В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

Эта тема оказалась очень непростой, поскольку сделать новым и интересным для читателя то, о чем неустанно говорят накануне вильнюсского саммита практически все СМИ, было достаточно сложно. С другой стороны, мы попытались «объять необъятное» – выяснить, какое же будущее есть у ЕС, и каковы перспективы подписания Украиной Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Оба эти вопроса о будущем, а именно оно с трудом «прочитывается», – и в тексте самого Соглашения и между его строк.

Сможет ли наша страна благодаря подписанию Соглашения об ассоциации провести модернизацию экономики, преодолеть технологическую отсталость, развивать секторы, ориентированные на 5–6 технологические уклады? Каково место Украины в региональном разделении труда (ибо рынок ЕС весьма структурирован), какую нишу наша страна сможет занять? Существуют ли для украинской экономики риски, связанные с вступлением в ЕС, каковы они? Вопросов больше, чем ответов…

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий. Однако искусственно нагнетаемая истерия со стороны еще одного стратегического партнера Украины, на фоне прекрасно чувствующих себя под «соседской государственной крышей» российских банков и других субъектов предпринимательской деятельности, скорее подталкивает в «общее светлое будущее».

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Кризис в Европе стал частью ее повседневной жизни, иначе говоря, рутиной. Существует долговой кризис, кризис евро, кризис принятия решений и кризис одобрения этих решений. А вал апокалиптических прогнозов служит лишь одному – распространению мрачных настроений в обществе, в котором их и без того с избытком.

С момента провала проекта общеевропейской конституции, Евросоюзу хронически недостает политического лидерства. Образ единой, привлекательной для всех Европы изрядно потускнел — и прагматизмом его не заменить. Единая валюта без единого государства, без общей налогово-бюджетной и социальной политики, без единого рынка госбумаг, без единого рынка труда, без единых институтов политической солидарности — имеет мало шансов на выживание. Тем более, что валютный союз разрушает социальные системы менее сильных стран, из-за чего политический кризис в ЕС постоянно усугубляет проблему европейского лидерства.

Экономический кризис внес свои коррективы в «победоносное шествие» Европейского Союза по планете. Кроме серьезных экономических проблем на поверхность всплыло то, что в Евросоюзе отсутствует консенсус не только по дальнейшему развитию этого союза государств, но и по множеству вопросов его функционирования. Особенностью этого кризиса стало также дробление финансовых и товарных рынков по национальным границам. Предприятия в наиболее пострадавших странах оказались в худших условиях, чем их конкуренты в странах, не пострадавших от кризиса. Каждый сам за себя, или же все страны-члены ЕС вместе будут выходить из кризиса? Что, и в каком объеме будут решать наднациональные органы Евросоюза? И насколько далеко зайдет процесс централизации внутри ЕС?

Вопросов действительно много, но перед Украиной проблема окончательного интеграционного выбора реально встанет лишь через десятилетия. Как за это время изменится Евросоюз, и какой путь на сближение с ним успеет к тому времени пройти Украина? Об этом сегодня отчаянно спорят эксперты. Но большинство из них сходятся в одном: дорогу осилит идущий.

Свернуть

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий.

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Ідея європейської інтеграції полягає в тому, щоб управління в Україні нічим не відрізнялося від управління в більшості європейських країн

11 ноя 2013 года
Яких стратегічних цілей домагається Україна у своєму бажанні стати асоційованим членом ЄС? І що взагалі отримає Україна від асоціації з ЄС? Чи не виявиться Україна в ролі країн півдня ЄС, в частині перспектив? Які передумови того, що ми не станемо новою Грецією, адже конкурентоспроможність нашої економіки в рази нижча, ніж у наших європейських партнерів?

По-перше, стратегічні цілі у нас лишаються ті ж самі, що були й раніше, що були задекларовані на початку 2000-х років. З того часу ми прагнемо європейської інтеграції як інструменту для модернізації суспільства. Це можна розглядати на філософському рівні, на практичному, на економічному – так чи інакше, наше суспільство просякнуте ідеєю європейськості щодо якості життя, певної толерантності в суспільстві, до соціальних стандартів. Це все досить приваблива ідея, тому зрозуміло, чому вона так сприймається політиками, і чому це настільки приваблива ідея з точки зору вкладання угоди.

Націленість на укладання угоди, знову ж таки, була закладена в 2000-х роках, і от зараз ми цієї мети досягли. Сам зміст угоди досить прагматичний. Він враховує і наші інтереси, нашу стратегічну мету наблизитись до Європейського Союзу, і тактичні заходи, які спрямовані на захист наших економічних інтересів. Навіть не стільки захист, скільки гарантії від негативних сценаріїв, тому що досить складно говорити про захист, коли ти просто лібералізуєшся. І от сценарій лібералізації торгівлі враховує дуже чутливі питання для української економіки, і тому ми досить позитивно ставимося до цієї угоди, вона не така страшна, як її деколи представляють.

Інша справа – розвиток наших взаємин з Європейським Союзом на десятки років уперед. Тут є різні речі: по-перше, на сьогоднішній день ми не входимо до тієї площини політики, де відбувається криза в Греції, – в площину бюджетної, валютної дисципліни і таке інше. Тобто ми залишаємося у форматі таких країн, як Норвегія чи Швейцарія, які де-факто працюють за європейськими правилами, але свою бюджетну і валютну політику ведуть самі. Або, наприклад, Швеція, яка в Європейському Союзі одна із найпривабливіших країн-членів, але не має валюти євро і, відповідно, не зав’язана на всіх питаннях бюджетної дисципліни.

Тому ми навряд чи можемо говорити, що у на є великий ризик того, що відносини з ЄС призведуть до такої кризи, як у Греції. Але з іншого боку, навіть якщо ми не укладаємо угоду з ЄС, чи укладаємо угоду з Митним Союзом, чи не укладаємо угоду з Митним Союзом, – всі ці угоди не б’ють в саме серце економічної політики, тому що структурні реформи, які потрібні економіці Україні, не врегульовані жодною з міжнародних правових угод. Це політика, яка завжди лишається на національному рівні, а тому у випадку, якщо розвиток подій піде за негативним сценарієм, зрозуміло, що знайдуться люди, які будуть валити все на угоду з Європейським Союзом, хоча всі рішення залишаться в компетенції національних держав. Європейський Союз може лише допомогти своїми знаннями й експертами, але не кидатиме нам якихось жорстких стандартів у цій сфері; тому тут досить важко говорити «так-так» або «ні-ні» і чітко передбачити майбутній сценарій. Єдине, що на нас не накладається та дисципліна, яку ті ж самі греки вважають надмірно суворою, тому що греки увійшли в зону євро, і це накладає на них зобов’язання дотримуватись певної дисципліни. Ці забов’язання на нас не будуть поширюватися, принаймні, на цьому етапі. Звісно, коли ми вступимо колись до ЄС, ми візьмемо на себе подібні зобов’язання, але у нас не та стадія на сьогоднішній день, щоб навіть думати про це.


Що ми втрачаємо, вступаючи до Асоціації без доступного огляду перспективи вступу до ЄС, адже умови Угоди з Україною інші, ніж свого часу були для країн Центральної Європи, які згодом стали членами ЄС? І чи потрібно Україні прагнути до Євросоюзу?

Коли Польща і Угорщина підписувалися на вступ до ЄС, для них теж всього цього не передбачалося, і не було мови про те, що ось вам гроші – чи згодні ви чи ні? Вони приймали рішення на свої страхи і ризики, вони приймали рішення на тих самих умовах, що і ми, – це перше, що треба взяти до уваги. І тому це дуже наївно просто питати, де гроші. Гроші прийдуть і це треба враховувати. І Угода говорить про те, що ЄС надаватиме підтримку, спрямовану на впровадження, на імплементацію угоди в життя, а тому так чи інакше підтримка якась буде. В яких обсягах вона буде? Це ще не до кінця зрозуміло: чи це буде структурна допомога, чи не буде її. Але на цьому етапі та допомога, як буде – її буде більш-менш достатньо. А, по-друге, мова йде перш за все про реформування державного апарату, і на це цілком достатньо наших внутрішніх засобів. І говорити про те, що нам потрібні сотні мільярдів, – це, можливо, і раціональна оцінка, але дуже не певна, бо є мінімальна оцінка, є максимальна, а правда знаходиться десь між ними. Але на перших етапах наших внутрішніх засобів і допомоги ЄС буде достатньо, щоб впровадити цю угоду.


Які найбільш перспективні галузі економіки України можуть перетворитися на точки зростання у разі інкорпорації нашої країни до європейського ринку?

На жаль, чи на щастя, – це сільське господарство.

На щастя, у нас досить диверсифікована економіка, вона орієнтована на експорт, але ми у ВВП маємо великі сегменти промислової продукції, сільськогосподарської продукції і послуг. І, безумовно, промислова продукція, – це ми спостерігаємо і статистично і по галузях, – вона падає. Це є наслідком і внутрішньої політики, і міжнародної кон’юнктури, відбувається глобальне переосмислення промислової політики в цілому і розвиток промислової політики в цілому. Всі ці структурні зміни в глобальному порядку відбуваються, і ми, зрозуміло, в цьому задіяні. І це теж негативне явище, але воно цілком прогнозоване.

Сільське господарство, навпаки, відроджується. Це такий великий тренд, закладений попередніми десятиліттями, коли ми після десятиріччя падіння і стагнації виходимо на постійний розвиток. Це не означає, що ми стаємо аграрною країною, але на цій хвилі сільське господарство ще не досягло свого оптимального рівня, тому у нас навіть без укладання цих угод справи мають піти вгору, а з угодами – ще сильнішим буде тренд відновлення потенціалу сільського господарства, тобто зайняття цього сегменту. Тому сільське господарство буде на найближчі роки локомотивом, який тягнутиме і валютну виручку, і інвестиції, і зайнятість людей у самому виробництві.

Але що цікаво, у нас досить активно росте і сектор послуг. Це наші ІТ послуги, які, фактично, збирають високу виручку з усього світу, це і транспортні послуги, і багато інших системних послуг, які теж розвиваються й тягнуть наше суспільство вгору. У нас спокійно, без участі держави нормально розвивається дуже потужний сегмент у сфері ІТ послуг, і тут можна говорити, що наш розвиток є збалансованим. Безумовно, ми живемо в епоху турбулентності, я не можу давати прогнози, що у нас все буде добре, але ми маємо можливості збалансувати негативні явища в одному секторі розвитком у інших секторах, що, в принципі, є досить позитивним.


Чи зможе наша країна завдяки підписанню Угоди про Асоціацію провести модернізацію економіки, подолати відсталість, розвивати сектори, орієнтовані на 5-6 технологічні уклади?

Угода сама по собі спрямована на модернізацію як державного апарату, так і виробництва як такого. Угода заохочує переходити на європейські стандарти, і ця тенденція вже закріпилася в нашому виробництві досить давно, вже кілька років такі великі підприємства як металургійні комбінати, сільськогосподарські підприємства здійснюють модернізацію, перехід на більш енергоефективні механізми, більш ефективні з економічної точки зору, більш визнані в світі. Наші труби проходять сертифікацію в компаніях Shell, Petroleo Brasileiro, тобто відповідають міжнародним стандартам, – для нас це не є чимось новим. Угода просто буде поштовхом для того, щоб це все зробити в більш ширшому колі підприємств, не лише на наших флагманах і, можливо, швидше і за підтримки держави.


Як відбуватиметься еволюція системи соціального забезпечення в разі вступу України в ЄС – соціальної допомоги, пенсійної системи? Чи чекає на пас політика урізання соціальних витрат, щоб скоротити дефіцит бюджету і таке інше?

Досить складно тут щось сказати, тому що Угода про Асоціацію говорить про необхідність впровадження лише мінімальних стандартів соціальної політики і захисту прав працівників, і в наше законодавство ці принципи здебільшого вже імплементовані, бо ми вже і так маємо соціально-орієнтоване законодавство з праці. Інша справа, що у світі відбувається переосмислення соціальної політики, переосмислення пенсійної системи забезпечення, і ми бачимо, що переосмислення відбувається навіть у таких країнах, які вважалися соціальним раєм, як, наприклад, Швеція. Тому тут угода не є великим дороговказом, бо навіть у середині Європейського Союзу кожна з держав використовує свою політику, але, безумовно, ми можемо якийсь європейський досвід залучати.

Насправді, не дуже глибоко прописана ця сфера в Угоді про Асоціацію, і це передусім через те, що в самому Європейському Союзі використовуються різні моделі соціального захисту, і немає єдиного взірця по відношенню до якого ми можемо себе вдосконалювати.


Як українсько-європейські відносини впливають на майбутнє нашої країни? Могли б ви зробити прогноз про місце і роль України в Асоціації з ЄС через 10 років? Як, по-вашому, це буде виглядати?

Я не приховую, що я є прибічником цієї Угоди, і ця ідея мені дуже близька. Можна цю позицію поділяти чи ні, але, в принципі, ця угода має на меті модернізувати Україну таким чином, щоб це була звичайна країна. В нашої країни є надзвичайно потужний економічний потенціал, який всі чітко бачать і розуміють, – це велике суспільство з великою індустріальною можливістю, бо хто б не казав, що у нас все зруйновано, але всі ті кластери знань і промислових суб’єктів, – вони й досі існують, деякі модернізувалися, деякі на межі виживання, але цей потенціал є. Сільське господарство, послуги, людський капітал, велика країна – все це не стосується державного апарату, тобто, фактично, – це капітал, який існує сам по собі. Він приховується і зазвичай нівелюється тим, що наш державний апарат оцінюється негативно як із зовнішнього боку, так і з середини нашого суспільства. І от ідея Угоди, ідея європейської інтеграції спрямована на те, щоб в першу чергу управління стало звичайним, нормальним, досить «сіреньким», тобто, щоб воно нічим не відрізнялося від управління решти нормальних країн. І в цьому наш потенціал – людський, економічний – він просто розквітне сам по собі, без додаткових мільярдних інвестицій з боку держави. І, фактично, якщо це станеться, якщо виявиться, що Україна мало чим відрізняється від польського державного управління, але при цьому ми маємо своїх флагманів в економіці, промисловому виробництві, в сільському господарстві – це і буде головний успіх. ІТ - компанії розвиваються самі по собі, і не дуже звертають увагу на ту державу. В цьому і полягає наша мета, яка закладена в Угоду про Асоціацію, а взагалі – це інтеграція України, тобто спроба перенести сюди європейський досвід управління. І це, до речі, той шлях, який використовувався і в Китаї.


Що робитиме Україна, коли візьме на себе зобов`язання про входження до Асоціації з Євросоюзом, якщо сам ЄС раптом розвалиться?

Євросоюз не розвалиться. Чому? Проблема в тому, що якщо ми говоримо про ЄС – його треба сприймати в такому форматі: він розвивався з 1958-го року, передусім як простір економічних свобод, а фактично – зони вільної торгівлі, і на сьогодні ми маємо найширше коло інтеграції торгівельно-економічного характеру. Це, так звані, 4 свободи: свобода руху товарів, свобода руху осіб, послуг і капіталів. Вони реалізовані в усіх 28 членів, і навіть можна додати сюди ще Швейцарію, Норвегію, Ісландію, Ліхтенштейн.

Колись ця група країн називалась European Free Trade Association, плюс ще 4 країни, і всі інтеграційні процеси завжди починалися з приєднання до ЕФТА – це асоціація рівних можливостей в цьому неглибокому, «ранньому» Європейському Союзі. Але зараз в ЄС є валютний і до певної міри бюджетний і банківський союзи, це те, до чого ми прагнемо, це вже дуже глибока інтеграція до Європейського Союзу. Так само і Шенгенський простір входить до переліку цього найширшого кола інтеграційних можливостей.

Так от, найбільше нинішня криза стосується цієї глибокої частини інтеграції, і не відомо, який буде розвиток на цьому рівні, чи збережеться євро як спільна валюта. Це справді під певним питанням і загрозою, але сам по собі ЄС – це протидія кризі. Всі 50 років існування Європейського Союзу постійно були кризи якогось характеру: торгівельного, політичного, безпекового, і кожен раз ці кризи вирішувалися шляхом ще сильнішої, глибшої інтеграції. Тому, якщо прослідкувати, то криза в банківській частині, валютній – це те питання, яке ЄС намагається вирішити, як далі співіснувати у єдиному монетарому просторі. Якщо це розвалиться, це не означатиме, що ЄС зникне як такий, це означатиме, що ЄС повернеться до формату торгівельно-економічного об’єднання із ліберальною торгівлею, в чому Україна і зацікавлена. А Угода про Асоціацію – це угода про зв`язок із цим найширшим колом членів ЄС, і тому ми тут в загально європейському тренді і всі ці кризові явища – вони нас поки не торкаються, нам важливо забезпечити входження до цього найширшого кола, а далі – це вже питання наступних 10–15 років, не раніше. А за цей час або все це реалізується повною мірою або зникне, і ми точно будемо бачити, що до чого йде. Тому ті кризові явища, які спостерігаються в Європейському Союзі, вони не стосуються тих інтересів, які ми на сьогодні намагаємося реалізувати в Угоді про Асоціацію.


Яке майбутнє європейського проекту? Яким може бути його формат через десять років? Чи залишиться Старий Світ одним із найбільш конкурентоспроможних регіонів планети? Чи здійснить ЄС новий модернізаційний ривок?

Як не дивно, я думаю що все так і залишиться. Давайте говорити про ЄС, як про юридичне утворення, яке дає певні можливості своїм державам-членам. Україна зацікавлена брати участь у цій системі. Інша справа – це реальні економіки держав, окремі економіки Швеції, Німеччини, Греції, Іспанії. І це, як от наприклад, рівень звуку коливається в колонках, десь так само «стрибає» і економіка Європейського Союзу. Наприклад, в першій половині 2000, 2001–2004 роках системні проблеми були в економіці Німеччини – безробіття було на рівні 20%, стагнація і таке інше, але вони зробили системні реформи на ринку праці, соціальної допомоги, надали нові можливості для ведення економічної діяльності, і на сьогоднішній день все, що було закладено в 2001–2004 рр. дозволяє Німеччині через десятиліття, у 2013–2020 рр. бути одним із лідерів, локомотивів у Європі.

Подібні системні явища кризового характеру є у Франції, яка не може зрозуміти, наскільки їй підтримувати соціальний вимір; те саме в Сполученому Королівстві – будувати їм максимально ліберальну державу, чи ні. Зрештою, Швеція, не чекаючи кризи, коли держава залізе у борги, змінила соціальну політику і підходи до соціальної підтримки, і в них це виходить, вони стають більш орієнтовані на підприємницьку діяльність. І виходить так, що коли ми беремо 28 країн, завжди якась група країн буде знаходитися в ситуації стагнації чи кризи.

От Іспанія увійшла в кризу, але окремі регіони почали почувати себе краще ще раніше, ніж коли більшість із них вийшли із рецесії, а зараз вони вже на національному рівні вийшли з рецесії.

Греція сама себе загнала в кризу своїми специфічними діями: входженням до зони євро і таке інше, але й греки так само потроху виходять із цього, в тому числі, за допомогою держав Євросоюзу. І виходить так, що ЄС завжди можна критикувати, бо хтось завжди буде в кризі, завжди буде країна, на яку будуть показувати: «Дивіться на неї, як там все погано». Але насправді ЄС залишиться великим локомотивом на глобальному рівні. Єдине, що динаміка його зростання не може бути такою, як динаміка зростання у країнах БРІКС, так званих. ЄС не може рости по 5–6 % ВВП на рік, а от Україна – може, Росія – може і країни, що розвиваються, – теж, тому що економіка держав-членів ЄС настільки ефективна, що їхнє зростання на 1% ВВП, якщо його перевести в номінальну кількість євро, то це буде дорівнювати або й перевищувати той відсоток зростання, який є в країнах, що розвиваються. Тому що вони наздоганяють ЄС, і ще довго будуть наздоганяти. Тому ЄС немає куди стрибати далі, їм треба залишатися одним із лідерів, ким вони і є насправді, так само як і Сполученим Штатам.

Безумовно, азіатський регіон, який швидко росте, і де прибуток більший, – там країни демонструють кращу динаміку, але не слід забувати, що ця краща динаміка відбувається за рахунок торгівлі з ЄС, за рахунок інвестицій із Євросоюзу і в Євросоюз. ЄС є одним із найбільших інвесторів, в сенсі, що він здійснює інвестиції за кордон, так і одним із найбільших отримувачів інвестицій, – в нього інвестують приватні компанії. Це стосується і імпорту, і експорту, тобто обсяг обороту інвестицій та товарів є неймовірним. Тому ЄС і надалі лишатиметься системним гравцем у глобальній економіці, а вже далі, чи він буде якось надзвичайно стрибати вгору, чи буде ситуація стагнації, – це залежить від конкретних обставин і набору явищ у конкретних державах-членах.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Ассоциация с ЕС позволит Украине создать свою полноценную национальную экономику

Лесь Герасимчук, культуролог

Україна на вічних розтоках

Ігор Шевляков, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

Найбільший ризик, пов`язаний з Угодою про Асоціацію, – це невиконання Україною взятих на себе зобов’язань

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Асоціація з Євросоюзом – це основний ключ до модернізації України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Благодаря Ассоциации, уже с февраля Украина может получить доступ к европейским рынкам

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украина ничего не теряет, кроме своих цепей

Володимир Цибулько, політичний експерт

Україна зближується з ЄС через відмову Росії від подальшої кооперації

Володимир Лановий, президент Центра ринкових реформ

Україна має всі можливості для успішної євроінтеграції, потрібно просто надати їх людям

Мовчан Вероніка, директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій

Як Україна скористається новими можливостями, залежить від неї самої

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Грех не использовать соседство с ЕС в целях нашего собственного развития

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В мировой экономике благотворительность – ширма, за которой прячется жесткая мировая конкуренция

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Соглашение об ассоциации с ЕС для Украины это шанс пойти прогрессивным путем

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Завдяки Договору про асоціацію, Україна отримає значні переваги на Євроазiйскому просторі

Олесь Ільченко, письменник, з Женеви спеціально для «Діалог.UA»

Спільнота Північноатлантичної цивілізації, – набагато надійніший гарант безпеки нашої країни, ніж Росія

Дмитрий Выдрин, политолог

Через десять лет у нас не будет олигархов, поскольку их в Европе просто не существует

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Якщо не ставити за стратегічну мету повноцінне приєднання до ЄС, то в політичній асоціації та зоні вільної торгівлі для України немає сенсу

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Договор об Ассоциации – один из элементов цивилизационного выбора Украины

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Исторический путь Украины состоит в том, чтобы вернуться в семью европейских народов

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Сегодня ни страна, ни общество, не адекватны вызовам, стоящим перед ними

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Украина ничего не теряет, не получив гарантий будущего членства

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна буде «безкінечно наближатися» до Євросоюзу, але навряд чи стане його членом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,203