В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

В последние месяцы все более четко прослеживается тенденция подмены основных целей Революции достоинства, когда проблемы социального неравенства и растущей бедности прикрывают объективными издержками войны и евроинтеграции, а независимость и честность работы судебной системы – люстрацией (или невозможностью ее проведения в судебной сфере). Кроме того, внеочередные парламентские выборы обозначили ряд важных тенденций в развитии партийной системы Украины. На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ.

Это засвидетельствовало тот факт, что парламентские партии (в классическом понимании этого явления) переживают в Украине явный кризис. На смену им пришли блоки (Петра Порошенко и Оппозиционный), фронт (Арсения Яценюка) и объединения «Батьківщина» (Юлии Тимошенко) и «Самопоміч» (Андрея Садового). Программы их очень схожи, а отличаются они, в своем большинстве, только лидером и списком. Все они решают проблемы обслуживания уже имеющихся олигархических групп, пытаются так или иначе сотрудничать с властями и не ставят под вопрос сам социальный порядок, утвердившийся за последнее двадцатилетие.

Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ» – звучащие сегодня требования запрета этой партии связаны не только с антикоммунистической традицией, но и с политической линией этой партии, намертво связавшей свою судьбу с олигархическими кланами и пророссийским реакционным лобби. До недавних пор электорат, голосовавший за партии «левого фланга», отличал почтенный возраст и, зачастую, членство еще в КПСС. Еще вчера Левое движение оставалось проектом старшего поколения, по-прежнему готового размениваться на обещания, эксплуатирующие ностальгию по советскому прошлому, по тому варианту коммунизма, который еще помнит эта часть избирателей. Более того, в Украине ностальгия по советскому прошлому традиционно ассоциировалась с Кремлем, идеями «братских народов» и «Русского мира».

Прошедший год изменил многое и многих.

При этом, вопросы социального неравенства и несправедливости зачастую игнорируются и по-прежнему не решаются. В ближайшем будущем запрос на альтернативу тому порядку вещей, который порождает и воспроизводит бедность, – коррупции, непрозрачности и зарегулированностью властью – будет только возрастать, охватывая, собственно, потребность в устранении всех, без исключения, причин, заставивших людей выйти на Майданы и начать сопротивление в 2013 году.

Сегодня украинский социум и самая активная его часть – студенческая молодежь и те, кому «чуть за тридцать», - ищут свои пути борьбы с бедностью, коррупцией, безработицей и социальной несправедливостью. Именно поэтому нельзя исключать появление уже в ближайшей перспективе нового украинского левого проекта. Ведь идеи, в отличие от политических партий, не умирают. Украине еще предстоит отыскать свой компромисс между трудом и капиталом, бороться за свое социальное государство, защищать доступ рядовых граждан к системам здравоохранения, образования, пенсионного обеспечения, социального страхования.

Поэтому «Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Что могло бы способствовать появлению в будущей Верховной раде «левого фланга» – объединения уже существующих левых проектов во главе с харизматическим лидером? Или Левому проекту заранее предписана судьба «непроходного» в борьбе за места в парламенте? Или ему уготована роль технической партии (объединения/блока) в перечне манипуляционных инструментов олигархии?

Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Свернуть

На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ. Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ». Однако социальные проблемы, также как и противоречия труда и капитала еще долгие годы будут требовать как своего решения, так и политических сил, способных эти решения отстаивать.

«Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Закат КПУ это конец левой идеи? Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Коли в країні війна – класові відмінності відходять на задній план

10 янв 2015 года

На останніх виборах до парламенту такі «крайні» політичні сили як «Свобода» та комуністи – не пройшли. Це показник того, що у суспільства немає попиту на такі партії, чи щось інше? А загалом, можливо, що КПУ ще відродиться, чи все ж це політична смерть партії?

Ці два явища зовсім не пов’язані між собою – те, що не пройшли «Свобода», і те, що не пройшла Комуністична партія України. У кожного свої проблеми.

У Компартії ці проблеми пов’язані з анексією Криму і втратою основної бази підтримки, з бойовими діями на Донбасі, де вибори практично не відбулися, тому що з усіх виборців, які взяли участь у виборах у жовтні, тільки 3% склали виборці Луганської та Донецької областей.

А в мирний час, якщо рахувати з Кримом, то це було 15%, а якщо без Криму – то всі 17%. Тобто, там мало хто брав участь у виборах.

Так, КПУ втратила половину свого фактичного електорату на попередніх виборах, тому що ці виборці взагалі вибули з участі у виборах. А ще одна причина, чому КПУ втратила виборців – це сепаратистські заяви лідерів і, відповідно, втрата іміджу партією. Так вони втратили ще половину виборців центральної України, де такі заяви призводять до падіння рейтингу і непопулярності.

Як показав довід Соціалістичної партії Мороза, – сподівання на відродження дуже низькі. Виборець комуністичної партії радянський, він і так відходив у небуття в зв’язку із демографічними тенденціями, тобто потихеньку база КПУ зменшувалася, а зараз, коли вони перестали бути парламентською партією, вони втратять також і спонсорів. Отже, це непарламентська партія, і, тим більше, яка перебуває не на висхідному, а на східному тренді. Дуже мало імовірно, що комуністи зможуть коли-небудь піднятися, принаймні у тому складі, в якому вони зараз є.

Що стосується «Свободи», то ця партія була ідеологічною, але її електорат був наполовину ідеологічний, а наполовину – просто радикальний.

Тому інші радикальні сили, коли з’явилися на цьому полі, забрали оту радикальну частину, яка не була ідеологічною. А націоналістичний електорат частково розчарувався в «Свободі», в першу чергу у її базовому оплоті, адже «Свобода» – не просто «трошки не дотягнула» до виборчого бар’єру, а вона фактично повністю програла західну Україну: 8% у Львівській області в порівнянні з 35% в 2012 році в цій же області. Це говорить про крах.

І саме там, на Львівщині після втечі Януковича і його режиму вони отримали всю владу, а не лише представницьку, яку вони мали при Януковичі. І, відповідно, показали що вони беруть хабарі ще більше, ніж попередня влада. Навіть півроку виявилося достатньо, щоби рейтинг їхній упав у базовому регіоні, де націоналістичні погляди і досі популярні. Але там націоналісти перестали голосувати за «Свободу».


А от щодо лівого сектору. Хто міг би сьогодні створити «лівий» фланг?

Справа в тому, що крім КПУ і в цих виборах брало участь кілька таких партій включаючи партію «Лівих сил», але результат їхній виявився взагалі смішним. Більше того, якщо розглядати лише за назвою і за програмними цілями, як було раніше записано в статутах таких партій, то і Соціал-демократична партія (об’єднана), за західними мірками, мала б відноситися до лівих партій, але в Україні ніхто особливо не вірив, що Медведчук із Суркісом це ті люди, які є захисниками трудящих.

Зараз у суспільстві попиту на такі партії немає. Чому? Тому що вибори показали, фактично, що незважаючи на страшну економічну ситуацію, страшну соціальну ситуацію, велике безробіття, різке зниження рівня життя, яке відбувається останніми роками в Україні, – електорат структурується зовсім не за класовим принципом: лівоцентристи чи праві (мається на увазі праві не в консервативно-націоналістичному чи ліберальному сенсі, а праві за своїми економічними поглядами і програмами). У нас він структурується за іншими ознаками: коли в країні війна – класові відмінності відходять на задній план. На перший план виходять проблеми – свої і чужі.

І навіть при тому, що в наступному році економічна та соціальна ситуація буде ще суттєво погіршуватися, не на 1-2 %, а суттєво, – шанси на те, що з’являться «ліві» партії дуже низькі.

Більше того, в Україні завжди на будь-якому електоральному полі дуже багато імітаторів тих чи інших поглядів, але шанси, що ці імітатори будуть успішними – дуже невеликі, тому що талановитих політиків, які здатні хоча б раз дуже сильно обманути виборця, не так уже й багато.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Манчук, головний редактор та автор проекту http://liva.com.ua/

Ідеологічні ліві проекти зараз виключені із політики репресивними діями влади

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

У найближчому майбутньому Україну не очікує жодний лівий поворот

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

Все условия для появления новых левых проектов уже существуют, и они могут стать вполне успешными

Владимир Ищенко, кандидат социологических наук, член редколлегии журнала социальной критики «Спільне»

Радикальную, и при этом системную политику подъема страны могут предложить только левые

Олексій Голобуцький, політтехнолог, заступник директора Агентства моделювання ситуацій

Після закінчення війни в Україні виникне потреба в потужній лівоцентристської партії

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Коли прийде усвідомлення, з’явиться і новий лівий рух

Михайло Волинець, голова Незалежної профспілки гірників України, голова Конфедерації вільних профспілок України

В Україні є чимало охочих паразитувати на ідеях лівого руху

Володимир Шемаєв, кандидат економічних наук, перший номер виборчого списку партії «Блок лівих сил України»

На електоральному полі зліва й справа слід очікувати нових "гравців"

Андрей Золотарев, политический эксперт

Запрос на социальную справедливость в стране, где индекс Джинни болтается между 45 и 50, будет сверхактуальным

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Левые идеи и движения – неистребимы.

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Старі і нові ліві партії зараз не мають підтримки тих, в чиїх інтересах вони хотіли б працювати в Україні

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Движение Украины в Европу невозможно без полноценного левого фланга

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,127