В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

Эта тема оказалась очень непростой, поскольку сделать новым и интересным для читателя то, о чем неустанно говорят накануне вильнюсского саммита практически все СМИ, было достаточно сложно. С другой стороны, мы попытались «объять необъятное» – выяснить, какое же будущее есть у ЕС, и каковы перспективы подписания Украиной Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Оба эти вопроса о будущем, а именно оно с трудом «прочитывается», – и в тексте самого Соглашения и между его строк.

Сможет ли наша страна благодаря подписанию Соглашения об ассоциации провести модернизацию экономики, преодолеть технологическую отсталость, развивать секторы, ориентированные на 5–6 технологические уклады? Каково место Украины в региональном разделении труда (ибо рынок ЕС весьма структурирован), какую нишу наша страна сможет занять? Существуют ли для украинской экономики риски, связанные с вступлением в ЕС, каковы они? Вопросов больше, чем ответов…

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий. Однако искусственно нагнетаемая истерия со стороны еще одного стратегического партнера Украины, на фоне прекрасно чувствующих себя под «соседской государственной крышей» российских банков и других субъектов предпринимательской деятельности, скорее подталкивает в «общее светлое будущее».

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Кризис в Европе стал частью ее повседневной жизни, иначе говоря, рутиной. Существует долговой кризис, кризис евро, кризис принятия решений и кризис одобрения этих решений. А вал апокалиптических прогнозов служит лишь одному – распространению мрачных настроений в обществе, в котором их и без того с избытком.

С момента провала проекта общеевропейской конституции, Евросоюзу хронически недостает политического лидерства. Образ единой, привлекательной для всех Европы изрядно потускнел — и прагматизмом его не заменить. Единая валюта без единого государства, без общей налогово-бюджетной и социальной политики, без единого рынка госбумаг, без единого рынка труда, без единых институтов политической солидарности — имеет мало шансов на выживание. Тем более, что валютный союз разрушает социальные системы менее сильных стран, из-за чего политический кризис в ЕС постоянно усугубляет проблему европейского лидерства.

Экономический кризис внес свои коррективы в «победоносное шествие» Европейского Союза по планете. Кроме серьезных экономических проблем на поверхность всплыло то, что в Евросоюзе отсутствует консенсус не только по дальнейшему развитию этого союза государств, но и по множеству вопросов его функционирования. Особенностью этого кризиса стало также дробление финансовых и товарных рынков по национальным границам. Предприятия в наиболее пострадавших странах оказались в худших условиях, чем их конкуренты в странах, не пострадавших от кризиса. Каждый сам за себя, или же все страны-члены ЕС вместе будут выходить из кризиса? Что, и в каком объеме будут решать наднациональные органы Евросоюза? И насколько далеко зайдет процесс централизации внутри ЕС?

Вопросов действительно много, но перед Украиной проблема окончательного интеграционного выбора реально встанет лишь через десятилетия. Как за это время изменится Евросоюз, и какой путь на сближение с ним успеет к тому времени пройти Украина? Об этом сегодня отчаянно спорят эксперты. Но большинство из них сходятся в одном: дорогу осилит идущий.

Свернуть

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий.

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна має всі можливості для успішної євроінтеграції, потрібно просто надати їх людям

20 ноя 2013 года
Яких стратегічних цілей домагається Україна у своєму бажанні стати асоційованим членом ЄС? І що взагалі отримає Україна від асоціації з ЄС?

Думаю, що різні політичні сили, які впливають на інтеграційні процеси в Україні, ставлять перед собою різні цілі. Якщо говорити про конструктивні бажання, то я вважаю, що українській владі не вистачає необхідної фаховості, освіченості, політичної культури для подолання хвороб корупції і всього того, що заважає нам створити реальну вільну, продуктивну, сучасну, інноваційну економіку. А що стосується таких сил, які грають у різні політичні ігри, які говорять про демократичні цінності, соціальні інтереси, але дбають лише про власне збагачення, – то я думаю, що вони навіть не знають, для чого це їм потрібно. Вони лише знають, що є загроза для їхніх капіталів зі сторони Росії, збоку російських олігархів, їхніх величезних грошових мішків. Можливо, ми також спостерігаємо нові настрої в оточенні президента, в його сімейному оточенні, які показують, що далеко не всі олігархи почувають себе впевнено з огляду на ті процеси, що відбуваються в Росії. Тут діючим чинником є бажання самих олігархів, які створюють певне коло, мають спільні інтереси і хочуть зберегти своє багатство, – а це можливо лише за лояльних відносин з Європейським Союзом. Будь-який диктатор світу, який хотів сховати гроші в швейцарських банках, на якихось островах – втрачав їх, його рахунки арештовували.

Тобто, тут є розрізнені очікування, і я думаю для олігархів це буде фантастичним випробуванням. Думаю, вони ще не здатні конкурувати з Європою, на цьому ринку.


Тож чи не виявиться Україна в ролі країн півдня ЄС? Які передумови того, що ми не станемо новою Грецією, адже насправді і продуктивність праці, і конкурентоспроможність нашої економіки в рази нижча, ніж у наших європейських партнерів?

Європейська інтеграція – це в першу чергу встановлення в усіх країнах єдиного простору сучасних цивілізаційних інститутів. Відомо, що це судочинство, норми законодавства, юриспруденція в цілому, права людини і свободи, засоби масової інформації, що це ринкова конкурентна система без монополій, без олігархів, без грошей з державного бюджету на користь окремих осіб і тому подібного. Це система, яка підтримує конкуренцію. Конкуренція, конкуренція, конкуренція і ще раз конкуренція! А хто порушує ці умови – величезні штрафи.

Ціноутворення має бути лише таким, яке заохочує споживачів, а не виробників, як це робиться у нас. Ми весь час чуємо, що у виробників такі-то витрати, тому давайте підвищувати тарифи чи ціни. Але це ж абсурд, це Радянський Союз, треба ж думати, що ви говорите.

Можна назвати ще багато інших європейських цінностей, – таких як повага до людини, як захист пристарілих, як охорона здоров’я і медицина, як екологічна безпека. Вирішення всієї сукупності проблем, які накопичилися в Україні в різних областях може стати сучасним і цивілізованим, якщо будуть, наприклад, запроваджені інші норми і правила, організаційні, фінансові механізми сприяння держави малому бізнесу, а не великому багатомільярдному. Оця заміна цінностей змусить країну та її керівництво починати інші процеси. Не всі до цього готові, бо дехто вважає, що ми підпишемо угоду про асоціацію, а вже тут між собою все вирішимо так, як нам буде потрібно. Думаю, це буде складно, враховуючи менталітет і повагу до законів європейців – це, по-перше. А по-друге, звичайно, якщо ми самі нічого не зробимо, позитивні зміни не відбудуться, бо нам тільки дають можливість, потенціал, вказують, як це робити. А якщо ми самі не захочемо, то ніхто за нас не зробить ніяких успішних нововведень.

Наслідки організації грошово-кредитної системи Європейського Союзу були давно передбаченими економістами. Зокрема, не можна дозволяти будь-якій країні, яка входить в єдину монетарну систему, яка гроші одержує за однаковими принципами з Європейського Центрального Банку, самій визначати, скільки вона візьме в борг, скільки витратить на повернення наданих кредитів. Така «демократична» кредитна система – це те, що спотворює інститути Європейського Союзу в сьогоднішньому їхньому вигляді.

Греція пішла на величезні запозичення, на дуже підступні позички, неправдиві і думала, що їх перекредитування буде вічним, а потім, коли вдарила криза, банки сказали – ми лежимо, у нас немає більше ресурсів. Це була, в першу чергу, криза банків. І ми пам’ятаємо, що одразу почулися голоси відомих осіб: економістів, бізнесменів з Америки, що треба зробити таку федеральну єдину грошову бюджетну-систему, як у США, де країни не можуть самі по собі скласти бюджет з величезним дефіцитом, а потім вийти і запозичити будь-які кошти, – вони всі підпорядковані центру. Я думаю, що Європа буде різними способами поступово до цього йти і встановлювати жорсткі рамки, щоб не було перевищень дефіциту бюджетів.

До речі, тут ще можна не лише про Грецію, а й про інші країни говорити, які брали на себе зобов’язання виконувати статутні норми – маастріхські критерії і таке інше, – наприклад, що дефіцит бюджету - не більше 3 % ВВП. У 2008-2009рр. цей показник сягнув 9–11 % і у Франції, і в Іспанії, і в Італії, і у Німеччині та в інших. А тому не зрозуміло, чому Європа ніяк не реагувала на фінансові порушення цих країн, чому вона їм це дозволила. До того ж використовувалися бюджетні кошти у ці роки на цілі, що суперечать базовим принципам і правилам спільного ринку Євросоюзу. Так, Франція почала видавати бюджетні допомоги, субсидії своїм автомобільним гігантам – «Рено», «Сітроен» на десятки мільярдів євро. Така допомога продовжила стагнацію корпорацій, вони не підготувалися до умов більш гострої конкуренції. А закінчилось усе звільненням 9000 робітників цих компаній.

Я б так сказав, що в Європі є свої недоліки і помилки, і Греція хотіла використати їх. Результатом став відхід у цій та інших європейських країнах від стандартів демократії, оскільки уряди, аби вилізти з боргової ями, вдалися до обмеження соціальних прав громадян – пенсіонерів, студентів та інших, кому вони знижують зарплати. Отже цей досвід дозволяє витягти певні уроки для всіх і не тільки економічного змісту.

Чи може наша країна використати методи фінансування дефіциту, які були на озброєнні грецького уряду? Ні, бо коли той брав кредити, він виходив з гарантіями держави, за якою стоїть Європейський Союз, який не стане банкрутом. А от наші гарантії, гарантії нашого уряду ні сьогодні, ні завтра не будуть нічого варті.


Як ви оцінюєте обсяг інвестицій, який буде потрібен від України, щоб перейти на норми європейських стандартів? Адже для Польщі або Чехії (та інших країн Центральної Європи) адаптація до норм і регламентів ЄС оплачувалася в тому числі і за рахунок трансфертів з бюджету ЄС, тоді як у нашому випадку більша частка витрат ляже на наші плечі.

Інвестиції – це гроші певних людей. Хто ж буде давати гроші якійсь країні за кордоном, коли не відомо, як вони будуть витрачатися. Вони можуть їх давати якійсь відомій транснаціональній компанії, яка має великий проект у цій країні і яка збирає на нього гроші від банків, приватних осіб чи випускає акції і тому подібне. Це один варіант.

Інший варіант, – коли банки приходять до цієї проблемної країни, привозять сюди кредитні кошти і самі розбираються, кого підтримувати. Зокрема, одразу дивляться на малий і середній бізнес, тому що вони є реальними показниками функціонування ринкової економіки, відповідають усім її вимогам. А всі ці магнати на горі – вони здебільшого нічого не знають про підприємництво, в телебаченні чи футболі розбираються більше.

Тому жодне з цих джерел поки що не звернуло свій погляд на Україну, щоб розвивати тут бізнес, будувати заводи. Для західних бізнесменів це справжня головоломка, – проблеми із законодавством, хабарі, тощо. І ці «правила» настільки міцно укорінилися в Україні, що бізнесмени із Заходу один одному про це розповідають. А коли терпець уривається, банки закривають і повертають гроші на Захід, інвестори йдуть звідси, у їхнього бізнесу тут немає шансів. От коли ми будемо в Європейському Союзі, і в Україні виникнуть якісь гарантійні механізми, то тоді, можливо, почнуть дивитися на нашу економіку, на наші міста як на більш привабливі об’єкти для інвестування. Але якщо ми нічого не змінимо, й будуть так, як і зараз, «хазяїнувати» податківці, митники, міліціонери, які нібито керують країною і бізнесом, а насправді – вбивають бізнес, то звичайно, ніяких перспектив у європейської інтеграції не буде. Тобто, все залежить від нас. Крапка.


Які найбільш перспективні галузі економіки України можуть стати центрами зростання у разі інкорпорації нашої країни в європейський ринок?

Складається економіка завжди з тих галузей, для яких в країні є робоча сила. Не можна побудувати підприємство умовного сектора економіки, якщо тут немає інженерів, робітників і інших кваліфікованих кадрів. Тому, від того, як ми моделюємо освіту, інфраструктуру, фінанси, як заощаджуємо і направляємо ресурси ринкової банківської системи, – від того залежить, яка буде структура економіки, і, як правило, це визначають самі підприємці, тому що вони йдуть до банку, закладають там своє майно, наприклад, і беруть на себе ризики.

Якщо галузеві пріоритети визначають олігархи, як у нас зараз, то підтримується традиційна, вже створена структура економіки без розвитку і оновлення. Тут немає перспективи. В тому числі і для аграрного сектору, про який почали говорити, мабуть, через відсутність інших тем. Так, для світового господарства виробництво харчів висувається у найголовніші пріоритети. Але економічний розвиток на базі сільського господарства – неможливий. Навіть при застосуванні найновіших технологій. Міське господарство – незрівнянно динамічніше. У нас інтерес до аграрного сектору пов’язаний з тим, що тут крупний міський капітал ще не здобув земельну й монопольні ренти через патріархальний стан сектору. Без користі для самого сільського виробництва.

Поки що можна безпомилково сказати лише відносно новітніх галузей нової економіки, яка пов’язана з електронікою, обчислювальною технікою, засобами зв’язку, з комп’ютерною технікою, мобільним зв’язком, Інтернетом, послугами різного типу в цій сфері. Все це для нас доступно, тому що у нас є і люди, і відповідні політехнічні університети, і молоді спеціалісти, які хочуть працювати. В Україні вже був проект на Закарпатті по будівництву заводу для випуску мобільних телефонів, але потім у 2006–2007 роках він припинився через постійну зміну податково-митних умов після приходу нового уряду.

Тобто, людський потенціал у нас є, є інтелектуальні ресурси, хоча і не захищені міжнародними патентами, є земельні, енергетичні, транспортні системи, можуть бути створені необхідні зосередження підприємців, як кластери, як сукупність певних виробництв, що перероблять продукцію один іншого, – починаючи від газу і закінчуючи високотехнологічними товарами, органічною високомолекулярною хімією, наприклад. Тут можуть бути і технології, і комунікації, які будуть продовженням одне одного. Але для таких міжгалузевих конгломератів треба створити інфраструктуру і допомогти малому і середньому бізнесу доступними кредитами. Поки що у нас практично немає кредитної системи, а без цього економіка, на жаль, тупцює на місці.


Чи зможе наша країна завдяки підписанню Угоди про Асоціацію провести модернізацію економіки, подолати відсталість, розвивати сектора, орієнтовані на 5-6 технологічні уклади?

Знову ж таки – якщо будуть створені сприятливі умови для іноземного бізнесу, на наш ринок ці технології одразу прийдуть. У 1991 році до нас приходили крупні компанії з Америки, Англії, коли у нас ще навіть реформ ніяких не починалось, вони знали, як це все проводити, але не знали, за якими правилами будуть у нас працювати. Я думаю, що однією з цілей інтеграційних економічних міжнародних утворень є кооперація виробництва, тобто спільне виробництво у рамках великих складних комплексів. Наприклад, готовий корабель складається із багатьох різних компонентів, механізмів, апаратів і, звичайно, ефективніше розподілити виробництво таких елементів на багато країн, у яких є відповідні спеціалізовані підприємства. Ми ж самі не можемо підняти суднобудівний завод через нестачу дуже багатьох компонентів. Зараз Америка для своїх військово-морський сил замовляє на Гданських верфях у Польщі ремонт або навіть складання якихось військових засобів. А колись говорили, що ці верфі – банкрути, їх треба закривати, бо вони не здатні на щось корисне, їх не можна відновити, вони застаріли, зносилися і так далі.

Тобто, спільне виробництво складних систем, звичайно, дуже сучасних, конкурентоспроможних, – це, думаю, буде головним способом швидкого приєднання наших людей до виробництв, які дають серйозну зарплату. А далі, якщо буде серйозна зарплата, то будуть накопичення, заощадження в банках, кредити для підприємців різних інших секторів. Та ж електроніка – це не обов’язково великі підприємства, це може будуть об’єкти модульного типу і т.п.

Тут є можливості, треба просто надати ці можливості людям.


Як відбуватиметься еволюція системи соціального забезпечення в разі вступу України до ЄС – соціальна допомога, пенсійна система, чи не увійде в практику політика урізання соціальних витрат, щоб скоротити дефіцит бюджету і т.д.

По-перше, дуже важливою є модернізація освіти і медицини. Тому що народ втрачає свою здатність до відтворення, його репродуктивність падає. Та нація, у якої зменшується популяція, зменшується чисельність, – вона економічно ніколи не зросте. Подивіться на Сполучені Штати. Коли я вчився у ВУЗі, там було 200 мільйонів жителів, зараз – 320. Країна прогресує в тому числі за рахунок збільшення чисельності працюючих, молоді, народжуваності, іммігрантів. А у нас, на жаль, медицина не спроможна допомогти ні народжуваним дітям, ні здоровим. Це наша Ахіллесова п’ята. В США президент на кожен рік ставить завдання подовжити середню тривалість життя. Тобто каже: от зараз 80 років, а до кінця наступного року має зрости до 81 року. А для цього треба вирішувати питання профілактики захворювань, побуту, чистої води, довкілля, відпочинку, сімейних відносин, транспорту і всього, що впливає на здоров’я і тривалість життя, – все це дуже конкретно і включається в єдину системну програму. Це зовсім інший підхід: не просто «ми просили 9 млн. грн. для освіти, а нам дали 8 млн.» Тобто, це зовсім різні підходи. Цьому треба навчитися, зрозуміти, включитися в такі процеси, вийти на рівень певних стандартів. Це все внутрішньогалузеві питання, в тому числі й медицина, – так як у нас лікують, умови в багатьох лікарнях – це просто дикість, африканський рівень. Наших найкращих фахівців перекуповують за кордон, грошей на сучасну техніку немає, – тут дуже багато таких питань.

Якщо говорити про соціальні та побутові стандарти життя, то ключовим є житлово-комунальний сектор. Так, як ми живемо, як наші домівки «опалюють» обіцянками, – і не зрозуміло: за що ми платимо? Не зрозуміло, які нові квартири будуються, якими водопровідними й теплозахисними чи іншими системами вони обладнані, які технічні й екологічні питання, що задовольняють потреби здорового образу життя, починаючи від планування, протипожежного й вентиляційного обладнання і закінчуючи будматеріалами, що застосовуються. Є відповідні німецькі чи французькі стандарти, там і люди живуть на 10-20років довше. У нас же продовжують будувати житло, в кращому випадку, за радянськими нормативами.

Нам потрібно модернізувати систему пенсійного фонду. Це теж політичне, гостре питання. Тому що бюрократам не вигідно, щоб пенсійний фонд став іменним, тобто кожен мав свої рахунки, свої гроші, і ніхто цих грошей не зміг взяти і самочинно розпоряджатися. У нас на пенсійних грошових потоках, на трансфертах дехто робить собі чималі прибутки. Розпорядники цих грошей звітують про баланс перед урядом, а не перед населенням. З іншої сторони, відрахування до фонду здійснюються за небаченими в інших країнах ставками, що змушує бізнесменів приховувати обсяги виплат у тіні. Тут потрібні зовсім інші механізми оподаткування, соціального страхування, медичного страхування. Це всім відомо, але ніхто не хоче їх запроваджувати. Реформа пенсійної системи загальмована з 2003 року.

Європейська спільнота допомагає слаборозвинутим регіонам, є у них такий фінансовий напрямок у бюджеті Євросоюзу. І Польща, і Естонія, і інші балтійські країни модернізували дороги, телефонний зв’язок, електромережі на рівні трансформаторних систем, які у нас просто допотопні, і це - величезні втрати електроенергії.

У свій час в Естонії просто зупинили теплову електростанцію, тому що її функціонування загрожувало і природі, і людям, а КПД і ефективність були просто дикими для європейців. Естонці підключилися до європейських мереж, перебудували підстанції. До речі, в Європі у побуті використовують постійний струм, а не змінний, як у нас. І електронні, і побутові прилади потребують стабільної напруги і струму. Ця інфраструктура – ключова. Нам треба не термінали в Борисполі будувати чи стадіони, які не завантажені на повну потужність. На чисту воду в наших оселях, – ось на що буде давати гроші Європейський Союз.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова


Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Ассоциация с ЕС позволит Украине создать свою полноценную национальную экономику

Лесь Герасимчук, культуролог

Україна на вічних розтоках

Ігор Шевляков, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

Найбільший ризик, пов`язаний з Угодою про Асоціацію, – це невиконання Україною взятих на себе зобов’язань

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Асоціація з Євросоюзом – це основний ключ до модернізації України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Благодаря Ассоциации, уже с февраля Украина может получить доступ к европейским рынкам

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украина ничего не теряет, кроме своих цепей

Володимир Цибулько, політичний експерт

Україна зближується з ЄС через відмову Росії від подальшої кооперації

Мовчан Вероніка, директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій

Як Україна скористається новими можливостями, залежить від неї самої

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Грех не использовать соседство с ЕС в целях нашего собственного развития

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В мировой экономике благотворительность – ширма, за которой прячется жесткая мировая конкуренция

Тарас Качка, експерт з європейської інтеграції, учасник переговорної групи від України на перемовинах про зону вільної торгівлі з ЄС

Ідея європейської інтеграції полягає в тому, щоб управління в Україні нічим не відрізнялося від управління в більшості європейських країн

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Соглашение об ассоциации с ЕС для Украины это шанс пойти прогрессивным путем

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Завдяки Договору про асоціацію, Україна отримає значні переваги на Євроазiйскому просторі

Олесь Ільченко, письменник, з Женеви спеціально для «Діалог.UA»

Спільнота Північноатлантичної цивілізації, – набагато надійніший гарант безпеки нашої країни, ніж Росія

Дмитрий Выдрин, политолог

Через десять лет у нас не будет олигархов, поскольку их в Европе просто не существует

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Якщо не ставити за стратегічну мету повноцінне приєднання до ЄС, то в політичній асоціації та зоні вільної торгівлі для України немає сенсу

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Договор об Ассоциации – один из элементов цивилизационного выбора Украины

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Исторический путь Украины состоит в том, чтобы вернуться в семью европейских народов

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Сегодня ни страна, ни общество, не адекватны вызовам, стоящим перед ними

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Украина ничего не теряет, не получив гарантий будущего членства

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна буде «безкінечно наближатися» до Євросоюзу, але навряд чи стане його членом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,272