В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Повестка дня будущего президента

Имя кандидата, победившего или проигравшего на выборах президента Украины, мы узнаем уже в ноябре. Поэтому, представляя для обсуждения на страницах «Диалог.UA» тему «Повестка дня будущего президента», мы сознательно вынесли за рамки нашего диалога вопрос о победителе нынешней избирательной кампании. Мы хотели заглянуть в декабрь 2004 года и увидеть, что же реально предстоит и что удастся сделать будущему президенту, вне зависимости от того, кто займет этот пост.

На самом деле, у нового президента достаточно ограниченный спектр возможностей. Лимит времени на принятие решений, дефицит ресурсов, бремя внешних и внутренних договоренностей, завышенные ожидания единомышленников и оппонентов. Но решать и действовать ему придется в любом случае. Поэтому, вместе с нашими авторами и экспертами, мы задавали масштаб кратко- и долгосрочных задач, стоящих перед будущим президентом.

Сегодня найдется немало людей, считающих, что в Украине невозможно долгосрочное планирование. Это зачастую объясняется непредсказуемостью, нестабильностью и отсутствием долгосрочных проектов в экономике – пока прибыль можно «сбить» быстро и большую, зачем задумываться о завтрашнем дне? Но рано или поздно наступает момент, когда образование уже не то, а детей обучать нужно; здравоохранение уже не там, а быть здоровым хочется. К тому же, кто даст гарантии, что сегодняшний работающий покорно смирится с участью нынешнего пенсионера в будущем? А это все вопросы стабильного общества, и к их решению рано или поздно будет вынужден обращаться следующий президент.

Кроме того, мы проанализировали, за какую же Украину борются кандидаты в президенты, – ведь их программы и речи команды социологов и имиджмейкеров соизмеряли с реальными потребностями общества. Да и ответ на самый распространенный сегодня вопрос о том, как итоги выборов изменят качество жизни в Украине, находится, отнюдь не на поверхности.

Анализируя ожидания украинских граждан перед выборами и программы кандидатов, мы столкнулись с тем, что обе стороны сходятся в одном – и ожидания, и программы очень далеки от идеальных моделей, на фоне доминирования меркантильных, мелкобуржуазных смыслов и провинциального дискурса. Желание понравиться избирателям, высказать понимание их повседневных забот привело к тому, что в программах всех без исключения кандидатов в президенты отсутствуют концепции перемен, способные вывести украинское общество на новый уровень развития. Ни один из кандидатов не сумел подняться до уровня общенационального лидера, предложить обществу консолидирующую идеологию и конструктивное видение будущего. Невостребованными остались знания и опыт тех, кто видит чуть дальше других, способен генерировать и реализовать новые идеи, это будущее приближающие. Поиск альтернативных путей, прорывных алгоритмов развития, реализация долгосрочных проектов – все это по-прежнему остается втуне. Отсюда стихийный протест на фоне полного отсутствия реальных альтернатив и полноценной оппозиции. Отсюда потухшие взгляды и отсутствие веры в реальность скорых перемен к лучшему.

Украина жаждет и боится перемен одновременно – вот неизбежный парадокс, связанный с новым периодом в жизни нашей страны, с повесткой дня будущего президента.

Вне зависимости от результатов выборов, новому президенту, намеренному строить независимое цивилизованное государство, необходимо будет прислушаться к мнению зарождающегося гражданского общества, воспользоваться наработками тех, кто из тысяч нерешенных проблем, стоящих перед Украиной, способен увидеть те, решение которых определит стратегию успеха нашего государства.

Несмотря на инерцию объективных обстоятельств и уже запускающиеся сценарии, гуманитарное сообщество приняло вызов времени и поставило перед собою задачу не только разобраться, но и сформулировать повестку дня будущего президента. Их анализ и широкое обсуждение выносится на суд аудитории «Диалог.UA».

Свернуть

Имя кандидата, победившего или проигравшего на выборах президента Украины, мы узнаем уже в ноябре. Поэтому, представляя для обсуждения на страницах «Диалог.UA» тему «Повестка дня будущего президента», мы сознательно вынесли за рамки нашего диалога вопрос о победителе нынешней избирательной кампании. Мы хотели заглянуть в декабрь 2004 года и увидеть, что же реально предстоит и что удастся сделать будущему президенту, вне зависимости от того, кто займет этот пост.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Порядок в Україні буде лише тоді, коли президенти відповідатимуть за свою діяльність

Порядок в Україні буде лише тоді, коли президенти відповідатимуть за свою діяльність: Порядок в Україні буде лише тоді, коли президенти відповідатимуть за свою діяльність

Каганець Ігор Володимирович, головний редактор журналу нової еліти “Перехід-IV”, www.perehid.org.ua

Який спадок отримає новий президент? З якими показниками Україна підходить до президентських виборів?

Президент отримає країну в стані максимальної системної пластичності. Це характерна ознака точки біфуркації, тобто історичної розвилки — дуже короткого часового проміжку, коли майбутнє системи можна радикально змінити відносно слабкими, але точними впливами-“уколами”. Очевидно, що пластичність системи значно посилиться з імовірною перемогою Віктора Ющенка. Не думаю, що за його правління відбудуться якісь суттєві зміни, однак сформується середовище, сприятливе для таких змін.

Ви запитуєте про спадок. Якщо говорити по суті, то маємо незаперечний факт інформаційно-культурної деукраїнізації українців і послідовного витіснення їх з рідної землі. Сотні тисяч високоосвічених громадян змушені були емігрувати, до 7 мільйонів українських чоловіків і жінок покинули свої родини і подалися на заробітки. В мирний час у нашій українській державі понад 190 тисяч безпритульних українських дітей! — красномовний факт “турботи” про підростаюче покоління. Смертність у цій республіці перевищує народжуваність, тому за роки її існування кількість українців зменшилась на 5 мільйонів. Вимирання корінного народу продовжується з диявольською стабільністю. Соціальною базою нинішнього режиму є криміналітет. Ось такий спадок.

Чи можна говорити про те, що разом з цими виборами закінчується певний період у новітній історії України?

Найперше треба усвідомити, що після розвалу деградованого Радянського Союзу один з його шматків замінив вивіску “УРСР” на “Україна” і продовжив деградацію самостійно. Владна верхівка (істеблішмент) практично не змінилася, – просто із скромних компартійних крісел невимушено пересіла у шикарні крісла власників банків і корпорацій. Тому не дивуйтеся, що теперішній режим більше нагадує не державу, а комісію з банкрутства.

За 13 років свого існування цей постімперський клон пройшов повний цикл — від псевдонародження у 1991 році (бо насправді це було не якісно нове утворення, а підфарбована частина існуючого) до старечого маразму в 2004 році. Аналогія з клоном не випадкова: достеменно встановлено, що клони вже народжуються внутрішньо старими, тому швидко старіють зовнішньо й умирають.

Багатьох дивує, чому ця держава не переймається своїм майбутнім, зокрема, турботами про підростаюче покоління, станом довкілля і взагалі не має довгострокової стратегії, а лише реагує на поточні подразнення. А відповідь проста: ця держава об’єктивно йде до своєї смерті, тому, подібно до старого атеїста, цікавиться не майбутнім (бо не вірить у нього), а лише боротьбою з теперішніми болячками, які її чимраз дужче обсідають.

У цьому сенсі 2004 рік завершує етап виокремлення України з імперського тіла і започатковує новий цикл, протягом якого має народитися нова українська нація і нова українська держава (детальніше див. “Жнива Господні починаються в 2004 році”.

Які внутрішні і зовнішні виклики очікують нового президента? Чи можна вже зараз сформулювати стратегічні цілі, яких повинен досягати президент після свого обрання?

В першу чергу треба відновити у державі елементарну керованість. Якщо хтось вважає, що боротьба кланів і ТНК за право визискувати український народ і українську землю — це державне керування, то я з цим не погоджуюсь. А для відновлення керованості потрібно хоча б частково відновити законність, посилити відповідальність посадовців за плоди своєї діяльності і об’єднати націю ясним баченням спільного майбутнього. Це те, що реально може зробити майбутній президент. Після одного-двох років такої стабілізації і збалансування державного організму можна буде приступати до системних перетворень. Це щодо внутрішніх викликів.

Головним зовнішнім викликом є глобальна криза, яка чимраз загострюється. Протягом наступного десятиліття головним ресурсом планети Земля стануть продукти харчування. А Україна, володіючи четвертою частиною світових чорноземів, здатна прогодувати принаймні 140-145 млн. Тому наша земля для багатьох є дуже ласим шматком. Особливо якщо врахувати, що за концентрацією корисних копалин Україна випереджає США, Європу і Росію. Займаючи 0,4% території земної кулі, наша країна здатна забезпечити понад 5% світового видобутку природних копалин (це понад 20 млрд. доларів США щорічно).

Глобальна боротьба за природні ресурси стає все активнішою і безжальнішою, час не чекає. Тому вже з наступного року нинішній режим має намір продавати нашу землю разом з її надрами. Для цього 26 травня 2004 р. Кабмін затвердив порядок проведення аукціонів з продажу ліцензій на право користуватися надрами. Цьому передувала централізація контролю за їх експлуатацією: указом Леоніда Кучми від 15 вересня 2003 р. було реорганізовано Міністерство екології, внаслідок чого контроль за українськими надрами перейшов до соціал-демократів Віктора Медведчука, адже головою Державного комітету природних ресурсів України став депутат від СДПУ(о) і член її Політради Микола Злочевський.

Як бачите, все йде по плану — починається новий етап визискування української землі. Зрозуміло, що стати на її захист і зірвати цей план можуть лише українці. Тому їх треба якомога швидше позбутися, що з успіхом і робиться. Можна сказати, що п’ятимільйонне скорочення населення України — це головний “успіх” нинішнього режиму. Завдання майбутнього президента — зламати цей диявольський сценарій і зберегти контроль українського народу за своїм життєвим простором.

З якими проблемами може зіткнутися майбутній президент при реалізації цих стратегічних цілей? Взагалі, чим задається “вузькість” коридору можливостей майбутнього президента?

Проблем у майбутнього президента може бути багато: від зовнішнього тиску до внутрішнього саботажу. Проте справжня проблема — це відсутність яскравого і реалістичного проекту нової України, а також організованої національної еліти, готової до жертовної боротьби заради його втілення. Цей проект треба створити протягом року. Формування нової еліти стане негайним наслідком оприлюднення такого проекту.

Щодо “коридору”, то він визначається не стільки зовнішніми обставинами, скільки простором свідомості президента і його вольовими якостями. Наголошу, що Україна вже увійшла в зону біфуркації. Це означає, що для ясно мислячого і вольового президента немає жодних непереборних перешкод.

Якими ресурсами володіє президент для розв’язання названих проблем?

Найпотужніший, проте досі не використовуваний ресурс — це творчий потенціал українського народу і його невмируще прагнення до істини та справедливості. У попередніх президентів не було ні бажання, ні сміливості його задіяти. Серед іншого, йдеться про вже готові напрацювання у сферах світогляду, цивілізаційних і соціальних процесів, менеджменту і технологій.

Нинішня президентська кампанія відрізняється тим, що не формулює новий порядок денний для країни. Чому так сталося? Тому що і влада, і опозиція, за непринциповими відмінностями, є носіями одного й того ж самого світогляду. А будь-які перетворення, як відомо, починаються з духовно-світоглядного імпульсу. Тому за нинішньої ситуації можна говорити не про майбутні системні реформи, а лише про підготовку до них.

Якими повинні бути перші кроки майбутнього президента?

Президенту треба оголосити відкритий конкурс на кращі проекти у сферах релігійної реформи, державного управління, інформаційних технологій, охорони здоров’я, здорового харчування, житла, одягу та енергетики — і особисто очолити конкурсну комісію.

Які рекомендації-побажання можна йому висловити, і якими б він зміг скористатися?

Відповім відомою народною мудрістю: “Порядок в Україні буде тоді, коли третій президент посадить двох попередніх”. Це не так смішно, як може здатися. Системні зміни розпочнуться лише після того, як буде дано оцінку попередньому етапу розвитку України і започатковано механізм реальної відповідальності вищих посадовців за плоди своєї діяльності.

Бесіду вів Юрій Таран

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олена Вітер, експерт Ради з енергетичної політики

„Озиратися назад і довго думати на даний момент просто неприпустимо”

Галина Яворская, государственный эксперт Национального института проблем международной безопасности.

Украине пора перестать бросаться из крайности в крайность

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

„Украина вышла из тени России”

Владимир Шуваев, руководитель Центра социальных и политических коммуникаций

«На публичном уровне вопросы рисков от вступления в ЕС так и не обсуждались»

Игорь Кирюшин, народный депутат 4-го созыва

Может быть, стоит сконцентрировать наши усилия не на Европе, а на Соединенных Штатах?

Олександр Литвиненко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень

Розвиток відносин України з Росією може стати ресурсом для євроінтеграції

Іван Полтавець, співробітник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.

Зростання ВВП не є самодостатньою метою

Валерій Новицький, доктор економічних наук, професор, заввідділом зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

„Головними ресурсами для сучасної економіки є праця та інформація. Будь-що інше можна купити”

Ігор Луценко, економіст

Особливої уваги заслуговує стратегічне планування

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Нужно отслеживать потенциальную “взяткоемкость” нормативних актов

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Нужно научиться управлять

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

Источник проблем – далеко не экономика

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор, заввідділом міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

„Нам треба поставити свою економіку на рейки новітніх технологій”

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Можна перегнути палицю зі стабілізацією і таким чином суттєво знизити темпи зростання”

Олександр Литвиненко, експерт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова.

Нові громадські організації стануть реальним інструментом у захисті прав громадян

Ігор Семиволос, керівник Центру близькосхідних досліджень.

Риторика стосовно іноземного втручання – це атрибут “холодної війни”

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Перспектива «холодной войны» уже заметна

Валерій Вакарюк, голова правління Фонду підтримки реформ

„Наш виборець відчуває себе дурнем”

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Передвиборчі програми писалися виключно для ЦВК

Валерий Соловей, эксперт «Горбачев-фонда»

«Если бы Путин не ездил сюда помогать Януковичу, то шансы на нормальный диалог с Украиной у него были бы большими»

Тамара Гузенкова, эксперт Российского института стратегических исследований

«Если новая власть очень быстро захочет пересмотреть формат украино-российских отношений, то неизбежно произойдет их ухудшение»

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Пошук мостів

Наталя Погоріла, соціолог

„Вибори стали своєрідним викликом для соціологів, і ті його прийняли з честю”

Ірина Бекешкіна, соціолог, науковий керівник фонду "Демократичні ініціативи"

Українцям довелося обирати між минулим і майбутнім

Віра Нанівська, керівник Міжнародного центру перспективних досліджень.

Основа демократії – конкуренція еліт

Евгений Копатько, социолог, Донецкий информационно-аналитический центр.

Договор элит связан с последним этапом избирательной кампании

Віктор Циганов, Академія МВС України

„Маємо справу з протистоянням між одними й тими самими групами одного явища, яке має назву „паразитичний капіталізм”

Іван Полтавець, науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

Економічної кризи зараз немає, і найближчим часом не очікується

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Культурная политика требует диалога

Олександр Богомолець, Центр близькосхідних досліджень

Громадянська нація повинна бути джерелом нового українського проекту

Олександр Гриценко, письменник, культуролог

Україні потрібно творити соцієтальну культуру

Григорій Перепелиця, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень

Зовнішні загрози для України провокуються зсередини країни

Александр Литвиненко, заместитель директора Национального института стратегических исследований

Нужно бороться за Киев, а не против Киева

Георгій Крючков, народний депутат України, фракція КПУ, голова Комітету з питань національної безпеки і оборони.

Владі вдалося втримати ситуацію в конституційному полі

Володимир Горбулін, помічник Президента України, керівник Центру євроатлантичної інтеграції, директор Інституту проблем національної безпеки

Завдяки свідомості суспільства та влади вдалося уникнути силового розвитку подій

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Украинцы показали себя в качестве настоящих граждан»

Сергій Згурець, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, головний редактор журналу „Defense Express”

„Ядро оборонного комплексу України є надмірним для наших збройних сил”

Олександр Рудик, Асоціація аналітиків політики, кандидат політичних наук

Будущему президенту – больше еврооптимизма

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского института интеграции и развития

Украина – это страна проблем, отложенных «на потом»

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития

Если кандидат обещает все, это значит, что он ничего не обещает

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

«Не навреди» – первая заповедь будущего президента

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Економічна система потребує тонкої настройки

Михайло Погребінський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології

Потрібно подолати наслідки виборчого синдрому

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Серйозні реформи можна проводити лише впродовж перших кількох місяців президентства”

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

„За наявної системи влади президент не зможе в повному обсязі реалізувати свої обіцянки”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Выбор десятилетия

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Рівень життя в сьогоднішній Україні має встигати за економічним зростанням

Олег Зарубінський, народний депутат України, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції

Стабільність може існувати і в болоті.

Виктор Мусияка, народный депутат Украины, профессор права

Должна начаться эпоха новых общественных отношений, новых возможностей.

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

У нас сформувалася система паралельних світів влади і населення

Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу „Гардарика”

Новому президентові доведеться долати колосальне відчуження суспільства від держави

Дмитрий Выдрин, политолог

Грядут перемены, но не радикальные

Владимир Малинкович, политолог

Президент должен научиться делиться властью

Сергій Дацюк, философ

Для нового порядку денного потрібна нова мова

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Надеждам на лучшее сбыться не суждено. Да не сбудутся опасения худшего!

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Зміни об`єктивно назріли. Але чи будуть вони у це пятиріччя?

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Далеко заглядывать в будущее не в правилах украинского характера

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,039