В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

Вопросы безопасности как никогда актуальны и для Украины, и для Европы в целом. Попытки дискредитации действующей международно-правовой базы и пересмотра границ послевоенной Европы, нарушение суверенитета и территориальной целостности украинского государства, возникновение реальной угрозы безопасности для стран Центральной Европы, Балтийского и Черноморского регионов со стороны Российской Федерации – все эти факты на фоне глубокого кризиса международных институтов, призванных защищать их участников от внешней агрессии, засвидетельствовали кризис всей системы европейской безопасности, сложившейся после Второй мировой войны.

По сути, украинский кризис просигналил всей планете о попытке разрушения старого мироустройства. «Право силы» (даже если эту силу представляют «вежливые зеленые человечки») для нашего северного соседа оказалось более действенным аргументом, чем принципы и нормы международного права.

Мир встал перед необходимостью начать процесс создания новых международных правил игры, где совершенно по-новому будут «написаны» условия формирования политики безопасности на глобальном и региональном уровнях, усилятся требования к эффективности функционирования международных институтов безопасности, роли международного военного сотрудничества.

Ситуация осложняется еще и тем, что Украина была втянута в конфликт, в котором внешнему наблюдателю не всегда ясно, где черное, а где белое. Наша страна вынуждена наравне с традиционной вести еще и «гибридную войну», в которой противник использует разное, чаще всего уникальное сочетание гибридных угроз и тактик, нацеленных на различные аспекты уязвимости украинского государства.

События в Крыму и на Востоке Украины требуют от нашей страны осознания новых проблем в секторе национальной безопасности, смены представлений об угрозах и рисках. Системы выстраивания стабильности во внутренней и внешней политике устаревают на глазах. Украина может иметь сильный инструментарий для защиты своих интересов, но он оказывается неприменимым в новой обстановке.

Сегодня мы находимся только в начале осмысления этого процесса. Любая страна, борющаяся с гибридными угрозами, должна опираться на крепкую профессиональную армию, но она также должна иметь когнитивные способности, чтобы быстро адаптироваться к столкновению с неизвестным. Подобно древним спартанцам, нам придется учитывать постоянно изменяющиеся планы наших врагов и адаптироваться к все более сложным условиям и способам ведения войны, о которых мы не знали и на которые не рассчитывали.

Традиционное представление о национальной безопасности с точки зрения реальной политики не только устарело, но оно даже не хочет признать сложности проблем безопасности информационной эпохи 21-го века. Освоение новых технологий, выработка консолидированной позиции о системе угроз в сфере безопасности позволит выработать и реализовать наиболее адекватные времени ответы на вызовы.

Кроме того, украинское руководство должно не только осознать, но и принять как неизбежность, что в сложившихся условиях каждое государство должно само защищать свои границы от внешних и внутренних врагов. В переворачиваемом с ног на голову мире рассчитывать на союзников и гарантов, к сожалению, не приходится. И именно на Украину волею судеб возложена непростая миссия: выступить инициатором построения новой системы безопасности в Европе и, возможно, во всем мире.

В такой ситуации «Диалог.UА» считает необходимым освещение всего спектра наиболее актуальных проблем национальной безопасности, которые следует решать незамедлительно. Ибо снижение внутренней напряженности, достижение мира и создание эффективной системы национальной безопасности в Украине должно стать основным приоритетом развития нашего государства.

Свернуть

Вопросы безопасности как никогда актуальны и для Украины, и для Европы в целом. Попытки дискредитации действующей международно-правовой базы и пересмотра границ послевоенной Европы, нарушение суверенитета и территориальной целостности украинского государства, возникновение реальной угрозы безопасности для стран Центральной Европы, Балтийского и Черноморского регионов со стороны Российской Федерации – все эти факты на фоне глубокого кризиса международных институтов, призванных защищать их участников от внешней агрессии, засвидетельствовали кризис всей системы европейской безопасности, сложившейся после Второй мировой войны. Мир встал перед необходимостью начать процесс создания новых международных правил игры, где совершенно по-новому будут «написаны» условия формирования политики безопасности на глобальном и региональном уровнях, усилятся требования к эффективности функционирования международных институтов безопасности, роли международного военного сотрудничества.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Стратегія національної безпеки і воєнна доктрина мають бути прийняті лише після комплексного огляду сектору безпеки

13 окт 2014 года

Які Ви могли б назвати основні проблеми в секторі безпеки, які ми побачили за останні півроку, спочатку в Криму, а потім на Сході країни?

Найголовніша проблема – це те, що події, які відбувалися і продовжують відбуватися на сході, показали неадекватність оцінок, що робилися на державному рівні стосовно стратегічних викликів і загроз, які стоять перед національною безпекою України. Саме на державному, тому що на експертному рівні, в принципі, це прогнозувалося, в тому числі експертами центру Разумкова. Єдине, можливо, що не було належним чином враховано – це масштаб тих загроз, які є, але щодо Криму завжди зверталася увага як на потенційну «гарячу точку» в Україні, вказувались, в тому числі, джерела цього: це Російський Чорноморський флот, який там відігравав дестабілізуючу роль, це також інформаційні війни з боку РФ. Але повторюсь, що на державному рівні все-таки в один голос говорилося і було в документах записано, що загроза широкомасштабної агресії з боку Росії розглядалася як малоймовірна. Ну, і попутно додам, що навіть якби це було в документах прописано, ситуація, якою скористався Путін, все одно не дозволила б забезпечити нормальну реакцію на дії Росії.


Дуже довго Україна орієнтувалася на ворога по західних кордонах, що було пов’язано з тим що такий «ворог» нам передався у спадок від СРСР? Чи наклало це відбиток на стан боєздатності і боєготовності нашої армії?

Загроза зі Сходу не ігнорувалася, про неї говорили. Це стосувалося і Криму в тому числі. Водночас, в стратегічних планах як в Генеральному штабі, так і в інших державних інститутах домінувала точка зору, що війна з Росією неможлива. Не останню роль в цьому зіграло, мабуть, що більшість генералів виросли в Радянському Союзі, у нас була і лишається дуже потужною п’ята колона. Особливо останні чотири роки, коли йшла дуже активна інфільтрація агентури ФСБ до України, і така комбінація реалізована, що українські чиновники переважно боялися спровокувати чи викликати невдоволення Росії навіть на рівні таємних документів. Першу спробу зруйнувати такі підходи було зроблено за часів, коли Гриценко був міністром оборони, – спробу переглянути підходи до національної безпеки на більш реалістичні, але потім все це знову повернулося на круги своя, так би мовити, і це не просто відображалося на папері, а й на дислокації військ та їх скороченні. В Україні практично був оголений Схід, і там лишалось близько трьох більш-менш нормальних військових об’єднань, а решту, як і раніше, орієнтували на Захід. Тобто це була неадекватна дислокація військ.


А як сьогодні потрібно будувати армію, щоб вона була ефективною? Можливо, почати з реформ? Усіх генералів, які могли працювати не на інтереси України звільнити, оновити склад штабу і таке інше?

Стосовно прикладів, коли генерали зраджують Україну, я думаю, що зараз ми маємо підстави говорити про дії, які були на рівні найвищого військового керівництва в період Кримської кризи (стосовно колишніх начальника Генштабу та командувача ВМС). Те, що стосується, так званої, антитерористичної операції, то оцінки діям генералів поки що належної не було здійснено, тому що просто так звинувачувати ми не маємо права, підозрювати ми можемо, але, принаймні, якщо ми претендуємо на те, що ми демократична країна, то має бути проведене розслідування, і заслуханий висновок суду, перш ніж ми когось конкретно в цьому звинуватимо.

Що стосується підходів до реформи, то ми нічого нового не вигадуємо, окрім як комплексного огляду сектору безпеки і оборони, за результатами якого і мають бути запропоновані, насамперед, стратегія національної безпеки і воєнна доктрина. І, відповідно, ці заходи мають бути розписані в державній програмі реформування, з розрахунками і за часом, і за реальними коштами. Однаково небезпечно як відтягувати процес реформування, так і вдаватися до поспішних кроків без ґрунтовної підготовки.


А якою б мала бути модель нашої армії?

Знову ж таки, перш ніж пропонувати якусь оптимальну модель майбутнього образу збройних сил, потрібно провести ґрунтовну роботу в форматі комплексного огляду.

Що стосується добровольчих батальйонів і батальйонів територіальної оборони, – їхня поява є свідченням того, що громадянське суспільство у нас в черговий раз продемонструвало, що воно більш зріле, ніж наш політикум. Звичайно, що всі ці ініціативи, які матеріалізувалися в конкретні військові підрозділи, які показали свою успішність, ефективність і проблеми пов’язані із їхнім створенням і функціонуванням, в тому числі із дотриманням норм міжнародного права, – все це має бути належним чином враховано. Я впевнений, що було б безглуздо не враховувати цей досвіт і не інкорпорувати його в Збройні сили чи загалом в систему безпеки і оборони держави.


А чи можна сказати, що сьогодні українська армія більш боєздатна, ніж ще півроку-рік назад?

Це абсолютна істина, що вона більш боєздатна, ніж була в кінці лютого 2014 року. Якщо ми порівняємо сьогоднішній стан з тим, який був на кінець лютого (а то був практично нульовий рівень боєготовності, попри те що ми чули постійно оцінки, починаю з того, що армія повністю готова і закінчуючи більш реалістичним, що обмежено готова), коли на практиці виявилося, що на кінець свого правління Янукович залишив повністю зруйновані Збройні сили, звичайно, прогрес величезний.

Слова колишнього в.о. міністра оборони Тенюха про 6000 боєготових сил із 120 тисяч по списку стало «холодним душем» для багатьох. Хоча і рівень боєготовності тих 6000 теж був великим питанням. Водночас можна казати, що все-таки Збройні сили України і інші структури попри значні обмеження виконали своє завдання, показали досить високу ефективність у боротьбі з проросійськими найманцями, так званими сепаратистами чи терористами. Але коли Росія застосувала свої регулярні війська на території України, то виявилося, що сили далеко не рівні.


А щодо активного забезпечення народом армії – це якось могло сприяти створенню своєрідної «приватної» армії, чи все ж таки держава повинна повністю нею займатися?

Держава повинна вітати всі суспільні ініціативи, але при тому слід розуміти, що суспільство не може і не повинно підміняти державу. Монополію на застосування сили має лише держава, і тому говорити про приватні армії можна лише в контексті того, що називається «комерційними безпековими структурами», але вони не повинні підміняти армію. В них є своя функція, і вони повинні контролюватися державою. Звичайно, суспільні ініціативи, які є, особливо із матеріального забезпечення військових, вони також мають право на існування, але це може бути лише як додатковий механізм підтримки армії, він не може підмінити по багатьом причинам логістику, яка має чітко працювати в складі держави.


А чи може Українська армія адаптуватися до подібних викликів, і чи можливо їх попередити?

Абсолютно правильне питання, тому що ключове слово тут «попередити». Набагато легше і дешевше попередити конфлікти, ніж вести війну чи врегульовувати цей конфлікт.

Звичайно, всі ці уроки мають бути належним чином вивчені і враховані при формування майбутніх Збройних сил України. І тут важливо, щоб це був процес, а не просто рішення на рівні керівників, які зараз, звичайно, вже мають величезний досвід і вважають, що настільки добре володіють інформацією, що повноваження дають їм право визначати і приймати рішення у царині безпеки одноосібно чи у вузькому колі, – це є абсолютно хибний підхід. Один із таких прикладів: довгий час ми казали, що потрібна мобільна армія, що вона повинна бути професійною, а ось зараз, у ході АТО, яка фактично є загальновійськовою операцією, виникла велика потреба у великій кількості танків, важкій артилерії. Дехто може на підставі цього зробити висновок, що нам дійсно потрібно більше танків і важкої артилерії. Я в цьому не впевнений, бо якби були ефективні дії на випередження і попередження такого конфлікту, він би не дійшов до фази, коли будуть потрібні танки. Тому ще раз хотілося б висловити застереження проти поспішних волюнтаристських рішень стосовно напрямів реформування армії.

Потрібен серйозний огляд сектору оборони, який би оцінив усі загрози, наявні ресурси і дозволив би вийти на оптимальний образ Збройних сил. Під комплексним оглядом сектору оборони розуміється процес, який вже в Україні проводився двічі. Це є загальновизнана світова практика вирішення подібних завдань. До цього комплексного огляду залучаються усі державні структури, проводиться аналіз викликів і загроз, які стоять перед національною безпекою держави. Мова йде про увесь комплекс воєнних і невоєнних загроз, від найменш імовірних до найбільш ймовірних, і оцінюється як їхня ймовірність, так і ступінь загрози для національної безпеки.

Потім, виходячи з цього аналізу, коли сформулювався список, визначаються пріоритети, які з них є життєво важливі для України. І тоді під конкретні загрози формується певний набір можливостей. Не лише військових можливостей, а й можливостей всіх державних структур – від МЧС і аж до, наприклад, Міністерства охорони здоров’я.

Потім підводяться фінансові розрахунки під те. При перших розрахунках, як правило, виходять на бюджет, що в кілька разів перевищує можливий, – не лише оборонний, а всієї країни. А вже потім розглядаються різні варіанти протидії цим загрозам: дипломатичні, економічні, політичні і власне військові. І лише в ході цього процесу досягається оптимальне рішення.

Це складний процес, але в Україні є спеціалісти, є можливість залучати міжнародних експертів, зокрема з НАТО, – ця робота є дещо рутинною, але її потрібно робити, якщо ми, нарешті, хочемо збудувати нову армію, а не безперервно імітувати реформу.

Оскільки оборонний бюджет країни не повинен підривати перспективи її соціально-економічного розвитку, оптимальним вважається цифра в 2% ВВП на оборону. Це, до речі, є стандартом для країн НАТО. Він забезпечує належний рівень обороноздатності і дозволяє країні витрачати кошти на інші соціальні потреби: на медичне забезпечення, на освіту. При цьому допускається короткочасне збільшення бюджету, наприклад, на програми переозброєння, але не більше 4%, бо якщо протягом кількох років поспіль витрати перевищують 4%, то цим самим створюються передумови для виникнення значно більших соціально-економічних загроз безпеці, ніж потенційні воєнні загрози.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Роками сектор безпеки України розвивався дуже диспропорційно

Вячеслав Потапенко, главный советник Института стратегических исследований «Нова Україна»

Главная проблема безопасности – бессистемность

Константин Машовец, эксперт Центра военно-политических исследований, подполковник Вооруженных сил Украины

Реформировать нужно все – от штатов подразделений до основ военной политики государства

Тарас Жовтенко, експерт з проблем національної безпеки, автор суспільно-політичних видань

Будапештський меморандум не спрацював тому, що він був, власне, ТІЛЬКИ меморандумом – без будь-якого натяку на конкретні механізми реагування на його порушення

Жовніренко Павло, голова правління Центру стратегічних досліджень

Якщо Росії вдасться зруйнувати існуючу систему міжнародних відносин, то без масштабної війни - і швидше за все світової - не обійтися

Микола Cунгуровський, директор військових програм Центру ім. Разумкова

Неготовою виявилася не лише Україна, але й уся міжнародна безпекова спільнота

Василь Мокан, кандидат політичних наук, експерт Аналітичної групи «Левіафан»

Події в Україні реанімували єдину Європу і НАТО

Ярослав Матійчик, виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій" (Київ, Україна)

Світ ризикує зануритися у пітьму епохи «права сили»…

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, історик, політолог

Війна пришвидшує формування нової української ідентичності, але не можна все пускати на самоплив

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007 - 2009 рр.)

У нас немає сектору безпеки

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук

Росія в будь-якому випадку націлена атакувати Україну

Віктор Чумак, голова Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, кандидат юридичних наук, доцент, генерал-майор юстиції

«Насправді нинішня війна – це реальна реформа силового блоку України»

Леонид Поляков, главный советник Института стратегических исследований «Новая Украина»

Лучший друг Украины – сильная и современная армия

Олексій Куроп`ятник, експерт з питань національної безпеки "Майдану закордонних справ"

Має реалізуватися принцип, що основне завдання муніципальної поліції – запобігання та попередження злочинам

Оксана Маркеева, главный советник Института стратегических исследований «Новая Украина».

Обуздание коррупции – ключевая задача национальной безопасности

Михайло Георгійович Вербенський, спікер – начальник Головного штабу МВС України

Характерною рисою сучасних поліцейських систем, є їх певне відокремлення від системи органів виконавчої влади

Олег Мартыненко, эксперт-полицеист, доктор юридических наук, директор Центра исследований правоохранительной деятельности

Люстрация должна касаться только тех лиц, которые принимали решения, противоречившие Конституции и духу закона

Богдан Яременко, дипломат, голова правління фонду «Майдан закордонних справ»

Існування демократичної України, непідконтрольної керівництву Росії, не сумісне з його життєвою філософією

Валентин Бадрак, директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння

Сьогодні у нас створилися унікальні умови для того, щоб створити і розбудувати нову армію сучасного типу

Євген Жеребецький, експерт з питань державної та міжнародної безпеки.

Найскладніша проблема України - з мисленням найвищого державного керівництва

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,157