В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

Чреда трагических социальных, военных и гуманитарных потрясений вот уже год преследует Украину, невольно ставшую участником (или жертвой?) весьма своеобразного гибридного эксперимента соседней «братской» страны. Майдан, потеря Крыма, выборы президента, эскалация военных действий и, по сути, стирание с лица Донецко-Луганской земли всего того, что было создано не только при СССР, но и за последние 23 года независимости тружениками и «элитами» Востока.

Нынешнее, наступившее перемирие – «режим якобы прекращения огня» – это всего лишь «затишье» перед парламентскими выборами или же «консервация» до весны тлеющего очага кровавого противостояния? Сколько времени есть у Украины, чтобы найти ответы на вопросы – как исчерпать конфликт на Востоке, и каким образом «сшить», объединить разорванную на части страну? На каких основаниях? По каким ключевым вопросам возможен консенсус между гражданами Украины, оказавшимися по разные стороны цивилизационного разлома? Что сможет предложить уставшим от войны миллионам людей украинская власть, и получим ли мы, наконец, ответы на вопросы, ЗАЧЕМ и КАК нам жить ВМЕСТЕ?

От этих ответов и будут зависеть перспективы окончания войны в Украине.

А пока страна застыла между миром и войною, между ожиданием нового витка «гибридной» войны со стороны России и призрачной надеждой на то, что самое страшное уже позади. И что можно оглядеться по сторонам и сделать, наконец, ВЫБОР МЕЖДУ НАСТОЯЩИМ И БУДУЩИМ.

Казалось бы, еще один шаг и все – выбор сделан. Однако Украина шагает уже почти год, но так и не может УЙТИ ОТ ПРОШЛОГО. Хотя для многих уже давно очевидно, что и будущее обретет, и войну выиграет та сторона, модель развития которой опирается на более жизнеспособные ценности.

К сожалению, украинские «верхи», оседлав Майдан и прикрываясь войной на востоке, так и не решаются на реформы, воссоздавая новые империи «а-ля-семья» только уже под своими фамилиями. Нынешние лидеры стараются как можно реже вспоминать, что в протесте, который накапливался в Украине, была не только демократическая и европейская повестка дня, но и давно перезревший в нашей стране вопрос социальной справедливости. Люди, которые поддерживали Майдан, выступали не только за гражданские свободы, справедливый суд, ответственность депутатов, отсутствие коррупции. Они выступали также за то, чтобы Украина перестала быть одной из стран, с огромным разрывом между бедными и богатыми, с громадным, и ставшим еще большим после восточной войны количеством людей, едва сводящих концы с концами.

На сегодня основной конфликт в Украине находится не на Востоке, а тщательно скрывается в Киеве. Это конфликт между «европейскими» и «советскими» ценностями. Между «старыми элитами» и «молодым гражданским обществом». Между центром, который уже не может управлять страною, и регионами (причем, не только восточными), которые уже не хотят жить по-старому. Это конфликт между старым и новым экономическими укладами, которые требуют совершенно иных подходов и принципиально новых ресурсов. Все это, и множество других накопившихся за прошедшие 23 года независимости Украины проблем лишь усугубляют положение нашей страны в этой войне.

Пора бы власти и Украине в целом понять, что «вернуть, как было», «обнулить и начать сначала» уже не удастся. Это просто невозможно. Мы переживаем тектонические изменения, имеющие совершенно необратимый характер. Именно поэтому мир в Украине установится лишь тогда, когда придет это осознание, а также понимание, что означает «начать с нуля», зафиксировать этот «нулевой меридиан» и начать создавать новую страну. И лепта в это созидание должна быть внесена каждым по мере его возможностей.

Лишь когда каждый поступится частью своих интересов, причем, не всегда ради общего выигрыша, но и ради того, чтобы уменьшить общий проигрыш, только тогда у Украины появится шанс не только на демократию, не только на будущее, но и на справедливость.

Украине как никогда нужны мир и восстановление экономики. Если страна живет на грани выживания, то о какой свободе, справедливости и других ценностях мы можем говорить? Мы мало знаем о реальных возможностях духа свободы и энтузиазма сознательных масс. Но в истории Украины есть немало примеров, когда после исчерпания ресурсов выживания ее народ был обречен на рабство, безмолвное прозябание и даже гибель.

«Диалог.UA» приглашает обсудить наболевшие вопросы, от решения которых будет зависеть будущее каждого из нас, мирное или военное небо над головою…

Свернуть

Нынешнее, наступившее перемирие – «режим якобы прекращения огня» – это всего лишь «затишье» перед парламентскими выборами или же «консервация» до весны тлеющего очага кровавого противостояния? Сколько времени есть у Украины, чтобы найти ответы на вопросы – как исчерпать конфликт на Востоке, и каким образом «сшить», объединить разорванную на части страну? На каких основаниях? По каким ключевым вопросам возможен консенсус между гражданами Украины, оказавшимися по разные стороны цивилизационного разлома? Что сможет предложить уставшим от войны миллионам людей украинская власть, и получим ли мы, наконец, ответы на вопросы, ЗАЧЕМ и КАК нам жить ВМЕСТЕ?

От этих ответов и будут зависеть перспективы окончания войны в Украине.

А пока страна застыла между миром и войною, между ожиданием нового витка «гибридной» войны со стороны России и призрачной надеждой на то, что самое страшное уже позади. И что можно оглядеться по сторонам и сделать, наконец, ВЫБОР МЕЖДУ НАСТОЯЩИМ И БУДУЩИМ, войной или миром.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Ми маємо очікування стосовно появи нової регіональної реальності – нових післявоєнних бідних територій

26 ноя 2014 года

Чи зможе Україна компенсувати втрату інфраструктури, індустріальних та енергетичних об`єктів на Донбасі? І якщо так, то як саме?

Втрата економічного потенціалу, зокрема виробничих об’єктів та об’єктів енергетичної інфраструктури, спричинює зниження показників соціально-економічного розвитку не тільки у регіонах, які потерпають від бойових дій, але і по всій країні. Зупинка підприємств на території Донбасу – це руйнування виробничих ланцюгів по всій країні, це необхідність зміни і зовнішніх, і внутрішніх торгівельних партнерів, це не навічне, але все одно тривале призупинення темпів зростання обсягів виробництва, це взагалі зміна конфігурації виробничої діяльності по всій країні. Компенсація від цих втрат можлива за рахунок додаткового навантаження на існуючі виробничі та енергетичні потужності в країні і, звісно, побудова нових. Без оновленого виробничого потенціалу, у тому числі – фізичного оновлення основних фондів – економіка приречена бути екстенсивною, не адаптованою до інноваційних змін, не гнучкою до змін зовнішньої торгівельної кон’юнктури.

Також, важливо, щоб в енергетичному секторі поступово відбувся відхід від залежності від одного енергетичного джерела і ресурсу і перехід на мультиваріантність енергетичних джерел – як за постачальниками, так і за самими видами енергетичних ресурсів. Як би не критикували альтернативні джерела ресурсів (відновлювальні – наприклад, вітроенергетика, енергія води, сонячна енергія), все-таки досвід інших країн свідчить, що майбутнє – саме за ними.


Чи можливий початок відновлення інфраструктури, виробничих потужностей, житла на зруйнованих війною територіях – як, за рахунок чого і, головне, коли?

Відновлення інфраструктури життєзабезпечення і житла повинно відбуватися постійно, якщо у даному населеному пункті залишаються громадяни. Це взагалі підвалини політики відновлення територій. Звісно, така діяльність пов’язана з ризиком для життя для ремонтувальників і будівельників, це зрозуміло, однак залишати напризволяще напередодні зими, без даху над головою тих громадян, хто не зміг виїхати із зони бойових дій, є безвідповідальним. І робити це необхідно постійно, як тільки є така можливість. І робити це необхідно за рахунок коштів бюджету – це основне джерело, а також за кошти благодійних фондів, волонтерських організацій. Що ж стосується відновлення виробничих об’єктів – тут не так все однозначно. Повне відновлення виробничого потенціалу можливе тільки після повного припинення бойових дій. Доцільно застосовувати практику перенесення виробничих потужностей в інші регіони, якщо для цього є така технічна можливість – якщо це, наприклад, підприємства середнього машинобудування чи легкої промисловості. По інших же підприємствах, які неможливо «перевезти» – зрозуміло, що виникає деякий дисбаланс – підприємства не відновлюють роботу, однак громадян необхідно забезпечувати грішми без надання їм роботи – однак на сьогодні це єдиний правильний шлях не тільки забезпечення добробуту, але і консолідації суспільства і упередження соціального відторгнення таких громадян.


Як позначиться на соціально-економічному кліматі в Україні поява «нових післявоєнних бідних» території, зростання безробіття, закриття містоутворюючих підприємств?

Звісно, ми маємо очікування стосовно появи нової регіональної реальності – нових післявоєнних бідних територій, тобто територій, які зазнали руйнівного впливу воєнних дій, знекровлених територій. Зупинка, а більшою мірою – фізичне руйнування підприємств – це втрата не тільки економічного потенціалу, це втрата і робочих місць, і надії на безпечне майбутнє, це знелюднення територій. В Україні і до цього часу було багато територій, які за низькими показниками розвитку можна було віднести до депресивних територій (тих територій, які не мають власних стимулів до саморозвитку) внаслідок того, що на цих територіях відсутній потенціал саморозвитку, недостатньо ресурсів до саморозвитку, а відтепер з’явиться і значна кількість нових, причому тих, які в недалекому минулому були багатими і заможними. Вочевидь, що це дуже погано позначиться на стані соціально-економічного розвитку країни в цілому, оскільки виникне потреба у новому житлі, у нових робочих місцях, у збільшенні кількості об’єктів інфраструктури, у вирішенні соціальних питань – виплати пенсій і допомог, у медичному забезпеченні. Поступово змінюється взагалі вся карта міграційних потоків, що складалися упродовж 23 років, і також розміщення продуктивного потенціалу. Відсутність робочих місць і неможливість їх знайти у найближчому є проблемами як економічного стану, так і соціальної сфери, оскільки не вирішення цих питань – це шлях до соціальних негараздів і ризиків соціальних виступів. Покращити таке становище можна на основі комплексних заходів з боку держави та місцевих органів влади, і також волонтерських організацій, стосовно якомога швидшого надання допомоги громадянам, які потрапили у біду, відновлення їхніх прав, надання їм роботи, повернення їм надії на майбутнє.


Чи можна очікувати на те, що у нас в країні з`являться «локомотиви», нові точки зростання, які дозволять створити «новий український світ»?

На сьогодні ми можемо говорити не стільки про появу, скільки про подальший інтенсивний розвиток регіонів, які й раніше перебували не на останніх позиціях за рівнями економічного розвитку в цілому по країні. Зокрема, це стосується тих областей, які мають непогані показники соціально-економічного розвитку – Дніпропетровська, Харківська, Львівська, Полтавська, Одеська. За ними підтягнуться й інші. Вочевидь, що за показниками соціально-економічного розвитку ці області вийдуть на передній план, і завданням держави буде їх всебічна підтримка. А новими точками зростання можуть стати підприємства, які і тепер ефективно функціонують і зможуть поширити цей «ефект зростання» на прилеглу територію, за виробничими та збутовими ланцюжками. Не важливо, у якій сфері ці підприємства будуть – чи у важкій промисловості, чи у машинобудуванні, у легкій промисловості та у сфері послуг – головне, щоб їх стабільному розвитку не заважали різними надмірними регулятивними документами у сфері підприємництва.

Точками зростання також є кластерні утворення – сукупність підприємств та науково-дослідних організацій, сконцентрованих у територіальній близькості одне від одного і які поєднані у виробничий цикл. В Україні вже існує і успішно функціонує декілька кластерів, які є стимулами для розвитку економіки всього регіону. Нова українська реальність поступово викристалізується на основі стабільного розвитку виробничої сфери, експортної діяльності, сфери послуг, ефективного розвитку господарської системи кожного регіону і високого рівня доб­робуту громадян.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Украине необходимы глубокие качественные изменения

Валерій Пекар, співзасновник Центру стратегій ГОШ

Треба розуміти, що Донбас залишиться «радянським», не модерним, ще довго після своєї реінтеграції в Україну

Артем Біденко, політолог

Однозначно модель функціонування України вимагає перегляду

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

В Україні багато що змінилося

Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи

Україна не може зупинити конфлікт на Сході, але має можливість його стримувати

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

Немає сенсу зараз ділити країну на Схід та іншу територію

Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика

Варіант «замороженого конфлікту» а-ля Придністров’я на території України є неприйнятним

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Сейчас хорошее время делать непопулярные экономические шаги

Володимир Дубровський, старший економіст Центру «САSE-Україна»

Для Путіна дестабілізація України – питання виживання і його режиму, і його особисто

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Обладая свободой, мы имеем системное преимущество перед Россией

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине крайне необходимо сформулировать свое видение будущего

Владимир Золоторев, журналист

Если война будет продолжаться, то государству придется меняться, либо его сметут его же граждане

Олексій Їжак, заступник директора Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Дніпропетровськ

Україна потребує нового життя – втілення надії Майдану, вже другого у новітній історії

Олег Саакян, політолог, лідер Єдиного координаційного центру «Донбас», та руху “Донецьк - це Україна”

В України сьогодні немає іншого шляху, окрім як розвиватися

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Обе стороны военных действий пытаются в значительной степени переложить расходы на войну на плечи трудящихся

Олена Стяжкіна, історик та літераторка

Всі ці "Схід та Захід" - риторика минулого. Кремлівська, московська. Вона в’їлась в український дискурс не без допомоги політиків

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Перспективи гібридної політики

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Сегодня перед нами встала задача создания новой украинской государственности

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України

Єдиним виходом є докорінна зміна суспільно-економічного ладу

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,048