В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

Эта тема оказалась очень непростой, поскольку сделать новым и интересным для читателя то, о чем неустанно говорят накануне вильнюсского саммита практически все СМИ, было достаточно сложно. С другой стороны, мы попытались «объять необъятное» – выяснить, какое же будущее есть у ЕС, и каковы перспективы подписания Украиной Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Оба эти вопроса о будущем, а именно оно с трудом «прочитывается», – и в тексте самого Соглашения и между его строк.

Сможет ли наша страна благодаря подписанию Соглашения об ассоциации провести модернизацию экономики, преодолеть технологическую отсталость, развивать секторы, ориентированные на 5–6 технологические уклады? Каково место Украины в региональном разделении труда (ибо рынок ЕС весьма структурирован), какую нишу наша страна сможет занять? Существуют ли для украинской экономики риски, связанные с вступлением в ЕС, каковы они? Вопросов больше, чем ответов…

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий. Однако искусственно нагнетаемая истерия со стороны еще одного стратегического партнера Украины, на фоне прекрасно чувствующих себя под «соседской государственной крышей» российских банков и других субъектов предпринимательской деятельности, скорее подталкивает в «общее светлое будущее».

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Кризис в Европе стал частью ее повседневной жизни, иначе говоря, рутиной. Существует долговой кризис, кризис евро, кризис принятия решений и кризис одобрения этих решений. А вал апокалиптических прогнозов служит лишь одному – распространению мрачных настроений в обществе, в котором их и без того с избытком.

С момента провала проекта общеевропейской конституции, Евросоюзу хронически недостает политического лидерства. Образ единой, привлекательной для всех Европы изрядно потускнел — и прагматизмом его не заменить. Единая валюта без единого государства, без общей налогово-бюджетной и социальной политики, без единого рынка госбумаг, без единого рынка труда, без единых институтов политической солидарности — имеет мало шансов на выживание. Тем более, что валютный союз разрушает социальные системы менее сильных стран, из-за чего политический кризис в ЕС постоянно усугубляет проблему европейского лидерства.

Экономический кризис внес свои коррективы в «победоносное шествие» Европейского Союза по планете. Кроме серьезных экономических проблем на поверхность всплыло то, что в Евросоюзе отсутствует консенсус не только по дальнейшему развитию этого союза государств, но и по множеству вопросов его функционирования. Особенностью этого кризиса стало также дробление финансовых и товарных рынков по национальным границам. Предприятия в наиболее пострадавших странах оказались в худших условиях, чем их конкуренты в странах, не пострадавших от кризиса. Каждый сам за себя, или же все страны-члены ЕС вместе будут выходить из кризиса? Что, и в каком объеме будут решать наднациональные органы Евросоюза? И насколько далеко зайдет процесс централизации внутри ЕС?

Вопросов действительно много, но перед Украиной проблема окончательного интеграционного выбора реально встанет лишь через десятилетия. Как за это время изменится Евросоюз, и какой путь на сближение с ним успеет к тому времени пройти Украина? Об этом сегодня отчаянно спорят эксперты. Но большинство из них сходятся в одном: дорогу осилит идущий.

Свернуть

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий.

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Спільнота Північноатлантичної цивілізації, – набагато надійніший гарант безпеки нашої країни, ніж Росія

4 ноя 2013 года
Чому підписання Угоди про Асоціацію з ЄС є для України цивілізаційним вибором?

Власне, в України, як держави, насправді жодного вибору не існує. Якщо вона не пройде нелегкий, часом болісний шлях до єднання з європейською сім’єю націй, то вона просто зникне в «євразійському болоті», як влучно називають недолуге політичне і частково економічне об’єднання авторитарних режимів – Росії та інших країн північного сходу та центру Азії.

Слід нагадати давні слова Збіґнєва Бжезінського про те, що новітня Російська імперія (яку намагається відродити Путін) неможлива без України. Багато хто в Україні усвідомлює, що Європейська спільнота, чи, кажучи ширше – спільнота Північноатлантичної цивілізації, – набагато надійніший гарант безпеки нашої країни, ніж Росія. Про це афористично висловився не так давно Віталій Портников. Він зазначив, що Захід живе за законом, а «імперія» Путіна – «по понятіям». Таке «життя», неначе існування в концтаборі, – глухий кут і смерть людини, народу, держави.

Так, Захід багато в чому не ідеальний. Але зміцнення зв’язків України зі спільнотою держав, в яких найвище цінують права і свободи людини, її честь і гідність, є шансом для існування і розвитку України.


Яких стратегічних цілей домагається Україна у своєму бажанні стати асоційованим членом ЄС?

«Україна» – то збірне і аморфне поняття. Велика кількість громадян країни не уявляє, що таке Європа, її життя, а тим більше не розуміє, що таке «ЄС». І такі мешканці України абсолютно нічого не хочуть змінювати у своєму житті, брати на себе відповідальності й ініціативи. А свобода, як не раз вже казали, – то відповідальність. Скажімо, прагнуть жити в країні, асоційованій з європейською спільнотою, більш-менш заможні люди: щоби мати можливість вільно мандрувати чудовими містами Старого Світу, відпочивати. Інші хотіли б мати можливість легально працювати в Європі (довший або менший час). Тобто йдеться про свободу пересування й міграцію робочої сили. Деякі «політики» (справжніх у нас в країні практично немає) хотіли б стати «білими й пухнастими» серед спільноти справжніх політиків Європи. Такі ж мрії, мабуть, мають деякі багатії з України, що прагнуть легалізувати свої капітали сумнівного, м’яко кажучи, походження, вийти на ринки Європи, стати «своїми» серед чужих.

Більше половини населення України вважає себе культурно, історично, цивілізаційно приналежним до Європи. Інтеграційні процеси з ЄС дають рятівний шанс економіці країни, яка перебуває в зоні загрози. П’ятсот мільйонів більш-менш заможних покупців проти 140 мільйонів мешканців Росії з проблемною платоспроможністю; три десятки країн зі стабільною економікою супроти країни – постачальника сировини… Є над чим замислитися українським виробникам, олігархам. Тим більше, що в разі підписання угоди про асоціацію Україна–ЄС товарообіг між Європою і нашою країною неодмінно збільшиться з усіма позитивними наслідками такого процесу.

Ще одна категорія людей в країні, сподівається, що в разі більшої інтегрованості України з ЄС, під впливом ліберально-демократичної спільноти європейських країн, наша держава поступово почне позбуватися тотальної корупції, авторитаризму. Можливо, змінюватимуться в кращий бік безініціативні й байдужі громадяни. Тобто з кримінальної «малини», якою є Україна нині, вона має шанс стати біль-менш нормальною, демократичною країною. Найближчим часом ми побачимо, в який бік веде Україну її керівництво.


А чи може сьогоднішній стан ЄС дозволити Україні ці цілі реалізувати?

Не хочеться відповідати запитанням на запитання, але… А що таке «сьогоднішній стан ЄС»? Європейський Союз – то майже три десятки країн з різним рівнем розвитку економіки, її станом, з різними проблемами. Попри складнощі зростання, поки що ніхто з членів ЄС офіційно не висловлював бажання вийти з цієї спільноти. Існують три-чотири країни ЄС з серйозними проблемами в національних економіках. От, власне, і всі «жахи ЄС».

Так, існують «євроскептики», які критикують геть усе в ЄС. Також в Європі є ксенофобські та автаркістські рухи і партії. Поки що вони не роблять погоди в Євросоюзі. Звісно, через 50 чи 100 років ЄС може радикально змінитися чи зникнути. А це фантазії для футурологів та письменників.

Наразі ЄС не може «дозволити» або «заборонити» розвиток України. Це деякі верстви населення України хочуть наблизитися до ЄС, а не навпаки. Асоціація з Євросоюзом – то просто складне і велике «домашнє завдання» для всіх українців. Вони самі мають його виконати. Якщо хочуть, звісно, жити так, як живуть народи об’єднаної Європи.


Чи не виявиться Україна в ролі країн півдня ЄС, в частині перспектив? Які передумови того, що ми не станемо новою Грецією?

Португалія, Іспанія, Італія і Греція порівняно менш потужні, аніж північні країни ЄС. В останніх двох названих країнах існують проблеми з корупцією. Проте нічого аж надто катастрофічного в четвірці країн не відбувається. Порівняно з Україною, їхні проблеми видаються набагато меншими й такими, що мають зрозумілі шляхи розв’язання. ЄС для того й існує, щоби надавати колективну допомогу своїм членам (так само, як і в НАТО).

Потенціал України колосальний. І його реалізація залежить лише від політичної волі, компетентності керівництва держави й наполегливої праці громадян. З десяток років тому Хав’єр Солана дав українським керманичам слушну пораду: навчіться грати за правилами, а не гратися з правилами. Ось ключ до Асоціації, до нормального розвитку країни, зрештою – до добробуту громадян.


Які європейські цінності, що так приваблюють більшість (згідно з соціологічними опитуваннями) жителів України? І що в самій Європі відносять до цінностей?

Не можу сказати, які європейські цінності приваблюють українців – не маю даних опитувань. А європейські цінності давно відомі. Це перш за все «розширені й доповнені» фундаментальні цінності юдео-християнської цивілізації. Наріжним каменем європейського світогляду є Новий Заповіт (нехай часом, деякими інтелектуалами, оголошуваний «застарілим»). Домінуючою в світогляді освіченого європейця є ліберальна ідея про примат людської особистості, її свободи, всебічних прав і гідності. Непорушними є повага до права, до принципу правової держави. Серед важливих моментів – недоторканність приватної власності. Можна конкретизувати, ці права і свободи – як слушно зазначав нещодавно Микола Рябчук, – згадуючи і про автономію людини супроти держави, і безумовну пріоритетність прав індивіда перед колективом, у тому числі й перед нацією та державою, і толерантність до всякої іншості та інакшості... Але загалом ми розуміємо, про що йдеться.


Як змінилися (якщо змінися) європейські цінності після відмови прийняти Конституцію ЄС і (особливо) після економічної кризи 2008 року?

Названі вище фундаментальні цінності не змінилися і не могли змінитися в Європі. На них не можуть вплинути підписання або не підписання документів чи економічні кризи.


Що робитиме Україна, підписавши (і взявши на себе зобов`язання) про входження в Асоціацію з ЄС, якщо сам ЄС розвалиться? Яке майбутнє європейського проекту? Чи є майбутнє у ЄС як об`єднання?

Гіпотетичні запитання, на які немає відповіді. Ще раз скажу, що через 50 чи 100 років ЄС може радикально змінитися чи зникнути. Але це зовсім не означає, що підставові цінності європейської цивілізації Україні слід відкинути. «Кожен має плекати свій сад», що б там не сталося. Поки що немає серйозних підстав розглядати можливість розпаду ЄС в найближчий час. Більше того, ризикну прогнозувати утворення в майбутньому нової економіко-політичної спільноти на основі ЄС, яка крім «широкої Європи» охопить змінені й трохи ослаблені США й Канаду – на тлі занепаду й розпаду Російської Федерації та глобальної експансії Китаю.


Що ми втрачаємо, вступаючи в Асоціацію без осяжної перспективи вступу до ЄС, адже умови Угоди з Україною мають інші умови, ніж свого часу були для країн Центральної Європи, які в свою чергу стали членами ЄС? І чи потрібно Україні прагнути до Євросоюзу?

Власне, Україна нічого не втрачає, крім небезпечних для її майбутнього й обридливих психологічних зв’язків з сусідніми східними деспотіями. А прагнення до Євросоюзу перш за все означає створення його в самій Україні. Маю на увазі реалізацію всіх названих вище принципів щодо нормального людського життя. ЄС сам запросить до своїх лав потужну й демократичну Україну, якщо така постане.


Як україно-європейські відносини впливають на майбутнє нашої країни? Могли б ви зробити прогноз про місце і роль України в Асоціації з ЄС через 10 років? Як, по вашому, це буде виглядати?

Програма дій, зафіксована в документах про Асоціацію з ЄС, оте «домашнє завдання» для України, є детальною програмою глибоких позитивних для нашої країни перетворень в галузі економіки, політики, в соціальному житті. Ретельне і неухильне виконання цієї програми дало б можливість Україні за 10-15 років перетворитися на досить потужну, загалом демократичну державу, близьку за рівнем дотримання прав людини й розвитком економіки до країн ЄС. Таким є вплив взаємодій України з Євросоюзом. Поки що, як зазначав уже цитований Микола Рябчук, «наше суспільство і досі середньовічне, напівфеодальне. Попри поверхову «демократизацію», воно залишається кастовим і легко мириться з тим, що для різних каст у нас різні закони». Змінити своє життя на краще можуть лише самі українці. Цілком можливо, що в разі підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС дорога в майбутнє країни буде не темною, а освітленою.


Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Ассоциация с ЕС позволит Украине создать свою полноценную национальную экономику

Лесь Герасимчук, культуролог

Україна на вічних розтоках

Ігор Шевляков, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

Найбільший ризик, пов`язаний з Угодою про Асоціацію, – це невиконання Україною взятих на себе зобов’язань

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Асоціація з Євросоюзом – це основний ключ до модернізації України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Благодаря Ассоциации, уже с февраля Украина может получить доступ к европейским рынкам

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украина ничего не теряет, кроме своих цепей

Володимир Цибулько, політичний експерт

Україна зближується з ЄС через відмову Росії від подальшої кооперації

Володимир Лановий, президент Центра ринкових реформ

Україна має всі можливості для успішної євроінтеграції, потрібно просто надати їх людям

Мовчан Вероніка, директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій

Як Україна скористається новими можливостями, залежить від неї самої

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Грех не использовать соседство с ЕС в целях нашего собственного развития

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В мировой экономике благотворительность – ширма, за которой прячется жесткая мировая конкуренция

Тарас Качка, експерт з європейської інтеграції, учасник переговорної групи від України на перемовинах про зону вільної торгівлі з ЄС

Ідея європейської інтеграції полягає в тому, щоб управління в Україні нічим не відрізнялося від управління в більшості європейських країн

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Соглашение об ассоциации с ЕС для Украины это шанс пойти прогрессивным путем

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Завдяки Договору про асоціацію, Україна отримає значні переваги на Євроазiйскому просторі

Дмитрий Выдрин, политолог

Через десять лет у нас не будет олигархов, поскольку их в Европе просто не существует

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Якщо не ставити за стратегічну мету повноцінне приєднання до ЄС, то в політичній асоціації та зоні вільної торгівлі для України немає сенсу

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Договор об Ассоциации – один из элементов цивилизационного выбора Украины

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Исторический путь Украины состоит в том, чтобы вернуться в семью европейских народов

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Сегодня ни страна, ни общество, не адекватны вызовам, стоящим перед ними

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Украина ничего не теряет, не получив гарантий будущего членства

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна буде «безкінечно наближатися» до Євросоюзу, але навряд чи стане його членом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,065