В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

Вопросы безопасности как никогда актуальны и для Украины, и для Европы в целом. Попытки дискредитации действующей международно-правовой базы и пересмотра границ послевоенной Европы, нарушение суверенитета и территориальной целостности украинского государства, возникновение реальной угрозы безопасности для стран Центральной Европы, Балтийского и Черноморского регионов со стороны Российской Федерации – все эти факты на фоне глубокого кризиса международных институтов, призванных защищать их участников от внешней агрессии, засвидетельствовали кризис всей системы европейской безопасности, сложившейся после Второй мировой войны.

По сути, украинский кризис просигналил всей планете о попытке разрушения старого мироустройства. «Право силы» (даже если эту силу представляют «вежливые зеленые человечки») для нашего северного соседа оказалось более действенным аргументом, чем принципы и нормы международного права.

Мир встал перед необходимостью начать процесс создания новых международных правил игры, где совершенно по-новому будут «написаны» условия формирования политики безопасности на глобальном и региональном уровнях, усилятся требования к эффективности функционирования международных институтов безопасности, роли международного военного сотрудничества.

Ситуация осложняется еще и тем, что Украина была втянута в конфликт, в котором внешнему наблюдателю не всегда ясно, где черное, а где белое. Наша страна вынуждена наравне с традиционной вести еще и «гибридную войну», в которой противник использует разное, чаще всего уникальное сочетание гибридных угроз и тактик, нацеленных на различные аспекты уязвимости украинского государства.

События в Крыму и на Востоке Украины требуют от нашей страны осознания новых проблем в секторе национальной безопасности, смены представлений об угрозах и рисках. Системы выстраивания стабильности во внутренней и внешней политике устаревают на глазах. Украина может иметь сильный инструментарий для защиты своих интересов, но он оказывается неприменимым в новой обстановке.

Сегодня мы находимся только в начале осмысления этого процесса. Любая страна, борющаяся с гибридными угрозами, должна опираться на крепкую профессиональную армию, но она также должна иметь когнитивные способности, чтобы быстро адаптироваться к столкновению с неизвестным. Подобно древним спартанцам, нам придется учитывать постоянно изменяющиеся планы наших врагов и адаптироваться к все более сложным условиям и способам ведения войны, о которых мы не знали и на которые не рассчитывали.

Традиционное представление о национальной безопасности с точки зрения реальной политики не только устарело, но оно даже не хочет признать сложности проблем безопасности информационной эпохи 21-го века. Освоение новых технологий, выработка консолидированной позиции о системе угроз в сфере безопасности позволит выработать и реализовать наиболее адекватные времени ответы на вызовы.

Кроме того, украинское руководство должно не только осознать, но и принять как неизбежность, что в сложившихся условиях каждое государство должно само защищать свои границы от внешних и внутренних врагов. В переворачиваемом с ног на голову мире рассчитывать на союзников и гарантов, к сожалению, не приходится. И именно на Украину волею судеб возложена непростая миссия: выступить инициатором построения новой системы безопасности в Европе и, возможно, во всем мире.

В такой ситуации «Диалог.UА» считает необходимым освещение всего спектра наиболее актуальных проблем национальной безопасности, которые следует решать незамедлительно. Ибо снижение внутренней напряженности, достижение мира и создание эффективной системы национальной безопасности в Украине должно стать основным приоритетом развития нашего государства.

Свернуть

Вопросы безопасности как никогда актуальны и для Украины, и для Европы в целом. Попытки дискредитации действующей международно-правовой базы и пересмотра границ послевоенной Европы, нарушение суверенитета и территориальной целостности украинского государства, возникновение реальной угрозы безопасности для стран Центральной Европы, Балтийского и Черноморского регионов со стороны Российской Федерации – все эти факты на фоне глубокого кризиса международных институтов, призванных защищать их участников от внешней агрессии, засвидетельствовали кризис всей системы европейской безопасности, сложившейся после Второй мировой войны. Мир встал перед необходимостью начать процесс создания новых международных правил игры, где совершенно по-новому будут «написаны» условия формирования политики безопасности на глобальном и региональном уровнях, усилятся требования к эффективности функционирования международных институтов безопасности, роли международного военного сотрудничества.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Роками сектор безпеки України розвивався дуже диспропорційно

21 окт 2014 года

Які проблеми в секторі безпеки «виплили» під час останніх подій в Криму та на Сході країни? І як можна почати вирішувати нагальні проблеми?

По-перше, роками сектор безпеки розвивався дуже диспропорційно. Насамперед, це стосується того, що лише в ті сегменти сектора безпеки вкладали зусилля і гроші, які впливали безпосередньо на цілі безпеки влади, безпеки правлячого режиму. Саме тому у нас завжди було багато, а за останні роки була ще й збільшена чисельність і піднято зарплату в міліції, в СБУ. А натомість в збройні сили України, в державну прикордонну службу вкладалося значно менше коштів та зусиль з боку держави. І якщо, наприклад, державна прикордонна служба ще могла трошки компенсувати це все за рахунок міжнародної допомоги, навіть за рахунок Європейського Союзу, то Збройним силам компенсувати було нічим. Тому роками відбувалася деградація Збройних сил України.

Водночас, навіть ті сегменти, які фінансувалися більш-менш нормально, були заточені під вирішення абсолютно не тих задач, які є суспільно-значущими. Як я вже сказав, вони були зорієнтовані на захист правлячого режиму, а не на захист прав і свобод громадян, і не на захист національної безпеки.

Саме тому більшість структур виявилися нездатними виконувати свої функції, що власне і було виявлено масово і під час подій в Криму, і під час подій на Донбасі.

Потреба України в реформах сектору безпеки давно назріла, причому це мають бути декілька пов’язаних взаємно реформ, про які навіть важко сказати, з чого треба почати, бо вони мають синхронно йти, але з різними акцентами. Тобто, неймовірно важливою є реформа Міністерства Внутрішніх Справ, причому не лише самої міліції, а всього міністерства в цілому, яке чи не єдине разом з прокуратурою залишається у нас не реформованим ще з пострадянських часів, і є міліцейським відомством, яке не спроможне сьогодні виконувати задачі і проблеми, які стоять перед такими органами. А саме – формування і впровадження цілісної внутрішньої політики, спрямованої на захист прав і свобод громадян і загальнонаціональних безпекових інтересів.

Що стосується збройних сил, тут, в принципі, існують непогані програмні документи, наприклад «Програма розвитку ЗС до 15 року», однак є недофінансування, а Збройні сили у нас завжди недофінансовувалися – не витримувалися показники, встановлені законодавством України, які вимагали не менше 3% ВВП спрямовувати на підтримання збройних сил. Цього ніколи не виконували, максимум у нас був 1% Відповідно, військова праця стала непрестижною, і служба в армії взагалі не задовольняє мінімальних вимог, які стосуються збройних сил. І ми це теж побачили, коли виявили, що у нас із 100 з лишком тисяч військових (як на папері), боєздатних максимум 10–15 тисяч особового складу.

Саме для цього потрібно уточнити зміст програми розвитку збройних сил, уточнити і переглянути, і, можливо, прийняти нову військову доктрину і визначити пріоритетність фінансування тих статей, від яких залежить обороноздатність країни.

І, крім того, потрібна робота з вищим і середнім командним складом, оновлення його, тому що у нас з’явилося покоління генералів, які ніколи не виконували реальних військових задач. Треба, ймовірно, дати можливість кар’єрного зростання тим молодим офіцерам, які проявили себе під час військових дій на Сході. Треба проводити більш активно ротацію генеральського складу, щоб таким чином дати можливість швидкого кар’єрного зростання для тих, хто себе з кращого боку проявив в останніх подіях на Донбасі.


А от щодо Будапештського меморандуму, питання потрібно ставити самій Україні чи можна апелювати до міжнародної системи безпеки? Чия вина його не виконання?

Будапештський меморандум містив в собі такі формулювання, що одразу було зрозуміло, що в критичній ситуації він мало допоможе. І він ніколи не міг стати ефективним замінником членства в міжнародній системі колективної безпеки. Він надавав Україні лише певні запевнення, навіть не гарантії, щодо проведення консультацій у випадку, якщо Україні щось загрожуватиме.

Очевидно, оці запевнення ми побачили протягом останніх місяців, коли одна з країн-гарантів виявилася фактично агресором і ніхто не може цьому щось протиставити. Стало очевидним, що сподівання на такого роду міжнародні гарантії безпеки є на сьогодні не виправданими, і очевидно, що Україні доведеться шукати інші міжнародні формати забезпечення своєї безпеки.


А чи варто і можна сьогодні говорити про потрібність і необхідність інтеграції України до якоїсь із міжнародних систем безпеки, наприклад, до НАТО?

Питання щодо НАТО має бути повернутим на порядок денний. Україна має відновити свій стратегічний курс на членство в НАТО, однак, ми маємо розуміти, що це довготривалий процес, який не принесе швидких результатів. Є багато питань, наприклад, ніхто не бере країну в НАТО під час війни. Очевидно, що політична ситуація сьогодні також не сприятлива, щоб швидко вступити в НАТО, тому не треба особливо мати ілюзій, що це може настати швидко.

Тим не менш, цей процес треба відновити і швидко засвідчити, що ми маємо такі наміри у майбутньому.

Іншим способом, іншою формулою забезпечення безпеки можна вважати двосторонні договори, чи двосторонні зобов’язання про надання конкретної допомоги у кризових ситуація. Ну, наприклад, із Сполученими Штами Америки проговорюється зараз механізм надання саме двосторонніх гарантій, у якому Сполучені Штати виступили б партнером України у царині безпеки і забезпечили б більш-менш серйозні гарантії безпеки. Поки що це питання відкрите, але одним з форматів це є надання Україні статусу партнера поза НАТО, це двостороння форма, але переговори щодо цього ще незавершені і вони будуть тривати.


Є така фраза, що «поганий мир, він кращий за хорошу війну», а які умови погано миру припустимі для нашої держави?

Це питання, де будь-яка відповідь є ризикованою, тому що очевидно, що є лише один повністю прийнятний план миру – це забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України у визначених кордонах, водночас очевидно, що сьогодні в умовах інтервенції Російської Федерації Україна не може в повній мірі захистити свої кордони, зробити їх недоторканими.

Тому в якості тимчасового розв’язання і врегулювання проблеми припинення війни може розглядатися такий мир, при якому Україна, принаймні, забезпечить свій повний суверенітет і відкине таке врегулювання, яке б ставило б під сумнів право центрального, київського, власне, уряду ухвалювати самостійні рішення. Наприклад, абсолютно не прийнятним було б надання певним регіонам чи територіям країни права вето на ключові зовнішні і внутрішні політичні рішення.


А загалом, чи можемо ми нейтралізувати подібні виклики зі стороні Росії, які ми бачимо сьогодні, чи маємо адаптуватися до них?

Складне питання. Очевидно лише, що сили України і Росії не рівні, і що в прямому військовому зіткненні Україна не може виграти війну з Росією. Тим не менш, вона може забезпечити почесний мир, який виключить можливість вирішального впливу Росії на наші суверенні рішення.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Вячеслав Потапенко, главный советник Института стратегических исследований «Нова Україна»

Главная проблема безопасности – бессистемность

Константин Машовец, эксперт Центра военно-политических исследований, подполковник Вооруженных сил Украины

Реформировать нужно все – от штатов подразделений до основ военной политики государства

Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова

Стратегія національної безпеки і воєнна доктрина мають бути прийняті лише після комплексного огляду сектору безпеки

Тарас Жовтенко, експерт з проблем національної безпеки, автор суспільно-політичних видань

Будапештський меморандум не спрацював тому, що він був, власне, ТІЛЬКИ меморандумом – без будь-якого натяку на конкретні механізми реагування на його порушення

Жовніренко Павло, голова правління Центру стратегічних досліджень

Якщо Росії вдасться зруйнувати існуючу систему міжнародних відносин, то без масштабної війни - і швидше за все світової - не обійтися

Микола Cунгуровський, директор військових програм Центру ім. Разумкова

Неготовою виявилася не лише Україна, але й уся міжнародна безпекова спільнота

Василь Мокан, кандидат політичних наук, експерт Аналітичної групи «Левіафан»

Події в Україні реанімували єдину Європу і НАТО

Ярослав Матійчик, виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій" (Київ, Україна)

Світ ризикує зануритися у пітьму епохи «права сили»…

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, історик, політолог

Війна пришвидшує формування нової української ідентичності, але не можна все пускати на самоплив

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007 - 2009 рр.)

У нас немає сектору безпеки

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук

Росія в будь-якому випадку націлена атакувати Україну

Віктор Чумак, голова Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, кандидат юридичних наук, доцент, генерал-майор юстиції

«Насправді нинішня війна – це реальна реформа силового блоку України»

Леонид Поляков, главный советник Института стратегических исследований «Новая Украина»

Лучший друг Украины – сильная и современная армия

Олексій Куроп`ятник, експерт з питань національної безпеки "Майдану закордонних справ"

Має реалізуватися принцип, що основне завдання муніципальної поліції – запобігання та попередження злочинам

Оксана Маркеева, главный советник Института стратегических исследований «Новая Украина».

Обуздание коррупции – ключевая задача национальной безопасности

Михайло Георгійович Вербенський, спікер – начальник Головного штабу МВС України

Характерною рисою сучасних поліцейських систем, є їх певне відокремлення від системи органів виконавчої влади

Олег Мартыненко, эксперт-полицеист, доктор юридических наук, директор Центра исследований правоохранительной деятельности

Люстрация должна касаться только тех лиц, которые принимали решения, противоречившие Конституции и духу закона

Богдан Яременко, дипломат, голова правління фонду «Майдан закордонних справ»

Існування демократичної України, непідконтрольної керівництву Росії, не сумісне з його життєвою філософією

Валентин Бадрак, директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння

Сьогодні у нас створилися унікальні умови для того, щоб створити і розбудувати нову армію сучасного типу

Євген Жеребецький, експерт з питань державної та міжнародної безпеки.

Найскладніша проблема України - з мисленням найвищого державного керівництва

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,062