В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти». А этот капитальный ремонт, кроме всего прочего, предполагает конституционную реформу, переход от жесткой вертикали времен Януковича к демократичной горизонтали управления, реформы судов и правоохранительных органов.

Однако все чаще приходится слышать, что законы военного времени требуют совершенно иного подхода к управлению, что потребность в единоначалии вступает в противоречие с мирным, демократическим развитием самоуправления. Поэтому война очень весомый аргумент для сохранения старых властных конструкций; фактически, она выгодна новой власти Украины, которая не меняет систему управления, оправдывая это военными действиями на востоке страны. Война стала универсальной индульгенцией для оправдания вакуума реформ.

Да, слабая центральная власть во время войны обрекает страну на поражение, а всякие «игры в демократию» затягивают принятие решений и многократно увеличивают потери – и на полях сражений, и в экономике. Поэтому вопросы взаимоотношений Центр – регионы перестали даже обсуждаться. За прошедший год Украина так и не предложила своего видения этих отношений, дабы не провоцировать рецидивы навязываемой извне «федерализации».

Еще одним риском при переходе к горизонтали управления является вероятность потери страной управляемости. Ослабление центральной власти на фоне усиления (особенно по мере нарастания экономического кризиса) центробежных тенденций в регионах чревато параличом работы органов власти, нарастанием дисбаланса полномочий и ответственности на разных уровнях и в разных ветвях власти. А ведь Украине как никогда необходимо сохранить целостность и единство!

Все это так, однако «не навреди» вовсе не означает «бездействуй»! Не дошли руки новой власти до обещанного радикального сокращения чиновников с полным пересмотром функциональных обязанностей оставшихся. Как и не проявились реальные контуры стратегии действий украинской власти ВНУТРИ страны. Вместо реальных реформ украинским гражданам опять предложено уже пережеванное блюдо – их имитация. Поэтому доверие народа к власти и тает как снег на весеннем солнце.

Способна ли Украина найти свою, оптимальную конструкцию власти? В чем состоит реальная проблема управления украинским обществом – власть плоха или народ «не такой»?

Каковы возможности власти провести реформы? Что этому способствует, а что мешает? Кто сегодня должен быть ведущим, а кто ведомым в этой неразрывной связке власть–народ? И, наконец, от кого и от чего зависит рост эффективности управления Украиной?

Пытаясь найти ответы на давно назревшие и не терпящие отлагательства вопросы, «Диалог.UA» предложил ответить на эти вопросы украинским экспертам.

Свернуть

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Вертикаль тепер будується між кількома групами впливу

2 мар 2015 года

Чи почався після Майдану рух від вертикальної до горизонтальної системи державного управління, як того вимагали його учасники?

Цього переходу ще немає, але вертикаль тепер будується між кількома групами впливу. Тому, хоч залишилася та сама адміністративна вертикаль, фактично, з’явилася ілюзія конкуренції нової влади. Але власне реформування цієї влади досі проведено не було, і по суті державна система управління залишається такою, яка була при Януковичі.

 

А чи потрібно взагалі міняти систему державного управління, і навіщо?

Зміни потрібні, зокрема потрібна адміністративна реформа і передача повноважень на місцевий рівень громад. Фактично у нас є дуже багато повноважень і механізмів заробляння грошей, щоб громади були не лише формальними управлінцями, а й могли реально щось втілювати без вказівок зверху. Потрібно це тому, що це справжня школа демократії, адже коли люди можуть управляти власним будинком, подвір’ям, вулицею і громадою, вони зможуть керувати також і власною країною. Наприклад, поляки, які вважаються одними з найуспішніших реформаторів, найбільше пишаються саме реформою місцевого самоврядування.

Тому така передача повноважень Україні потрібна, але за нинішніх умов вона не реальна, тому що це означає зміну бюджетної системи, фінансової системи, а в умовах, коли країна повністю залежить від зовнішнього фінансування, перехід до такої системи потребує, як мінімум, консенсусу і на міжнародному рівні, і в Україні, і це достатньо складно зробити, коли країна перебуває на межі дефолту.

 

А чи реально побудувати ефективну конструкцію влади в наших умовах, коли і з чого варто починати таку реформу, і як довго вона може втілюватися?

Насправді, в будь-якому разі влада залишиться вертикальною, питання лише в тому, які нові зв’язки і можливості формуватимуться по горизонталі. Це може втілитися у новій для нас виборності певних органів влади, в тому, що центральна влада якомога більше повноважень делегує на рівень місцевих громад – в цьому і полягає «горизонтальність» влади, а влада в цілому вертикальна, на те вона і влада.

Я скажу так, що дуже багато країн досягли успіху завдяки існуванню дуже чіткої та сильної вертикалі влади. Різниця була в тому, хто гарантував цю жорсткість влади. Чи це були зовнішні чинники – так було після Другої світової війни в Німеччині та Японії. Чи то внутрішні чинники, наприклад, реформи де Голля у Франції чи Піночета у Чилі. Але в будь-якому разі була чітка вертикаль, тому питання не в існуванні вертикалі, а, по-перше, в тому, для чого вона створюється: для реформ чи для власного збагачення, як це було при Януковичі. І, по-друге, як вона формується: чи це є демократична, чи не демократична влада. Сама по собі горизонтальна влада не може бути єдиною владою.

 

А чи можна стверджувати, що сьогодні суспільство більше готове до радикальних змін, ніж влада?

Це безперечно, це відчувалося під час подій на Майдані, та й раніше. У суспільства набагато більше вимог, а влада не встигає за ними, тому що ця нинішня політична еліта прийшла до влади в умовах певних правил, і змінювати їх дуже важко.

Суспільство вимагає набагато швидших змін, це правда. Зараз народ в очікуванні, і цей політичний клас, який у нас при владі, не може задовольнити суспільство.

 

Говорячи про ситуацію в країні, як Ви вважаєте, чи централізоване управління сьогодні є єдиним способом зберегти Україну цілісною?

Що ми маємо на увазі під централізованим управлінням? Якщо ми маємо на увазі єдину вертикаль, то треба відповісти на два запитання: як вона формується і для чого?

Чи за допомогою демократичного механізму, чи ні? Чи шляхом виборів, чи ні? А друге – для чого? Для реформ чи для власного збагачення? Тому, якщо йдеться про необхідність реформ, то, звичайно, треба щоб була жорстка вертикаль влади. Ну, а в перспективі, звичайно, треба переходити на адміністративне управління на рівні громад, але я вважаю, що для вирішення фінансових питань це буде надзвичайно складно зараз.

Але знову-таки, що таке централізованість? Якщо ми маємо на увазі унітарність, то звичайно, що Україну лише це і збереже, але якщо ми говоримо, наприклад, про особливий статус для окупованих територій, то це, з одного боку, наче і не передбачає унітарності, а з іншого боку – може стати виходом із того конфлікту, який зараз є. Тому зараз є дуже багато інтерпретацій щодо того, що є централізованим управлінням, скільки самостійності потрібно регіонам. І в залежності від них буде і відповідь.

 

Від чого залежить зростання ефективності управління в Україні?

Від боротьби з корупцією і політичної волі влади боротися з нею. І це надзвичайно важливо, тому що це зараз проблема номер один для країни.

А ще від розуміння і політичної волі влади здійснювати реформи державного апарату, тому що реформи державного апарату – це завжди перші реформи, які починаються в будь-якому суспільстві.

Тому потрібно розуміти стратегію, яку держава обрала, наприклад, спочатку зменшення кількості чиновників, і лише тоді може почати реформуватися державний апарат. І знову повторюся – питання номер один – це боротьба з корупцією.

 

А чи може якось громадянське суспільство впливати на всі ці процеси?

Воно вже сильно впливає і може впливати далі. Майдан – це ж по суті була ініціатива громадянського суспільства, і добровольчі батальйони – це ж теж громадянське суспільство, тому воно впливає достатньо серйозно, але ще не вистачає системності і розуміння, що ми хочемо всім цим домогтися. Тому що громадянське суспільство вимагає змін, але не завжди воно готове боротися, наприклад, з популізмом влади, за право її контролювати. Треба завжди чітко розуміти, що політики мають працювати за певним планом і давати конкретні результати, які можна озвучити і показати в цифрах. А громадянське суспільство ще тільки формується, воно емоційне і воно, якщо чесно, сприймає переважно лише якісь заклики політиків чи якісь емоційні заяви або вчинки, і це зрозуміло з того, що насправді мають робити політики.

Тому громадянське суспільство, безперечно, впливає на політику в Україні, але хотілося б, звичайно, щоб все це громадянське суспільство чітко і раціонально уявляло, яким воно має бути і як воно має впливати на рішення влади.

 

Бесіду вела Євгенія Тхор

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Володимир Лупацій, виконавчий директор ЦСД «Софія», радник ІСД «Нова Україна»

Гібридна криза управління – криза державності та суспільної самоорганізації

Лесь Герасимчук, культуролог

Між заколотом і грою в реформи

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Система управління в Україні поступово стає більш ефективною

Валентин Малиновський, професор, начальник Управління державної служби України у Волинській області

Мета цієї реформи – посилення впливу громади

Виталий Дудин, политолог

Пока власть находится в руках крупного капитала, успешных реформ ждать не приходится

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Вся система направлена на утилизацию человека, а не на его саморазвитие

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Несовпадение интересов общества и государства наблюдается уже лет 15

Андрій Єременко, засновник дослідницької кампанії «ACTIVE GROUP»

Сьогодні саме під впливом громадськості відбувається значне очищення влади

Юлія Тищенко, голова Ради, керівник Програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень

Децентралізація може потенційно бути одним з запобіжників конфліктів в майбутньому

Владимир Золоторев, журналист

Дать в громады деньги – ключ к решению всех проблем

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Наші Майдани щоразу прагнуть політичних та економічних свобод, і завжди приводять до відновлення олігархії

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Запорука успіху реформ – це непорушна політична воля і боротьба з корупцією

Безсмертний Роман, український громадський діяч, віце-прем`єр уряду Тимошенко та Єханурова

В Україні однаково хворі і суспільство, і влада

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,328