В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

В последние месяцы все более четко прослеживается тенденция подмены основных целей Революции достоинства, когда проблемы социального неравенства и растущей бедности прикрывают объективными издержками войны и евроинтеграции, а независимость и честность работы судебной системы – люстрацией (или невозможностью ее проведения в судебной сфере). Кроме того, внеочередные парламентские выборы обозначили ряд важных тенденций в развитии партийной системы Украины. На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ.

Это засвидетельствовало тот факт, что парламентские партии (в классическом понимании этого явления) переживают в Украине явный кризис. На смену им пришли блоки (Петра Порошенко и Оппозиционный), фронт (Арсения Яценюка) и объединения «Батьківщина» (Юлии Тимошенко) и «Самопоміч» (Андрея Садового). Программы их очень схожи, а отличаются они, в своем большинстве, только лидером и списком. Все они решают проблемы обслуживания уже имеющихся олигархических групп, пытаются так или иначе сотрудничать с властями и не ставят под вопрос сам социальный порядок, утвердившийся за последнее двадцатилетие.

Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ» – звучащие сегодня требования запрета этой партии связаны не только с антикоммунистической традицией, но и с политической линией этой партии, намертво связавшей свою судьбу с олигархическими кланами и пророссийским реакционным лобби. До недавних пор электорат, голосовавший за партии «левого фланга», отличал почтенный возраст и, зачастую, членство еще в КПСС. Еще вчера Левое движение оставалось проектом старшего поколения, по-прежнему готового размениваться на обещания, эксплуатирующие ностальгию по советскому прошлому, по тому варианту коммунизма, который еще помнит эта часть избирателей. Более того, в Украине ностальгия по советскому прошлому традиционно ассоциировалась с Кремлем, идеями «братских народов» и «Русского мира».

Прошедший год изменил многое и многих.

При этом, вопросы социального неравенства и несправедливости зачастую игнорируются и по-прежнему не решаются. В ближайшем будущем запрос на альтернативу тому порядку вещей, который порождает и воспроизводит бедность, – коррупции, непрозрачности и зарегулированностью властью – будет только возрастать, охватывая, собственно, потребность в устранении всех, без исключения, причин, заставивших людей выйти на Майданы и начать сопротивление в 2013 году.

Сегодня украинский социум и самая активная его часть – студенческая молодежь и те, кому «чуть за тридцать», - ищут свои пути борьбы с бедностью, коррупцией, безработицей и социальной несправедливостью. Именно поэтому нельзя исключать появление уже в ближайшей перспективе нового украинского левого проекта. Ведь идеи, в отличие от политических партий, не умирают. Украине еще предстоит отыскать свой компромисс между трудом и капиталом, бороться за свое социальное государство, защищать доступ рядовых граждан к системам здравоохранения, образования, пенсионного обеспечения, социального страхования.

Поэтому «Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Что могло бы способствовать появлению в будущей Верховной раде «левого фланга» – объединения уже существующих левых проектов во главе с харизматическим лидером? Или Левому проекту заранее предписана судьба «непроходного» в борьбе за места в парламенте? Или ему уготована роль технической партии (объединения/блока) в перечне манипуляционных инструментов олигархии?

Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Свернуть

На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ. Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ». Однако социальные проблемы, также как и противоречия труда и капитала еще долгие годы будут требовать как своего решения, так и политических сил, способных эти решения отстаивать.

«Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Закат КПУ это конец левой идеи? Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

На електоральному полі зліва й справа слід очікувати нових "гравців"

22 дек 2014 года

На минулих парламентських виборах «за бортом» залишилися крайні фланги - Свобода і КПУ, партії з більш чіткою політичною нішею, які традиційно пропонували виборцям альтернативу, ідею ... Чи можна вважати це остаточною смертю «крайніх» і «ідейних» проектів на українському електоральному полі?

Ідеї на відміну від політичних партій не вмирають. Політика в Україні є досить персоніфікованою, тому навіть ідеологічні партії асоціюються в людей з конкретними політиками. Цього разу виборець певно не побачив перспективи за лідерами названих сил. Наприклад, комуністів знають за Симоненком, Свободу - за Тягнибоком чи Фаріон. На цих виборах люди віддали голоси за тих, хто були їм більш близькими до душі - як-то Яценюк, Ляшко чи Садовий, не розуміючи відмінностей їхніх політичних програм. До речі, багато партій використовували ліві гасла – захистити просту людину, «людина – понад усе», націоналізація стратегічних підприємств, підвищення податків для крупного бізнесу, стабільна виплата чи підвищення зарплат і пенсій. Якоїсь альтернативи ні комуністи ні, скажімо, "праві" суспільству не надали, тому і не отримали достатньої кількості голосів для проходження в Раду. Але не варто забувати, що в окремих областях ці партії набрали досить пристойні відсотки, а в традиційно робочому Донбасі через АТО багато хто не зміг проголосувати, тому крапку ставити зарано. Більше того, на електоральному полі зліва й справа слід очікувати нових "гравців".


Чи актуальний для поточної політичної повістки, в умовах кризи, запит українського соціуму на соціальну справедливість, на боротьбу з нерівністю та зростаючою тотальною бідністю?

Безперечно. Євромайдан рік тому збирався не тільки задля євроінтеграції нашої держави, а і задля досягнення європейських стандартів життя людей, проти криміналу у владі, кричущої несправедливості і корупції. Бідність в нас поки не тотальна - один працює, другий господарство утримує, але ми значно програємо всім країнам Європи за розміром середньої заробітної плати. Знецінення гривні також зменшило наші доходи майже в два рази. Звичайно наймані працівники і пенсіонери хочуть отримувати більше, але ситуація з війною на Сході, - коли кожного дня гинуть захисники нашої землі, не вистачає грошей на армію, - робить соціальні запити населення ніби "непатріотичними" чи навіть "ворожими". Ситуацію із соціальним протестом Уряду вдасться втримати якщо буде мінімально забезпечено тепло, газ та виплату зарплат і пенсій. Люди стерплять це, оскільки налякані загрозою війни. Зупинити війну і втримати державу - через захист кордонів і реформи - наразі найголовніше.


Навколо яких ідей - а вибір великий - комуністичних, соціалістичних чи соціал-демократичних - міг би виникнути новий Лівий рух?

Радянський Союз зробив українцям надійне щеплення від бажання збудувати комунізм. Навіть соціалісти сприймаються в Україні дещо по-радянські. Молодь завжди є основним рушієм змін, а комунізм з соціалізмом зараз не в тренді, себто не модні, на відміну від 1917 року, коли майже всі політичні сили були лівими чи лівоцентристськими. Вважаю що новим поштовхом для розвитку лівого руху міг би бути конструктивний лівий патріотизм, який сповідували Ганді в Індії і Мандела в ПАР. Чому? Бо в Україні ліві асоціюються виключно із СРСР, Росією і Митним Союзом. Нові ж ліві мусять показати, що вони хочуть жити в Україні і боротимуться за добробут людей у своїй державі, а не під протекторатом непередбачуваного сусіда. Також вважаю, що ідеологічною платформою сучасних лівих має стати європейська соціал-демократія за шведським прикладом. Лівим треба навчитися діяти в сучасних умовах сучасними методами, адаптувати свої програми, гасла и способи комунікації з виборцями до реалій.


Традиційно в Україні ностальгія по комунізму асоціювалася з радянським минулим, з Кремлем, ідеями «Русского мира». Чи може Лівий проект знайти своє місце на українському електоральному полі, як проект про-кремлівський, проросійський, що явно буде затребуване ще довго у виборців східних регіонів, незважаючи навіть на результати АТО?

Якщо подивитися на результати Парламентських виборів, то такий проект вже є - це комуністи. Завдання для соціуму - мати не про-кремлівських, а проукраїнських лівих, які б доносили до влади голос простого робітника, студента, пенсіонера, малого підприємця. Чомусь в Європарламенті 25% - це соціалісти і соціал-демократи. Мати в законодавчому органі представників всіх політичних течій – лівих, правих, центристів - запорука політичної стабільності в країні. Сучасним лівим потрібно потужно працювати з людьми на Сході та Півдні України, адже політики з демократичного табору часто-густо не сприймаються російськомовним населенням.


Впровадження європейських цінностей, перспективи членства в ЄС стануть в майбутньому частиною політичного життя Європи і для нових лівих в Україні, залучаючи їх у інтеграцію з системою європейських лівих партій та організацій?

Це можливо, але Європейські партії воліють мати справу з партіями, представленими у парламенті. Наприклад, Європейська народна партія співпрацює із Батьківщиною, а Європейські соціалісти колись були партнерами Партії регіонів. Звичайно було б добре, якби ліві сили Європи підтримали нові "стартапи" в лівому політичному спектрі України шляхом навчання, ознайомчих візитів, обміну досвідом.


Що могло б сприяти появі в майбутній Верховній раді Лівого флангу - об`єднання вже існуючих лівих проектів, поява харизматичного лідера? Або ж у Лівого проекту вже «прописана доля» непрохідного (не зможе подолати необхідний бар`єр) або роль технічної партії (об`єднання/проекту/блоку ...)?

Якщо знизити прохідний бар’єр до 3%, замінити грошову заставу збором підписів виборців, обмежити використання політичної реклами на ТБ, тощо - шанси бути представленими в Парламенті для лівих значно б зросли. Перспектива повернення є, але для цього слід провести ґрунтовну роботу. Потрібні нові лідери та спікери, експерти з реформ - за ними може і старі ліві проекти підтягнуться. Слід мати чітку програму на основі досвіду європейців, яка б давала альтернативні рішення політиці Уряду, яка проводиться в інтересах крупного капіталу. І звичайно необхідно замислюватись над матеріально-технічною базою, без цього в сучасних умовах вибори не виграти. Це програма років на п`ять як мінімум. Так можна реалізувати Лівий поворот.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Манчук, головний редактор та автор проекту http://liva.com.ua/

Ідеологічні ліві проекти зараз виключені із політики репресивними діями влади

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

У найближчому майбутньому Україну не очікує жодний лівий поворот

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

Все условия для появления новых левых проектов уже существуют, и они могут стать вполне успешными

Владимир Ищенко, кандидат социологических наук, член редколлегии журнала социальной критики «Спільне»

Радикальную, и при этом системную политику подъема страны могут предложить только левые

Олексій Голобуцький, політтехнолог, заступник директора Агентства моделювання ситуацій

Після закінчення війни в Україні виникне потреба в потужній лівоцентристської партії

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Коли в країні війна – класові відмінності відходять на задній план

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Коли прийде усвідомлення, з’явиться і новий лівий рух

Михайло Волинець, голова Незалежної профспілки гірників України, голова Конфедерації вільних профспілок України

В Україні є чимало охочих паразитувати на ідеях лівого руху

Андрей Золотарев, политический эксперт

Запрос на социальную справедливость в стране, где индекс Джинни болтается между 45 и 50, будет сверхактуальным

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Левые идеи и движения – неистребимы.

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Старі і нові ліві партії зараз не мають підтримки тих, в чиїх інтересах вони хотіли б працювати в Україні

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Движение Украины в Европу невозможно без полноценного левого фланга

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,151