В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

В последние месяцы все более четко прослеживается тенденция подмены основных целей Революции достоинства, когда проблемы социального неравенства и растущей бедности прикрывают объективными издержками войны и евроинтеграции, а независимость и честность работы судебной системы – люстрацией (или невозможностью ее проведения в судебной сфере). Кроме того, внеочередные парламентские выборы обозначили ряд важных тенденций в развитии партийной системы Украины. На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ.

Это засвидетельствовало тот факт, что парламентские партии (в классическом понимании этого явления) переживают в Украине явный кризис. На смену им пришли блоки (Петра Порошенко и Оппозиционный), фронт (Арсения Яценюка) и объединения «Батьківщина» (Юлии Тимошенко) и «Самопоміч» (Андрея Садового). Программы их очень схожи, а отличаются они, в своем большинстве, только лидером и списком. Все они решают проблемы обслуживания уже имеющихся олигархических групп, пытаются так или иначе сотрудничать с властями и не ставят под вопрос сам социальный порядок, утвердившийся за последнее двадцатилетие.

Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ» – звучащие сегодня требования запрета этой партии связаны не только с антикоммунистической традицией, но и с политической линией этой партии, намертво связавшей свою судьбу с олигархическими кланами и пророссийским реакционным лобби. До недавних пор электорат, голосовавший за партии «левого фланга», отличал почтенный возраст и, зачастую, членство еще в КПСС. Еще вчера Левое движение оставалось проектом старшего поколения, по-прежнему готового размениваться на обещания, эксплуатирующие ностальгию по советскому прошлому, по тому варианту коммунизма, который еще помнит эта часть избирателей. Более того, в Украине ностальгия по советскому прошлому традиционно ассоциировалась с Кремлем, идеями «братских народов» и «Русского мира».

Прошедший год изменил многое и многих.

При этом, вопросы социального неравенства и несправедливости зачастую игнорируются и по-прежнему не решаются. В ближайшем будущем запрос на альтернативу тому порядку вещей, который порождает и воспроизводит бедность, – коррупции, непрозрачности и зарегулированностью властью – будет только возрастать, охватывая, собственно, потребность в устранении всех, без исключения, причин, заставивших людей выйти на Майданы и начать сопротивление в 2013 году.

Сегодня украинский социум и самая активная его часть – студенческая молодежь и те, кому «чуть за тридцать», - ищут свои пути борьбы с бедностью, коррупцией, безработицей и социальной несправедливостью. Именно поэтому нельзя исключать появление уже в ближайшей перспективе нового украинского левого проекта. Ведь идеи, в отличие от политических партий, не умирают. Украине еще предстоит отыскать свой компромисс между трудом и капиталом, бороться за свое социальное государство, защищать доступ рядовых граждан к системам здравоохранения, образования, пенсионного обеспечения, социального страхования.

Поэтому «Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Что могло бы способствовать появлению в будущей Верховной раде «левого фланга» – объединения уже существующих левых проектов во главе с харизматическим лидером? Или Левому проекту заранее предписана судьба «непроходного» в борьбе за места в парламенте? Или ему уготована роль технической партии (объединения/блока) в перечне манипуляционных инструментов олигархии?

Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Свернуть

На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ. Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ». Однако социальные проблемы, также как и противоречия труда и капитала еще долгие годы будут требовать как своего решения, так и политических сил, способных эти решения отстаивать.

«Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Закат КПУ это конец левой идеи? Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

В Україні є чимало охочих паразитувати на ідеях лівого руху

24 дек 2014 года

Жовтневі вибори до Верховної Ради показали українцям, що попит на ідейні, крайні партії в нашій країні практично відсутній. Про що нам говорить приклад КПУ та «Свободи», які не увійшли до парламенту?

Все залежить від того, яке наповнення стоїть за такими партіями. Якщо це комуністична партія, то вона не виконувала свої ідеологічні завдання і таким чином дискредитувала ідеї компартії і, звісно, що основне населення країни не могло підтримувати таку політичну силу, яка за своїми квотами віддавала портфелі «чужим» міністрам, – то від Григоришина, то ще від когось за гроші. Тобто, при будь-якій владі отримувала квоти якогось міністра чи керівників комітетів, а потім продавала їх якомусь олігарху. Та й свою риторику КПУ будувала не на правді і таким чином паразитувала, обманювала людей старшого віку, яким важко було розібратися в справжніх реаліях.

Тому компартія в Україні, навіть при нових лідерах і хороших намірах не буде швидко відновлюватися, повинен пройти час, щоб люди забули про ті негативні наслідки компартійних діянь від Радянських часів і протягом двох десятиліть незалежності України.

Що стосується «Свободи», то ідея націоналізму у нас в країні якось не знаходить серйозного підґрунтя, і такі традиції не підтримують в Європейському Союзі, куди ми прагнемо. Насправді ця політична сила акумулювала в собі багато цікавих патріотичних людей з державницькими позиціями.

І наступне питання, чи зможуть розвиватися ліві сили в Україні? Досі вони могли лише імітувати позиції лівих сил, якщо дивитись на сьогоднішню ситуацію, а насправді – парламентським партіям необхідні ідеологічні засади. Якщо політична сила не буде їх дотримуватися, то це буде всього-на-всього політичний проект і не більше.

На яких принципах могла розвиватися ліва ідея в Україні? Думаю, що все-таки на принципах соціал-демократії, на європейських прикладах. Наприклад, це може бути близьким до сучасних діянь соціал-демократичної партії Німеччини, чи лейбористської партії Великобританії, які тісно співпрацюють з профспілками, – і в Німеччині, і в Англії профспілки тісно співпрацюють з лівими та центристськими партіями. Або, наприклад, як у Сполучених Штатах Америки, там профспілки співпрацюють з демократичною партією і постійно вступають у протиріччя з республіканцями, які представлені великим капіталом.

Але найперше в лівих партіях має бути ідеологія, і на першому місці – ідеологічні питання.


А щодо України? На чому і як мають базуватися наші ліві партії?

В Україні такий рух може швидко розвиватися в тому випадку, якщо профспілки будуть займати політичний лівий сектор.

Сьогодні в Україні більше 60 % людей перебуває за межею бідності, але якщо ліві партії запрацюють для їхнього блага, то в цьому випадку профспілки можуть поставити перед собою завдання йти до «лівого сектору» і співпрацювати з політичними силами для блага людей праці. Тоді лівий рух буде розвиватися в Україні.

Сьогодні ж ліві далекі своїми діями і поведінкою, дуже далекі, від цього, і тому набрали менше 1%. Виборці винесли їм свій вирок.


А чи є шанс у комуністів на Сході країни?

Просто паразитувати на труднощах простих людей, в першу чергу старших, – це точно не дасть їм ніяких шансів, поки там не відбудеться оновлення і не з’являться люди, які будуть підтримувати ліву ідеологію. Якщо її не буде – нічого не вийде.


А які Ваші прогнози щодо того, чи швидко в Україні може з’явитися лівий фланг?

Він швидко не з’явиться, тому що в умовах серйозного погіршення соціальних стандартів серед незахищених верств населення наростати може лише радикалізм. І на цьому також можуть паразитувати окремі політичні кола, які будуть туди підкидати кошти і використовувати радикальні настрої під виборчу кампанію і наповнювати нові формування своїми людьми. Так як це відбулося на цих парламентських виборах. Під радикальними гаслами завели в парламент невідомих людей, а потім їм, не питаючи у простих громадян, просто вкажуть напрямок, куди саме рухатися.

Для появи реальних ідейних лівих сил мають напрацюватися певні традиції, викристалізуватися нові обличчя. Я знаю декілька груп в Україні, які позиціонують себе з лівим рухом, але серед них з’являються і ті, хто паразитують на ідеях лівого руху, роблять це цинічно. А для незалежних профспілок це теж не кращий орієнтир, навіть навпаки, це найгірший показник, коли незалежні профспілки не можуть мати нічого спільного з такими групами і такими лідерами.

Старі профспілки самі у нас не можуть реформуватися, вони потихеньку будуть вимирати як мамонти. І незалежні профспілки також не зможуть швидко розвиватися, тому що вони не можуть існувати при корумпованій системі. При сфальшованих виборах, як чужий елемент, вони не можуть бути в цій системі. Або вони мають перемагати, і для цього потрібна підтримка мас, або вони підлягатимуть знищенню, як це відбувається на пострадянському просторі, де незалежні профспілки не можуть розвиватися.

Якщо ж незалежні профспілки зможуть вистояти, то тоді вони створять підґрунтя для розвитку лівих сил і лівих ідей, які близькі для профспілок і для розуміння в трудових колективах серед людей найманої праці.

Щоб реалізувати права цих людей треба йти або демократичних шляхом, і тоді ліва партія отримає розвиток, підтримку і прийде до влади, або радикальним, революційним шляхом, що зараз дуже небезпечно, бо дуже багато зброї на руках у людей, зневіра до нової влади і розчарування.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Манчук, головний редактор та автор проекту http://liva.com.ua/

Ідеологічні ліві проекти зараз виключені із політики репресивними діями влади

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

У найближчому майбутньому Україну не очікує жодний лівий поворот

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

Все условия для появления новых левых проектов уже существуют, и они могут стать вполне успешными

Владимир Ищенко, кандидат социологических наук, член редколлегии журнала социальной критики «Спільне»

Радикальную, и при этом системную политику подъема страны могут предложить только левые

Олексій Голобуцький, політтехнолог, заступник директора Агентства моделювання ситуацій

Після закінчення війни в Україні виникне потреба в потужній лівоцентристської партії

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Коли в країні війна – класові відмінності відходять на задній план

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Коли прийде усвідомлення, з’явиться і новий лівий рух

Володимир Шемаєв, кандидат економічних наук, перший номер виборчого списку партії «Блок лівих сил України»

На електоральному полі зліва й справа слід очікувати нових "гравців"

Андрей Золотарев, политический эксперт

Запрос на социальную справедливость в стране, где индекс Джинни болтается между 45 и 50, будет сверхактуальным

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Левые идеи и движения – неистребимы.

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Старі і нові ліві партії зараз не мають підтримки тих, в чиїх інтересах вони хотіли б працювати в Україні

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Движение Украины в Европу невозможно без полноценного левого фланга

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,059