В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти». А этот капитальный ремонт, кроме всего прочего, предполагает конституционную реформу, переход от жесткой вертикали времен Януковича к демократичной горизонтали управления, реформы судов и правоохранительных органов.

Однако все чаще приходится слышать, что законы военного времени требуют совершенно иного подхода к управлению, что потребность в единоначалии вступает в противоречие с мирным, демократическим развитием самоуправления. Поэтому война очень весомый аргумент для сохранения старых властных конструкций; фактически, она выгодна новой власти Украины, которая не меняет систему управления, оправдывая это военными действиями на востоке страны. Война стала универсальной индульгенцией для оправдания вакуума реформ.

Да, слабая центральная власть во время войны обрекает страну на поражение, а всякие «игры в демократию» затягивают принятие решений и многократно увеличивают потери – и на полях сражений, и в экономике. Поэтому вопросы взаимоотношений Центр – регионы перестали даже обсуждаться. За прошедший год Украина так и не предложила своего видения этих отношений, дабы не провоцировать рецидивы навязываемой извне «федерализации».

Еще одним риском при переходе к горизонтали управления является вероятность потери страной управляемости. Ослабление центральной власти на фоне усиления (особенно по мере нарастания экономического кризиса) центробежных тенденций в регионах чревато параличом работы органов власти, нарастанием дисбаланса полномочий и ответственности на разных уровнях и в разных ветвях власти. А ведь Украине как никогда необходимо сохранить целостность и единство!

Все это так, однако «не навреди» вовсе не означает «бездействуй»! Не дошли руки новой власти до обещанного радикального сокращения чиновников с полным пересмотром функциональных обязанностей оставшихся. Как и не проявились реальные контуры стратегии действий украинской власти ВНУТРИ страны. Вместо реальных реформ украинским гражданам опять предложено уже пережеванное блюдо – их имитация. Поэтому доверие народа к власти и тает как снег на весеннем солнце.

Способна ли Украина найти свою, оптимальную конструкцию власти? В чем состоит реальная проблема управления украинским обществом – власть плоха или народ «не такой»?

Каковы возможности власти провести реформы? Что этому способствует, а что мешает? Кто сегодня должен быть ведущим, а кто ведомым в этой неразрывной связке власть–народ? И, наконец, от кого и от чего зависит рост эффективности управления Украиной?

Пытаясь найти ответы на давно назревшие и не терпящие отлагательства вопросы, «Диалог.UA» предложил ответить на эти вопросы украинским экспертам.

Свернуть

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Мета цієї реформи – посилення впливу громади

31 мар 2015 года

Зараз в України починається реформа державного управління. Такі реформи вже проводило багато країн світу. В якому напрямку у нас зараз ідуть реформи, за якою моделлю? Адже населення цього не розуміє.

Для того, щоб ми створили ефективну систему публічної влади, необхідно провести децентралізацію державної влади. Це означає максимально можливу передачу повноважень з центру в регіони і на місця і, відповідно, посилення ролі місцевого самоврядування, тобто передачу місцевим самоврядуванням повноважень, відповідних ресурсів, бюджетних ресурсів, реформування податкової бази, а також кадрового потенціалу в органах місцевого самоврядування.

Для того, щоб провести цю реформу, був прийнятий базовий закон про добровільне об’єднання територіальних громад, який вступив в дію ще з п’ятого березня. Фактично, він відкрив дорогу для того, щоб ми могли в Україні розпочати процес об’єднання територіальних громад на базовому рівні, тобто сільських рад, щоб створити там дієздатну базу. Ось це і є основний аспект реформи.

Паралельно необхідно приймати зміни до Конституції, тому що передбачається суттєво змінити організацію публічної влади на районному, обласному рівнях. Коли основні функції з районного рівня переходять на цей базовий рівень, то відповідно там формується роль районних органів влади. Але тут вже потрібно внесення змін до Конституції, тому що передбачається на місці нинішніх районних державних адміністрацій створення органів префекторального типу. Вони, як і в країнах ЄС, будуть здійснювати контрольно-наглядові функції і функцію координації територіальних органів міністерств на рівні району, області. А функції управління районом, областю які сьогодні переходять до виконавчих комітетів районних рад і виконавчих комітетів обласних рад.

Таких органів сьогодні поки що не існує. Тобто є обласна рада – представницький орган і створюється цією обласною радою виконавчий комітет, який буде здійснювати всі функції управління районом. Так само на обласному рівні виконавчий комітет обласної ради, який буде здійснювати управлінські функції на рівні обласному, які сьогодні здійснюють адміністрації. А адміністрації, які будуть називатися префектами або є пропозиція їх назвати урядниками, будуть здійснювати контрольно-оглядові функції, стежити за тим, щоб на певних територіях не порушувалась Конституція і закони України.


Вже є приклади вдалого реформування. Є якісь пілотні проекти чи території в подібному напрямку у нас в Україні?

На жаль, в Україні немає таких пілотних проектів, тому що не було достатньо часу на те, щоб розпочати цей пілотний проект. Фактично, були певні спроби ще в 2005 році розпочати цю реформу, коли нею займався ще Роман Безсмертний, віце-прем’єр. На жаль, тоді було різне політичне бачення і у Президента, і в прем’єр-міністра, ми пам’ятаємо той період. Не вдалося тоді провести реформу, а зараз просто в нас немає часу. Але є проекти успішності в наших сусідів. Така модель найбільш успішно запроваджена в Польщі. Вони провели цю реформу в два етапи. Перший етап – це було окуплення цього базового рівня, про який я вже казав, вони змінили гміни, тобто наші сільські ради, дали туди достатню бюджетну базу. Фактично цей бюджет прирівнюється до бюджету нашого району. Фактично, на цьому рівні вирішуються всі питання. Тобто, районний рівень втратив своє важливе значення, тому що людині не потрібно їхати в район, адже всі послуги вона отримує на цьому базовому рівні.

Таким чином, Польща зробила цю реформу і, фактично, село, селище, місто стали органами місцевого самоврядування, маючи бюджет, ресурси, стали повноправними господарями, які здійснюють таке ефективне об’єднання. Тобто, польський досвід є найбільш ефективним в проведенні реформ, тому проводити такі пілотні проекти за браком часу недоцільно, тому що є успішні проекти реалізації такої моделі влади.


Чи забезпечена реформа ресурсами?

Це в нас завжди болюче питання. По-перше держава вже розпочала фінансову децентралізацію, тобто внесені зміни до податкового кодексу, які змінили структуру розподілу податків, що збільшило розміри місцевих бюджетів.

За підрахунками уряду, це офіційні дані, в рамках супер розподілу, який вже в нас розпочався з першого січня, місцеві громади отримують додатково в 2015 році двадцять п’ять мільярдів гривень. Це колосальні гроші, яких не було. Далі, на державному рівні створений чи створюється на даний момент державний Фонд регіонального розвитку. На створення інфраструктури об’єднаних громад в 2015 році в цьому фонді передбачено три мільярди гривень.

Що це означає? В законі про добровільне об’єднання громад передбачено, що ті громади, які об’єдналися і які об’єднаються, отримають від держави субвенції на формування відповідної інфраструктури. Тобто, ті громади що об’єднаються будуть дуже добре фінансуватися. Наприклад, ремонт школи, чи дороги, ще якісь речі. Тобто ці громади, які почнуть процес об’єднання, будуть фінансуватися і крім бюджету, і таким чином, ті громади, які не об’єдналися, будуть бачити, що вони опинилися в гіршому становищі і це буде стимулом для того, щоб вони також об’єдналися.


Що, власне, отримає від цього населення, або, як кажуть на Заході “отримувачі державних послуг”?

Ваше питання дуже слушне. В чому мета цієї реформи? Мета децентралізації – це поліпшити надання державних послуг людям. Всі інші питання для людей малоцікаві.

Людей що цікавить? Щоб вони, проживаючи в будь-якій точці України, в будь-якому населеному пункті не відчували великої різниці, яка є сьогодні: щоб дитина в селі ходила в хорошу школу, де були б вчителі, де були б різні класи, були б інші гуртки, спортивні секції і т.д., а не ходила в школу де п’ять учнів і один вчитель, і всі в одному класі; щоб людина не їхала в район отримувати соціальну допомогу; щоб людина не їхала в район оформляти субсидію; щоб швидка допомога була не в районному центрі, як сьогодні, а згідно цієї концепції швидкі допомоги будуть знаходитись в центрах громад.

Тобто ми наближуємо на районний рівень принцип субсидіарності, наближуємо до людини надання адмінпослуг. Тобто послуги надаватимуться не в районах, а в цих громадах. Соціальна допомога в тому числі буде отримуватися в громаді. Виплата субсидій, виплата пенсій, пільг, реєстрація актів громадського стану – все це передбачається на рівні громад.

Все, що я кажу, вже реально зроблено в Польщі. Таким чином, в результаті людина отримує послуги безпосередньо там, де вона живе, і відповідно ці послуги будуть набагато якіснішими, тому що ті люди, які будуть надавати ці послуги, або будуть місцевими, або будуть призначатися. Тобто, буде реальний вплив громади. Оце, власно кажучи основна мета цієї реформи. Таким чином, якщо ми це зробимо в Україні, то не буде того, що відбувається сьогодні, що із села масово люди виїжджають. Молодь практично вся виїжджає. В Україні йде така депопуляція сільського населення. Всі їдуть в Київ, Львів, Дніпропетровськ – величезні мегаполіси де проживають десятками по гуртожитках, а село обезлюднюється.

Фактично, українське село сьогодні вмирає. Щоб зупинити цю трагічну тенденцію, ми маємо зробити все можливе, щоб людина з села не їхала, а вона не буде їхати, коли там буде робота і коли буде достатньо послуг.


А який, приблизно, планується розмір громад?

В жодному законодавчому акті сьогодні не йдеться про конкретні розміри. До речі в 2005 році були конкретні розміри, що громада повинна мати не менше п’яти тисяч населення. Світовий досвід і підрахунки економістів показують, що якщо громада менше чотирьох тисяч, то вона може надати лише 50% тих функцій, про які ми казали. Якщо громада до п’яти тисяч, то вона може надавати лише 75% усіх послуг - це коли вона збирає всі податки, які держава дала, бюджет в достатку. Коли більше п’яти тисяч, тоді уже можна забезпечити стовідсоткове надання послуг. Тобто в Європі громада мінімально складає від п’яти тисяч населення.

Щодо території, то таких параметрів немає, тому що різні території – гірські території, степова частина, де щільність населення є невеликою. Тобто, територія може бути різною, але кількість людей береться по кількості мешканців, тому що там є державні нормативи, які виділяються на одну особу на освіту, на охорону здоров’я, тобто дуже важливі аспекти для населення. Мінімальний поріг – п’ять тисяч.

Хоча, в Європі сьогодні і в інших країнах поріг є навіть більшим. Я думаю, що в нас в Україні буде орієнтація на п’ять тисяч. Мається на увазі сільська громада, тому що громади будуть різні, будуть величезні громади, де місто на приблизно двадцять п’ять тисяч, та ще й декілька сіл приєднається.

Максимального порогу немає, тому що в різних країнах є різні громади, і набагато більші, і менші.


А яка ситуація з реформуванням у вас на Волині?

Справа в тому, що реформування взагалі в Україні ніде фактично не проводилось, допоки не вийшов цей закон про об’єднанні громад. Він тільки вступив в дію з п’ятого березня. Але ще до того вже в нас на Волині велася робота, і вже більшість сільських рад провели підготовчу роботу, тобто вони вже знають хто з ким бажає об’єднатися.

Закон передбачає добровільне об’єднання, тобто має бути згода усіх суб’єктів хто об’єднується. Люди вже окреслили контури цих нових громад, але була затримка, невеличка затримка з методичними рекомендаціями стосовно об’єднання, які будуть прийняті рекомендації, які вже покроково деталізують процес об’єднання, тому що вони не могли об’єднатись і щось робити, бо не було закону, а ще до закону необхідно щоб він вступив в дію повноправно. Я сподіваюсь, що завтра вони вже будуть Кабміном прийняті, і це вже буде прямий сигнал, що можна вже повністю розпочати цю роботу.


Коли, на ваш погляд, ми побачимо перші плоди цієї реформи?

Ви знаєте, що в останню неділю жовтня будуть місцеві вибори, і вже щоб проводити місцеві вибори треба мати оці об’єднані громади. Це якраз буде добре. Проведемо об’єднання, і вже обираємо нового лідера, голову селищної, міської, сільської ради, обираємо набагато менше депутатів і вже вони будуть здійснювати управління в нових сформованих громадах. Я бачу приблизно такий алгоритм.

Згідно закону про добровільні об’єднання територіальних громад: «Пропозиція щодо надання фінансової підтримки об’єднаним територіальним громадам вноситься відповідно обласною державною адміністрацією за поданням місцевої ради територіальної громади не пізніше п’ятнадцятого липня.”

Тобто ті громади, які хочуть мати з першого січня 2016 року оці додаткові субвенції, вони вже до п’ятнадцятого липня повинні подати свої пропозиції, що вже обласна адміністрація їх подала в Мінфін до п’ятнадцятого липня. Тому оце буде прискорюючий момент, що вже часу взагалі немає, тому що в Мінфіні мають опрацювати ці всі субвенції, щоб внести бюджет першого січня 2016 року. Але взагалі, я передбачаю, що якщо цей процес оптимально провести, то він запрацює вже в цьому році.

Бесіду вів А.Маклаков.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Володимир Лупацій, виконавчий директор ЦСД «Софія», радник ІСД «Нова Україна»

Гібридна криза управління – криза державності та суспільної самоорганізації

Лесь Герасимчук, культуролог

Між заколотом і грою в реформи

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Система управління в Україні поступово стає більш ефективною

Виталий Дудин, политолог

Пока власть находится в руках крупного капитала, успешных реформ ждать не приходится

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Вся система направлена на утилизацию человека, а не на его саморазвитие

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Несовпадение интересов общества и государства наблюдается уже лет 15

Андрій Єременко, засновник дослідницької кампанії «ACTIVE GROUP»

Сьогодні саме під впливом громадськості відбувається значне очищення влади

Юлія Тищенко, голова Ради, керівник Програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень

Децентралізація може потенційно бути одним з запобіжників конфліктів в майбутньому

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

Вертикаль тепер будується між кількома групами впливу

Владимир Золоторев, журналист

Дать в громады деньги – ключ к решению всех проблем

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Наші Майдани щоразу прагнуть політичних та економічних свобод, і завжди приводять до відновлення олігархії

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Запорука успіху реформ – це непорушна політична воля і боротьба з корупцією

Безсмертний Роман, український громадський діяч, віце-прем`єр уряду Тимошенко та Єханурова

В Україні однаково хворі і суспільство, і влада

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,221