В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти». А этот капитальный ремонт, кроме всего прочего, предполагает конституционную реформу, переход от жесткой вертикали времен Януковича к демократичной горизонтали управления, реформы судов и правоохранительных органов.

Однако все чаще приходится слышать, что законы военного времени требуют совершенно иного подхода к управлению, что потребность в единоначалии вступает в противоречие с мирным, демократическим развитием самоуправления. Поэтому война очень весомый аргумент для сохранения старых властных конструкций; фактически, она выгодна новой власти Украины, которая не меняет систему управления, оправдывая это военными действиями на востоке страны. Война стала универсальной индульгенцией для оправдания вакуума реформ.

Да, слабая центральная власть во время войны обрекает страну на поражение, а всякие «игры в демократию» затягивают принятие решений и многократно увеличивают потери – и на полях сражений, и в экономике. Поэтому вопросы взаимоотношений Центр – регионы перестали даже обсуждаться. За прошедший год Украина так и не предложила своего видения этих отношений, дабы не провоцировать рецидивы навязываемой извне «федерализации».

Еще одним риском при переходе к горизонтали управления является вероятность потери страной управляемости. Ослабление центральной власти на фоне усиления (особенно по мере нарастания экономического кризиса) центробежных тенденций в регионах чревато параличом работы органов власти, нарастанием дисбаланса полномочий и ответственности на разных уровнях и в разных ветвях власти. А ведь Украине как никогда необходимо сохранить целостность и единство!

Все это так, однако «не навреди» вовсе не означает «бездействуй»! Не дошли руки новой власти до обещанного радикального сокращения чиновников с полным пересмотром функциональных обязанностей оставшихся. Как и не проявились реальные контуры стратегии действий украинской власти ВНУТРИ страны. Вместо реальных реформ украинским гражданам опять предложено уже пережеванное блюдо – их имитация. Поэтому доверие народа к власти и тает как снег на весеннем солнце.

Способна ли Украина найти свою, оптимальную конструкцию власти? В чем состоит реальная проблема управления украинским обществом – власть плоха или народ «не такой»?

Каковы возможности власти провести реформы? Что этому способствует, а что мешает? Кто сегодня должен быть ведущим, а кто ведомым в этой неразрывной связке власть–народ? И, наконец, от кого и от чего зависит рост эффективности управления Украиной?

Пытаясь найти ответы на давно назревшие и не терпящие отлагательства вопросы, «Диалог.UA» предложил ответить на эти вопросы украинским экспертам.

Свернуть

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

В Україні однаково хворі і суспільство, і влада

19 фев 2015 года

Чи почалися зміни в системі державного управління, які були вимогами Майдану?

Я скажу так, що на даний момент є плани такі зміни запровадити. А що стосується реальних дій, то, скоріше за все, це певні спроби щось міняти, які дають примарну надію, але однозначно це не кроки, це не рух, а лише тільки плани і спроби запровадження цих планів.


А чи потрібні ці зміни?

Якщо подивитися на ситуацію в країні і порівняти її із задекларованими планами, задекларованими амбіціями руху до європейської спільноти, то навряд чи ви знайдете в житті і бутті українців, і всієї української держави хоч один сегмент, який би не потребував серйозних змін. Якщо по суті, то, скажімо, десятиліття радянського панування на території України фактично привели до деструкції більшості секторів та сегментів і суспільного життя, і господарства країни. Тому надалі нам треба не просто йти шляхом реформ, а нам треба бігти, потрібно спішити навіть ціною того, що ми будемо робити помилки.


Якою б мала бути система державного управління в Україні? І з чого можна і потрібно починати її будувати? І хто саме має робити це – лише влада чи й громадянське суспільство має на це впливати?

Основою всього руху вперед має бути, найперше, – це ломка радянської інституційної моделі, бо насправді ми продовжуємо перебувати в полоні тоталітарної інституційної моделі. Це стосується всього без винятку – державної влади, місцевого самоврядування, судової системи, законодавчої влади, а також окремих сегментів прав людини et cetĕra, et cetĕra. Тобто в деяких секторах наші управлінські моделі набули нових форм, але по змісту ми продовжуємо сповідувати радянську тоталітарну модель управління.

Як треба зруйнувати стару модель? В питанні організації влади на території України це має бути територіальна реформа, за нею має бути глибока реформа місцевого самоврядування. Це кардинально змінить інституційну модель, яка в Україні склалася.

Що стосується  центрального апарату, то інституційна модель має торкнутися в першу чергу таких складових як виконавча влада, яка в Україні організована просто бездумно, тому що у нас частина виконавчих функцій у президента, частина – в уряду, а частина повноважень взагалі розбрелася Бог знає куди. Я взагалі не розумію місця і ролі такого центрального органу як прокуратура, явно тут щось не спрацьовує. Очевидно, що залишає бажати кращого і судова модель. Це означає, що все це потребує серйозних структурних змін. Це може бути, наприклад, ліквідація апарату Кабінету Міністрів як системоорганізуючої моделі. Я взагалі не розумію, що в Україні робить такий інститут як адміністрація президента, коли  у президента є секретаріат Ради національної безпеки та оборони.

Очевидно, що парламент в Україні має бути двопалатним, і нинішня ситуація ще більше доводить, що ми не можемо однією палатою врегульовувати всі проблеми. Очевидно уже зараз, що Україні потрібна верхня палата чи палата земель, яка опікувалася б багатьма проблемами територій, грала роль суду для політичних посад у державі і таке інше.

Наступна з проблем – це запровадження двох видів державних служб – це, власне, державні службовці і військові. Нам треба позбутися цих анахронізмів, коли у нас є прокуратура, спецслужба, міліцейська і судова служби. Всі службові і державні люди мають ділитися на дві категорії: цивільні службовці і військові службовці. До цивільних має відноситися і група службовців місцевого самоврядування, а до військових – всі ті воєнізовані, силові структури. І за цим всім іде ціла низка глибоких змін, а далі вже по секторах: в економіці, в соціальній сфері і так далі, і так далі. Тому що до цього часу ми все ще зберігаємо галузеві принципи управління. Вони можливі і допустимі, коли ми акцентуємо увагу на якихось ділянках, – не більше і не менше.


А чи згодні Ви з думкою, що сьогодні суспільство більш готове до реформ ніж сама влада?

Вибачте, я тут не погоджуся. Моя оцінка людини, яка вже з 2007 року не працює в кабінетах, і вона говорить, що у нас однаково хворі і суспільство, і влада. Я мушу сказати, що українське суспільство  не просто споживацьке, – воно надспоживацьке. А українська інституційна модель – просто корупційна. Це все що я можу сказати. Я не можу зробити приємного «паса» ні одній, ні іншій інституції. Я можу виділити тільки окремих людей, які чесно працюють в державній системі, і людей, які займають активну суспільну позицію, але це скоріше винятки. Так, іноді ці винятки обраховуються десятками, сотнями людей, але це винятки, які лише підтверджують, що ми маємо серйозно хворе суспільство – воно неструктуроване, воно дезорганізоване, і маємо проблеми з естеблішментом, ну, а про еліту я не візьмуся навіть говорити.


А як швидко Україна може стати ефективною в своєму державному управлінні?

Я би сказав так, що Україні, щоб розпочати процес змін  і зробити їх неповоротними, треба три роки. Це довела практика інших країн, але для цього треба ці зміни робити, і їх не треба боятися. Тут треба погодитися з тими, хто каже, що настав час, коли треба сміливо йти на ті зміни.

Зараз ми переживаємо найстрашнішу річ в житті будь-якої держави, будь-якого суспільства – війну, тому реформування – це все-таки не загибель людей. Так, це структурні серйозні зміни, але це зміни на те, щоб люди не просто жили, а жили краще. Ось що нас змушує прискорюватися в процесі змін.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Володимир Лупацій, виконавчий директор ЦСД «Софія», радник ІСД «Нова Україна»

Гібридна криза управління – криза державності та суспільної самоорганізації

Лесь Герасимчук, культуролог

Між заколотом і грою в реформи

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Система управління в Україні поступово стає більш ефективною

Валентин Малиновський, професор, начальник Управління державної служби України у Волинській області

Мета цієї реформи – посилення впливу громади

Виталий Дудин, политолог

Пока власть находится в руках крупного капитала, успешных реформ ждать не приходится

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Вся система направлена на утилизацию человека, а не на его саморазвитие

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Несовпадение интересов общества и государства наблюдается уже лет 15

Андрій Єременко, засновник дослідницької кампанії «ACTIVE GROUP»

Сьогодні саме під впливом громадськості відбувається значне очищення влади

Юлія Тищенко, голова Ради, керівник Програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень

Децентралізація може потенційно бути одним з запобіжників конфліктів в майбутньому

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

Вертикаль тепер будується між кількома групами впливу

Владимир Золоторев, журналист

Дать в громады деньги – ключ к решению всех проблем

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Наші Майдани щоразу прагнуть політичних та економічних свобод, і завжди приводять до відновлення олігархії

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Запорука успіху реформ – це непорушна політична воля і боротьба з корупцією

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,265