В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Повестка дня будущего президента

Имя кандидата, победившего или проигравшего на выборах президента Украины, мы узнаем уже в ноябре. Поэтому, представляя для обсуждения на страницах «Диалог.UA» тему «Повестка дня будущего президента», мы сознательно вынесли за рамки нашего диалога вопрос о победителе нынешней избирательной кампании. Мы хотели заглянуть в декабрь 2004 года и увидеть, что же реально предстоит и что удастся сделать будущему президенту, вне зависимости от того, кто займет этот пост.

На самом деле, у нового президента достаточно ограниченный спектр возможностей. Лимит времени на принятие решений, дефицит ресурсов, бремя внешних и внутренних договоренностей, завышенные ожидания единомышленников и оппонентов. Но решать и действовать ему придется в любом случае. Поэтому, вместе с нашими авторами и экспертами, мы задавали масштаб кратко- и долгосрочных задач, стоящих перед будущим президентом.

Сегодня найдется немало людей, считающих, что в Украине невозможно долгосрочное планирование. Это зачастую объясняется непредсказуемостью, нестабильностью и отсутствием долгосрочных проектов в экономике – пока прибыль можно «сбить» быстро и большую, зачем задумываться о завтрашнем дне? Но рано или поздно наступает момент, когда образование уже не то, а детей обучать нужно; здравоохранение уже не там, а быть здоровым хочется. К тому же, кто даст гарантии, что сегодняшний работающий покорно смирится с участью нынешнего пенсионера в будущем? А это все вопросы стабильного общества, и к их решению рано или поздно будет вынужден обращаться следующий президент.

Кроме того, мы проанализировали, за какую же Украину борются кандидаты в президенты, – ведь их программы и речи команды социологов и имиджмейкеров соизмеряли с реальными потребностями общества. Да и ответ на самый распространенный сегодня вопрос о том, как итоги выборов изменят качество жизни в Украине, находится, отнюдь не на поверхности.

Анализируя ожидания украинских граждан перед выборами и программы кандидатов, мы столкнулись с тем, что обе стороны сходятся в одном – и ожидания, и программы очень далеки от идеальных моделей, на фоне доминирования меркантильных, мелкобуржуазных смыслов и провинциального дискурса. Желание понравиться избирателям, высказать понимание их повседневных забот привело к тому, что в программах всех без исключения кандидатов в президенты отсутствуют концепции перемен, способные вывести украинское общество на новый уровень развития. Ни один из кандидатов не сумел подняться до уровня общенационального лидера, предложить обществу консолидирующую идеологию и конструктивное видение будущего. Невостребованными остались знания и опыт тех, кто видит чуть дальше других, способен генерировать и реализовать новые идеи, это будущее приближающие. Поиск альтернативных путей, прорывных алгоритмов развития, реализация долгосрочных проектов – все это по-прежнему остается втуне. Отсюда стихийный протест на фоне полного отсутствия реальных альтернатив и полноценной оппозиции. Отсюда потухшие взгляды и отсутствие веры в реальность скорых перемен к лучшему.

Украина жаждет и боится перемен одновременно – вот неизбежный парадокс, связанный с новым периодом в жизни нашей страны, с повесткой дня будущего президента.

Вне зависимости от результатов выборов, новому президенту, намеренному строить независимое цивилизованное государство, необходимо будет прислушаться к мнению зарождающегося гражданского общества, воспользоваться наработками тех, кто из тысяч нерешенных проблем, стоящих перед Украиной, способен увидеть те, решение которых определит стратегию успеха нашего государства.

Несмотря на инерцию объективных обстоятельств и уже запускающиеся сценарии, гуманитарное сообщество приняло вызов времени и поставило перед собою задачу не только разобраться, но и сформулировать повестку дня будущего президента. Их анализ и широкое обсуждение выносится на суд аудитории «Диалог.UA».

Свернуть

Имя кандидата, победившего или проигравшего на выборах президента Украины, мы узнаем уже в ноябре. Поэтому, представляя для обсуждения на страницах «Диалог.UA» тему «Повестка дня будущего президента», мы сознательно вынесли за рамки нашего диалога вопрос о победителе нынешней избирательной кампании. Мы хотели заглянуть в декабрь 2004 года и увидеть, что же реально предстоит и что удастся сделать будущему президенту, вне зависимости от того, кто займет этот пост.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Зміни об`єктивно назріли. Але чи будуть вони у це пятиріччя?

Практично у нас виросло нове покоління, яке може дуже багато. І я впевнений, що якби податкова адміністрація не давила дрібний бізнес, то в нас було б вже багато компаній, які б могли конкурувати на світовому рівні.

Перши ніж гадати, що нас чекає після виборів, добре було б визначити, яку спадщину від Леоніда Даниловича ми маємо. Отже, яка спадщина нам дісталась?

Останнім часом звідусіль ми чуємо про українське економічне чудо, мовляв, у нас все росте, мов на дріжджах. Можливо, частка правди в цьому є, але це не сталий, системний зріст. По-перше, він викликаний зовнішньою кон’юнктурою, високим попитом на метал. По-друге, – грошима українців, які працюють за кордоном. Це ті два локомотиви, що витягують Україну з економічної прірви. Але кон’юнктура сьогодні одна, а завтра може бути іншою. Та й за кордоном весь час не буде працювати стільки людей. Тобто якщо не змінити природу цього зростання, то воно може так само швидко вщухнути, як і почалося.

Інше питання – яке зараз місце України у світі? На сьогодні, тобто в останній рік президентства Кучми, ми відкинуті у 1991 рік. Як тоді не було відомо, яке місце України в світі, так само і сьогодні. Сіпання з боку в бік призвело до того, що Україна опинилася у сірій зоні, і ніхто не знає її майбутнього. І тут треба внести ясність якомога швидше.

Але ж вносити зміни до Конституції однаково необхідно?

Що стосується державного управління, то політична реформа, про яку так довго говорили, не має нічого спільного з реальною реформою, яка конче необхідна Україні. Тому новий президент мусить взятися за це обома руками. Що мається на увазі? Не треба обовя’зково змінювати Конституцію. Варто ініціювати і ухвалити декілька дуже важливих законів. Перший закон – про Кабінет Міністрів і про центральні та місцеві органи виконавчої влади. Якщо прийняти цей закон, описавши в ньому принципи формування уряду, відносини з місцевими державними адміністраціями, які посади є політичними, ми реформуємо адміністративну вертикаль, реформуємо без всяких змін Конституції. Наступний закон – про адміністративно-територіальний устрій. Практика показала, що розвиток населених пунктів дуже сильно залежить від того, яким чином формуються їхні бюджети, як ними керують. Йдеться навіть не про реформу адміністративно-територіального устрою, практично його потрібно встановлювати спочатку, бо зараз у цій сфері панує повне безладдя. І це питання треба вирішувати негайно. Відповідно, до цього закону, нам потрібна і нова редакція закону про місцеве самоврядування. Тобто треба розвантажити державні органи від невластивих їм функцій. Тим більше, що місцеве самоврядування показало, що воно може працювати. Більшість громад, які мають хоча б основні необхідні ресурси, показують дуже непогані результати.

Нещодавно я повернувся з Тернопільскої області. Там є одне невелике село, чий сільський голова кожного місяця має принаймні два суди з виконавчою владою. Влада намагається його розчавити, бо він “не від тої партії”. Але найцікавіше те, що він за два роки побудував в селі дороги, міст, і ще багато чого, що не робилося вже років із двадцять.

А де ж взяти гроші?

Вищезгаданий голова їх просто не розбазарює. Він допомагає розвиватися місцевому бізнесу, а працює бізнес – є і податки. І якщо грамотно використовувати ті надходження, то буде і результат. У селі собівартість дороги є мінімальною, це ж не автобан, але її наявність вирішує сотні проблем. Те ж саме і місток. Бо через нього їхати до райцентру шість кілометрів, а без нього – більше двадцяти. Тож люди збудували цей місток частково за рахунок власних коштів, частково з бюджетних. Але на голову сідьради продовжують тиснути згори, хоч він і виграє один суд за іншим. І таких прикладів чимало по всій Україні. Тобто місцеве самоврядування може вирішити дуже багато проблем, якщо його не придушувати.

Тому ці законопроекти повинні бути внесені в перші ж місяці роботи нового президента. Бо якщо він їх не внесе на розгляд за півроку, то за рік їх не розглянуть. А не розглянуть за рік, – все залишиться так, як є.

Те ж саме стосується зовнішньополітичної орієнтації і прийняття конкретних рішень, і по Іраку, й по газотранспортних системах, і по ЄЕПу, і по стратегічній приватизації. Те, що відбувалося в Україні в цій сфері останніми роками, навіть не можна назвати політикою. Цей хаотичний рух породив те, що якщо раніше Леонід Данилович говорив, що ми вступимо до СТО у 2003 році, потім – що на початку 2004, то тепер каже що таке питання навіть на порядку денному не стоїть. Вступати будемо разом з Росією та Білоруссю. Те ж саме і з нафтопроводом Одеса-Броди. У нас є домовленість з Польщею про пряме транспортування нафти, а з ТНК – про зворотнє. Виходить, що ми повинні транспортувати нафту одразу в два різні напрямки!

Є й інший спадок. Це тотальна зневіра людей у державі. Мабуть, найважчий для розв’язання чинник, – це психологічна втома людей. Звідусіль надходять повідомлення, як тиснуть на людей перед цими виборами. Цікаво те, що ніхто ж не знає, який буде результат виборів. І що треба буде робити з тими, хто зараз на людей тисне, де ці чиновники шукатимуть собі роботу?

Питання дійсно цікаве. Але мені здається, що вони як сиділи, так і будуть сидіти? Бо це ж не просто люди, це апарат. Конкретніше, які на вашу думку, є суспільні сподівання у зв’язку з виборами?

Звичайно, це сподівання на краще. Люди завжди сподіваються на краще. Знаю стовідсотково, те, ще стане краще – це точно. Але чи стане краще в перше п’ятиліття? Все залежить від того, хто переможе. Об’єктивно Україна дозріла до зміни еліти. Має прийти еліта, сформована на нових конкурентних принципах. Бізнес, який був збудований на основі позаконкурентного перерозподілу державних ресурсів себе вичерпав. Його підпирає інший бізнес, який народився в конкурентному середовищі. Цьому новому бізнесу потрібна нормальна держава, з нормальними демократичними процедурами. Олігархічний ж бізнес, який розрісся на вкраденому народному добрі, вже не може рости далі, бо все вже вкрадено. Тобто і він має також зараз грати за правилами. Українська економічна ситуація об’єктивно вимагає принципових змін від держави. І ось тут є проблема, оскільки частина політичних сил хоче залишити все по-старому: перерозподіляти, у когось забирати, комусь давати... Це абсолютно не співпадає з потребами реальної економіки. Тому ці люди і ці сили повинні відійти.

Я багато поїздив по Україні і кажу з упевненістю – український бізнес вже виріс з цього “купи-продай”. Він вийшов на інший рівень, і йому зараз потрібна нормальна держава, з нормальною і прозорою політикою. Те, що наша владна вертикаль побудована з людей старої школи, дає їй можливість використовувати так званий адміністративний ресурс. Але найцікавіше те, що ця вертикаль дуже ризикує. Час цих людей пройшов. І навіть якщо переможе той кандидат, за якого вони зараз агітують, їх все одно на 90% змінять. Один мій друг з Донецька казав так: “Эти козлы думают, что они останутся. Да у нас на каждое хлебное место есть свой человек!” Це сказано грубо, але це є правда.

В розмовах з багатіями я помітив, що проблема так званої амністії капіталів – для них така ж болюча, як для найманих працівників – розмір зарплати. Що ви думаєте з цього приводу?

Справа в тому, що все одно амністія буде. Якщо подивитися історичний досвід, то видно, що певна частина капіталу є незаконною. Але перед суспільством стоїть проблема – як цей капітал вкласти в свою державу, щоб він приніс хоча б якусь користь. Звичайно, можна казати, що ми нікому ніколи нічого не амністуємо, а в той час мільярди будуть прокручуватись десь на Кайманових островах. До того ж, якщо подивитись у наші закони, то виходить, що якщо твоя зарплата більше за $200, то 40% від неї треба віддати у вигляді податку. То який же дурень буде їх віддавати? Який сенс тоді взагалі працювати? Звичайно, мова не йде про злочинний капітал, здобутий з торгівлі наркотиками, зброєю, рекетом і бандитизмом. За це треба карати жорстко без терміну давності. Все інше треба амністувати.

І останнє. Якщо новий президент і новий уряд не впорається з управлінням – що далі?

Не думаю, що навіть за найгіршим сценарієм Україна розділить долю Сомалі або Ліберії. У нас все ж таки інші люди, є деякі механізми саморегуляції. Наприклад, нашу економіку витягнув на собі простий українець-заробітчанин, якого вигнали із усіх вітчизняних заводів. Від Португалії до В’єтнаму наші люди працюють, а їхні копійчини – струмками течуть на батьківщину. Практично у нас виросло нове покоління, яке може дуже багато. І я впевнений, що якби податкова адміністрація не давила дрібний бізнес, то в нас було б вже багато компаній, які б могли конкурувати на світовому рівні.

Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олена Вітер, експерт Ради з енергетичної політики

„Озиратися назад і довго думати на даний момент просто неприпустимо”

Галина Яворская, государственный эксперт Национального института проблем международной безопасности.

Украине пора перестать бросаться из крайности в крайность

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

„Украина вышла из тени России”

Владимир Шуваев, руководитель Центра социальных и политических коммуникаций

«На публичном уровне вопросы рисков от вступления в ЕС так и не обсуждались»

Игорь Кирюшин, народный депутат 4-го созыва

Может быть, стоит сконцентрировать наши усилия не на Европе, а на Соединенных Штатах?

Олександр Литвиненко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень

Розвиток відносин України з Росією може стати ресурсом для євроінтеграції

Іван Полтавець, співробітник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.

Зростання ВВП не є самодостатньою метою

Валерій Новицький, доктор економічних наук, професор, заввідділом зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

„Головними ресурсами для сучасної економіки є праця та інформація. Будь-що інше можна купити”

Ігор Луценко, економіст

Особливої уваги заслуговує стратегічне планування

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Нужно отслеживать потенциальную “взяткоемкость” нормативних актов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Нужно научиться управлять

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

Источник проблем – далеко не экономика

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор, заввідділом міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

„Нам треба поставити свою економіку на рейки новітніх технологій”

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Можна перегнути палицю зі стабілізацією і таким чином суттєво знизити темпи зростання”

Олександр Литвиненко, експерт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова.

Нові громадські організації стануть реальним інструментом у захисті прав громадян

Ігор Семиволос, керівник Центру близькосхідних досліджень.

Риторика стосовно іноземного втручання – це атрибут “холодної війни”

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Перспектива «холодной войны» уже заметна

Валерій Вакарюк, голова правління Фонду підтримки реформ

„Наш виборець відчуває себе дурнем”

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Передвиборчі програми писалися виключно для ЦВК

Валерий Соловей, эксперт «Горбачев-фонда»

«Если бы Путин не ездил сюда помогать Януковичу, то шансы на нормальный диалог с Украиной у него были бы большими»

Тамара Гузенкова, эксперт Российского института стратегических исследований

«Если новая власть очень быстро захочет пересмотреть формат украино-российских отношений, то неизбежно произойдет их ухудшение»

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Пошук мостів

Наталя Погоріла, соціолог

„Вибори стали своєрідним викликом для соціологів, і ті його прийняли з честю”

Ірина Бекешкіна, соціолог, науковий керівник фонду "Демократичні ініціативи"

Українцям довелося обирати між минулим і майбутнім

Віра Нанівська, керівник Міжнародного центру перспективних досліджень.

Основа демократії – конкуренція еліт

Евгений Копатько, социолог, Донецкий информационно-аналитический центр.

Договор элит связан с последним этапом избирательной кампании

Віктор Циганов, Академія МВС України

„Маємо справу з протистоянням між одними й тими самими групами одного явища, яке має назву „паразитичний капіталізм”

Іван Полтавець, науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

Економічної кризи зараз немає, і найближчим часом не очікується

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Культурная политика требует диалога

Олександр Богомолець, Центр близькосхідних досліджень

Громадянська нація повинна бути джерелом нового українського проекту

Олександр Гриценко, письменник, культуролог

Україні потрібно творити соцієтальну культуру

Григорій Перепелиця, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень

Зовнішні загрози для України провокуються зсередини країни

Александр Литвиненко, заместитель директора Национального института стратегических исследований

Нужно бороться за Киев, а не против Киева

Георгій Крючков, народний депутат України, фракція КПУ, голова Комітету з питань національної безпеки і оборони.

Владі вдалося втримати ситуацію в конституційному полі

Володимир Горбулін, помічник Президента України, керівник Центру євроатлантичної інтеграції, директор Інституту проблем національної безпеки

Завдяки свідомості суспільства та влади вдалося уникнути силового розвитку подій

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Украинцы показали себя в качестве настоящих граждан»

Сергій Згурець, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, головний редактор журналу „Defense Express”

„Ядро оборонного комплексу України є надмірним для наших збройних сил”

Олександр Рудик, Асоціація аналітиків політики, кандидат політичних наук

Будущему президенту – больше еврооптимизма

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского института интеграции и развития

Украина – это страна проблем, отложенных «на потом»

Каганець Ігор Володимирович, головний редактор журналу нової еліти “Перехід-IV”, www.perehid.org.ua

Порядок в Україні буде лише тоді, коли президенти відповідатимуть за свою діяльність

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития

Если кандидат обещает все, это значит, что он ничего не обещает

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

«Не навреди» – первая заповедь будущего президента

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Економічна система потребує тонкої настройки

Михайло Погребінський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології

Потрібно подолати наслідки виборчого синдрому

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Серйозні реформи можна проводити лише впродовж перших кількох місяців президентства”

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

„За наявної системи влади президент не зможе в повному обсязі реалізувати свої обіцянки”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Выбор десятилетия

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Рівень життя в сьогоднішній Україні має встигати за економічним зростанням

Олег Зарубінський, народний депутат України, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції

Стабільність може існувати і в болоті.

Виктор Мусияка, народный депутат Украины, профессор права

Должна начаться эпоха новых общественных отношений, новых возможностей.

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

У нас сформувалася система паралельних світів влади і населення

Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу „Гардарика”

Новому президентові доведеться долати колосальне відчуження суспільства від держави

Дмитрий Выдрин, политолог

Грядут перемены, но не радикальные

Владимир Малинкович, политолог

Президент должен научиться делиться властью

Сергій Дацюк, философ

Для нового порядку денного потрібна нова мова

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Надеждам на лучшее сбыться не суждено. Да не сбудутся опасения худшего!

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Далеко заглядывать в будущее не в правилах украинского характера

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,096