В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Гражданские выступления на киевском Майдане происходят не впервые. Только за годы независимости можно вспомнить и студенческие голодовки 1990-х, и акцию «Украину без Кучмы», и помаранчевую революцию, и налоговый майдан… Более того, майдан перестал быть только киевским феноменом, он стал феноменом украинским. Не зря, видимо, еще Тычина предрек: «На Майдані коло церкви революція іде…».

Что такое украинский Майдан? Можно ли реально влиять на судьбы страны и изменить ее будущее при помощи подобных массовых акций-Майданов? Или Майдан – это не прописанный в украинских законах способ смены власти или принуждения ее к проведению давно назревших реформ? Или это всего лишь удачная политическая технология внутренних и внешних манипуляторов?

Ответы на эти вопросы дает сам Майдан. Сегодня – это не территория и не площадь. Это качественно новое социальное пространство с высокой степенью гражданской самоорганизации, сильной мотивацией. Две его составляющие: политическая – общенациональное стремление к демократии, утверждению свободы, верховенства права и подотчетности власти и социальная – требование справедливости, прозрачности экономики и судебной системы, участия граждан в принятии решений, касающихся их повседневной жизни, тесно переплелись в лозунгах и символах Майдана.

Жестокость и неуступчивость власти приводит к тому, что изменяются состав и настроения участников Майдана. Для многих это стало настоящей школой борьбы – буквально за свою жизнь, жизнь своих семей и друзей.

Государственный патернализм по отношению к гражданам, отсутствие легальных форм оппозиционной борьбы и искоренение «инакомыслия» в Советском Союзе ослабили навыки сопротивления у людей. И было необходимо время, пока эти навыки, свойственные украинскому народу не просто восстановятся, но разовьются и усилятся.

Демократия – шумная дама по определению, однако выступления последних лет раскрывают перед нами более широкое явление, которое происходит на площадях по всему миру. Недовольство – это уже глобальный феномен, хотя и с национальным привкусом. И украинские майданы – лишь одна из составных частей нарастающего протестного движения во всем мире. Несмотря на различия в требованиях демонстрантов, массовые протестные выступления в разных странах имеют общие причины: политику жесткой экономии, коррупцию и вопиющее социальное неравенство. А все эти явления не что иное, как следствия неолиберальной экономической политики последних десятилетий. Более того, поскольку эти протесты в своем подавляющем большинстве направлены на политиков и стремятся изменить политический пейзаж той или иной страны, многие эксперты считают, что «брачный союз между демократией и капитализмом давно закончен».

Нарастающие протесты, прежде всего, высветили несовершенство представительской демократии. Мы живем в эпоху «текучей современности», как назвал ее социолог Зигмунд Бауман, описавший эфемерную природу современных общественных коммуникаций. Бауман говорит, что сегодня общество, подобно жидкости, принимает разные нестабильные формы при очень небольшом внешнем давлении. Оно не способно обрести постоянную форму, что ведет к самым разным последствиям для общественных отношений и политики. Тем временем политические партии, бюрократия и политические институты, похоже, надежно застряли в 17-м веке.

Кризис представительской демократии сам сигнализирует о его причинах. Народ хочет напрямую контактировать с органами власти, а не просто участвовать в выборах. Легитимность власти должна подтверждаться ежедневно, а не раз в четыре года. Даже формальные консультации с народом исключают зашедший так далеко антагонизм в отношениях «власть-народ». Но проявления этого антагонизма будут в большей или меньшей степени продолжаться бесконечно, пока выборы и работа по найму политиков и представителей власти, их обязательность и ответственность не разовьются в постоянное сотрудничество между властью и народом, между политиками и гражданским обществом.

Как далеко может зайти власть, желающая сохранить свои полномочия и привилегии любой ценой, можно увидеть на примере многих государств, переживших революционные перемены в последнее десятилетие. И количество таких стран постоянно растет. Мы живем во время мощного революционного подъема, поскольку народы осознают свое положение, которое становится все хуже и хуже, что заметно во всех странах Запада, в Азии, в Латинской Америке, да и на всем постсоветском пространстве.

Уличные манифестации, которые в каждой отдельной стране кажутся сугубо национальным явлением, в действительности являются частью глобального политического подъема; при этом все больше его участников начинают понимать, что уличных выступлений недостаточно – необходимо установление контроля над государством.

Очень трудно предсказывать будущее украинского Майдана. Но чем больше людей в Украине выходит на улицы, выражая свое недовольство системой, сбросившей маску «представительской демократии», тем больше вероятность построения реальной демократии, а не ее имитации. Чем больше протестующих против политической коррупции, политики жесткой экономии для всех и роскошного потребления для избранных, против экологической деградации и многих других пороков изжившей себя системы отношений между властью и обществом, тем больше шансов реализовать запрос на давно назревшие перемены.

В чем же заключается феномен украинского Майдана? Что отличает его от десятков массовых выступлений людей на площадях и улицах в далеких и близких странах? Какое будущее ждет идеи и лозунги Майдана? Каким будет наше общество, получившее прививку «майданной демократии»? На эти и многие другие вопросы мы будем искать ответ в нашем новом диалоге.

Свернуть

Гражданские выступления на киевском Майдане происходят не впервые. Только за годы независимости можно вспомнить и студенческие голодовки 1990-х, и акцию «Украину без Кучмы», и помаранчевую революцию, и налоговый майдан… Более того, майдан перестал быть только киевским феноменом, он стал феноменом украинским. Не зря, видимо, еще Тычина предрек: «На Майдані коло церкви революція іде…».

Что такое украинский Майдан? Можно ли реально влиять на судьбы страны и изменить ее будущее при помощи подобных массовых акций-Майданов? Или Майдан – это не прописанный в украинских законах способ смены власти или принуждения ее к проведению давно назревших реформ? Или это всего лишь удачная политическая технология внутренних и внешних манипуляторов?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Революції повторюються, коли їх цілі не реалізовані повністю.

24 мар 2014 года
Майдан, певним чином, закріплюється у свідомості українців як певна політична традиція. Чи можна говорите про те, що це явище є унікальним?

Так, Майдани можна розглядати як певну національну політичну традицію, як національно особливу форму довготривалих масових протестів. У багатьох країнах світу протести відбуваються на центральних площах столиць або великих міст. Але у нас це довготривалі протести, які оформлюють себе у просторі і часі. А те, що вони відбуваються як правило взимку (чому? – це вже предмет дослідження для соціальних психологів), викликає величезний подив у закордонних спостерігачів. Думаю, що сучасні Майдани є продовженням й сучасною модифікацією козацьких традицій. Не випадково, українські соціологи порівняли київський Майдан у січні-лютому 2014 р. з Січчю. Майдан як довготривалий протестний табір, що впливає на політичну ситуацію в країні, дійсно є унікальним політичним явищем у сучасному світові.


Яке значення майданів для самої України?

Якось я жартома сказав, що революції, як і «мізер» (комбінація у карточній грі «преферанс») ходять парами. Феномен повторення революцій давно відомий. Революції повторюються, коли їх цілі не реалізовані повністю. Про українські Майдани говорять, що у кожного покоління має бути свій Майдан. Так воно чи ні, побачимо у майбутньому. Майдани ж, як і революції, відбуваються не автоматично і стихійно, а коли для них є вагомі передумови і суттєві причини. Національна політична свідомість зафіксувала для себе, що майдани є ефективною зброєю (і тому вони можуть повторюватись). Але штучне провокування майданів не спрацьовує. Майдани стають силою лише тоді, коли отримують масову підтримку, тобто тоді, коли стають складовою масового революційного руху.


Чи став майдан «щепленням цілому поколінню»?

Певною мірою можна робити такий висновок. Багато хто визначає поколінський чинник у феномені нинішнього Майдану. Зокрема, одною (але не єдиною) з рушійних сил Майдану було «покоління незалежності» (ті, хто народився та формувався вже в роки незалежності). Але і Майдан-2004 і нинішній Майдан не були справою тільки одного покоління. Це були масові рухи, в яких брали участь представники різних поколінь і різних соціальних верств. Чи стане Майдан маркером покоління, ми побачимо трохи згодом – за самовизначенням нового покоління. Якщо покоління тих, кому зараз від 18 до 25 років (це формуючі роки, які критично важливі для формування соціально-історичного покоління), буде визначити себе як «покоління Майдану» і відзначати його вирішальний вплив на свою подальшу долю, тоді Майдан дійсно стане маркером цього покоління.


Майдан асоціюється із громадянським суспільством. Куди дівається громадянське суспільство після Майдану?

Нікуди громадянське суспільство не дівається після майданів, і майдани, як свідчать дослідження, це не лише Київ. Просто більшість спостерігачів не враховують просту закономірність розвитку соціально-політичних рухів – вони розвиваються по синусоїді: за сплеском йде певний спад, потім відносна стабілізація, і знов - новий сплеск.


Майдан спроможний реалізувати запит на зміни?

Майдани – це тимчасове і форс-мажорне явище. Запит на зміни йде від майдану, але реалізувати його мають нові еліти, частина яких народжується на майдані. Чи народилась критична маса нових еліт, здатних на зміни, ми побачимо найближчим часом.


Як вважаєте, можуть співпадати цінності, змісти і цілі тих, хто стоїть на майдані з програмами тих, хто за допомогою Майдану отримує владу?

Співпадають лише частково і лише в самих загальних рисах. Слід враховувати, що дуже неоднорідним (навіть у цінностях) був і сам Майдан (від футбольних фанатів і націоналістів до прозахідних лібералів), неоднорідними є і сили, що приходять до влади на хвилі Майдану. Але настрої та очікування Майдану і його прихильників (наприклад, запит на люстрацію та боротьбу з корупцією, на оновлення влади) певний час будуть суттєво впливати на нову владу.


Чи можливо змінити щось за допомогою масових акцій-Майданів?

Безумовно, Майдан – це чинник і рушійна сила змін, як мінімум – зміни влади та правлячих еліт. А можливість і масштаби подальших змін залежать від якості та здатності до змін нових еліт. Що таке Майдан, я вже визначив раніше. Якщо Майдан розглядають лише як вдалу політтехнологію і намагаються застосувати у такому сенсі (без наявних і вагомих передумов), то виходить лише безрезультатна імітація.


Майдан це завжди протест чи прояв/висунення соціальних ініціатив?

В першу чергу це протест. Але в його рамках можуть народжуватись і різноманітні соціальні ініціативи.


Яка роль інтелектуалів у створенні змістів майдану?

Інтелектуали це лише одна з складових майдану і не найбільш впливова. Це тому, що в самому середовищі «інтелектуалів Майдану» не має єдності з багатьох питань, вони змагаються між собою і в формуванні «змістів» і у взаємних ревнощах. Як це не парадоксально, але у Майдану нема ідеологів, є лише настрої і очікування. В цьому сенсі Майдан дуже нагадує українське суспільство. І це природнє. І це добре. Занадто ідеологічний майдан наробив би лиха.


Останній Євромайдан - в чому його відмінність від попередніх?

Порівнювати варто лише з Майданом-2004. Інші «майдани» суттєво відрізнялись і за формою, і за змістом, і за масштабами, і за впливом на суспільно-політичні процеси. Якщо просто узагальнити, то вони були дрібнішими і менш значущими. Від Майдану-2004 нинішній Майдан відрізняється більшим радикалізмом, жорсткістю (але не за своєю провиною), відсутністю вождів, наявністю пара-мілітарних формувань. І нинішній Майдан вимагає не лише зміни очільників держави, а масштабного перезавантаження влади, і має певний порядок денний – європейська інтеграція, люстрація, боротьба з корупцією.


За яких умов Майдан може перестати бути місцем мирного протесту? Де та межа, за яку владі і суспільству краще не заходити?

А нинішній Майдан і перестав бути місцем мирного протесту. Межею стало використання зброї – спочатку з боку влади, а потім і з боку протестуючих. Щоб не переходити цю межу, владі треба домовлятися з протестуючими і шукати з ними дієвого компромісу.

Відзначу ще одну принципову річ – «що занадто, то не здраво». Якщо «майданування» стає самоціллю, якщо щирий і цілеспрямований протест перетворюється на «майданну анархію», якщо на майдані починають панувати нетерпіння і нетерпимість, майдан почне знищувати сам себе.


Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Лесь Герасимчук, культуролог

Україна у небезпеці!

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Майдан живет наивным представлением о том, что все решается в Киеве

Валерій Пекар, співзасновник Центру стратегій ГОШ

Майдан – це готовність стояти за власну гідність

Денис Богуш, президент «Богуш комьюникейшнз».

Майдан дал миру пример, как народ может отстаивать свою волю

Володимир Чемерис, Голова Інституту Республіка, правозахисник

Революція має піти вглиб

Вікторія Черевко, заступник голови політичної Партії Демократичний Альянс

Майдан починається з тебе

Володимир Золотарьов, журналіст

Постійною є формула - виходь на майдан

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

«З журбою радість обнялася»

Геннадий Балашов, предприниматель, лидер партии «5/10»

У Майдана забрали победу

Оксана Мельничук, историк, советник по культурной политике Национального института стратегических исследований

Мы переживаем что-то новое, чего не переживало человечество

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

Майдан назавжди звільнив Україну від ностальгії за радянською імперією

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень.

«Євромайдан» ще не до кінця усвідомив себе та свої цілі

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Майдан став частиною сучасної політичної культури України

Юрій Макаров, журналіст, літератор

Право на спротив

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України

Є об’єктивні потужні чинники, які будуть каталізувати докорінні зміни

Петро Петриченко, Голова Громадської палати України, генеральний секретар Національної конфедерації профспілок

Проблема нашої держави – серед опозиції і влади ніхто не займається вирішенням проблем людей

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Никто не предложил Майдану внятный план действий, и как его реализовывать

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Майдан еще не предложил понятный всем смысл новой Украины.

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,075