В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Среди основных вызовов, которые стоят сегодня перед Украиной и требуют пристального и глубокого анализа, можно с уверенностью назвать социальную сферу. Выход большой массы людей на Евромайдан засвидетельствовал снижение доверия граждан к проводимой правительством экономической политике. Устойчивая структурная безработица, увеличение разрыва между доходами бедных и богатых граждан, а также множество других ее негативных проявлений в социальной политике, здравоохранении и образовании наблюдаются во всех без исключения регионах Украины. Можно сколько угодно повышать «на копейки» социальные выплаты и заработную плату бюджетников, но при этом итоговые суммы все равно не покрывают насущных элементарных проблем человека. Это сказывается не только на уровне потребления, но и на возможностях передвижения внутри страны и в крупных ее городах, проявляется в неравенстве доступа к услугам в медицине, культуре и образовании. Возникает мультипликационный эффект, приводящий к дискриминации в области прав человека, сегрегации и полной демотивации и деморализации общества.

В Украине сегодня очень высока социальная напряженность, к тому же, ситуация сознательно накаляется. Это делалось и раньше, но только сейчас лозунги о демократических правах и свободах, европейских ценностях подливают масла в перманентно тлеющий конфликт на почве колоссального социального неравенства. И этот конфликт с самым большим потенциалом способен вовлечь максимально широкие массы населения.

За последние годы не только планомерно сокращается в относительном и абсолютном выражении количество бюджетных средств, идущих на социальные цели, но также и существенно меняется система использования средств социальных фондов. Бездумная политика в социальной сфере привела к тому, что все фонды страдают дефицитом, а объем социальных обязательств государства с каждым годом становится все меньше.

Можно ли направить эти средства, идущие в карманы чиновников, в карманы граждан? Вопрос риторический, но в условиях бюджетного кризиса власти придется на него отвечать, чтобы не получить еще и серии голодных бунтов в различных регионах страны.

По количеству долларовых миллиардеров Украина оказалась на 27 позиции мирового рейтинга, расположившись между Египтом и Чили. Об этом свидетельствуют результаты исследования «Перепись миллиардеров 2013», проведенного экспертами международной компании Wealth-X, которая исследует жизнь богатейших людей современности, совместно со швейцарским финансовым конгломератом UBS.

Но в тоже время, Украина попала в тройку беднейших стран Европы. По данным международной компании GFK, реальный разрыв между странами, занявшими первые строчки рейтинга и последние, просто колоссален. Например, первое место по покупательной способности с большим отрывом занял Лихтенштейн – с показателем в 58 848 евро. На втором и третьем местах соответственно расположились Швейцария (36,351 тысяч) и Норвегия (31,707 тысяч евро). Тогда как в Украине этот показатель составляет 2 206 евро.

Острота проблемы социального неравенства определяется соотношением доходов, а не самим наличием богатых и бедных. По этим показателем у нас разрыв значительно больше, чем в европейских странах, и это наиболее сильный раздражитель для общества. Разрыв в богатстве очень большой, он просто не соотносится с развитием экономики, поскольку экономика в стагнации, а разрыв растет. Кроме того, неравенство в современном украинском обществе становится еще и существенным деморализующим фактором.

Политика сокращения расходов на социальные нужды под предлогом «сведения бюджета» фактически стала новым социальным экспериментом, охватившим и Европу, и многие страны мира, включая и США. Так называемая «финансовая дисциплина» стала сегодня полубогом, которому поклоняются все основные политические партии. Чтобы ликвидировать все прежние социальные завоевания трудящихся, они создали особые механизмы – «долговые тормоза» в Европе, «фискальный предел» в США. Прибыли банков и доходы нуворишей бьют рекорды, в то время как социальные права сотен миллионов людей жестко подавляются. В то же время показатели социального неравенства сегодня побили даже рекорды времен Великой депрессии.

Политики могут болтать до бесконечности о долгах и дефиците бюджета, пока это не касается ущерба живым людям, причиняемого их решениями по урезанию социальных расходов. Значительная часть населения Украины уже давно не видит роста своих доходов. И уровень их жизни почти не меняется к лучшему, если не ухудшается. По разным оценкам, от 30 до 40 % семей половину своего пищевого рациона производят самостоятельно – то есть держат приусадебное хозяйство. Именно этих граждан в первую очередь и волнует проблема бедности и инфляции. Именно эти граждане могут взорваться протестом, попав в безвыходную, на их взгляд, экономическую ситуацию.

Украине придется искать более эффективные формы децентрализации, в том числе и бюджетных социальных расходов, увеличивать роль промежуточных эшелонов между властью и обществом. Давно назрела необходимость оживлять социальный диалог, расширять перспективы для малого и среднего бизнеса – главного мотора экономики, открывать здесь и сейчас возможности для профессионалов и горизонты для молодого поколения, представители которого все чаше ищут пути самореализации за рубежом.

«Диалог.UA» попросил экспертов ответить на ряд актуальных в рамках этой темы вопросов, а также подобрал ряд статей о социальной сфере в других странах. Приглашаем всех читателей принять участие в обсуждении одной из наиболее насущных проблем Украины.

Свернуть

Среди основных вызовов, которые стоят сегодня перед Украиной и требуют пристального и глубокого анализа, можно с уверенностью назвать социальную сферу. Выход большой массы людей на Евромайдан засвидетельствовал снижение доверия граждан к проводимой правительством экономической политике. Устойчивая структурная безработица, увеличение разрыва между доходами бедных и богатых граждан, а также множество других ее негативных проявлений в социальной политике, здравоохранении и образовании наблюдаются во всех без исключения регионах Украины. Можно сколько угодно повышать «на копейки» социальные выплаты и заработную плату бюджетников, но при этом итоговые суммы все равно не покрывают насущных элементарных проблем человека. Это сказывается не только на уровне потребления, но и на возможностях передвижения внутри страны и в крупных ее городах, проявляется в неравенстве доступа к услугам в медицине, культуре и образовании. Возникает мультипликационный эффект, приводящий к дискриминации в области прав человека, сегрегации и полной демотивации и деморализации общества.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Вимагати від суспільства обмежень можна тільки в обмін на ясну і чітку перспективу

17 дек 2013 года
Соціальна політика в нашій країні, це наче «дитина з сімома няньками» - навколо неї всі бігають, а воно сидить занедбане. На жаль, грошей стає все менше, до того ж існує тиск міжнародних інституцій, щоб ми запровадили політику жорсткої економії, і в першу чергу почали економити на «соціалці». Але є приклади деяких держав, які зробили навпаки, і отримали непогані результати. Отже, чого нам чекати у сфері соціальної політики?

Очікувати від більшої частини бізнесу, політичної еліти якихось рішучих кроків важко. Можновладці призвичаїлись до певних стандартів свого життя, свого окремого суспільства. Все інше суспільство живе зовсім інакше. Суспільство тільки по телебаченню бачить цей гламур, і політичний, і шоу-бізнесу, хоча є указ президента про розвиток громадянського суспільства і прийнята постанова Кабінету Міністрів про створення громадських рад при органах виконавчої влади. Ці ради вони створені майже скрізь.

До речі, громадських організацій різного рівня у нас понад 90 тисяч. Відповідно, при облдержадміністраціях чи міністерствах в ці ради прагнуть увійти всі бажаючи. Раніше склад цих рад утворюся рішенням цих установ, але це не демократично. Але коли перешли до демократичного способу формування цих рад, тобто туди входять всі бажаючі, то ці органи стали непрацездатні. Крім того, там часто зустрічаються люди з недостатньою фаховою підготовкою, а зібрання інколи вони перетворюють в мітинги.

Справа в тому, що основні ресурси країни зараз знаходяться в приватних руках. Як категорія надбагатих людей спілкується з суспільством, відчувають всі. Режим соціальної економії для України просто неминучий, якщо нема грошей, ти неминуче перейдеш на режим економії.

Що стосується соціальної держави, то вона переживає кризу, яку сама і започаткувала. Як тільки почалося запровадження ідеології соціальної держави, влада мусила підтвердити її новими соціальними кроками. Будь який претендент на владу підтримує її новими соціальними обіцянками. В цій ситуації винна тільки сама влада. Влада робить те, що від неї очікує суспільство.

Суспільство у нас має патерналістську психологію. В соціології є терміни: інтернали і екстернали. Екстернали вважають, що все залежить тільки від зовнішніх обставин, насамперед від держави. Інтернали вважають, що треба покладатись на самих себе. Поки що у нас більше екстернальна психологія.

Відповідно і влада - роздає обіцянки, які потім не можна виконати. Тому ми опинились певною мірою в замкнутому колі, яке треба розірвати тверезою, адекватною оцінкою наших можливостей. Я вже не говорю, що цією ситуацією користується Росія, яка хоче довести Україну до соціального вибуху, а потім втрутитися методами примушення до миру і спокою.

Для того, щоб цього не відбулось, саме суспільство повинно продемонструвати, що воно готове йти на певні обмеження. За умови – суспільство повинно знати заради чого, і відповідно від влади очікується проект технологічного оновлення країни.

Якщо наша продукція неконкурентоспроможна, якщо наша продукція і Росії не дуже потрібна – треба йти до її конкурентоспроможності, треба щось робити. Тоді виникає питання: навіщо нам йти в Євразійський Союз, якщо ми випускаємо продукцію, яка непотрібна навіть самий Росії? Якщо вона була б потрібна – вони б не зважали, хоче Україна до ЄС або не хоче.


Саме в тому і проблема – як правильно розподіляти обмежені ресурси, і як вони будуть розподілені?

Обмеження мусять стосуватися насамперед верстви найбагатших людей країни, бо для найменш забезпечених та вразливих верств - це питання виживання. Є категорія людей, які фізично не зможуть вижити без більш-менш справедливого розподілу цих ресурсів.

Розподіл ресурсів в період соціальних обмежень вимагає розгалуженої системи громадських організацій, оскільки контролювати цей розподіл повинні не чиновники, а самі громадяни. Що стосується громадських організацій, то вони різношерсті, частина із них створена є так звані «ГОНГО», формально вони не урядові, а насправді створені владою. Деякі з них займаються не тими справами, заради котрих вони утворювались, коли реєструвались.

Виникає питання - як розподілити цей невеликий пиріг, щоб хоча б не було найбільш жахливих наслідків режиму економії, які можна побачити, наприклад, у Греції? Правда є і інший варіант – «продатися» Росії, і на деякий час отримати там «сир», ну а потім мишоловка закриється.

В Євразійському просторі ми консервуємо технологічно відстале виробництво. У нас нема тенденцій серед бізнесових кіл дбати про технологічне оновлення і розвиток виробництва. Інноваційність підприємств мінімальна, наукові та конструкторські винаходи не затребувані.

Тому треба вимагати від влади чіткого проекту розвитку: які галузі будуть розвиватися, за рахунок яких коштів, як середній і малий бізнес може знайти свою нішу, і так далі...

Тобто, вимагати від суспільства обмежень можна тільки в обмін на ясну і чітку перспективу. Якщо перспективи немає – то хоча б заради чого це потрібно?


В світі є певна статистика того, як розподіляються фінансові ресурси. На жаль, існує величезна нерівномірність їх розподілу, отже, ця проблема також існує і в Україні. Наскільки гостра та актуальна для нас проблема соціальної нерівності?

Проблема гостроти визначається співвідношенням доходів, а не самою наявністю багатих і бідних. Зазвичай це робиться за квінтільним чи децильним коефіцієнтом. Отже, порівнюється 5% багатих, та 5% бідних, або 10% і 10%. Як правило, беруть 10%.

За цім показником у нас розрив значно більший, ніж в передових країнах, і цей момент найбільш дратує суспільство. Тому що людей, які можуть собі дозволити все лише кілька відсотків, і це на фоні загальної бідності. Частка середнього класу у нас зростає, але поняття це відносне. За мірками передових країн – це нижче середнього класу.

Але все одно - розрив в багатстві дуже великий. Він просто не співвідноситься з розвитком економіки, бо економіка в стагнації, а розрив зростає. Як в стагнації можна ще більше багатіти? Для нормальної людини це за межами здорового глузду. Людина не може оцінити цю державу, як побудовану на здоровому глузді, а відповідно і владу, яка керує цією державою. Хоче влада це почути чи не хоче - їй зручніше не чути, і робити вигляд, що все нормально.


Звичайно, найбільш вірогідний шлях – просте продовження старої політики, але до чого це може призвести?

Ситуація може складатися по різному. З будь якої точки, в якої перебуває суспільство, є багато варіантів розвитку. Може бути поступова відмова від незалежності, бо населення збайдужіє до цієї влади. Відповідно воно може збайдужіти і до держави.

Може бути навпаки - мобілізація всіх сил, щоб подолати застійні явища. Рух до Європи може відкрити економіку України для іноземних інвестицій, якщо свої бізнесмени не спроможні технологічно її оновити. Можлива «революція менеджерів» - згадаємо, як радянські директори стали власниками.

Можливо, що на місце тих, хто управляє виробництвом, прийде нове покоління, яке залежить не від рахунку у банку, а від виробництва як такого, і воно оновить виробництво. Майбутнє залежить від багатьох факторів: активності суспільства, насамперед політичної, громадської активності. Сукупність багатьох факторів створює різні комбінації. Єдине, що можливо сказати впевнено: так, як зараз, більше жити не можна.


Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Лесь Герасимчук, культуролог

Симулякр соціальної турботи

Павло Розенко, провідний експерт Центру ім. О. Разумкова, громадський діяч

Для нинішньої влади ближчий той вектор розвитку, де зберігається система нерівних можливостей

Черенько Людмила, зав. відділом дослідження рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАНУкраїни

У період кризи бідним залишається лише виживати і очікувати на кращі часи

Олексій Шестаковський, кандидат соціологічних наук, науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України

Соціальні виплати не можуть збільшуватися без зростання економіки

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Социальная политика должна выполнять функцию предохранительной сетки

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Переосмыслить социальный мир

Владимир Золоторев, журналист

Лучшая социальная политика государства — это ее отсутствие

Анатолій Луценко, політолог, політтехнолог, директор «GMT Group»

Ефективна соціальна політика потребує реформи місцевого самоврядування

Юрій Гаврилечко, експерт ГО «Фонд суспільної безпеки»

Держава має створювати умови, щоб дотримувалися соціальні стандарти

Ольга Пищулина, к.с.н., зав. отделом социальной политики НИСИ

Ни одно государство не может отказаться от социальной сферы

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Социальная политика в Украине – это проблема защиты прав человека

Леонід Ільчук, Центр перспективних соціальних досліджень Мінсоцполітики та НАН України, кандидат політичних наук, доцент, Заслужений працівник соціальної сфери України, директор

Соціальна політика не повинна бути турботою лише держави

Олесь Ільченко, письменник, Женева

Боюся, що таке поняття, як економіка України стало майже віртуальним

Дмитро Боярчук, директор CASE-Україна

Держава має відповідати за те, щоб рівень життя її громадян не був надто низьким, щоб люди не деградували.

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Денег в нашей стране должно хватать на все социальные нужды

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Треба проводить не політику економії, а політику відновлення балансу

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,149