В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

Эта тема оказалась очень непростой, поскольку сделать новым и интересным для читателя то, о чем неустанно говорят накануне вильнюсского саммита практически все СМИ, было достаточно сложно. С другой стороны, мы попытались «объять необъятное» – выяснить, какое же будущее есть у ЕС, и каковы перспективы подписания Украиной Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Оба эти вопроса о будущем, а именно оно с трудом «прочитывается», – и в тексте самого Соглашения и между его строк.

Сможет ли наша страна благодаря подписанию Соглашения об ассоциации провести модернизацию экономики, преодолеть технологическую отсталость, развивать секторы, ориентированные на 5–6 технологические уклады? Каково место Украины в региональном разделении труда (ибо рынок ЕС весьма структурирован), какую нишу наша страна сможет занять? Существуют ли для украинской экономики риски, связанные с вступлением в ЕС, каковы они? Вопросов больше, чем ответов…

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий. Однако искусственно нагнетаемая истерия со стороны еще одного стратегического партнера Украины, на фоне прекрасно чувствующих себя под «соседской государственной крышей» российских банков и других субъектов предпринимательской деятельности, скорее подталкивает в «общее светлое будущее».

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Кризис в Европе стал частью ее повседневной жизни, иначе говоря, рутиной. Существует долговой кризис, кризис евро, кризис принятия решений и кризис одобрения этих решений. А вал апокалиптических прогнозов служит лишь одному – распространению мрачных настроений в обществе, в котором их и без того с избытком.

С момента провала проекта общеевропейской конституции, Евросоюзу хронически недостает политического лидерства. Образ единой, привлекательной для всех Европы изрядно потускнел — и прагматизмом его не заменить. Единая валюта без единого государства, без общей налогово-бюджетной и социальной политики, без единого рынка госбумаг, без единого рынка труда, без единых институтов политической солидарности — имеет мало шансов на выживание. Тем более, что валютный союз разрушает социальные системы менее сильных стран, из-за чего политический кризис в ЕС постоянно усугубляет проблему европейского лидерства.

Экономический кризис внес свои коррективы в «победоносное шествие» Европейского Союза по планете. Кроме серьезных экономических проблем на поверхность всплыло то, что в Евросоюзе отсутствует консенсус не только по дальнейшему развитию этого союза государств, но и по множеству вопросов его функционирования. Особенностью этого кризиса стало также дробление финансовых и товарных рынков по национальным границам. Предприятия в наиболее пострадавших странах оказались в худших условиях, чем их конкуренты в странах, не пострадавших от кризиса. Каждый сам за себя, или же все страны-члены ЕС вместе будут выходить из кризиса? Что, и в каком объеме будут решать наднациональные органы Евросоюза? И насколько далеко зайдет процесс централизации внутри ЕС?

Вопросов действительно много, но перед Украиной проблема окончательного интеграционного выбора реально встанет лишь через десятилетия. Как за это время изменится Евросоюз, и какой путь на сближение с ним успеет к тому времени пройти Украина? Об этом сегодня отчаянно спорят эксперты. Но большинство из них сходятся в одном: дорогу осилит идущий.

Свернуть

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий.

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Асоціація з Євросоюзом – це основний ключ до модернізації України

27 ноя 2013 года
Що взагалі отримає Україна від асоціації з ЄС?

Це питання дуже широко, і на нього часто вже відповідали. Загалом, якщо говорити про концептуальні цілі, то їх декілька. Власне, створення достатньо преференційних політико-правових відносин між Україною та Європейським Союзом, які б забезпечували поступову інтеграцію України до європейського економічного соціального та політичного простору. Зокрема, шляхом створення поглибленої зони вільної торгівлі, шляхом регуляторних реформ, які передбачають адаптацію українських товарів і послуг до європейських стандартів, а також виконання багатьох реформ, що дійсно будуть наближати Україну до оцих стандартів.


 А чи може сьогоднішній стан ЄС дозволити Україні ці цілі реалізувати? Які передумови того, що ми не станемо новою Грецією, адже продуктивність праці і конкурентоспроможність нашої економіки в рази нижчі, ніж у наших європейських партнерів?

Я не дуже розумію цієї аналогії, яка часто звучить в медіа. Я розумію піклування про те, щоб наша країна не була невдахою. А Греція пройшла інший шлях, вона дійсно зарано вступила до зони євро, і фактично тягар відповідних зобов’язань виявився непосильним для цієї країни, з її рівнем бюджетної дисципліни. Водночас в Україні поки ніхто і мови не веде про вступ до Єврозони, це дуже віддалена перспектива, і я не чув, щоб хтось ставив це питання. Більше того, Україна не веде сьогодні переговорів і про повне членство в ЄС.

Навпаки, якби Греція знаходилася у тих договірно-правових рамках, які Україна намагається створити для себе зараз через Угоду про Асоціацію, можливо її проблеми і не були б настільки гострими, тому що асоціація дає достатньо м’яку форму інтеграції, яка передбачає значний простір для маневру для кожної країни, що перебуває в таких відносинах. Тобто це своєрідна модель 28+1, якщо 28 – це країни-члени ЄС, а 1 – це Україна. Це модель, яка достатньо вибіркова, яка дозволяє країні не впроваджувати одразу всі норми і всі регуляції Європейського Союзу, а робити це, по-перше, поступово, враховуючи ті перехідні періоди, які закладені в Угоду про Асоціацію, а, по-друге, достатньо вибірково, тому що не йдеться про ухвалення всього правового доробку ЄС.


Що ми втрачаємо, вступаючи до Асоціації без близької перспективи вступу до ЄС, адже умови Угоди з Україною інші, ніж свого часу були для країн Центральної Європи, які згодом стали членами ЄС? І чи потрібно Україні взагалі прагнути до членства в Євросоюзі?

Україна сьогодні не вступає до Євросоюзу, тому порівнювати умови і вимоги з такими країнами, які вступають до ЄС, – це не коректно. Україна створює преференційні умови взаємодії з Європейським Союзом, які дійсно можуть сприяти і мають сприяти поступовій інтеграції України, але з цих умов не випливає безпосереднє членство в ЄС, а отже, не випливає тих прав і обов’язків, які несе членство в Євросоюзі. На сьогоднішньому етапі свого розвитку Україна ще не може «потягнути» ті зобов’язання, які випливають із повного членства в Європейському Союзі, і тому створено оцей специфічний формат, назвемо його «28+1» або асоційовані відносини, які дійсно відрізняються від моделі членства. А тому говорити, що Україні не дають всього, що дають країнам-членам, – так, дійсно не дають, але і не вимагають всього того, що вимагають від країн-членів. Тому треба враховувати, що механізм асоціації – це механізм руху до інтеграції, до спільного економічного, політичного простору, який дійсно передбачає велику частку збереження суверенітету країни, яка асоціюється, у порівнянні із країнами-членами.

І тому зрозуміло, що коли Україна підписує якісь зобов’язання, то це означає, що вона вже не має права йти всупереч цим зобов’язанням і порушувати їх. Зрозуміло, що, наприклад, коли Угода про Асоціацію буде підписана і набуде чинності, то Україна вже не зможе діяти абсолютно не враховуючи європейські правила торгівлі чи доступу до ринків. Наприклад, введений нещодавно додатковий податок на автомобілі, чи так званий утилізаційний збір, Україна вже не матиме права вводити, тому що такі податки абсолютно суперечать європейській практиці і конкретним нормам Угоди про Асоціацію. Інша справа, чи можна це вважати втратою? Я вважаю, – це велика перевага для громадян України, яких сьогодні примушують переплачувати за товари, які в Європі коштують дешевше, бо всі ці податки спрямовані на витягування коштів з кишень українських споживачів, тому де втратиш, там і набудеш. Дуже важко сказати, що є втратою, а що є перевагою, тому що часто ринок є таким, що навіть в межах однієї країни одні можуть вигравати, а інші втрачати.


 Як ви оцінюєте обсяг інвестицій, який буде потрібно надати Україні, щоб перейти на норми європейських стандартів? Адже для тих же Польщі, Чехії та інших країн Центральної Європи адаптація до норм і регламентів Євросоюзу оплачувалася, в тому числі, і з бюджету ЄС, тоді як у нашому випадку більша частка витрат ляже на наші плечі.

Це як раз і буде серйозним сигналом для інвесторів. Як, наприклад, коли Центральна і Східна Європа, яка зараз вже є Євросоюзом, але років за 10 до свого членства у ЄС вони також укладали угоди про асоціацію, і тоді, а це ще був 1993 рік, близько 20 років тому, саме ці події дуже серйозно сприяли надходженню великих обсягів іноземних інвестицій до цих країн. Тому, якщо вважати це за певний досвід у інших країнах, то цей досвід свідчить, що саме після підписання подібних договорів з Євросоюзом суттєво починають зростати іноземні інвестиції.

Зрозуміло, що власне договір про Асоціацію не є самодостатньою гарантією інвестицій, тому що не лише наявність цього договору визначає інвестиційний клімат України. Зрозуміло, що доведеться дуже багато чого робити для того, щоби іноземні інвестори довіряли українському ринку і не боялися вкладати свої кошти, як це відбувається зараз.

Щодо капіталовкладень, то тут дуже важливо, щоб держава могла фінансувати переважно ті речі, які, з одного боку, соціально значущі і потребують постійної уваги, адже стосуються рівня життя людей, а, по-друге, це ті сфери, де навряд чи можна говорити про великі іноземні чи приватні інвестиції. Тобто, загалом роль державних інвестицій безпосередньо не регулюється Угодою про Асоціацію, можна лише сказати, що держава повинна забезпечити рівний доступ, скажімо, до державних закупівель і контролювати, як будуть виконуватися ті роботи і надаватися послуги, замовниками яких виступає держава. І тут дійсно є простір, є ціла глава в Угоді про Асоціацію, яка і встановлює правило для української сторони, що повинен бути забезпечений недискримінаційний, рівний доступ до державних закупівель, і тоді всі підряди зможуть виконувати й іноземні компанії, і не лише європейські, а будь-які. І це створить конкурентне середовище на українському ринку, яке буде суттєво відрізнятися від сьогоднішнього, де біля 80% державних тендерів відбувається через, так звану, процедуру закупівлі у одного учасника, – фактично ця процедура є прикриттям «відкатів», які, за різними оцінками, складають до половини всіх державних тендерів, закупівель і відповідних державних капіталовкладень.


Які найбільш перспективні галузі економіки України можуть стати точками зростання у разі інкорпорації нашої країни в європейський ринок?

Вплив усіх цих речей, передбачених Угодою про Асоціацію, не є галузевим по своїй природі. Тут немає філософії галузевого мислення, пріоритетних галузей – це вже має відходити на другий план. Тому що головне, що має забезпечити держава, і в тому числі через виконання Угоди про Асоціацію, – це рівний доступ до ринків, на які можуть виходити суб’єкти, як українські, так і зарубіжні. Україна буде більше вписуватися в регіональний розподіл праці, інвестицій, виробництва. Безумовно, деякі сфери виробництва будуть втрачати свою пропорційну вагу в економіці, а деякі – навпаки, будуть зростати. Неконкурентоспроможні підприємства, безумовно, будуть зникати, і тут відіграватимуть свою роль не стільки галузі, скільки ті суб’єкти у кожній із галузей, хто буде більше підготовлений до сучасної міжнародної конкуренції.


Чи зможе наша країна завдяки підписанню Угоди про Асоціацію провести модернізацію економіки, подолати відсталість, розвивати сектори, орієнтовані на 5-6 технологічні уклади?

Вони, власне, на це і налаштовані, тому що головною перешкодою модернізації української економіки є, фактично, монополізація великої економіки, так званих фінансових і ресурсних потоків у руках обмеженого кола осіб. Власне, ця монополізація створює замкнуте неконкурентне середовище, у якому розвиваються всі ті «бізнеси», власники яких безпосередньо пов’язані із владою. Створюється неконкурентне середовище, в якому, фактично, бізнес не може працювати нормально. І Угода про Асоціацію певним чином, хоча її вплив тут звісно не абсолютний, але через свої регуляції, вона буде обмежувати цю звичку вітчизняного правлячого класу керувати економікою в ручному режимі заради власних бізнесових інтересів.

Це основний ключ до модернізації, тому що модернізацію стримує насамперед зрощення влади і великого капіталу, концентрація їх в одних руках.


Як відбуватиметься еволюція системи соціального забезпечення в разі вступу України в ЄС – соціальна допомога, пенсійна система, політика урізання соціальних витрат, щоб скоротити дефіцит бюджету і т.д.

Я не дуже великий фахівець у системах соціального забезпечення. Загалом, Угода не регулює абсолютно всі сфери. Система соціального забезпечення в даному випадку – це суто державна структура, і Європейський Союз навіть своїм країнам-членам не диктує, яким чином їм організовувати систему соціального забезпечення. Тому й Угода про Асоціацію залишає великий суверенітет країні і не буде нав’язувати певні моделі соціального забезпечення.


Як українсько-європейські відносини впливають на майбутнє нашої країни? Могли б ви зробити прогноз про місце і роль України в Асоціації з ЄС через 10 років? Як, по-вашому, це буде виглядати?

Я думаю, що реалізація цієї Угоди не буде простою. Ми занадто законсервували свій пострадянський тип економіки і політико-економічних відносин, які у нас сьогодні є. Тому на найближчу перспективу після набуття чинності Угоди важливо буде забезпечити, щоб вона не просто залишилася на папері, а щоб вона жила, рухалася, щоб були явні ознаки її виконання, хоча ми й не розраховуємо, що вона буде виконана дуже швидко і дуже якісно. Тобто, постає питання рушійних сил, чи буде в уряді достатньо волі, щоб не імітувати, не саботувати виконання такої угоди, а дійсно її рухати. Від цього багато що залежатиме, і тому я думаю, що найближчі десятиліття як раз і стануть для України часом певного змагання між суто пострадянським і європейським типом організації бізнесу, економіки, стосунків держави і економіки.

У підсумку зрозуміло, що радянський тип має поступитися своїми позиціями, але наскільки швидко і якими зусиллями, – то це, зрозуміло, поки що відкрите питання.


Яке майбутнє європейського проекту? Чи є майбутнє у ЄС як об`єднання? Чи залишиться Старий Світ конкурентоспроможним регіоном планети? Чи може ЄС здійснити новий модернізаційний ривок?

Зрозуміло, що економіка Європейського Союзу не буде рости такими темпами, як у Південно-Східній Азії. Зрозуміло, що центр зростання знаходиться зараз в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, і одноосібного лідерства, яке колись мала Європа, вона вже не буде мати. Це, начебто, вже не є великою таємницею, і, власне, це не повинно стати проблемою й для самої Європи. Інша справа, що країни, які знаходяться в Європі, такі як, наприклад, Україна, розташована на Сході Європи, не можуть стати азіатськими чи тихоокеанськими. Ми знаходимося там, де ми знаходимося. І тому, зрозуміло, що інтересом України буде саме входження до Європейського ринку, бо це природній процес регіоналізації, але він не суперечить і процесам глобалізації. Очевидно, що той же самий Європейський Союз буде все частіше вступати в певні стосунки, які вимагатимуть нестандартних рішень, зокрема в торгівлі, в організації якихось масштабних міжнародних договорів.

Тобто буде відбуватися не тільки регіоналізація в окремих регіонах, але й регіони між собою будуть більше інтегруватися, створюючи певну глобальну економіку. Так, наприклад, вже ведуться переговори про створення зони вільної торгівлі між Європейським Союзом і США. Відбуваються інтеграційні процеси в Тихоокеанському регіоні, і навряд чи цей регіон стане замкнутим, навпаки, він буде швидко рости. Також, можливо, колись до ідеї єдиного європейського ринку повернеться і Росія. Поки що у них немає політичної волі до такого руху, але рано чи пізно ця потреба з’явиться і нагадає про себе.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Ассоциация с ЕС позволит Украине создать свою полноценную национальную экономику

Лесь Герасимчук, культуролог

Україна на вічних розтоках

Ігор Шевляков, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

Найбільший ризик, пов`язаний з Угодою про Асоціацію, – це невиконання Україною взятих на себе зобов’язань

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Благодаря Ассоциации, уже с февраля Украина может получить доступ к европейским рынкам

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украина ничего не теряет, кроме своих цепей

Володимир Цибулько, політичний експерт

Україна зближується з ЄС через відмову Росії від подальшої кооперації

Володимир Лановий, президент Центра ринкових реформ

Україна має всі можливості для успішної євроінтеграції, потрібно просто надати їх людям

Мовчан Вероніка, директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій

Як Україна скористається новими можливостями, залежить від неї самої

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Грех не использовать соседство с ЕС в целях нашего собственного развития

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В мировой экономике благотворительность – ширма, за которой прячется жесткая мировая конкуренция

Тарас Качка, експерт з європейської інтеграції, учасник переговорної групи від України на перемовинах про зону вільної торгівлі з ЄС

Ідея європейської інтеграції полягає в тому, щоб управління в Україні нічим не відрізнялося від управління в більшості європейських країн

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Соглашение об ассоциации с ЕС для Украины это шанс пойти прогрессивным путем

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Завдяки Договору про асоціацію, Україна отримає значні переваги на Євроазiйскому просторі

Олесь Ільченко, письменник, з Женеви спеціально для «Діалог.UA»

Спільнота Північноатлантичної цивілізації, – набагато надійніший гарант безпеки нашої країни, ніж Росія

Дмитрий Выдрин, политолог

Через десять лет у нас не будет олигархов, поскольку их в Европе просто не существует

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Якщо не ставити за стратегічну мету повноцінне приєднання до ЄС, то в політичній асоціації та зоні вільної торгівлі для України немає сенсу

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Договор об Ассоциации – один из элементов цивилизационного выбора Украины

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Исторический путь Украины состоит в том, чтобы вернуться в семью европейских народов

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Сегодня ни страна, ни общество, не адекватны вызовам, стоящим перед ними

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Украина ничего не теряет, не получив гарантий будущего членства

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна буде «безкінечно наближатися» до Євросоюзу, але навряд чи стане його членом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,258