В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

Эта тема оказалась очень непростой, поскольку сделать новым и интересным для читателя то, о чем неустанно говорят накануне вильнюсского саммита практически все СМИ, было достаточно сложно. С другой стороны, мы попытались «объять необъятное» – выяснить, какое же будущее есть у ЕС, и каковы перспективы подписания Украиной Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Оба эти вопроса о будущем, а именно оно с трудом «прочитывается», – и в тексте самого Соглашения и между его строк.

Сможет ли наша страна благодаря подписанию Соглашения об ассоциации провести модернизацию экономики, преодолеть технологическую отсталость, развивать секторы, ориентированные на 5–6 технологические уклады? Каково место Украины в региональном разделении труда (ибо рынок ЕС весьма структурирован), какую нишу наша страна сможет занять? Существуют ли для украинской экономики риски, связанные с вступлением в ЕС, каковы они? Вопросов больше, чем ответов…

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий. Однако искусственно нагнетаемая истерия со стороны еще одного стратегического партнера Украины, на фоне прекрасно чувствующих себя под «соседской государственной крышей» российских банков и других субъектов предпринимательской деятельности, скорее подталкивает в «общее светлое будущее».

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Кризис в Европе стал частью ее повседневной жизни, иначе говоря, рутиной. Существует долговой кризис, кризис евро, кризис принятия решений и кризис одобрения этих решений. А вал апокалиптических прогнозов служит лишь одному – распространению мрачных настроений в обществе, в котором их и без того с избытком.

С момента провала проекта общеевропейской конституции, Евросоюзу хронически недостает политического лидерства. Образ единой, привлекательной для всех Европы изрядно потускнел — и прагматизмом его не заменить. Единая валюта без единого государства, без общей налогово-бюджетной и социальной политики, без единого рынка госбумаг, без единого рынка труда, без единых институтов политической солидарности — имеет мало шансов на выживание. Тем более, что валютный союз разрушает социальные системы менее сильных стран, из-за чего политический кризис в ЕС постоянно усугубляет проблему европейского лидерства.

Экономический кризис внес свои коррективы в «победоносное шествие» Европейского Союза по планете. Кроме серьезных экономических проблем на поверхность всплыло то, что в Евросоюзе отсутствует консенсус не только по дальнейшему развитию этого союза государств, но и по множеству вопросов его функционирования. Особенностью этого кризиса стало также дробление финансовых и товарных рынков по национальным границам. Предприятия в наиболее пострадавших странах оказались в худших условиях, чем их конкуренты в странах, не пострадавших от кризиса. Каждый сам за себя, или же все страны-члены ЕС вместе будут выходить из кризиса? Что, и в каком объеме будут решать наднациональные органы Евросоюза? И насколько далеко зайдет процесс централизации внутри ЕС?

Вопросов действительно много, но перед Украиной проблема окончательного интеграционного выбора реально встанет лишь через десятилетия. Как за это время изменится Евросоюз, и какой путь на сближение с ним успеет к тому времени пройти Украина? Об этом сегодня отчаянно спорят эксперты. Но большинство из них сходятся в одном: дорогу осилит идущий.

Свернуть

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий.

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Найбільший ризик, пов`язаний з Угодою про Асоціацію, – це невиконання Україною взятих на себе зобов’язань

29 ноя 2013 года
Яких стратегічних цілей домагається Україна у своєму бажанні стати асоційованим членом ЄС? І що взагалі отримає Україна від асоціації з Євросоюзом?

Щодо стратегічних цілей, які переслідує Україна, українська влада, українське суспільство у процесі європейської інтеграції, вони водночас і зовнішньополітичні, і внутрішньополітичні.

Перша, зовнішньополітична стратегічна мета, яка оголошена на найвищому рівні державного управління, – це інтеграція до Європейського Союзу, набуття статусу члена єдиного ринку ЄС – це така прагматична економічна мета, мета економічного виміру інтеграції. А щодо внутрішньополітичних стратегічних намірів – це приведення рівня життя в Україні до європейських стандартів через запровадження європейських норм права.

Наскільки можливо цього всього досягти? Очевидно, що не всі цілі або рішення закладені в Угоду про Асоціацію. Там точно поки що немає перспективи членства – вона не обговорюється і не визначена як факт. Що ж до формальностей, викладених в Угоді, – звичайно, Україна по більшості з наявних у документі критеріїв на даний момент не «дотягує» до того мінімуму, щоб претендувати на членство.

Натомість, стосовно політичних критеріїв, то тут питання ще більш складне. Станом на сьогодні, жодного разу з боку ЄС не було наголошено, що Європейський Союз бачить хоча б якусь віддалену перспективу для розмов про членство України в ЄС. На рівні окремих політиків такі заяви були: що є такий потенціал, і що колись така розмова буде на часі. Сьогодні саме сукупність цих двох чинників і визначає основну роль України на політичній арені Європи.

Зміст Угоди про Асоціацію фактично розшифровується як політична співпраця і економічна інтеграція, тобто Україні надається шанс стати частиною єдиного економічного простору Європейського Союзу через запровадження нормалізованого законодавства.

Звичайно, залишиться все одно митний бар’єр, але насправді існує перспектива того, що зона вільної торгівлі – це лише перший етап економічної інтеграції, а от митний союз з ЄС – це наступний крок, і він буде цілком можливий тільки в одному випадку, якщо Україна виконає взяті на себе в Угоді про Асоціацію зобов’язання. А якщо Україна їх виконає, то, фактично, буде вирішена і внутрішньополітична мета – досягнення європейського рівня життя через запровадження європейських норм права.

Що стосується того, яким шляхом Україна може піти в своє європейське майбутнє, то, скажімо так, – вона може рівнятися на Грецію, а може – на Польщу. Це абсолютно відкриті можливості, і в даному випадку більше все ж залежить від української влади, від українського бізнесу і українського суспільства. Україна має можливість стати Польщею і має ризик стати Грецією.


Що ми втрачаємо, вступаючи до Асоціацію без доступного огляду перспективи вступу до ЄС? адже умови Угоди з Україною відрізняються від тих, які свого часу були запропоновані країнам Центральної Європи, які згодом стали членами ЄС. І чи потрібно Україні взагалі прагнути до Євросоюзу?

З одного боку, Україна втрачає можливість зовнішньополітичного маневру, – тієї самої багатовекторності, яка була характерна для української зовнішньої політики в останні 15 років чи навіть більше.

Що ще втрачає Україна? Власне, після самого факту підписання я би сказав, що на цьому «втрати» і закінчуються. Далі говорити про інші наслідки підписання, що вони будуть втратами, – це неправильно. Так, з’являються нові обставини, а от чи стануть вони втратами, чи ні – це залежить від того, як Україна далі себе поводитиме, і від того, яка складатиметься ситуація в регіоні, у світі, зокрема в економічній та фінансовій сферах, у сфері безпеки. Тобто, великий комплекс чинників буде визначати, що Україна втратить, а що набуде внаслідок виконання або невиконання Угоди про Асоціацію. А от від самого факту підписання нові обставини тільки з’являються.


Як ви оцінюєте обсяг інвестицій, який буде потрібен від України, щоб перейти на європейські стандарти? Адже для Польщі або Чехії та інших країн центральної Європи адаптація до норм і регламентів ЄС оплачувалася, в тому числі і з бюджету Євросоюзу, тоді як у нашому випадку більша частка витрат ляже на наші плечі.

Звичайно, розраховувати на багатомільярдні надходження допомоги від Європейського Союзу Україні не варто. Допомога буде, але вона буде вимірюватися сотнями мільйонів. Це в тому разі, коли Україна продемонструє свою спроможність організовувати виконання вимог, які потрібні, і спроможність із користю використовувати надані їй кошти. В даному випадку Україна зможе розраховувати на чималі кошти, але вони будуть надаватися, в першу чергу, державі, сектору держаного управління на навчання чиновників і таке інше.

Українському бізнесу доведеться безперервно, своїми власними силами вирішувати завдання, які будуть поставлені в контексті виконання технологічних стандартів: якості, безпечності продуктів, стандартів, які стосуються безпеки на робочому місці тощо – досягнення стандартів і норм, які закладені в Угоді про Асоціацію. Це буде певним навантаженням, звичайно. Насправді, таких більш-менш достовірних розрахунків обсягів цих інвестицій, затрат, які потрібні будуть на даний момент, ніхто не робив і не знає, тому що, щоб їх зробити, потрібно було знати конкретний зміст Угоди про Асоціацію. Текст, фактично, став доступний для громадськості приблизно менше, ніж рік тому, а офіційна версія – стала доступною навесні цього року, коли була завершена процедура парафування угоди. Тому просто не було часу, щоб провести цю роботу.

Я сподіваюся, що ця робота почнеться, але на даний момент мені не відомо, щоб були достовірні, обґрунтовані розрахунки цих витрат. Є оцінки. Зокрема, Прем’єр-міністр Азаров озвучував цифру в 160 мільярдів, які потрібні для переходу на європейські стандарти. Існують певні розрахунки щодо енергетичної сфери – для виконання екологічних вимог і стандартів, для термічної генерації електроенергії, тобто окремі розділи все ж розглядалися.

Скажу так, що мова йтиме про десятки мільярдів. Але, по-перше, це буде розтягнуто в часі. Можна розраховувати, що ці суми мають бути залучені протягом 10 років. По-друге, вимірювання економіки полягає в тому, що чиїсь витрати – це чиїсь прибутки, і тому говорити, що це втрати української економіки – це абсолютно не правильно і не виправдано. З одного боку, це буде приводити до скорочення робочих місць, скорочення обсягів основних фондів у певних галузях і на певних підприємствах, але одночасно це створюватиме нові робочі місця на проведення модернізації, створення нових основних фондів, які будуть більш технологічно просунутими, сучасними, більш ефективними і менш енерговитратними. Тобто, це і є поштовх, щоб в Україні, врешті-решт, почалася модернізація, про яку весь час говорять політики, наші міжнародні партнери. Тут, нарешті, виконати те, до чого Україна так і не взялася, – буде змушувати зовнішній спонукальний чинник.


Як відбуватиметься еволюція системи соціального забезпечення в разі вступу України в ЄС? Чи стане реальною соціальна допомога, якою буде пенсійна система, чи збережеться політика урізання соціальних витрат, щоб скоротити дефіцит бюджету?

Система соціального забезпечення, насправді, не належить до гармонізованого законодавства ЄС, тому соціальне забезпечення в цілому не регулюється Угодою про Асоціацію. Йдеться лише про окремі аспекти соціального забезпечення. Наприклад, щодо підтримки споживання електроенергії в контексті реформи енергетичного сектору, тобто фактично, умова чи вимога до України – це ліквідація цінової дискримінації в енергетичному секторі, що практично означає, що ціни для підприємств і ціни для приватних споживачів мають бути однаковими. При цьому ставиться одночасно вимога про соціальний план дій, а він фактично передбачає перехід на адресну систему пільг і субсидій, які будуть отримувати дійсно найменш заможні споживачі. Інших аспектів, стосовно пенсійного забезпечення, забезпечення по тимчасовому безробіттю, наскільки я знаю, – цього немає.


Як українсько-європейські відносини впливають на майбутнє нашої країни? Могли б ви зробити прогноз щодо місця і ролі України в Асоціації з ЄС через 10 років? Як, по-вашому, це буде виглядати?

Щоб тут не виникло термінологічної плутанини, одразу скажу: асоціація – це не організація і не структура. Це просто обрано у такий спосіб називати поглиблені відносини між двома країнами, тобто «асоційоване членство» – такого поняття немає. Це просто більш складні політичні стосунки, які, за формальними ознаками, є більш поглибленими і тісними, ніж скажімо, стратегічне партнерство чи просто партнерство. От Україна з ЄС до цього часу мала Угоду про партнерство і співробітництво, а Асоціація – це більш тісні відносини, але це не є якась формальна структура, до якої Україна «вступає».

Так, це стосунки двох сторін: України і Європейського Союзу, але при цьому – це будуть стосунки України і 28 (на даний момент, бо, можливо, за декілька років це число буде більшим) держав-членів ЄС. Оскільки з боку Євросоюзу цю угоду ратифікує кожна держава-член, яка є стороною цих відносин, хоча більшість питань, які регулюються Угодою про Асоціацію, виходить за межі компетенції окремих держав-членів і реалізовуватимуться через структури Європейського Союзу.

А фактично це означає, що кожна держава-член ЄС визнає дію цих домовленостей на своїй території. Тому місце України тут абсолютно зрозуміле. Головне питання – якими будуть результати і наслідки, а тут, як я вже говорив, для України існують і широкі можливості, і досить помітні ризики.

Можливості – це шанс успішно реалізувати реформи, які там прописані, стати частиною європейського єдиного ринку, що призведе до зростання конкурентоспроможності українського ринку і до зростання рівня добробуту. Серед ризиків, в першу чергу, є ризики невиконання взятих на себе зобов’язань, і тоді той потенціал, який закладений в Угоду, фактично, не буде реалізований. І треба пам’ятати, що Україна має величезну історію невиконання зобов’язань, причому перед різними міжнародними партнерами, починаючи від того ж Європейського Союзу і закінчуючи Міжнародним Валютним Фондом.

Тому на даному етапі ми можемо говорити про серйозний виклик для української влади щодо іншого способу самоорганізації, самомобілізації для того, щоб ці зобов’язання виконати. Крім того, є ризики, які не пов’язані безпосередньо з угодою – це ризики чергових економічних чи фінансових потрясінь, які відіб’ються на всій економіці. Існують також ризики регіональні, наприклад, вплив ісламського фундаменталізму чи інші чинники і потенційні загрози щодо територіальної цілісності України.

На даний момент важко передбачити, якою буде ситуація через 10 років. Можна говорити лише про кілька можливих сценаріїв і про бажані та не бажані сценарії, а говорити навіть про їхню вірогідність – її оцінити складно, тому що аналітиками давно виявлено той факт, що прогнози до якоїсь країни можливі лише у випадку сталості і прогнозованості інститутів, а в Україні ми бачимо, що навіть політичний процес є складно прогнозованим. Наприклад, в останні 10 років усі чергові вибори виграє опозиція, навіть вже більше, ніж 10 років, бо це почалося ще у 2002 році.

Далі про «сталість» – вже тричі мінялася Конституція, тобто раз була прийнята і вже двічі змінювалася, не кажучи вже про безліч інших законів, про структуру уряду, про набір повноважень уряду, президента, про спосіб функціонування уряду – все це є чинники нестабільності, які роблять прогноз фактично неможливим.

Є бажаний сценарій, коли Україна все ж таки зможе забезпечити виконання зобов’язань і отримає ту користь, яка потенційно закладена в Угоді. І є велика кількість сценаріїв їхнього (зобов’язань) невиконання, що вкрай не бажано, всі ці сценарії переважно негативного характеру.


Що робитиме Україна, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС, якщо сам Євросоюз раптом розвалиться?

Не можна абсолютно відкидати і такий сценарій, хоча він не виглядає як дуже вірогідний. Це, скоріше, ризик, але в такому випадку, звичайно, відбудуться серйозні зміни геополітичного, геоекономічного характеру, які вплинуть на весь світ, на Європу, на Євроазіатський регіон і на всіх сусідів ЄС.

Сам по собі факт, що Європейський Союз перестане існувати, – малоймовірний. Можна говорити про кілька сценаріїв того, яким чином може відбутися «розвал» Європейського Союзу, і, в залежності від сценарію, можна говорити про імовірні наслідки для України. Якщо це буде вихід із Європейського Союзу окремих слабких держав, тієї ж Греції, наприклад, – це один сценарій. Другий сценарій – це формування дворівневого Європейського Союзу, де будуть «сильна» і «слабка» зони. Третій сценарій – це коли певні процеси будуть настільки сильними, що всі намагання зберегти Європейський Союз не даватимуть результату. В такому випадку Європа перетворюється на сукупність національних держав, або можна розглянути ще сценарії, згідно з якими всі держави ЄС входять до інших глобальних чи регіональних угруповань.

Але на даний момент я не думаю, що є такі серйозні напрацювання щодо того, як може це виглядати, і, зокрема, для України.


Яке все ж найбільш імовірне майбутнє європейського проекту? Чи може змінитися формат Євросоюзу у найближчі декілька років? Чи залишиться Старий Світ одним із найбільш конкурентоспроможних регіонів планети?

Звичайно, є питання щодо майбутнього стану Європейського Союзу, але я схильний думати, що намагання вирішувати питання разом на даний момент продемонстрували свою перевагу над тим, коли кожна країна намагалася виживати по одинці. Тим більше, що виклики перед Європою стоять глобальні, і рівень проблем, які стоять перед Європейським Союзом виходять за рамки окремих держав – це і питання конкурентоспроможності, і питання подальшої модернізації економіки, технологічного розвитку, питання розвитку людських ресурсів, питання еміграції, питання системи освіти. Все це, безумовно, питання серйозні, але не настільки катастрофічні.

Протягом останніх 10 років Європейський Союз залишався найпотужнішим економічним угрупуванням у світі, залишався сильним у політичному плані. Євросоюз дуже привабливий і для співробітництва на рівні держав, і на рівні бізнесу, і як місце для проживання на індивідуальному рівні.

А от намагатися вгадати подробиці майбутніх змін, – це вже навряд чи буде продуктивною розмовою.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Ассоциация с ЕС позволит Украине создать свою полноценную национальную экономику

Лесь Герасимчук, культуролог

Україна на вічних розтоках

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Асоціація з Євросоюзом – це основний ключ до модернізації України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Благодаря Ассоциации, уже с февраля Украина может получить доступ к европейским рынкам

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украина ничего не теряет, кроме своих цепей

Володимир Цибулько, політичний експерт

Україна зближується з ЄС через відмову Росії від подальшої кооперації

Володимир Лановий, президент Центра ринкових реформ

Україна має всі можливості для успішної євроінтеграції, потрібно просто надати їх людям

Мовчан Вероніка, директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій

Як Україна скористається новими можливостями, залежить від неї самої

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Грех не использовать соседство с ЕС в целях нашего собственного развития

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В мировой экономике благотворительность – ширма, за которой прячется жесткая мировая конкуренция

Тарас Качка, експерт з європейської інтеграції, учасник переговорної групи від України на перемовинах про зону вільної торгівлі з ЄС

Ідея європейської інтеграції полягає в тому, щоб управління в Україні нічим не відрізнялося від управління в більшості європейських країн

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Соглашение об ассоциации с ЕС для Украины это шанс пойти прогрессивным путем

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Завдяки Договору про асоціацію, Україна отримає значні переваги на Євроазiйскому просторі

Олесь Ільченко, письменник, з Женеви спеціально для «Діалог.UA»

Спільнота Північноатлантичної цивілізації, – набагато надійніший гарант безпеки нашої країни, ніж Росія

Дмитрий Выдрин, политолог

Через десять лет у нас не будет олигархов, поскольку их в Европе просто не существует

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Якщо не ставити за стратегічну мету повноцінне приєднання до ЄС, то в політичній асоціації та зоні вільної торгівлі для України немає сенсу

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Договор об Ассоциации – один из элементов цивилизационного выбора Украины

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Исторический путь Украины состоит в том, чтобы вернуться в семью европейских народов

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Сегодня ни страна, ни общество, не адекватны вызовам, стоящим перед ними

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Украина ничего не теряет, не получив гарантий будущего членства

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна буде «безкінечно наближатися» до Євросоюзу, але навряд чи стане його членом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,118