В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

В последние месяцы все более четко прослеживается тенденция подмены основных целей Революции достоинства, когда проблемы социального неравенства и растущей бедности прикрывают объективными издержками войны и евроинтеграции, а независимость и честность работы судебной системы – люстрацией (или невозможностью ее проведения в судебной сфере). Кроме того, внеочередные парламентские выборы обозначили ряд важных тенденций в развитии партийной системы Украины. На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ.

Это засвидетельствовало тот факт, что парламентские партии (в классическом понимании этого явления) переживают в Украине явный кризис. На смену им пришли блоки (Петра Порошенко и Оппозиционный), фронт (Арсения Яценюка) и объединения «Батьківщина» (Юлии Тимошенко) и «Самопоміч» (Андрея Садового). Программы их очень схожи, а отличаются они, в своем большинстве, только лидером и списком. Все они решают проблемы обслуживания уже имеющихся олигархических групп, пытаются так или иначе сотрудничать с властями и не ставят под вопрос сам социальный порядок, утвердившийся за последнее двадцатилетие.

Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ» – звучащие сегодня требования запрета этой партии связаны не только с антикоммунистической традицией, но и с политической линией этой партии, намертво связавшей свою судьбу с олигархическими кланами и пророссийским реакционным лобби. До недавних пор электорат, голосовавший за партии «левого фланга», отличал почтенный возраст и, зачастую, членство еще в КПСС. Еще вчера Левое движение оставалось проектом старшего поколения, по-прежнему готового размениваться на обещания, эксплуатирующие ностальгию по советскому прошлому, по тому варианту коммунизма, который еще помнит эта часть избирателей. Более того, в Украине ностальгия по советскому прошлому традиционно ассоциировалась с Кремлем, идеями «братских народов» и «Русского мира».

Прошедший год изменил многое и многих.

При этом, вопросы социального неравенства и несправедливости зачастую игнорируются и по-прежнему не решаются. В ближайшем будущем запрос на альтернативу тому порядку вещей, который порождает и воспроизводит бедность, – коррупции, непрозрачности и зарегулированностью властью – будет только возрастать, охватывая, собственно, потребность в устранении всех, без исключения, причин, заставивших людей выйти на Майданы и начать сопротивление в 2013 году.

Сегодня украинский социум и самая активная его часть – студенческая молодежь и те, кому «чуть за тридцать», - ищут свои пути борьбы с бедностью, коррупцией, безработицей и социальной несправедливостью. Именно поэтому нельзя исключать появление уже в ближайшей перспективе нового украинского левого проекта. Ведь идеи, в отличие от политических партий, не умирают. Украине еще предстоит отыскать свой компромисс между трудом и капиталом, бороться за свое социальное государство, защищать доступ рядовых граждан к системам здравоохранения, образования, пенсионного обеспечения, социального страхования.

Поэтому «Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Что могло бы способствовать появлению в будущей Верховной раде «левого фланга» – объединения уже существующих левых проектов во главе с харизматическим лидером? Или Левому проекту заранее предписана судьба «непроходного» в борьбе за места в парламенте? Или ему уготована роль технической партии (объединения/блока) в перечне манипуляционных инструментов олигархии?

Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Свернуть

На прошедших выборах «за бортом» остались крайние стяги – Свобода и КПУ - партии с четкой политической нишей, традиционно предлагавшие избирателям альтернативную ИДЕЮ. Более того, многие эксперты называют 2014 год «годом конца КПУ». Однако социальные проблемы, также как и противоречия труда и капитала еще долгие годы будут требовать как своего решения, так и политических сил, способных эти решения отстаивать.

«Диалог.UA» предложил экспертам поразмышлять на тему будущего Левого проекта в Украине. Закат КПУ это конец левой идеи? Вокруг каких идей, а выбор велик – коммунистических, социалистических или социал-демократических – могло бы возникнуть новое массовое Левое движение в Украине? Миллионы бедных и обездоленных людей нуждаются в последовательной защите их прав, свобод и жизненных интересов. Так есть ли будущее у Левого проекта в Украине?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Після закінчення війни в Україні виникне потреба в потужній лівоцентристської партії

10 янв 2015 года

Останні вибори показали нам, що такі «крайні» партії, як КПУ і «Свобода» не пройшли до Верховної Ради. Чи можна казати, що це остаточна смерть «крайніх» ідейних проектів в українському електоральному полі?

Це зовсім різні приклади. Тому що «Свободу» віднести до «крайніх» язик не повертається, особливо не під час рекламних кампаній, а саме в парламенті. Це ідеологічна партія. У комуністів свої причини не потрапляння до парламенту – історичні, демографічні і багато ще причин. І не потрібно забувати, що їхній успіх завжди був побудований на тому, що їм останні роки давали гроші, грубо кажучи, регіонали, а зараз, коли у всіх проросійських сил звузилася електоральна база, їх просто підтопили. «Опозиційний блок» займався серйозною, скажімо так, контрагітацією проти комуністів.

А «Свобода» потрапила в ситуацію повністю протилежну, вона просто загубила момент, коли треба було якимось чином виділитися зі свого оточення. Тому що, якщо подивитися на всіх, хто пройшов до Ради, – вони так чи інакше мають елементи того, що кілька років назад принесла в політику «Свобода»: всі трошки націоналісти, всі трошки ходять у вишиванках, всі за Україну і так далі. А «Свобода» серед них просто загубилася.

Тому казати про якийсь кінець «крайніх» немає сенсу. Я думаю, що для «Свободи», як для ідеологічної партії взагалі, можливо, це і кращий варіант – побути поза парламентом. Тому що почалися корупційні скандали і такі речі, які б точно позитивно не вплинули на їхній імідж. І, по-друге, треба подумати над тим, в чому були причини їхнього успіху, проаналізувати це. За них у 2012 році половина виборців проголосувала абсолютно не через ідеологічні причини. А от 3-4% – це їхні ідеологічні виборці. Щоб заповнити цю нішу потрібно з кимось об’єднатися, чи шукати якісь інші ідеологічні нюанси. Це те питання, яке вони так чи інакше будуть вирішувати за час, поки перебуватимуть поза парламентом.

Для «Свободи», на відмінну від комуністів, це зовсім не програш.


А навколо яких ідей могли б об’єднатися соціалісти чи інші ліві сили, щоб далі підтримувати цей рух і брати участь у виборах у майбутньому? І загалом, чи існує у нас лівий рух як такий?

У нас парадоксальна ситуація. Ми живемо в країні недорозвинутого пікового капіталу та капіталізму, і у нас немає нормальної лівої політичної сили. Хоча ми маємо розуміти, що це те саме, що і проблеми «Свободи» та інших партій. Тому що, наприклад, партія «Батьківщина» має соціал-демократичну програму і, по суті, у нас всі партії – певною мірою «трансформери». Вони несуть в собі елементи різних ідеологій, а тому ідеологічним партіям дуже важко якось вирізнитися серед таких сусідів.

Хоча я думаю, що ніша і перспективи є, адже найманих працівників у нас дуже багато. Просто політичним партіям потрібно навчитися артикулювати ці питання і проблеми. А у нас останні виборчі кампанії мова йде не про економічні проблеми, а про якісь цінності чи політичний вибір, як от про Євросоюз, і тут важко бути лівим чи правим, тут ти чи «за» чи «проти».

Коли ситуація у нас стане більш-менш зрозумілою, коли нормалізується ситуація з тією ж війною, то, звичайно, виникне потреба в створенні потужної лівоцентристської партії. А хто саме там буде, поки сказати складно. Я не думаю, що комуністи повернуться до руху. По суті, комуністи і дискредитували саму ліву ідею, бо в Україні вони ніякі не ліві, і ніколи не захищали нікого. Це типова партія, яка перебуває на службі у олігархів.


А навколо чого могли б об’єднатися лівоцентристські партії в Україні?

Ідеї такі ж, як і у всьому світі – захист трудящих, захист людей найманої праці.

В принципі, мета у всіх зараз однакова повинна бути – і у лівих, і у правих, і в центристів – це позбавити Україну олігархічної економіки. Тому що в такій економіці не буде ні лівих, ні правих, а будуть політичні сили, які так чи інакше представляють інтереси олігархів. Як тільки буде зменшена роль олігархів, у нашій країні одразу з’являться нормальні політичні сили, в тому числі і лівий рух.


І знову повернімося до комуністів. Події на Сході показали, що вони все ще налаштовані проросійськи, на кремлівську політику. Загалом, чи можна сказати, що КПУ просто зникне, чи все ж вони можуть через якийсь час знову з’явитися на Сході і далі поширювати свою діяльність?

Сумарно політичні сили, які, так би мовити, сповідують європейські цінності, вони сумарно набрали більшість навіть у тих же східних областях. Те, що там «Опозиційний блок» зайняв перше місце, – говорить лише про те, що дуже низькою була явка, і, скажімо так, «Опозиційний блок» зумів все ж таки налякати виборців, що ті залишаться без своїх представників у парламенті.

Тому я не вважаю, що у Комуністичної партії є шанси. Комуністичній партії зі своїм проросійським рухом в Україні буде дуже важко кудись потрапити. І я не бачу можливості для комуністів у майбутньому, – це треба їм такі реформи людям обіцяти і повністю позбутися старих ватажків, таких як Симоненко, які вже 23 роки очолюють партію. Також їм треба переглянути свої погляди, відмовитися від певних догм, перетворитися із «партії ностальгії» на нормальну соціал-демократичну партію, навіть залишивши собі свою комуністичну назву. Але навряд чи вони готові до таких радикальних реформ.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Манчук, головний редактор та автор проекту http://liva.com.ua/

Ідеологічні ліві проекти зараз виключені із політики репресивними діями влади

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

У найближчому майбутньому Україну не очікує жодний лівий поворот

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

Все условия для появления новых левых проектов уже существуют, и они могут стать вполне успешными

Владимир Ищенко, кандидат социологических наук, член редколлегии журнала социальной критики «Спільне»

Радикальную, и при этом системную политику подъема страны могут предложить только левые

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Коли в країні війна – класові відмінності відходять на задній план

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Коли прийде усвідомлення, з’явиться і новий лівий рух

Михайло Волинець, голова Незалежної профспілки гірників України, голова Конфедерації вільних профспілок України

В Україні є чимало охочих паразитувати на ідеях лівого руху

Володимир Шемаєв, кандидат економічних наук, перший номер виборчого списку партії «Блок лівих сил України»

На електоральному полі зліва й справа слід очікувати нових "гравців"

Андрей Золотарев, политический эксперт

Запрос на социальную справедливость в стране, где индекс Джинни болтается между 45 и 50, будет сверхактуальным

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Левые идеи и движения – неистребимы.

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Старі і нові ліві партії зараз не мають підтримки тих, в чиїх інтересах вони хотіли б працювати в Україні

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Движение Украины в Европу невозможно без полноценного левого фланга

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,297