В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти». А этот капитальный ремонт, кроме всего прочего, предполагает конституционную реформу, переход от жесткой вертикали времен Януковича к демократичной горизонтали управления, реформы судов и правоохранительных органов.

Однако все чаще приходится слышать, что законы военного времени требуют совершенно иного подхода к управлению, что потребность в единоначалии вступает в противоречие с мирным, демократическим развитием самоуправления. Поэтому война очень весомый аргумент для сохранения старых властных конструкций; фактически, она выгодна новой власти Украины, которая не меняет систему управления, оправдывая это военными действиями на востоке страны. Война стала универсальной индульгенцией для оправдания вакуума реформ.

Да, слабая центральная власть во время войны обрекает страну на поражение, а всякие «игры в демократию» затягивают принятие решений и многократно увеличивают потери – и на полях сражений, и в экономике. Поэтому вопросы взаимоотношений Центр – регионы перестали даже обсуждаться. За прошедший год Украина так и не предложила своего видения этих отношений, дабы не провоцировать рецидивы навязываемой извне «федерализации».

Еще одним риском при переходе к горизонтали управления является вероятность потери страной управляемости. Ослабление центральной власти на фоне усиления (особенно по мере нарастания экономического кризиса) центробежных тенденций в регионах чревато параличом работы органов власти, нарастанием дисбаланса полномочий и ответственности на разных уровнях и в разных ветвях власти. А ведь Украине как никогда необходимо сохранить целостность и единство!

Все это так, однако «не навреди» вовсе не означает «бездействуй»! Не дошли руки новой власти до обещанного радикального сокращения чиновников с полным пересмотром функциональных обязанностей оставшихся. Как и не проявились реальные контуры стратегии действий украинской власти ВНУТРИ страны. Вместо реальных реформ украинским гражданам опять предложено уже пережеванное блюдо – их имитация. Поэтому доверие народа к власти и тает как снег на весеннем солнце.

Способна ли Украина найти свою, оптимальную конструкцию власти? В чем состоит реальная проблема управления украинским обществом – власть плоха или народ «не такой»?

Каковы возможности власти провести реформы? Что этому способствует, а что мешает? Кто сегодня должен быть ведущим, а кто ведомым в этой неразрывной связке власть–народ? И, наконец, от кого и от чего зависит рост эффективности управления Украиной?

Пытаясь найти ответы на давно назревшие и не терпящие отлагательства вопросы, «Диалог.UA» предложил ответить на эти вопросы украинским экспертам.

Свернуть

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Запорука успіху реформ – це непорушна політична воля і боротьба з корупцією

23 фев 2015 года

Чи почалися якісь зміни в системі державного управління відповідно до вимог Майдану?

Для того щоб змінити систему влади треба провести ряд реформ, які повинні починатися із зміни законодавства. Насамперед, це конституційна реформа, адміністративна реформа, тобто реформування виконавчої влади; це децентралізація і реформа місцевого самоврядування, це судова реформа та реформа правоохоронних органів. Фактично, із усіх цих завдань, які стоять перед країною, сьогодні є лише мінімальні спроби щось зробити в реформуванні судової влади. Прийнятий Верховною Радою новий закон про судоустрій і статус суддів. Це добре, але щодо глибини та якості реформування, поки що більше виглядає на імітацію реформи, оскільки Президент і Парламент відкинули більшість пропозицій спрямованих на звуження можливостей політичного впливу на суддів. Проте для всебічного аналізу треба дочекатись його опублікування.

Щодо конституційної реформи – навіть законопроекту досить не існує, навіть конституційної комісії не створили, яка б почала його готувати та організовувати суспільну комунікацію щодо цієї надважливої та складної реформи. В той же час зроблений дивний крок президентом – це внесений у Верховну Раду окремий законопроект про так звану ліквідацію депутатської недоторканості. В разі остаточного ухвалення цього законопроекту восени цього року ми фактично втратимо парламентаризм, тому що він несумісний з ліквідацією будь-якого імунітету народних депутатів, в тому числі у відносинах з правоохоронними органами. Задача стояла знизити занадто широкий і гіпертрофований обсяг депутатської недоторканості, а не ліквідовувати її. Тепер же, у разі ухвалення цього закону, депутати у нас будуть боятися патрульних міліціонерів, бо вони зможуть їх затримувати навіть дорогою до Верховної Ради. І тому ніякого толку від таких депутатів для суспільства не буде.

На мій погляд, фактично, сьогодні необхідні реформи та зміни не здійснюються. Я не можу сказати, що вимоги Майдану щодо зміни системи влади почали реалізовуватись. Фактично, всі органи державної влади, які мають здійснювати ці реформи, або їх імітують, або взагалі нічого не роблять. Ось така ситуація склалася.

Якщо коротко сказати про законопроекти, підготовлені для виконавчої влади, – це закон про державну службу в новій редакції і закони про внесення змін до законів про Кабінет міністрів та про центральні органи виконавчої влади — лежать без руху, вони навіть не внесені до Верховної Ради. Великий пакет законопроектів про децентралізацію і розширення прав місцевого самоврядування підготовлений експертною громадськістю спільно із Мінрегіонбудом, але активної дії ні з боку президента ні в парламенті щодо їхньої імплементації поки що не видно, хоча обіцянки продовжують виголошуватися. Надія на їх впровадження ще залишається, проте час невпинно втікає.


А чи згодні Ви з думкою, що українське суспільство більш зріле, ніж влада?

Важко оцінити таке поняття як зрілість суспільства. Без сумніву в нашому суспільстві є дуже активні і, скажімо так, громадсько-відповідальні верстви, їх дуже багато. Це в першу чергу показав Майдан, показав минулий рік у ставленні до війни, до волонтерської діяльності, але разом із тим це не все суспільство. Це значна його частина, але далеко не все. У суспільстві залишаються численні верстви патерналістськи налаштованих громадян, які, власне, самі нічого не роблять і іншим не дуже дають щось робити, вимагаючи, щоб їм держава забезпечила весь добробут, все зробила і на блюдечку принесла.

Залишаються достатньо численні верстви готові прислужувати олігархам за якісь подачки, прислужувати зарубіжним «варягам», в тому числі і окупантам, і так далі. Тобто все це є в нашому суспільстві, і оцінити його зрілість чи незрілість важко, це показують вибори. Можна сказати що з парламентськими виборами ми зробили крок уперед, але він виявився не достатнім для того, щоб сформувати владу, яка буде вирішувати всі задачі, що стоять перед країною. А влада загалом явно не відповідає вимогам часу і задачам, які необхідно вирішувати не тільки для порятунку країни, а й для виведення її на орбіту зростання та розвитку.


А хто більш готовий до реформ, суспільство чи влада?

Знову ж таки важко сказати, тому що суспільство – це надто широка категорія. Можна оцінювати за якимось діями, але це стосуватиметься лише окремих верств і категорій громадян. Взяти, наприклад, реформу децентралізації – поки ми її не проведемо ми не зможемо оцінити готовність нашого суспільства брати відповідальність на себе та ефективно вирішувати місцеві проблеми. Тому що сьогодні навіть місцеві вибори ще не проводилися, лише восени цього роки вони будуть, і тому важко сказати, наскільки наше суспільство в цілому готове до імплементації, в тому числі реформ, пов’язаних із зміною системи влади.

Я точно знаю, що є багато громадян готових до неї, що є багато міст чи навіть цілих регіонів більш готових, але є і міста, а особливо мешканці сільської місцевості, які дуже слабо готові до того, щоб брати відповідальність і самим вирішувати питання свого життя. Тому сьогодні важко так однозначно сказати, чи готове наше суспільство, але у нас немає іншої альтернативи. Ми мусимо пробувати, йти на ці реформи, вчитися по ходу їх впровадження, виправляти допущені помилки. Іншого шляху в реальності не існує.


А от щодо децентралізації – чи не може вона вплинути на цілісність країни?

Все залежить від того, що під цим розуміти і як його впроваджувати. Якщо під децентралізацією розуміти те, що передбачено в Концепції реформи місцевого самоврядування, затвердженій Кабінетом міністрів ще минулого року, то таких загроз майже немає. Тому що акцент в цій реформі робиться на розширенні повноважень місцевого самоврядування та його фінансування. Не на регіоналізацію, а саме на місцеве самоврядування. Тобто в містах, селищах, селах має появитися значно більше повноважень, значно більше фінансів і можливостей вирішувати питання місцевого значення на власний розсуд під власну відповідальність, проте виключно в межах законів.


А від чого залежить зростання ефективності управління в Україні?

Від реформ, в першу чергу, від усіх, які я перелічив. Реформа виконавчої влади і реформа місцевого самоврядування – це насамперед.

По-друге, від приходу в органи виконавчої влади та місцевого самоврядування нових кадрів, які повинні бути відповідальними громадянами, порядними людьми та освіченими фахівцями.

По-третє, на жаль, у нас одна із серйозних проблем – це відсутність грошей. Управління не може бути ефективним, якщо держава не вкладатиме в нього гроші, тобто, якщо ми не платимо належні зарплати, то у нас неминуче буде зростати корупція, у нас будуть неадекватні люди на посадах і таке інше.

Ну, і четверте ще можна додати – це непорушна політична воля не тільки до реформ, а й до боротьби з корупцією.


Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Володимир Лупацій, виконавчий директор ЦСД «Софія», радник ІСД «Нова Україна»

Гібридна криза управління – криза державності та суспільної самоорганізації

Лесь Герасимчук, культуролог

Між заколотом і грою в реформи

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Система управління в Україні поступово стає більш ефективною

Валентин Малиновський, професор, начальник Управління державної служби України у Волинській області

Мета цієї реформи – посилення впливу громади

Виталий Дудин, политолог

Пока власть находится в руках крупного капитала, успешных реформ ждать не приходится

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Вся система направлена на утилизацию человека, а не на его саморазвитие

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Несовпадение интересов общества и государства наблюдается уже лет 15

Андрій Єременко, засновник дослідницької кампанії «ACTIVE GROUP»

Сьогодні саме під впливом громадськості відбувається значне очищення влади

Юлія Тищенко, голова Ради, керівник Програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень

Децентралізація може потенційно бути одним з запобіжників конфліктів в майбутньому

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

Вертикаль тепер будується між кількома групами впливу

Владимир Золоторев, журналист

Дать в громады деньги – ключ к решению всех проблем

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Наші Майдани щоразу прагнуть політичних та економічних свобод, і завжди приводять до відновлення олігархії

Безсмертний Роман, український громадський діяч, віце-прем`єр уряду Тимошенко та Єханурова

В Україні однаково хворі і суспільство, і влада

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,195