостійно, місцевим коштом. Щоправда з більшою інтенсивністю це й відбувається на західних теренах країни, а на сході справа гальмується браком волі та корумпованістю багатьох місцевих чільників та нездатністю держави обліковувати ресурси та порядкувати ними. Істотним гальмом у цьому випадку є також тяжкий провал у галузі комунікацій та транспорту. На рівні областей потенційний клієнт досі не може з’ясувати для себе в потрібний час наявність місць, їхню вартість, шляхи доїзду до ресурсів та їхній ліцензований рівень.

Третя група містечок, особливо тих, що в радянську добу з’явилися для обслуги одного чи кількох нині збанкрутілих містотвірних підприємств, мала б з волі місцевих громад визначитися зі стрижнем свого майбутнього існування. Колись за радянських часів, коли в ЦК КПУ секретарював Федір Овчаренко, була гарна й занедбана потім ідея створювати райони профільної освіти. Йшлося, наприклад, про створення на передмісті київського лівобережжя музичного мікрорайону, де мали б бути музичні школи, хореографічне училище, консерваторія тощо. На взір академічних містечок у Великобританії. Це також могли б бути ярмаркові, реліґійні центри та ін2. Тобто йдеться про поселення домінантної культурної орієнтації. Це можуть бути осередки якихось святкувань, фестивалів та ін. Є такі поселення в США. Проте в цьому разі потрібна виключно місцева ініціатива, прояв волі небайдужої громади.

Четверта група безресурсних містечок об’єднує поселення з безініціативними громадами, які покладаються лише на зовнішнє фінансування й соціальне забезпечення, мають з історичною неуникністю приготуватися до якнайшвидшої адаптації громадян в інших, динамічних реґіонах.

Такий підхід потребував би довготермінового планування на рівні державних органів, які від виборів до виборів не змінюються в залежності від інтересів тих чи інших пострадянських кластерів чи груп кластерів. Але основне, що потрібно, якщо ми стаємо на мову про період у 50 років, -- це уодностайнення і зміна етнокультурних орієнтацій українського соціуму, що тим часом виглядає нереальним3. Бо містечка в етнокультурах -- це не окремі позачасові утворення, а частина цих етнокультур, що невідривна від їхньої історичної логіки.

Проте навіть якби можна було собі уявити схильність українського поспільства до гармонізації культурних орієнтирів, то на це треба було б від 125 до 250 років. Досвід СРСР показав, що навіть тотальним терором і винищенням мільйонів непідхильних людей не вдається за сімдесят з гаком років витворити новий тип людини з відповідними кодами поведінки. Бо мутації в суспільстві відбуваються не на підставі якихось штучних матриць, а за законами природних еволюцій.

Єдине що можна з цього погляду стверджувати напевно, то це те, що при збереженні нинішньої схеми нелеґітимного вождізму містечка як і багато інших урбаністичних форм приречені на деґрадацію вже у середньотерміновій перспективі. Цікаво було б з цього погляду провести аналіз ретроспекції4 та перспектив котеджних містечок. Докризовий бум у цій царині, коли на створення локальних інфраструктур ніхто не звертав жоднісінької уваги, тепер окошився руйнуванням мікросоціумів через зміну соціального статусу власників. Помітне перетікання vip-власників у зони затишнішого проживання й деґрадація мікрорайонів, особливо тих, що дуже швидко опинилися посеред динамічних конурбацій.

Чим живуть сьогодні малі міста України? Яким бачать своє майбутнє?

За нинішнього стану економіки в державі соціокультурна перспектива більшості містечок, крім тих, котрі традиційно зберегли свою ресурсну основу, перебуває під загрозою5. Інертність місцевих громад (часто-густо це номінальна реалія), неконтрольовані міґраційні процеси й депопуляція6 вимальовують для людей безрадісну перспективу.

Річ у тім, що з плином років, а особливо за кілька останніх років, у виступах і планах наших державців фігурує лише поняття рівень життя, хоч і в політично забарвленому розумінні, а от поняття якість життя зовсім випало з уваги, а тим часом в цивілізованих країнах саме якість життя є одним з найважливіших параметрів державного розвитку. Убогість якості життя в Україні відбита навіть в енциклопедичних довідках7. Якість життя обіймає, зокрема, задоволення естетичних, духовних, культурних запитів. Сюди стосуються відвідування виставок, музеїв, книгозбірень, театрів, читання книжок, подорожі, доступність інформації, реалізація основних прав людини, зафіксованих у Конституції. Запити людини сьогодні радикально відрізняються від запитів людини в Україні доперебудовній. Інформація та телекомунікація радикально міняють картину світу, а потенційні можливості ґарантувати середньоєвропейську якість життя в Україні нехтовно малі, а по містечках у рази нижчі, ніж в конурбаціях.

Знову ж таки провал усіх державних обіцянок у галузі комунікацій й транспорту за останні роки, а також істотне зростання реальної вартості пересування в Україні істотно затьмарюють перспективи периферійних містян. Виживання за всяку ціну – єдине мотто в безресурсних містечках.

Які переваги й вади (економічні, політичні, соціальні, ментальні та ін.) доцентрового способу розповсюдження урбанізації?

Поняття центру в етнокультурі назагал неоднозначне: в історії бувало, що утворення альтернативного центру або центрів стимулювало розвиток поступової думки й державних змагань. Це можна спостерегти на прикладі Римської імперії, давньоруської держави, Російської імперії… Але це тема окремої розмови. В новітній історії урбанізація завжди передбачає рух до більших міських центрів, що є в основі своїй відбиттям об’єктивних соціально-економічних і культурних процесів.

Але у випадку України сьогодні міґрація й периферійна депопуляція є не об’єктивним процесом етногенези, а результатом непродуманої державної політики, в якій не враховуються віддалені наслідки фінансово-економічних оборудок. Тож переваги процесу в тому, що люди вириваються з лещат реґіональної безперспективності, а вади полягають у трагедії немобільного й неактивного населення спустошених теренів.

«Святе місце порожнім не буває» - чим або ким воно (місце) буде заповнюватися? Може й не потрібно оплакувати зникнення малих міст?

Ідеалізація давнини й туга за нею є невідламним складником етнокультурного розвитку й тому йдеться не про оплакування, а про констатацію реалії. Але насправді можна оплакувати громадську неактивність людей і бездарність або й злочинність державних планувальників, котрі не беруть собі на рахубу долю величезних національних теренів. Як писав колись український класик, «Село вигибає». Вигибають і маленькі без ресурсні містечка. Їх вбиває безоглядне тяжіння до цюхвилинного зиску і байдужість до громадського добра. А щодо заповнюваності, то варто лише вивільнити від політичного й економічного тиску місцеві громади й зосередити свою увагу не на ненажерному визиску, а на розваленій інфраструктурі транспорту й комунікацій, і справа потроху в оглядній перспективі владнається зусиллями молодої української ініціативи. Можливість самореалізації є критерієм свободи системи за умов зрозумілих обмежень (Березовський в інтерв`ю у фільмі "Бунт").

Як би Ви описали 2 сценарії майбутнього малих міст України - позитивний і неґативний?

Неґативний сценарій для ресурсних містечок (зростання політичного та економічного тиску на місцеві громади) передбачає зниження продуктивної діяльності організацій і громадян і відплив пасіонаріїв, а отже – дефіцит трудових ресурсів у всіх сферах діяльності. А в довготерміновій перспективі – виробничий і культурний занепад реґіонів.

Позитивний сценарій передбачає активізацію діяльності звільнених від різних форм тиску місцевих громад у ресурсних і без ресурсних перспективних містечках, забезпечення з боку держави в короткотерміновій перспективі належне функціонування комунікацій та транспорту та вільного розвитку на приватній основі різних форм туризму, рекреаційно-оздоровчої сфери, локальних виробництв і розважальної діяльності. Усе це зможе в середньотерміновій перспективі розбудувати містечка й дати державі значний прибуток.

У кожному разі в обох випадках слід розсекретити й звести до однієї відкритої бази даних всі оздоровчі, культурні й рекреаційні ресурси й розробити в мережі дорадчі програми для споживачів ресурсів, які допоможуть планувати й здійснювати використання українських можливостей своїми громадянами й охочим з усього широкого світу.

Бесіду вела Тетяна Гребнєва

1http://zrada.org/history/1-dati-podiyi-fakti/315-pasportnyj-rezhim-v-sssr-pasporta-v-selah-nachali-davat-v-1974-godu.html

2http://sosmistechko.org.ua/ua/publications/view/9

3http://dt.ua/columnists/kim-buti-naviyano-lisapetnoyu-moyeyu-ukrayinoyu-126787_.html

4http://www.zagorodna.com/uk/analitika/stan-rinku-kotedzhnikh-mistechok-kiyeva-ta-kijvskoj-oblasti-tendencij-ta-perspektivi.html

5http://dt.ua/ECONOMICS/na-bankoviy-zabili-trivogu-vikonannya-socialnih-iniciativ-yanukovicha-pid-zagrozoyu-127623_.html

6http://www.viche.info/journal/1916/

7http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Я не очікую жодних позитивів для малих міст від запропонованої адміністративно-територіальної реформи

Олександр Мосіюк, експерт інституту демократії ім. Пилипа Орлика  

Наша влада далека від розуміння проблеми малих міст

Василь Мокан, кандидат політичних наук, експерт Аналітичної групи «Левіафан»

Зменшення кількості областей – прямий шлях до федералізації України

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Малые города у нас – это забытые места, зона забвения. Забытые во всем – в вопросах земли, планирования, архитектуры, развития малого бизнеса…

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Малі міста можуть стати кістяком державного розвитку

Павел Козырев, председатель Ассоциации малых городов Украины, мэр города Украинки (Киевская обл.)

Люди вроде бы живут в городе, но не имеют элементарных для города вещей

Вячеслав Коваль, руководитель Агентства регионального развития «Донбасс».

Человек должен быть ответственным за то место, где он живет

Олексій Позняк, завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Національної академії наук України

Існує реальна небезпека того, що в Україні можуть бути незаселені території

Ян Пєкло, виконавчий директор Польсько-української фундації співпраці ПАУСІ

Для здійснення реформ Україні потрібні час і політична воля

Аліна Татаренко, заступник голови Центру експертизи з питань реформи місцевого самоврядування Ради Європи (РЄ)

Головна причина урбанізації в Україні – зубожіння сільського населення і відсутність реформ

Радміла Войтович, доктор наук з державного управління, професор Національної академії державного управління при Президентові України

Навряд чи можна оплакувати малі міста, адже вони давно вже втратили «наліт ілюзорної інтелігентності»

Мирослав Пітцик, виконавчий директор Асоціації міст України

При багатих громадах не буває бідних держав

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,177