В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

Эта тема оказалась очень непростой, поскольку сделать новым и интересным для читателя то, о чем неустанно говорят накануне вильнюсского саммита практически все СМИ, было достаточно сложно. С другой стороны, мы попытались «объять необъятное» – выяснить, какое же будущее есть у ЕС, и каковы перспективы подписания Украиной Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Оба эти вопроса о будущем, а именно оно с трудом «прочитывается», – и в тексте самого Соглашения и между его строк.

Сможет ли наша страна благодаря подписанию Соглашения об ассоциации провести модернизацию экономики, преодолеть технологическую отсталость, развивать секторы, ориентированные на 5–6 технологические уклады? Каково место Украины в региональном разделении труда (ибо рынок ЕС весьма структурирован), какую нишу наша страна сможет занять? Существуют ли для украинской экономики риски, связанные с вступлением в ЕС, каковы они? Вопросов больше, чем ответов…

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий. Однако искусственно нагнетаемая истерия со стороны еще одного стратегического партнера Украины, на фоне прекрасно чувствующих себя под «соседской государственной крышей» российских банков и других субъектов предпринимательской деятельности, скорее подталкивает в «общее светлое будущее».

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Кризис в Европе стал частью ее повседневной жизни, иначе говоря, рутиной. Существует долговой кризис, кризис евро, кризис принятия решений и кризис одобрения этих решений. А вал апокалиптических прогнозов служит лишь одному – распространению мрачных настроений в обществе, в котором их и без того с избытком.

С момента провала проекта общеевропейской конституции, Евросоюзу хронически недостает политического лидерства. Образ единой, привлекательной для всех Европы изрядно потускнел — и прагматизмом его не заменить. Единая валюта без единого государства, без общей налогово-бюджетной и социальной политики, без единого рынка госбумаг, без единого рынка труда, без единых институтов политической солидарности — имеет мало шансов на выживание. Тем более, что валютный союз разрушает социальные системы менее сильных стран, из-за чего политический кризис в ЕС постоянно усугубляет проблему европейского лидерства.

Экономический кризис внес свои коррективы в «победоносное шествие» Европейского Союза по планете. Кроме серьезных экономических проблем на поверхность всплыло то, что в Евросоюзе отсутствует консенсус не только по дальнейшему развитию этого союза государств, но и по множеству вопросов его функционирования. Особенностью этого кризиса стало также дробление финансовых и товарных рынков по национальным границам. Предприятия в наиболее пострадавших странах оказались в худших условиях, чем их конкуренты в странах, не пострадавших от кризиса. Каждый сам за себя, или же все страны-члены ЕС вместе будут выходить из кризиса? Что, и в каком объеме будут решать наднациональные органы Евросоюза? И насколько далеко зайдет процесс централизации внутри ЕС?

Вопросов действительно много, но перед Украиной проблема окончательного интеграционного выбора реально встанет лишь через десятилетия. Как за это время изменится Евросоюз, и какой путь на сближение с ним успеет к тому времени пройти Украина? Об этом сегодня отчаянно спорят эксперты. Но большинство из них сходятся в одном: дорогу осилит идущий.

Свернуть

Многочисленные опросы показывают, что вряд ли можно с уверенностью утверждать, что жители Украины всецело разделяют европейские ценности, каковыми бы они ни были. Аргументы «за» и «против» европейской интеграции все еще остаются предметом дискуссий.

Что получит Украина, подписав Соглашение об ассоциации с Европейским Союзом? Пока только участие в проекте, то есть «пригласительный», а не членский билет. И уже от нас будет зависеть – сможем ли мы это приглашение трансформировать в какие-то экономические и политические выгоды. Будут ли достаточно компетентными органы власти, чтобы консолидировать общество и обеспечить максимальный эффект заложенного в Соглашении об ассоциации потенциала? Будем ли ждать, что кто-то сделает за нас то, что уже успели сделать наши западные соседи, или сами начнем меняться? Мяч находится на поле Украины, и у нас расширяется диапазон возможностей, которые мы либо используем, либо, увы, снова отложим «на потом».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна на вічних розтоках

2 дек 2013 года

Яких стратегічних цілей домагається Україна у своєму бажанні стати асоційованим членом ЄС? Чому підписання Угоди про Асоціацію з ЄС є для України цивілізаційним вибором?

Асоційоване членство в ЄС, тобто, як дотепно висловився один політтехнолог, - це лишень запрошення до імовірного вступу в неокресленій перспективі1. Кластери інтересів, що гуртуються довкола президента й контролюють всю жорстку вертикаль влади, яка беззастережно включає всі її гілки, не спромоглися за кілька років створити власне бачення стратегічного розвитку держави. Тобто планів на віддалену перспективу, які обґрунтовуються певними теоретичними засадами, просто нема. Щоразу і в усіх галузях маємо ці хвилинні ухвали, які покликані рятувати пожежні ситуації. Тактика керівних інтересів визначає й поведінку провідної партії, тобто працівників основних вузлів владної вертикалі. Такий етос, що розбігається з українськими історичними традиціями, не дозволяє виробляти будь-які стратегічні цілі, а тактично панівні кластери хочуть в найближчому часі одержати хоч якийсь зиск від ЄС і дещо послабити тиск російського експансіонізму.

Та й з погляду культурології цивілізацію не обирають, а виробляють протягом тривалого періоду на ґрунті історичних трендів у культурі2. Крім того, нам важко говорити про одностайність цивілізаційних характеристик у самій нашій державі. Ми маємо мозаїчний культурний ландшафт, що раз по раз розшарпується кластерами інтересів, які опікуються виключно власними тактичними проблемами.

Теоретично, ми мали б не цивілізацію обирати, а узгоджувати3 параметри власної виробленої цивілізації4 з цивілізаційними вимогами об’єднання, що нас цікавить5.


А чи може сьогоднішній стан ЄС дозволити Україні ці цілі реалізувати? Чи не виявиться Україна в ролі країн півдня ЄС, в частині перспектив? Які передумови того, що ми не станемо новою Грецією?

На мою гадку, Україна досі не має артикульованих цілей на віддалену перспективу, принаймні Президент Янукович їх досі не озвучив. Тому не можна відразу й сформулювати, що саме ЄС має «дозволяти» чи «не дозволяти». Може йтися лишень про кореляцію систем, а система, створена тепер в Україні погано корелює або й зовсім не корелює з параметрами ЄС як системи ні в теоретичному плані, ні в практичному.

Питання півдня ЄС досить широке й обіймає країни з різним ступенем цивілізаційного розвитку. Їх усіх слід розглядати поокремо, а от щодо Греції питання давно вирішене в кількох аспектах: гострота кризи в країні вже позаду завдяки режиму жорсткої економії. А сама грецька криза була настільки тяжкою через разючі помилки (часом просто злочинні) в галузі державного реґулювання фінансово-економічної сфери. Тобто у випадку Греції ми маємо до діла не з об’єктивними циклами господарського розвитку, а з помилками на рівні державної політики.

Але нам у жодному разі не треба боятися стати «новою Грецією», бо і за рівнем розвитку гарантованої демократії, і за рівнем національної свідомості, і за рівнем розвитку інфраструктури, і за рівнем та умовами розвою малого та середнього бізнесу тощо в оглядній перспективі ми до щабля Греції не наблизимось.

До речі, не греки в Україну, а українці в Грецію вивозять свої капітали, а туристи вже давно зрозуміли, що відпочивати в Греції і дешевше, і комфортніше, ніж вдома.


Які європейські цінності так приваблюють більшість (згідно з соціологічними опитуваннями) жителів України? І що в самій Європі відносять до цінностей?

З поняттям «європейські цінності» назагал усе далеко не просто. Вони окреслюються у найбільш загальному вигляді і за культурологічним типом нагадують уявлення про «землю з молочними річками й кисільними берегами» або «рай». Вони поділяються на внутрішньосоюзні завдання і зовнішньополітичні вектори:

а) внутрішньосоюзні:

зміцнення миру, його цінностей і благополуччя народу;

підтримання свободи, безпеки та правосуддя без внутрішніх кордонів і внутрішній ринок, де конкуренція вільна і не спотворена;

сталий розвиток на основі збалансованого економічного зростання та цінової стабільності;

висококонкурентна соціально-орієнтована ринкова економіка;

соціальна справедливість і соціальний захист6;

рівність між жінками і чоловіками;

солідарність між поколіннями;

захист прав дитини;

економічна, соціальна та територіальна згуртованість і солідарність між державами-членами;

повага до мовного й культурного розмаїття.

б) У зовнішній політиці:

відстоювати й просувати свої цінності та інтереси;

зробити свій внесок у мир, безпеку, сталий розвиток Землі;

солідарність і взаємоповага між людьми;

вільна і справедлива торгівля;

викорінення злиднів;

захист прав людини, зокрема прав дитини;

суворе дотримання і розвиток міжнародного права, включаючи повагу до засад Статуту ООН.

Тут кожен пункт є лишень ідеальним наміром на вельми віддалену перспективу7. Приблизно такими самими ідеальними побажаннями була перейнята програма політично-бізнесового проекту за назвою «Партія Реґіонів», яка перебрала владу в країні під спокусливим для електорату гаслом «Покращення життя вже сьогодні!» Але це «покращення» з цілої низки причин у жодній галузі, крім збагачення окремих владних кластерів, не відбулося й досі. Тобто обіцянка лишилася таким же нездійсненним ідеалом. Ба більше! Якщо ми переглянемо перелік цілей ЄС і аналогічних обіцянок ПР, то побачимо, що трактування цих пунктів відмінне на просторінях ЄС і на теренах нашої країни. Можна записати цілий ланцюг таких протиставлень: «демократія – жорстка вертикаль влади бізнес-кластерів», «права людини – вибіркове правосуддя», «висококонкурентна соціально-орієнтована ринкова економіка – псевдоринкова економіка, скерована на збагачення провладних кластерів інтересів» і т.д. У нас замість «справедливої торгівлі» практикується безтендерний дерибан ресурсів (яскравий приклад: неефективність більшості проектів під гаслом Євро-2012; тепер кажуть зрідка, що їх будували для майбутнього), кримінальне і напівкримінальне опікування бізнесом задля його визиску на користь провладних структур або конкретних фігурантів, рейдерство тощо. І це за контрольованої владними кластерами системи судочинства, ще й «недосконалого» й корумпованого. Тому на сьогодні важко сказати, як влада збирається гармонізувати українські реалії й казкові мрії ЄС.

14 жовтня видання POLITRADA.com опублікувало під заголовком "Чи хочуть українці вступу до ЄС?" результати останнього соціологічного опиту, проведеного Центром Разумкова. Зі статистики центру випливає, що кожен другий українець прагне вступу до ЄС. З цього та з інших аналогічних опитувань важко визначити мотивацію респондентів, але, наскільки я розумію, ідеться про популярні, сформовані зомбуючою пропагандою, уявлення про свободу перетину єврокордонів, автоматичне підвищення рівня життя і добробуту, пришвидшення реформ (котрих насправді не було), можливість працевлаштування в країнах ЄС, розширення можливості навчання у західних внз8 (кожному поколінню своє) тощо.

Насправді ж ніхто поважно не замислюється над необхідністю вельми болючої кореляції української та європейської ментальності, зміни ставлення до праці, перебудови всієї системи влади (майже революції), виведення країни з-під контролю напівкримінальних пострадянських бізнес-угруповань, зміни всієї системи ведення господарства та ін., на що мало б піти кілька сутужних десятиріч. Але оскільки чинній владі такі тектонічні зрушення не до шмиги, то людям на дуже короткий час залишається втішатися «блакитною мрією потомленого людства», як сказав український класик.


Як змінилися (якщо змінилися) європейські цінності після відмови прийняти Конституцію ЄС і (особливо) після економічної кризи 2008 року?

Власне, вказані вище ідеали не змінилися. Просто остання криза протверезила багатьох політиків і урядовців, відбувся ґрунтовний аудит і проведено розслідування діяльності багатьох банківських структур і урядових організацій, і вже на цій підставі запроваджено раціональніше порядкування можливостями європейських економік. Серед кардинальних змін в європейській ментальності та в системах ґарантування безпеки в низці країн зросли праві й правонаціоналістичні настрої, що вимагають перегляду всієї системи адаптації міґрантів, виселення всіх нелегалів за межі ЄС, підвищення ролі місцевих громад. Це свідчить про кінець сп’яніння від ідей мультикультуралізму в Європі. Особливо виразні ці процеси у Франції, Італії, Великій Британії, Швеції. Щоправда, на тлі депопуляції до цієї проблеми по-іншому ставиться Польща9. Значно збільшено контроль за оборудками банків та інших фінансових і кредитних установ.


Що робитиме Україна, підписавши (і взявши на себе зобов`язання) про входження в Асоціацію з ЄС, якщо сам ЄС розвалиться? Яке майбутнє європейського проекту? Чи є майбутнє у ЄС як об`єднання?

За великим рахунком, нічого «страшного» не станеться: Україна досі підписувала чимало документів, котрі й не збиралася сама виконувати й не пильнувала, як виконувала інша договірна сторона свої зобов’язання (напр.., т.зв. «Харківські угоди»). Існує низка поважних угод з Європою, котрими Україна нехтує з волі керівників владних кластерів (напр.. у правовій галузі. Тобто, в цьому випадку все залежить від волі кластерів, які концентруються в особі Президента України. Якщо буде жорстка настанова виконувати, то Україна виконає, а як ні – то й далі в країні пануватиме вигідна ситуація політичного болота.

Сам Європейський проект переживає складні часи, бо під час кризи й відразу після неї сформувався осібний центр прийняття рішень, що включає основних тримачів фінансів і ресурсів. Цей центр перебуває сьогодні в ідеологічно «підвішеному» стані через радикалізацію й близьке об’єднаннях правих партій. Гостро стоїть питання з нагальним контролем кордонів на тлі масової міґрації африканців та розмаїтих субетносів, наприклад ромів10.

З одного боку, ЄС сьогодні не має достатньо ресурсів для всебічної адаптації людей, котрі захотіли жити в центрі Європи, а, з другого боку, ці прибульці не квапляться адаптуватись і в другому-третьому поколінні вимагають визнання власної культурної відрубності й організації власного етосу. При цьому слід зважати на той факт, що прибульці – це переважно пасіонарії, котрі набагато активніші, особливо в своїх соціальних вимогах, за місцеве населення. У них же й народжуваність набагато вища. Усе це модифікує соціокультурний ландшафт Європи, а це не всім європейцям до вподоби. Ця нагальна сьогодні європейська проблема, котра вимагає також чималих фінансових витрат, також є результатом захоплення п’янкими ідеями коспомополітичного мультикультуралізму, котрі в дійсності сприяли посиленню ісламського лобі в Європі.


Що ми втрачаємо, вступаючи в Асоціацію без осяжної перспективи вступу до ЄС, адже умови Угоди з Україною мають інші умови, ніж свого часу були для країн Центральної Європи, які в свою чергу стали членами ЄС? І чи потрібно Україні прагнути ввійти до складу Євросоюзу?

Діалектика угод – справа зрозуміла, бо Європа помалу вчиться на своїх помилках і тепер обережніше ставиться до прийому нових членів і до підписання Угоди про асоціацію. І справа тут не в моральних стійностях, а в страхуванні від неадекватних режимів і криміналізованих економік.

В короткотерміновій перспективі вигода України полягає у теоретичній можливості зменшення тиску Москви, експансіонізм якої стає дедалі настирливішим і агресивнішим. Для владних кластерів України йдеться далебі не про перспективи вступу, котрий віртуально вимагатиме їхньої ліквідації, а про звичну для себе тактику «крок вперед - два кроки назад». Втім і електорат, -- котрий після підписання почне на собі відчувати потребу міняти триб життя, переходити від підлітковості й криміналу до тяжкої праці в рамцях безумовно діючих законів, які виконуються стосовно всіх громадян однаково, -- може передумати вступати до ЄС.

Принаймні сьогодні питання так не стоїть: ідеться про те, аби владні кластери членороздільно виклали на папері не абстрактні гасла про покращення і відьомство попередників, а власне бачення шляху України не від сесії Верховної ради до сесії, а на найближчі років 20-30, незалежно від того, виживе ЄС або Митний союз найближчим часом, чи ні. Передусім треба самим зіп’ястися на рівні ноги й відповісти світові на питання хто ми й куди прямуємо11.

1Остання назва віртуальної Угоди: "Угода про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншого боку".Див.: http://dt.ua/POLITICS/yes-zaproponuvav-vidkoriguvati-nazvu-ugodi-pro-asociaciyu-131062_.html

2МЗС, наприклад, вважає, ніби Україна має «спільну історію» з ЄС, не пояснюючи, що саме малося на оці. http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/european-integration/ua-eu-association

3Українські фахівці запропонували термін «гармонізація»: http://www.viche.info/journal/3616/

4Про офіційну оцінку поточного стану з наріжними концепціями культурного розвитку України див.: ПРО ВНУТРІШНЄ ТА ЗОВНІШНЄ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ В 2013 РОЦІ. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України, К.-2013. Про стан з концепцією гуманітарного розвитку: с.152-153.

с. 173 "Відсутність спільної культурної основи, поглиблення соціокультурних меж, що існують між окремими регіонами, мовними та релігійними спільнотами, яке ми спостерігаємо протягом останніх років, може призвести до соціокультурного розколу суспільства. Зазначені ризики особливо посилюються за умов політичної нестабільності та економічних негараздів, і це накладає особливу відповідальність і на державну владу, і на впливові політичні сили, що іноді спекулюють на соціокультурних розбіжностях і протиріччях із тактичних міркувань, не замислюючись над стратегічними наслідками такої політики.

Подолання стану латентного взаємовідчуження – справа багатьох років навіть за умови послідовної, продуманої політики держави у відповідному напрямі. Однак така політика навряд чи буде вироблена зусиллями лише урядовців і депутатського корпусу. Необхідна якнайширша участь у цій роботі науковців, представників незалежного експертного середовища. Потенціал для цього в Україні є. Але обов’язковою умовою має бути неупередженість і незаангажованість, іншими словами, об’єктивність та інтелектуальна чесність.

Небезпеку становить культурна фрагментація, зумовлена швидкими змінами у структурі українського соціуму. Безперечно, негативне значення має той факт, що Україна вже давно стала полем конкуренції іноземних культур, до того ж часто не в найліпших їх проявах. Українській культурі за таких обставин дуже складно розширити ареал своєї присутності, і вона поступово маргіналізується навіть у тих регіонах, де її позиції є традиційно більш сильними. Призвичаювання до споживання іноземного культурного продукту і створення власного за іноземними лекалами нівелюють мотивацію до творчого пошуку, розвитку власної культури, осягнення її історичної глибини та духовного багатства. Ситуацію не можуть змінити окремі яскраві культурні явища, визнання високої естетичної вартості яких об’єднує громадськість Сходу і Заходу, Півдня і Півночі країни. Необхідна нова культурна політика держави, яка б не обмежувалася реагуванням на процеси в культурній сфері, а випереджала і спрямовувала їх".

с. 180 "В умовах України брак ефективних організаційно-правових, адміністративних механізмів, а також належної державної фінансової, інформаційної підтримки національної культури може призвести до поширення явищ культурної уніфікації, поступової втрати зв’язку духовних підвалин суспільного життя, сучасної культури з національно-культурними цінностями і традиціями".

5Наприклад: чи готовий ґарант Конституції та наш уряд виконувати наступне положення: "Ще одна з особливостей участі ЄС у міжнародних договірних відносинах пов`язана з розподілом компетенції між Союзом та державами-членами, коли об`єкт угоди підпадає не лише під компетенцію ЄС, а й частково під компетенцію його держав-членів"? http://pidruchniki.ws/1522012248586/pravo/dogovirna_praktika_yevrosoyuzu

6Пор.: Клаус Неллен "Европа равных". Русский журнал. Беседовали Ирина Чечель и Александр Марков. 27.09.13.

7Mal Fletcher "Signing Up To The European Ideal -- But What Is It?" у вид.: Cross Rhythms, Saturday, 8th October, 2005.

8Про провал реформ у галузі освіти й фальсифікацію даних у доповіді українського галузевого міністра див.: http://politica-ua.com/pobeda-ili-beda-tabachnika/?34675

Про результати опитування у жовтні про якість освіти див.: http://dt.ua/UKRAINE/tretina-ukrayinciv-ne-viryat-u-yakist-vischoyi-osviti-131196_.html

9Ситуація з міґрантами в Польщі й проблеми депопуляції:KamilNfdolski. Polska wymiera. Jak nigdy potrzebujemy imigrantów http://wiadomosci.onet.pl/kraj/polskawymierajaknigdypotrzebujemyimigrantow/tlye4

10Про проблеми з демократією див.: Claus Leggewie, Patrizia Nanz "The future council. New forms of democratic participation” у вид.Eurozine.2013−08−20.Christophe Sente "Faut−ilattendreunere fondation de la social−démocratie?" у вид.Eurozine. 2013−09−09.NilüferGöle "Islam`s disruptive visibility in the European public space" у вид. Eurozine. 2013−10−11.MichelGurfinkiel. Islamin France The French Way of Life Is in Danger. March 1997. У вид.: Minnesotans For Sustainability, 2002, 2003, 2004.

11Дмитро Видрін, зокрема, про фактор трансформації ментальності http://dialogs.org.ua/ru/dialog/page1562405.html

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Вооруженные негосударственные силы: тенденции и вызовы

Когда государство не справляется с охраной общественной безопасности, эту лакуну заполняют негосударственные вооруженные силы – инсургенты, банды, частные охранные фирмы; значение этих формирований в мире неуклонно растет. Наиболее тревожным, пожалуй, является то, что процесс приватизации госструктур безопасности происходит «как бы легитимно», когда группировки, описанные выше, не стремятся свергнуть само государство, и действуют якобы на законных основаниях. В самом деле, несмотря на аполитичный характер некоторых вооруженных групп, они разрушительны для государства, в особенности, когда криминальные элементы получают власть и расширяют сферу влияния посредством подпольной деятельности.

Незаконные, негосударственные вооруженные формирования – как и их законные «братья», они формируют сложную сеть безопасности для решения различных задач, первая из которых – их собственное выживание. Приватизация органов охраны общественного порядка разрушительно сказывается на общественной безопасности, так как ответственность переходит в частные руки. Гарантированная безопасность, в конечном счете, становиться доступной только тем, кто располагает средствами для содержания частной охраны, либо рискует довериться нелегальным группировкам и бандам. Это подрывает и без того низкую репутацию государственного правового режима.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Ассоциация с ЕС позволит Украине создать свою полноценную национальную экономику

Ігор Шевляков, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

Найбільший ризик, пов`язаний з Угодою про Асоціацію, – це невиконання Україною взятих на себе зобов’язань

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Асоціація з Євросоюзом – це основний ключ до модернізації України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Благодаря Ассоциации, уже с февраля Украина может получить доступ к европейским рынкам

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Украина ничего не теряет, кроме своих цепей

Володимир Цибулько, політичний експерт

Україна зближується з ЄС через відмову Росії від подальшої кооперації

Володимир Лановий, президент Центра ринкових реформ

Україна має всі можливості для успішної євроінтеграції, потрібно просто надати їх людям

Мовчан Вероніка, директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій

Як Україна скористається новими можливостями, залежить від неї самої

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Грех не использовать соседство с ЕС в целях нашего собственного развития

Александр Кендюхов, доктор экономических наук, профессор

В мировой экономике благотворительность – ширма, за которой прячется жесткая мировая конкуренция

Тарас Качка, експерт з європейської інтеграції, учасник переговорної групи від України на перемовинах про зону вільної торгівлі з ЄС

Ідея європейської інтеграції полягає в тому, щоб управління в Україні нічим не відрізнялося від управління в більшості європейських країн

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Соглашение об ассоциации с ЕС для Украины это шанс пойти прогрессивным путем

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Завдяки Договору про асоціацію, Україна отримає значні переваги на Євроазiйскому просторі

Олесь Ільченко, письменник, з Женеви спеціально для «Діалог.UA»

Спільнота Північноатлантичної цивілізації, – набагато надійніший гарант безпеки нашої країни, ніж Росія

Дмитрий Выдрин, политолог

Через десять лет у нас не будет олигархов, поскольку их в Европе просто не существует

Олексій Молдован, кандидат економічних наук, Завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень

Якщо не ставити за стратегічну мету повноцінне приєднання до ЄС, то в політичній асоціації та зоні вільної торгівлі для України немає сенсу

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Договор об Ассоциации – один из элементов цивилизационного выбора Украины

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Исторический путь Украины состоит в том, чтобы вернуться в семью европейских народов

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Сегодня ни страна, ни общество, не адекватны вызовам, стоящим перед ними

Ирина Клименко, зав.отдела внешнеэкономической политики НИСИ, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник

Украина ничего не теряет, не получив гарантий будущего членства

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Україна буде «безкінечно наближатися» до Євросоюзу, але навряд чи стане його членом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,163