В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

В марте 2014 года в мире отмечалось 25-летие создания Интернета. Телевидение – гораздо старше. Но в последние годы борьба между этими средствами передачи информации накалилась не на шутку. Что же ждет нас – слияние или поглощение ТВ Интернетом? Или оба они продолжат свое сосуществование – ведь остается же интересен и посещаем театр, несмотря на появление кино…

Революционность Интернета изменила процесс распространения знаний, а также процесс объединения людей. Социальные сети играют ключевую роль в этом движении, что раньше, на протяжении шести столетий было уделом книг и прессы. Информационные технологии сжали мир и сократили расстояния. Они позволили людям связываться друг с другом и общаться с невиданной ранее свободой. Дискуссии между гражданами сегодня идут гораздо живее, чем они были на греческой Агоре. Люди хотят более широкого участия в политических делах, хотят сотрудничества со своими правительствами. Они хотят стать ближе к органам управления. Полис возвращается, а Интернет стал новой Агорой. Информационная революция углубила кризис современной представительской демократии. По мере смены поколений, спрос на новую модель демократии, скорее всего, будет расти еще больше, и вряд ли обществу удастся обойтись здесь без ТВ и социальных сетей.

Сегодня понятно одно: гражданские инициативы, нарастание которых мы наблюдаем во множестве стран мира, включая Украину, активно используют как ТВ, так и Интернет для облегчения организации и проведения гражданских кампаний, а общее влияние информационных технологий на общество и его участие в политике выросло на порядок. Более того, результаты борьбы за умы сегодня ценятся выше, чем даже борьба за территории.

Способ, с помощью которого мы получаем информацию, влияет не только на наши знания и решения. Он формирует нашу картину мира, создает отношение человека к себе, социуму, политике, стране. Понятия морали, правды и лжи – сегодня очень актуальны для Украины, ведь наше население вдруг узнало, что правда может быть не одна, а с разными взглядами приходится считаться.

Еще более актуальными стали вопросы, а обладают ли наши граждане способностями и навыками отделять «зерна» от «плевел», не тонуть в море чрезмерно больших информационных потоков? Или же ими (гражданами) до сих пор легко манипулировать при помощи «правильно» поданной информации?

Вряд ли стоит разделять веру некоторых экспертов в то, что информационные технологии в одночасье изменят мир, открывая перед нами золотой век демократии, – именно потому, что трудно найти баланс между «онлайном» и реальными действиями. Но то, что без Интернета и ТВ повышать уровень знаний, культуры и духовности общества будет уже невозможно – свершившийся факт. Более того, Интернет еще не охватил всей своей потенциальной аудитории, а манипуляции сознанием, распространение аморального и человеконенавистнического контента порой зашкаливает. Сонмы проплаченных блоггеров и журналистов, отрабатывая сегодня в сети и на телевидении «чьи-то» заказы, сеют в умах граждан отнюдь не «разумное, доброе, вечное».

Именно поэтому «Диалог.UA» предлагает искать ответы на вопросы: Какова должна быть позиция государства в век информационных войн? Потеряло ли государство возможность контролировать и влиять на информационные потоки? Или же методы влияния государства могут быть только радикальными – отключение тех или иных каналов ТВ, сетевых инфо-ресурсов, Твиттера, Youtubе? Каков вклад ТВ и Интернета в социальную организацию общества, повышение уровня доверия и взаимного понимания, способностей сотрудничать ради достижения общих целей? Каковы возможности ТВ и Интернета в росте (или падении) самоорганизации, самосознания и самоуправления социума?

Свернуть

Способ, с помощью которого мы получаем информацию, влияет не только на наши знания и решения. Он формирует нашу картину мира, создает отношение человека к себе, социуму, политике, стране. Понятия морали, правды и лжи – сегодня очень актуальны для Украины, ведь наше население вдруг узнало, что правда может быть не одна, а с разными взглядами приходится считаться.

Еще более актуальными стали вопросы, а обладают ли наши граждане способностями и навыками отделять «зерна» от «плевел», не тонуть в море чрезмерно больших информационных потоков? Или же ими (гражданами) до сих пор легко манипулировать при помощи «правильно» поданной информации?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Телебачення – це постійний потік, а Інтернет – пошук.

28 май 2014 года
Чим відрізняються «озброєння» телебачення й Інтернету? Де інформація достовірніша?

Інформатизація – найважливіший фактор розвитку сучасного суспільства. Сказати чітко, де інформація достовірніша, – важко. Якщо порівнювати телебачення й Інтернет і брати конкретні приклади, то ми зможемо побачити, що і телебачення, і Інтернет мають свої переваги й недоліки.

Звичайно, якщо звернутись до останніх події і Майдану, то це був вибух Інтернет-журналістики, це була її кульмінація в реаліях українського Інтернету, тому що якби, власне, не Інтернет-медіа, то важко спрогнозувати, як би події розвивалися на сьогодні, і якою б стала журналістика. Початок телевізійного Майдану, був дещо повільний. Наприклад, на превеликий жаль, не журналісти були ініціаторами стріму (потокового мультімедіа) – з’явився хлопець з політехніки, і показав журналістам, як можна працювати в таких умовах, тобто не завжди навіть журналісти готові до політичних і суспільних викликів, які приносить життя.

Зокрема «ТСН» на початку акцій побіжно подавали події, а згодом відбувся різкий прорив – вони стали своєрідними інсайдерами інформаційного простору. Натомість «Перший Національний» – значно менше реагував на події в країні, його взагалі можна було не дивитися. Щодо «Інтера» то кілька матеріалів за весь період Майдану можна було знайти правдивими. Інтернет в цьому плані був продуктивнішим, веб-видання зрозуміли свою комунікативну місію і домінантну ціль.

Телебачення також активно реагувало на останні події в країні. Взяти, наприклад, гламурний розважальний продукт «ТСН-особливе». Але вони зуміли змінитися, відповідно до свого формату, й показували події навколо Майдану, трансформувавши інфо-теми в іншу галузь. Журнал Viva! видав спецвипуск «Обличчя Майдану», і це був благочинний і промовистий крок. Але, звичайно, найвдаліші проекти сконцентровані в мережі та соціальних мережах, які мобілізували небачену досі кількість людей навколо спільної ідеї.

Так, відеосервіс YouTube настільки відомий, що з його допомогою народжуються справжні зірки. У них величезна популярність і багатотисячна армія фанатів, які з нетерпінням чекають нової серії відеоподкаста. Разом з цим я не можу сказати, що телебачення вражаюче програє. Вони один одного підштовхують, як тільки Інтернет взяв першість, телевізійники починають активно реагувати, мобілізують себе і пропонують нові формати. Проте сьогодні втримувати телевізійну аудиторію телевізійникам вдається все важче. За статистикою, і цьому є підтвердження, Україна – це телевізійна країна. Ми дивимося телебачення, ми віримо йому, обговорюємо те що воно пропонує. Якщо ж говорити про американську аудиторію, то з минулого року вони віддали перевагу мережі і стали Інтернет-аудиторією.

Щодо вікової градації, то 50+, це в основному телевізійна аудиторія, хоча вона пересікається і з мультимедійним контентом, а от 20–30+, це вже аудиторія Інтернету. Хоча і телевізійні проекти вони можуть дивитися в мережі. І це ще один бік взаємин телебачення й Інтернету. Тут ще й така особливість, що телевізійний продукт, як от «Світ навиворіт» може не мати широкої телеаудиторії, але в мережі цей продукт переглядає значна кількість людей, і в мережі це програма популярна. Я жартую, що Інтернет і телебачення уклали вигідний шлюб, вони наче конкурують, але є багато проектів, які дають змогу один одному знайти свої актуальності і підсилити позиції.

Зокрема телебачення і вебпродукція активно взаємодіють. Приміром, в інформаційному випуску «ТСН» активна рубрика «Допомога «ТСН.UA», в ній журналісти розповідають про людей, що мають проблеми зі здоров`ям та потребують фінансової допомоги небайдужих. І люди через Інтернет-версію, мають змогу переказати кошти та допомогти людині. Такими текстами журналісти взивають до емпатії – співпереживання аудиторії. Саме в цьому нова сила телебачення – допомогти людям. Плюс Інтернету – він дуже зручний, без часових обмежень можна переглянути телевізійну програму в який завгодно час. Тут є взаємодія, конкуренція, – і внаслідок цього є підтягування один одного до вищого рівня.

Важливим механізмом, який робить професію журналіста більш відкритою, є соціальний діалог. Журналісти в «людських текстах» привертають увагу до того, у кого виникли певні проблеми, і таким чином допомагають своїм героям долати труднощі.

У старшого покоління є звичка вмикати телебачення, як супроводжувальний фон, так свого часу було з радіо, а тепер і з телебаченням. А от Інтернет – це все інший вимір комунікації, бо мало, хто просто так «вмикає» Інтернет. Для підлітків Інтернет займає домінуючу першість, це їхній особливий світ. Трапляється й так, що незважаючи на те, що батьки були у відрядженні, діти повернувшись додому з навчання, спершу «йдуть» до своїх ґаджетів, а вже потім до батьків, яких вони не бачили. Тобто все ж таки Інтернет є лідером, хоча свою аудиторію він розширив і завдяки візуальному контенту.


Чи ділиться у нас (і не тільки у нас) суспільство в залежності від доступу до набору каналів ТБ та Інтернету?

Аудиторії у телебачення і Інтернету перетинаються, але ці аудиторії різні, бо якщо ми говоримо про телевізійну аудиторію, то це зріла аудиторія, це може бути наслідком й того, що бракує якісних спеціалізованих, підліткових та дитячих програм. Телебачення – це «серфінг», тобто глядач з одного каналу йде на другий, третій; ми його сприймаємо як фон, а іноді слухаємо уважно. Поліфонічність, анонімність, дистанційність – переваги інтернетконтенту.

Молодь сьогодні вже за Інтернет-версію. Навіть якщо порівняти із власного досвіду, – раніше я питала студентів, які вони дивляться програми, і вони могли назвати багато телевізійних програм, а сьогодні значно менший відсоток. Це говорить про те, що це вже цифрове покоління.

Я завжди кажу своїм студентам: «Ви повинні бути такими, щоб вас шукали, щоб на вас чекали, вам довіряли». Цю можливість вільного пошуку дає Інтернет. Тому визначальна характеристика Інтернет-аудиторії – це вільна можливість пошуку. І для журналіста це більший виклик, тому що журналісту важливо мати свою авторську індивідуальність, щоб його шукали. Отже телебачення – це постійний потік, а Інтернет – пошук.


Чи легко нині маніпулювати нашими громадянами за допомогою «правильно» поданої інформації?

Нам бракує на сьогодні медіа-освіти й просвіти, і над цим треба працювати. У Французькій журналістиці історично склалося дуже прискіпливе став­лення до розмежування та чіткого дотримування традиційних журналістських форм. Це зумовлене тим, що французька аудиторія дуже добре розрізняє жанри, і якщо відійти від звичних принципів розміщення інформації, аудиторія не сприйматиме ма­теріал як професійний.

Тобто, аудиторія розуміє, де правдива річ, а де журналіст дає оцінку, де є його воля, авторське бачення. Наше суспільство, знає журналістів, назви програм, але відрізнити: інформація правдива, чи ні, зрозуміти, що це авторський коментар, а не чиста правда, – вони не завжди можуть. І от наслідки цього ми бачимо зараз. Найбільше це відбилося на сході країни.

Досвід показав, що на телебаченні дуже важлива розмовна журналістика. Якщо взяти громадських мовників, то вони саме так розпочали свою роботу, розповідаючи про складні політичні та соціальні реалії. Взагалі, коли є криза в суспільстві, саме тоді є сплеск і вибух журналістики, і от сьогодні ми такий сплеск спостерігаємо: журналістика яскраво показала себе. Журналістика думок – це тренд, бо завжди є попит суспільства на влучні, авторитетні думки.


Якою повинна бути позиція держави в епоху інформаційних війн?

Кожен професійний мовник повинен розуміти свою комунікативну місію, тому що для мене журналіст – це не просто текстотворець, а світотворець. Саме від журналіста залежить те, яким світ буде завтра, якщо так метафорично висловитися. Інформаційної війни, – навряд чи вдасться уникнути, але медійна освіта мала б дати розуміння суспільству, що не все, що показують по телебаченню, – правда. Має бути авторитетний громадський мовник, якого підтримує громада і який надійно забезпечує громадськість інформацією. Журналіст не повинен мати іншого власника, як громада, коли б у нас ситуація змінилася в цьому напрямі, то напевно потреба в радикальних методах не виникала.


Які можливості ТБ і Інтернету в зростанні (або падінні) самоорганізації, самоусвідомленні і самоврядуванні соціуму?

Події Майдану показали, наскільки дії людей можуть бути згуртованими і самооргіназованими, з допомогою медійних потоків. Журналісти не завжди можуть сказати аудиторії як думати, але вони завжди говорять аудиторії про що думати. І в цьому криється виховна, місійна, освітня цінність журналістики.

Телевізор часто відволікає від потрібних фактів, даючи для роздумів речі 10-ої важливості. Але ми про це думаємо, бо нам це показують по телебаченню. А якщо давати ціннісні орієнтири, то суспільство буде інше, розумніше. Чи вигідно це, – інше питання, бо керувати не критичною масою легше, ніж освіченою аудиторією. Тому журналісти мають дбати про освіту і ціннісні орієнтири своєї аудиторії.

Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Татьяна Мокротоварова, главный редактор интернет-портала «Комментарии»

События последних шести месяцев в Украине – лучший тренинг на противостояние манипуляциям

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Иллюзии и виртуальность эфира

Петро Лазарєв, автор-аналітик інформаційно-аналітичного порталу inpress.ua

Наше суспільство в якійсь мірі поділено на касти тих, хто користується Інтернетом і тих, хто не уявляє свого життя без телевізора

Діана Дуцик, головний редактор сайту Media Sapiens (ГО "Телекритика"), заступник директора Могилянської школи журналістики

Українська влада має повністю переглянути власну комунікаційну стратегію

Эллина Шнурко-Табакова, издатель ИД «СофтПресс», член правления ИнАУ, председатель правления Ассоциации предприятий Информационных технологий Украины, председатель комитета по защите свободы слова и прав человека Интернет Ассоциации Украины

События в Украине показали, что манипулировать людьми с неограниченным доступом к разным информационным источником в онлайне, практически невозможно

Алексей Шевченко, философ, политолог

Проблема реальности и щит Персея

Дмитрий Кракович, социолог, директор исследовательского центра DK Media Research & Consulting

На Интернет-сайт «надавить» сложнее

Лариса Гармаш, кандидат философских наук, доцент

ТВ и Интернет это всего лишь инструменты, они не дают гарантий достоверности

Сергій Рачинський, незалежний медіа-експерт

Місія ТБ - спекулювати та підігрівати вже те, що в наших умах існує

Александр Ольшанский, президент компании Internet Invest, глава оргкомитета Форума интернет-деятелей (iForum)

Абсолютной достоверности в медиа достичь невозможно

Світлана Єременко, медіа-експерт, керівник проекту з моніторингу регіональних медіа. Український освітній центр реформ

Необхідно вибудувати контрпропагандистське забезпечення країни

Валерий Жулай, кандидат философских наук.

Украина проигрывает России из-за размытости своих ценностей

Виктор Щербина, доктор социологических наук

Внятной информационной стратегии Украина не имеет, да и иметь не хочет

Ольга Михайлова, политолог

В плюрализме Интернета сложно поддерживать мозги в стерильно «промытом» виде

Елена Скоморощенко, директор Института социального партнерства, к.ф.н.

Телевидение и Интернет – это всего лишь средства

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,281