В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

Чреда трагических социальных, военных и гуманитарных потрясений вот уже год преследует Украину, невольно ставшую участником (или жертвой?) весьма своеобразного гибридного эксперимента соседней «братской» страны. Майдан, потеря Крыма, выборы президента, эскалация военных действий и, по сути, стирание с лица Донецко-Луганской земли всего того, что было создано не только при СССР, но и за последние 23 года независимости тружениками и «элитами» Востока.

Нынешнее, наступившее перемирие – «режим якобы прекращения огня» – это всего лишь «затишье» перед парламентскими выборами или же «консервация» до весны тлеющего очага кровавого противостояния? Сколько времени есть у Украины, чтобы найти ответы на вопросы – как исчерпать конфликт на Востоке, и каким образом «сшить», объединить разорванную на части страну? На каких основаниях? По каким ключевым вопросам возможен консенсус между гражданами Украины, оказавшимися по разные стороны цивилизационного разлома? Что сможет предложить уставшим от войны миллионам людей украинская власть, и получим ли мы, наконец, ответы на вопросы, ЗАЧЕМ и КАК нам жить ВМЕСТЕ?

От этих ответов и будут зависеть перспективы окончания войны в Украине.

А пока страна застыла между миром и войною, между ожиданием нового витка «гибридной» войны со стороны России и призрачной надеждой на то, что самое страшное уже позади. И что можно оглядеться по сторонам и сделать, наконец, ВЫБОР МЕЖДУ НАСТОЯЩИМ И БУДУЩИМ.

Казалось бы, еще один шаг и все – выбор сделан. Однако Украина шагает уже почти год, но так и не может УЙТИ ОТ ПРОШЛОГО. Хотя для многих уже давно очевидно, что и будущее обретет, и войну выиграет та сторона, модель развития которой опирается на более жизнеспособные ценности.

К сожалению, украинские «верхи», оседлав Майдан и прикрываясь войной на востоке, так и не решаются на реформы, воссоздавая новые империи «а-ля-семья» только уже под своими фамилиями. Нынешние лидеры стараются как можно реже вспоминать, что в протесте, который накапливался в Украине, была не только демократическая и европейская повестка дня, но и давно перезревший в нашей стране вопрос социальной справедливости. Люди, которые поддерживали Майдан, выступали не только за гражданские свободы, справедливый суд, ответственность депутатов, отсутствие коррупции. Они выступали также за то, чтобы Украина перестала быть одной из стран, с огромным разрывом между бедными и богатыми, с громадным, и ставшим еще большим после восточной войны количеством людей, едва сводящих концы с концами.

На сегодня основной конфликт в Украине находится не на Востоке, а тщательно скрывается в Киеве. Это конфликт между «европейскими» и «советскими» ценностями. Между «старыми элитами» и «молодым гражданским обществом». Между центром, который уже не может управлять страною, и регионами (причем, не только восточными), которые уже не хотят жить по-старому. Это конфликт между старым и новым экономическими укладами, которые требуют совершенно иных подходов и принципиально новых ресурсов. Все это, и множество других накопившихся за прошедшие 23 года независимости Украины проблем лишь усугубляют положение нашей страны в этой войне.

Пора бы власти и Украине в целом понять, что «вернуть, как было», «обнулить и начать сначала» уже не удастся. Это просто невозможно. Мы переживаем тектонические изменения, имеющие совершенно необратимый характер. Именно поэтому мир в Украине установится лишь тогда, когда придет это осознание, а также понимание, что означает «начать с нуля», зафиксировать этот «нулевой меридиан» и начать создавать новую страну. И лепта в это созидание должна быть внесена каждым по мере его возможностей.

Лишь когда каждый поступится частью своих интересов, причем, не всегда ради общего выигрыша, но и ради того, чтобы уменьшить общий проигрыш, только тогда у Украины появится шанс не только на демократию, не только на будущее, но и на справедливость.

Украине как никогда нужны мир и восстановление экономики. Если страна живет на грани выживания, то о какой свободе, справедливости и других ценностях мы можем говорить? Мы мало знаем о реальных возможностях духа свободы и энтузиазма сознательных масс. Но в истории Украины есть немало примеров, когда после исчерпания ресурсов выживания ее народ был обречен на рабство, безмолвное прозябание и даже гибель.

«Диалог.UA» приглашает обсудить наболевшие вопросы, от решения которых будет зависеть будущее каждого из нас, мирное или военное небо над головою…

Свернуть

Нынешнее, наступившее перемирие – «режим якобы прекращения огня» – это всего лишь «затишье» перед парламентскими выборами или же «консервация» до весны тлеющего очага кровавого противостояния? Сколько времени есть у Украины, чтобы найти ответы на вопросы – как исчерпать конфликт на Востоке, и каким образом «сшить», объединить разорванную на части страну? На каких основаниях? По каким ключевым вопросам возможен консенсус между гражданами Украины, оказавшимися по разные стороны цивилизационного разлома? Что сможет предложить уставшим от войны миллионам людей украинская власть, и получим ли мы, наконец, ответы на вопросы, ЗАЧЕМ и КАК нам жить ВМЕСТЕ?

От этих ответов и будут зависеть перспективы окончания войны в Украине.

А пока страна застыла между миром и войною, между ожиданием нового витка «гибридной» войны со стороны России и призрачной надеждой на то, что самое страшное уже позади. И что можно оглядеться по сторонам и сделать, наконец, ВЫБОР МЕЖДУ НАСТОЯЩИМ И БУДУЩИМ, войной или миром.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Треба розуміти, що Донбас залишиться «радянським», не модерним, ще довго після своєї реінтеграції в Україну

1 дек 2014 года

Які, на Вашу думку, сьогодні умови вичерпання конфлікту на Сході і які перспективи закінчення війни в Україні?

Конфлікт на Сході поєднав у собі два. По-перше, це російсько-українська Війна за незалежність, яка логічно і невідворотно випливає з Майдану як антиімперіалістичної, антиколоніальної революції. По-друге, це протистояння різних світів, різних систем ідентичності всередині українського суспільства. Якщо до парламентських виборів ідея «відпустити Донбас» розцінювалася як зрадницька, то після виборів стало зрозуміло: не голосування Криму і Донбасу стало шансом для України отримати проукраїнський парламент.

Тому конфлікт на Сході не має ані суто військового, ані суто економічного розв’язання. Російська армія має достатньо сил боронити окуповані території, водночас - українське суспільство не готове жертвувати тисячами найкращих людей задля залишених там, певна частина яких вочевидь не дуже хоче в Україну. Але навіть коли Україна розквітне внаслідок стрімких економічних реформ, це не означатиме, що вона набуде привабливості в очах значної частини мешканців Донбасу (так само, як їх не приваблює багата Європа, натомість скоріше бідний, але зрозумілий «Русский мир»).

Тому існує три основні сценарії війни.

1. Тривалий час зберігається патова військова ситуація: кожна зі сторін має досить сил боронитися, але не має сил наступати. Економічні реформи в Україні створюють підґрунтя для потужної армії, і через певний час (наприклад, 3 роки) стрімкою військовою операцією Україна звільнить окуповані території, встановлюючи там перехідний режим із обмеженням громадянських прав. Поступово ситуація на територіях реанімується, а люди реабілітуються психологічно та в інших вимірах.

2. Те саме відбувається, якщо Росія продовжить ескалацію конфлікту, і в якийсь момент Захід вирішить, що терпіти далі не можна. Надзвичайно жорсткі санкції призведуть до колапсу Росії, а українська армія отримає добро міжнародної спільноти на силове вирішення конфлікту. Але у цьому сценарії гине величезна кількість мирних мешканців.

3. Поточний стан зберігається безкінечно довго. Формується буферна держава, яка існує роками аж до повного вимирання населення. Росія витискає туди свій найгірший людський капітал, не дозволяючи Україні заповнити порожнечу.


Кому в Україні потрібна ця війна? Хто її основні інвестори? Чиї інтереси вирішує війна? Які варіанти світу «після закінчення або заморожування» війни? Чи можна говорити про мир, поки у нас залишаються окуповані території?

В Україні ця війна не потрібна нікому. Основним інвестором війни є російське керівництво, яке вирішує таким чином проблему поступового поширення хаосу на всю територію України, що дозволяє «закрити» проект української державності, зайняти сильну позицію щодо Заходу, а також безвідповідально користуватися ресурсами України. Саме припинення існування України є стратегічною метою Кремля.

У світі існують країни із замороженими на роки конфліктами, що не заважає їм бути економічно і соціально успішними. Серед них є члени Євросоюзу, як Кіпр, та світові економічні тигри, як Корея. Історія доводить, що раніше чи пізніше всі такі конфлікти вирішуються позитивно, — згадайте хоча б Берлінську стіну.

Водночас треба розуміти, що Донбас залишиться «радянським», не модерним, ще довго після своєї реінтеграції в Україну, навіть після того, як Росія вже переживе свої драматичні часи і модернізується сама.

(Свого часу я зробив помилку, очікуючи, що населення Донбасу, побачивши реальне обличчя терористів та окупантів, поживши під їх владою кілька місяців, оговтається і захоче назад в Україну. Цього не сталося.)

Те саме, але більшою мірою стосується Криму. На початку весни 2014 ми передбачали реінтеграцію Криму вже восени 2015, тобто за півтора роки. Але вікно можливостей для стрімких змін в Україні протягом першого півроку нового президента було втрачено. Тому українська історія стає щоразу ще більш повільною. Перші кроки нового парламенту та спосіб формування нового уряду стануть визначальними щодо темпу подальших змін в Україні.


Чи зможе Україна компенсувати втрату інфраструктури, індустріальних та енергетичних об`єктів на Донбасі? І якщо так, то як саме?

Компенсувати кому? Собі? А чи це потрібно? Давайте розберемося.

Станом на кінець 2013 року економіка Донбасу сама по собі була збитковою. Статки олігархів побудовані не на індустріальній потужності Донбасу, а на субсидіях з бюджету. Старі немодернізовані підприємства фактично вислужили свій строк. Так, вони є джерелом зайнятості для сотень тисяч людей. Але все одно без модернізації не обійтися.

Війна знищує інфраструктуру, і у випадку застарілості інфраструктури її треба не відновлювати, а будувати нову. І тут залишається одне ключове запитання. Інвестиції в інфраструктуру йдуть туди, де висока якість людського капіталу. Тоді там має сенс будувати заводи, створювати нові робочі місця. Чи є якість людського капіталу на Донбасі привабливою для інвесторів? Спробуйте відповісти на це запитання самі.


Чи можливий початок відновлення інфраструктури, виробничих потужностей, житла на зруйнованих війною територіях - як, за рахунок чого і, головне, коли?

Держава може побудувати житло та школи, дороги та лікарні. Але держава не створює нових робочих місць (окрім як в інфраструктурних проектах). Основну масу робочих місць створює бізнес.

Зрозуміло, перший крок завжди за державою — саме вона розбудовує інфраструктуру як передумову для приватних інвестицій. Але відновлення Донбасу можливе лише тоді, коли туди прийдуть ключові інвестори, що візьмуть на себе відповідальність за перші, найбільш ризиковані (з точки зору інвестування) кроки. На жаль, саме поведінка жителів окупованих територій є найбільшою проблемою, бо доводить, що інвестувати в територію з такими людьми безглуздо.

Але варіанти є. Якщо кращі люди на заклик ключових інвесторів приїдуть жити і працювати на Донбас (чи повернуться з евакуації, чи вирішать скористатися незвичайними можливостями моменту), під них можна будувати нові міста та нову промисловість. Фактично це означає другу, повторну індустріалізацію Донбасу, подібну до першої. Тут є декілька запитань. Хто ці ключові інвестори? Чи довірятимуть їм люди, аби поїхати за ними у розорені війною області? Які преференції отримають інвестори та нові мешканці від держави, аби вони погодились на такі ризиковані кроки? Чи захоче суспільство платити цими преференціями за нову індустріалізацію Донбасу? Якими будуть ключові галузі нової індустрії? На ці питання немає відповідей. Нам потрібна нова економічна стратегія для Донбасу, без цього він назавжди залишиться руїною.


Як позначиться на соціально-економічному кліматі в Україні поява «нових післявоєнних бідних» території, зростання безробіття, закриття містоутворюючих підприємств?

Ми бачимо, що простого повернення української влади на ці території недостатньо. Тут необхідний тривалий спеціальний режим управління, бо, по-перше, значна частина населення явно висловилася проти життя в Україні; по-друге, ці люди могли працювати лише на старих, нині зруйнованих підприємствах, а чи потрібні вони будуть на нових? Якщо розробка і реалізація комплексної економічної стратегії для Донбасу дозволить створити нові робочі місця у достатній кількості не лише для переселенців нової індустріалізації, але й для місцевих, тоді все буде гаразд. Але марно цього сподіватися.

І це означатиме нове гетто розміром в нинішні окуповані території, де роботи буде мало, а кримінальна ситуація ще більше відбиратиме бажання інвестувати. Експорт безробіття, злочинності та інших соціальних проблем на всю територію України нікому не потрібен. Тож виїхати звідти можна буде лише за наявності підтвердженого робочого місця у місті призначення. Обмежений громадянський статус — це ціна, яку Україна платитиме за багаторічне ігнорування проблем регіону, а самі мешканці — за своє небажання жити в Україні.

І загалом, нам потрібен абсолютно новий рівень соціальної мобільності: можливість змінити місце проживання услід за новою роботою має стати настільки легкою, як в Європі та Америці. Це потребуватиме змін у багатьох сферах життя, від банківського сектору до міліції, від швидкісного транспорту до змін у трудовому законодавстві.


Чи можна очікувати на те, що у нас в країні з`являться «локомотиви», нові точки зростання, які дозволять створити «новий український світ»?

Безперечно. Нова українська економіка вже твориться. Але для цього необхідно провести стрімкі і рішучі реформи: дерегуляцію, податкову реформу, судову реформу задля захисту прав власності, реформу трудового законодавства тощо. Без цього Україна, що сьогодні займає 155 місце у світі за індексом економічної свободи (перейшовши із групи держав «із невільною економікою» в ганебну групу «з репресованою економікою»), приречена на злидні і постійні соціальні конфлікти, що загрожуватимуть переростанням у громадянську війну, на радість нашому геополітичному супротивникові.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Украине необходимы глубокие качественные изменения

Артем Біденко, політолог

Однозначно модель функціонування України вимагає перегляду

Шевченко Ольга, завідувач сектору вирівнювання регіонального розвитку відділу регіональної політики Національного інституту стратегічних досліджень

Ми маємо очікування стосовно появи нової регіональної реальності – нових післявоєнних бідних територій

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

В Україні багато що змінилося

Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи

Україна не може зупинити конфлікт на Сході, але має можливість його стримувати

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

Немає сенсу зараз ділити країну на Схід та іншу територію

Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика

Варіант «замороженого конфлікту» а-ля Придністров’я на території України є неприйнятним

Владимир Головко, кандидат исторических наук, Центр политического анализа

Сейчас хорошее время делать непопулярные экономические шаги

Володимир Дубровський, старший економіст Центру «САSE-Україна»

Для Путіна дестабілізація України – питання виживання і його режиму, і його особисто

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Обладая свободой, мы имеем системное преимущество перед Россией

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине крайне необходимо сформулировать свое видение будущего

Владимир Золоторев, журналист

Если война будет продолжаться, то государству придется меняться, либо его сметут его же граждане

Олексій Їжак, заступник директора Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Дніпропетровськ

Україна потребує нового життя – втілення надії Майдану, вже другого у новітній історії

Олег Саакян, політолог, лідер Єдиного координаційного центру «Донбас», та руху “Донецьк - це Україна”

В України сьогодні немає іншого шляху, окрім як розвиватися

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Обе стороны военных действий пытаются в значительной степени переложить расходы на войну на плечи трудящихся

Олена Стяжкіна, історик та літераторка

Всі ці "Схід та Захід" - риторика минулого. Кремлівська, московська. Вона в’їлась в український дискурс не без допомоги політиків

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Перспективи гібридної політики

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Сегодня перед нами встала задача создания новой украинской государственности

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України

Єдиним виходом є докорінна зміна суспільно-економічного ладу

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,320